Апеляційна скарга
на рішення _____ районного суду м. Міста від 23.06.2014 року у справі № ххх
Рішенням Шевченківського районного суду м. Міста від 23.06.2014 року визнано дії ЛКП «ХХХ 000» по нарахуванню плати за житлово-комунальні послуги незаконними та визнано недійсною заборгованість Особа 01Особа 02, Особа 03 по оплаті таких послуг за період до листопада 2012 року, з даною частиною рішення погоджуємось оскільки дана частина рішення винесена внаслідок повного з’ясування обставин справи.
З рішенням в частині стягнення солідарно з Особа 01, Особа 02, Особа 03 в користь ЛКП «ХХХ 000» за період з листопада 2012 року по березень 2014 року включно: 2680,01 за утримання будинку та прибудинкової території, 3927,57 грн. за центральне опалення, 791,68 грн. за водопостачання і водовідведення , 762,66 грн. за підігрів води, та 250,00 витрат по оплаті судового збору, та рішенням про відмову в задоволені позовної вимоги , щодо визнання зобов’язальних правовідносин в сфері надання житлово-комунальних послуг за період з листопада 2012 року по березень 2014 року – такими що не встановилися - не погоджуємось, оскільки воно ґрунтується не на вимогах закону який регулює спірні правовідносини, вважаємо дану частину рішення суперечливою , оскільки висновки суду по суті позовних вимог суперечать встановленим обставинам справи..
Мотивація суду що Особа 01, Особа 02, Особа 03 зареєстровані та проживають в квартирі № 00 що по вул.. Вулиця ХХ у м. Місті яка розташована на території діяльності ЛКП «ХХХ 000» , а тому зобов’язані з листопада 2012 року сплачувати за послуги які ЛКП «ХХХ 000» надає цьому будинку,не ґрунтуються на нормах Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відносини що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виробниками, виконавцями і споживачами , а також їхні права та обов’язки регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно ч.1 ст. 19 даного закону , відносини між учасниками договірних відносин в сфері житлово-комунальних послуг ,- здійснюється виключно на договірних засадах.
В п.1 ч.3 ст. 20 даного закону зазначено що, зобов’язання у споживача виникають тільки на підставі типового договору .
Відповідно до п.3, ч.2,ст.21 даного закону,- виконавець зобов’язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умов його виконання згідно з типовим договором .
Відповідно до ч.1 , ст. 29 договори на надання житлово-комунальні послуги у багатоквартирному будинку укладаються між власником квартири, орендарем,чи квартиронаймачем та балансоутримувачем.
В п.1 ст.32 даного закону зазначено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору.
Зазначених вище і передбачених Законом України «Про житлово-комунальні послуги» договорів з яких би вбачався обов’язок Особа 01Особа 02, Особа 03 сплачувати ЛКП «ХХХ 000» кошти за утримання житла та обслуговування будинку між сторонами укладено не було ні 1998 році ні 2006 році, ні в 2012 році. Дана обставина встановлена судом , є підтвердженням того , що зобов’язальних правовідносин в сфері надання житлово-комунальних послуг між Особа 01Особа 02, Особа 03 та ЛКП «ХХХ 000» як це зазначено в первинній позовній заяві ЛКП «ХХХ 000» – не встановились. Окрім зазначеного судом також встановлено що ЛКП «ХХХ 000» не навело належних і допустимих доказів, які би підтверджували, що ним згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг вчасно і відповідної якості надавались відповідачам та послуги за встановленими відповідно до закону цін/тарифів.
Отже щомісячні нарахування плати за житлово-комунальні послуги здійсненні незаконно в порушення вимог ч.1 ст. 19, п.1 ч.3 ст. 20, п.3, ч.2 ст.21, ч.1 ст. 29 п.1 ст.32 ЗУ«Про житлово-комунальні послуги» .
Таким чином незрозуміло як суд встановивши зазначені вище обставини прийняв рішення стягнути кошти за послуги які не підтверджені належними доказами . Та відмовив в задоволені позовних вимог Особа 01 - «Визнати зобов’язальні правовідносини в сфері надання ЖКП між Особа 01, Особа 03, Особа 02 та ЛКП «Ххх -000» за період 01.11.2012 по 01.11.2013 року, - такими що не встановилися».
Окрім зазначеного суд не дав оцінки діям ЛКП «Ххх-000» щодо підробки документів (а.с. 6-7,а.с. 106,107,108,109) дана вимога ставилася Особа 01, Особа 02.
На підставі вище викладеного та керуючись п.2 ч.1 ст.11,ст. 203, ст 208,п.2 ст.509 , ст.638 ЦК України, ст.ст. 19,20,21,29,32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст.292,294,295,296,307 ЦПК України,
Просимо:
1. Прийняти апеляційну скаргу до розгляду , та поновити строк на апеляційне оскарження.
2. Рішення _________ районного суду м. Міста від 23.06.2014 року в частині «Стягнути солідарно з 01, Особа 02, Особа 03 в користь ЛКП «Ххх-000» за період з листопада 2012 по березень 2014 року включно: 2 680,01 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят гривень одну копійку) заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території, 3 927,57 грн. (три тисячі дев'ятсот двадцять сім гривень п'ятдесят сім копійок) заборгованості за центральне опалення, 791,68 грн. (сімсот дев'яносто одну гривну шістдесят вісім копійок) заборгованості за водопостачання і водовідведення, 762,66 грн. (сімсот шістдесят дві гривні шістдесят шість копійок) заборгованості за підігрів води, а також 250,00 (двісті п'ятдесят гривень) витрат по оплаті судового збору.» - скасувати.
3. Ухвалити в цій частині нове рішення , яким визнати зобов’язальні правовідносини в сфері надання ЖКП між Особа 01, Особа 03, Особа 02 та ЛКП «Ххх -000» за період 01.11.2012 по 01.11.2013 року, - такими що не встановилися».
В решті рішення суду від 23.06.2014 року залишити в силі.
Додатки:
1. Квитанція про сплату судового збору.
2. Копія апеляційної скарги для ЛКП «Ххх -000»
3. Заяви Особа 01, Особа 02, про поновлення строку на апеляційне оскарження.
__________.2014 року Особа 01
Особа 02
Заява
про зупинення провадження у справі
У проваджені Апеляційного суду ______ області знаходиться цивільна справа № 00/000/00провадження 00/000/00за позовом ЛКП «ХХХ-000» (надалі по тексту - ЛКП) до Особа 01Особа 03, Особа 02 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та зустрічним позовом Особа 01 до ЛКП «ХХХ-000» про визнання зобов’язання по оплаті за житлово-комунальні послуги недійсними, визнання зобов’язальних правовідносин в сфері надання ЖКП, - такими що не склались (не встановилися), та зустрічним позовом Особа 02 до ЛКП про визнання дій незаконними та визнання боргу недійсним.
На 03.09.2015 року призначено її розгляд .
У зв’язку з тим що , Шевченківським районним судом м. Міста ще не ухвалено додаткове рішення (дод.1) стосовно позовної вимоги «визнання зобов’язальних правовідносин в сфері надання ЖКП, - такими що не склались (не встановилися)» , прошу суд зупинити провадження в справі № 00/000/00
Додаток:
1. копія заяви про ухвалення додаткового рішення від 16.07.2014 року.
27 серпня 2015 року.
Особа 01
Заява
про ухвалення додаткового рішення
23 червня 2014 року ____ районним судом м. Міста винесено рішення по справі № 00/000/00за позовом ЛКП «ХХХ-000» (надалі по тексту - ЛКП) до Особа 01, Особа 03, Особа 02 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та зустрічним позовом Особа 01 до ЛКП «ХХХ-000» про визнання зобов’язання по оплаті за житлово-комунальні послуги недійсними, визнання зобов’язальних правовідносин в сфері надання ЖКП, - такими що не склались (не встановилися), та зустрічним позовом Особа 02 до ЛКП про визнання дій незаконними та визнання боргу недійсним.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 220 ЦПК України «суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення , якщо стосовно якої не будь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення»
Однією з моїх позовних вимог була вимога , « визнання зобов’язальних правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг між Особа 01, Особа 03, Особа 02 та ЛКП за період з 01.11.2012 року по 01.11.2013 року,- такими що не встановились(не склались) ».
Суд у своєму рішенні не вирішив питання стосовно даної позовної вимоги . Резолютивна частина рішення не містить покликання , ні про задоволення цих вимог , ні покликання про їх відхилення .
З мотивувальної частини рішення вбачається, що суд досліджував докази стосовно даної вимоги , проте у висновках суду по суті позовних вимог , рішення по даній вимозі відсутнє .
На основі наведеного керуючись ст. 220 ЦПК України ,
Прошу суд:
Ухвалити додаткове рішення по справі № 00/000/00за позовом ЛКП «ХХХ-000» до Особа 01, Особа 03, Особа 02 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та зустрічним позовом Особа 01 до ЛКП про визнання зобов’язання по оплаті за житлово-комунальні послуги недійсними, визнання зобов’язальних правовідносин в сфері надання ЖКП, - такими що не склались (не встановилися) та зустрічним позовом Особа 02 до ЛКП про визнання дій незаконними та визнання боргу недійсним - яким визнати зобов’язальні правовідносини в сфері надання житлово-комунальних послуг між Особа 01, Особа 03, Особа 02 та ЛКП за період з 01.11.2012 року по 01.11.2013 року, такими що не встановились( не склались).
Додаток : копія заяви .
16.07.2014 року Особа 01
Особа 02
79059 м. Місто, вул. Вулиця ХХ кв. 00
Заява
У провадженні апеляційного суду м. Міста знаходиться цивільна справа за позовом ЛКП «ХХХ-000» (надалі по тексту - ЛКП) до Особа 01, Особа 03, Особа 02 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території та зустрічним позовом Особа 01 до ЛКП «ХХХ-000» про визнання зобов’язання недійсним та зобов’язання до вчинення дій, зустрічним позовом Особа 02 до ЛКП «ХХХ-000» про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити дії.
Розгляд справи призначено на 17.12.2015 року на 12 год. 00 хв.
В зв’язку з тим, що не маю можливості надати пояснення усно , прошу суд прийняти від мене письмові пояснення та долучити їх до матеріалів справи .
Додаток :
1. Пояснення Особа 02 від 16.12.2015 року з додатком (7 арк.)
16 грудня 2015 року.
Особа 02
Пояснення
Я, Особа 02 19__ року народження , зареєстрований за адресою м. Місто, вул. А. Вулиця ХХ кв. 00, - відповідач у цивільній справі № 00/000/00, провадження №00/000/00 за позовом ЛКП «ХХХ-000» (надалі по тексту - ЛКП) до Особа 01, Особа 03, Особа 02 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги , хочу повідомити наступне.
Викладене в позовній заяві та апеляційній скарзі від ЛКП не відповідає дійсності . З позивачем ніяких договірних стосунків в рамках діючого законодавства не маю. Вимоги ЛКП до мене є безпідставні та необґрунтовані . Позивач не надав належних і допустимих доказів які би підтверджували , що ним згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг вчасно і відповідної якості надавались відповідачам послуги та нараховувались відповідно до закону за встановленими відповідно закону цінами та тарифами . Тому позов ЛКП - не визнаю в повному обсязі , зустрічні позовні вимоги Особа 01, Особа 02 підтримую.
З рішенням Шевченківського районного суду м. Міста від 23.06.2014 року в частині визнання дій ЛКП по нарахуванню плати за житлово-комунальні послуги на Особа 10. незаконними та визнання недійсною заборгованість Особа 01, Особа 03, Особа 02 по оплаті таких послуг за період до листопада 2012 року – погоджуюсь, оскільки Особа 10. помер в 1998 році , відтак ЛКП повинно було припинити нарахування на його ім’я .
З рішенням в частині стягнення солідарно з Особа 01, Особа 02, Особа 03 в користь ЛКП «ХХХ 000» за період з листопада 2012 року по березень 2014 року включно: 2680,01 за утримання будинку та прибудинкової території, 3927,57 грн. за центральне опалення, 791,68 грн. за водопостачання і водовідведення, 762,66 грн. за підігрів води,- не погоджуюсь, оскільки воно суперечливе.
Суд встановив, що ЛКП не навело і не надало належних допустимих доказів , які би підтвердили, що ЛКП згідно законодавства та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг вчасно і відповідної якості надавались відповідачам послуги за встановленими відповідно до закону цін та тарифів. Також судом встановлено, що жодного договору чи договорів між ЛКП та відповідачами з другої сторони на надання житлово-комунальних послуг в порядку визначеному Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не укладалось. Відповідність «типових» договорів ЛКП «ХХХ 000» – типовому договору передбаченому законом судами не перевірялась .
Окрім цього, хочу повідомити, що ЛКП через своїх представників вводить суди в оману надаючи не підписані договори , нікчемні та підробленні документи та неправдиві пояснення. Так в поясненнях /а.с.224/ представник «ЛКП» повідомляє , в п.3 «заборгованість за утримання будинку і прибудинкової території становить з 01.08.2007 року по 01.03.2014 року », однак в розшифровці заборгованості /а.с.229/ зазначено, що нарахування починаються з 01.01.2007 року і на початку нарахувань проставлено сальдо 3332,20 грн., невідомо за який період і на кого нарахована дана заборгованість, та проставлена сплата 3700 грн., якої ми не здійснювали. Нарахування за теплопостачання також не відповідають дійсності – оскільки батареї не працювали , і звертатись з актами претензіями ми не могли ( через відсутність договору з вини ЛКП) – ми змушені були від’єднатись від системи теплопостачання, тому нарахування в цій частині не відповідають дійсності.
Також хочу зазначити, що до складу квартплати входять витрати на освітлення сходових площадок та роботу ліфту – однак мені відомо, що до електромереж в під’їзді підє’днані поза обліком різні сторонні організації , кабельні та Інтернет підсилювачі розташовані в ліфтовій та на горищі , на першому поверсі під’єднано обладнання домофону – тобто в квартплату включена плата за електроенергію використану сторонніми організаціями, послугами яких ми не користуємося. Як доказ даної обставини надаю постанову суду від 28.02.2012 року ( додаток 1) по справі №5015/6155/11 яка набрала законної сили , в якій зазначено «Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжиніринг. Охорона» у своїх поясненнях (вх.№756 від 06.02.2012 року) зазначає, що витрати електроенергії від домофонних систем включаються до складу витрат на технічні цілі загально будинкових житлових потреб та сплачуються за рахунок коштів, отриманих у складі квартирної плати,» та встановлено «Колегією суддів встановлено та представниками сторін не заперечено, що для роботи вказаної системи необхідна електрична енергія, в зв’язку з чим ТзОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона», встановлюючи її, здійснило підключення в розподільчий щиток до оголених струмоведучих частин електромережі. При цьому, таке приєднання здійснено поза розрахунковими засобами обліку, в зв’язку з чим електрична енергія, використана для роботи домофонної системи, не обліковувалась.» Тому вважаю що ЛКП повинно надати детальний розрахунок витрат на утримання квартири 00 , по вул. . Вулиця ХХ у м. Місті, оскільки з розшифровок заборгованості неможливо встановити чи правильно нарахована заборгованість та конкретно в чому полягають витрати ЛКП на утримання будинку, з виділенням частки затрат на нашу квартиру.
Щодо позовної давності повідомляю, що ЛКП не надало доказів що свідчать про те, що ЛКП не звертались до суду раніше (приховуючи факт звернення до суду за судовим наказом) в зв’язку з скрутним фінансовим становищем. Однак ЛКП не надав жодних доказів про свій незадовільний майновий стан, про наявність заборгованості зі сплати заробітної плати працівникам, податків і обов’язкових платежів, про порушення справи про банкрутство тощо. Тому згідно ч. 3 , 4 ст. 267 ЦК України заявляю клопотання про застосування позовної давності.
Додаток копія Постанови Львівського господарського суду від 28.02.2012 року по справі №5015/6155/11 (п’ять аркушів)
16 грудня 2015 року.
Особа 02
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.02.12 Справа № 5015/6155/11
Львівський апеляційний господарський суд у складі:
головуючого-судді Р. Марко
суддів Т. Бонк
С. Бойко
При секретарі Сидорак Г.
за участю представників сторін:
від позивача –з’явився
від відповідача –з’явився
від третьої особи –не з’явився
розглянувши апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «Тополя-406»№406/вих-1141 від 28.12.2011 року
на рішення господарського суду Львівської області від 14.12.2011 року (суддя О.Д. Запотічняк)
у справі № 5015/6155/11
за позовом –Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м.Львів
до відповідача - Львівського комунального підприємства «Тополя-406», м.Львів
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжиніринг. Охорона», м. Київ
про стягнення 24 489,28 грн.
ВСТАНОВИВ:
рішенням господарського суду Львівської області від 14.12.2011 року у справі № 5015/6155/11 позов Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго»задоволено; стягнуто з Львівського комунального підприємства «Тополя-406»на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго»–24 489,28 грн. боргу.
Рішення суду мотивоване тим, що факти порушення відповідачем Правил користування електричною енергією, затвердженихПостановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (надалі –ПКЕЕ), а саме: самовільне підключення електроустановок до електричної мережі енергопостачальника, встановлені та зафіксовані належним чином, у відповідності до вимог даних Правил, актами від 25.03.2011 року №024826, від 24.03.2011 року №024822, від 24.03.2011 року №024821, від 24.03.2011 року №024820, від 24.03.2011 року №024817, від 24.03.2011 року №024825 про порушення відповідачем ПКЕЕ, які підписані представником відповідача без зауважень, чим виражено згоду споживача з зафіксованим порушенням. За результатами розгляду даних актів на засіданні комісії ЛМЕМ відповідачу було нараховано обсяг та вартість недооблікованої електричної енергії на загальну суму 24 489,28 грн. (протоколи комісії №117, 118, 119, 120, 121, 122 від 15.04.2011 року). Рахунки за недовраховану електричну енергію на загальну суму 24 489,28 грн. відповідачем не сплачені.
У своїй апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 14.12.2011 року у справі № 5015/6155/11 та прийняти нове, яким у позові відмовити, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте за неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи. Свої вимоги скаржник аргументує, зокрема тим, що акти від 24.03.2011 року №024822, від 24.03.2011 року №024821, від 24.03.2011 року №024820, від 24.03.2011 року №024817, від 25.03.2011 року №024825, від 25.03.2011 року №024826 про порушення відповідачем ПКЕЕ були складені з порушенням порядку, визначеного ПКЕЕ, а відтак не можуть слугувати підставою для рішень позивача, оформлених відповідними протоколами про донарахування відповідачу спожитої електроенергії. Тому вважає, що висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивача, на підставі вказаних актів, боргу в розмірі 24 489,28 грн., є незаконним та необґрунтованим.
Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго»у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№330 від 20.01.2012 року) зазначає, що доводи відповідача є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними у справі доказами і не відповідають вимогам чинного законодавства. Вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що розрахунок ПАТ «Львівобленерго»за актами про порушення ПКЕЕ від 24.03.2011 року №024822, від 24.03.2011 року №024821, від 24.03.2011 року №024820, від 24.03.2011 року №024817, від 25.03.2011 року №024825, від 25.03.2011 року №024826 вчинено на підставі п.6.40 ПКЕЕ та Методики обчислення обсягу електричної енергії, недорахованої внаслідок порушень відповідачем ПКЕЕ.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Домофон. Інжиніринг. Охорона» у своїх поясненнях (вх.№756 від 06.02.2012 року) зазначає, що витрати електроенергії від домофонних систем включаються до складу витрат на технічні цілі загально будинкових житлових потреб та сплачуються за рахунок коштів, отриманих у складі квартирної плати, при цьому покликається на п. 2.1 Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затвердженого постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 10.03.1999 року №39, Правила утримання житлових будинків та при будинкових територій, затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76, Лист Держжитлокомунгоспу від 25.09.2003 року №4/3-1333. Крім того, наголошує, що електроенергія, яка споживається домофонною системою є врахованою, оскільки домофонні системи приєднані до електромережі через лічильник.
В судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів апелянта, просив рішення суду залишити без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи.
Третя особа не забезпечила в судове засідання явки повноважного представника, поважності причин неявки не повідомила, хоча про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена ухвалами Львівського апеляційного господарського суду, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, відзиві та письмових поясненнях, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід частково скасувати, а апеляційну скаргу частково задоволити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 20 липня 2006 року між ВАТ «Львівобленерго»та ЛКП «Тополя-406»було укладено договір про постачання електричної енергії №63051 (надалі - Договір).
24.03.2011 року та 25.03.2011 року під час проведення перевірки працівниками енергоінспекції ПАТ «Львівобленерго»виявлено порушення відповідачем умов Договору та Правил користування електричною енергією, а саме: споживачем було здійснено самовільне підключення електроустановок до електричної мережі енергопостачальника, про що було складено акти від 24.03.2011 року №024822, від 24.03.2011 року №024821, від 24.03.2011 року №024820, від 24.03.2011 року №024817, від 25.03.2011 року №024825, від 25.03.2011 року №024826. Як відзначив суд першої інстанції, акти складено в присутності представника відповідача, які погоджені ним без зауважень.
В подальшому, 15.04.2011 року рішеннями комісії позивача, оформленими протоколами №117, 118, 119, 120, 121, 122, вирішено провести відповідачеві нарахування вартості не облікованої електроенергії в розмірі 4 080,44 грн., 4 080,44 грн., 4 080,44 грн., 4 080,44 грн., 4 083,76 грн., 4 083,76 грн. відповідно, що становить загальну суму 24 489,28 грн.
Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України споживання електроенергії без укладення договору не допускається. Вказана норма також міститься в Правилах користування електричною енергією, згідно яких договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов’язків сторін.
В силу ст. 26 Закону України «Про електроенергетику»та п. 5.1 ПКЕЕ, споживання електроенергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Відповідно до п. 1.2 ПКЕЕ, недоврахована електрична енергія - обсяг електричної енергії, використаний споживачем або переданий транзитом, але не врахований розрахунковими засобами обліку або врахований неправильно.
Відповідно до п. 1.2 ПКЕЕ, споживачем електричної енергії є юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору.
Згідно з п. 1 Договору, постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
В судовому засіданні представник апелянта зазначив, що підключення електроустановок до електричної мережі енергопостачальника було здійснено ТзОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона», яке самовільно встановило домофони без дозволу балансоутримувача ЛКП «Тополя-406»у під’їздах вищезгаданих будинків комунальної власності.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТзОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» (третьою особою у справі) та мешканцями будинків, розташованих в місті Львові за адресами: вул. Миколайчука, №7, вул. Лінкольна, №45 та вул. Мазепи №23, укладались договори на виконання монтажних робіт, за умовами яких третя особа зобов’язалася виконати роботи по монтажу домофонного устаткування.
Згідно з п. 2.1. укладених між третьою особою та мешканцями будинків договорів, сторони узгодили, що ціна договору включає в себе установку переговорного пристрою і його вартість, прокладку кабельної продукції і вартість кабелю, а також вартість монтажних робіт по установці самої системи домофонного устаткування, установку та вартість металевих дверей.
Наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт свідчать про те, що замовники прийняли виконані роботи, пов’язані з установкою домофонів, а також необхідне для їх функціонування обладнання та вказували про повне виконання третьою особою обумовлених робіт. Жодних претензій підряднику не пред’являлось.
Таким чином, обов’язком відповідача було лише встановлення домофонного обладнання на замовлення мешканців під’їздів відповідних будинків із подальшим переданням цього обладнання мешканцям у власність.
Слід відзначити, що ТзОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» при цьому не споживає електроенергію, а лише приєднує до електричних мереж обладнання, постачальником та установником якого воно є на замовлення мешканців.
Колегією суддів встановлено та представниками сторін не заперечено, що для роботи вказаної системи необхідна електрична енергія, в зв’язку з чим ТзОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона», встановлюючи її, здійснило підключення в розподільчий щиток до оголених струмоведучих частин електромережі. При цьому, таке приєднання здійснено поза розрахунковими засобами обліку, в зв’язку з чим електрична енергія, використана для роботи домофонної системи, не обліковувалась.
Самовільне приєднання струмоприймачів поза розрахунковими засобами обліку у відповідності до п.7.6 ПКЕЕ та ст. 27 Закону України «Про електроенергетику»є порушенням в електроенергетиці та підставою для складання акту порушень.
Відповідно до п. 3.2 та п. 3.3 ПКЕЕ, відповідальність за технічний стан засобів обліку несе та організація, на балансі якої вони перебувають, або організація, яка здійснює їх експлуатацію на підставі відповідного договору. Відповідальність за збереження та цілісність розрахункових засобів обліку електричної енергії та пломб покладається на їх власника або організацію, на території (у приміщенні) якої вони встановлені.
Згідно з п. 6.41 ПКЕЕ, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється двосторонній акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації). Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.
За приписами п. 6.42 ПКЕЕ, на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії. Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії. Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків. Споживач має право оскаржити до суду рішення комісії протягом 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу.
Відповідно до абзацу 2 пункту 6.43 ПКЕЕ, споживач має оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.
Відповідно до п. 4.2.3. Договору, Споживач сплачує Постачальнику вартість недоврахованої електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженоїпостановою НКРЕ від 4 травня 2006 року N 562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 липня 2006 року за N 782/12656, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням (далі - Методика), у разі таких дій Споживача: - самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії; - пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку; - споживання електроенергії поза засобами обліку; - інших умов, визначених Методикою.
Згідно з п.7 п. 2.1. Методики, остання застосовується на підставі акта про порушення, складеного в порядку, установленому цією Методикою, з урахуванням вимог ПКЕЕ та в разі виявлення підключення до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника, електроустановок, струмоприймачів або електропроводки поза розрахунковими приладами обліку електричної енергії без порушення схеми обліку.
В п. 7 Актів розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін від 12.05.2006 року (Додатки № 11 до Договору) (а.с. 123, 126, 127, 128) зазначено, що Споживач несе відповідальність за технічний стан контактних з’єднань кабельних наконечників та стан внутрішньо будинкової електромережі.
Відповідно до п. 8 згаданих вище додатків, сторони Договору зобов’язуються забезпечити на своїх територіях охорону електромережі іншої сторони за Договором та цілодобовий вільний доступ персоналу для проведення необхідних робіт по обслуговуванню електромережі.
Відповідно до п. 2.1.2. Статуту Львівського комунального підприємства «Тополя-406»(нова редакція), зареєстрованого державним реєстратором Виконавчого комітету Львівської міської ради 30.12.2008 року за №14151050003021396 (надалі - Статут), підприємство створене з метою експлуатації та збереження житлового фонду, що знаходиться у власності територіальної громади міста Львова.
Положеннями п. 2.2.5. Статуту ЛКП «Тополя-406»закріплено основні напрямки діяльності підприємства, зокрема, обслуговування внутрішньо інженерних мереж (водопостачання, водовідведення, електричні мережі, теплопостачання) згідно схеми розмежувань.
В результаті дослідження матеріалів справи, судовою колегією встановлено, що будинки: №7 по вул. Миколайчука, №45 по вул. Лінкольна та № 23 по вул. Мазепи у м. Львові, перебувають у комунальній власності та обслуговуються ЛКП «Тополя-406».
Суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про те, що балансоутримувачем мереж в житлових будинках: №7 по вул. Миколайчука, №45 по вул. Лінкольна та № 23 по вул. Мазепи у м. Львові, є відповідач, оскільки такий факт зазначається апелянтом у відзиві на позов, а також підтверджується Актами розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін.
Судом першої інстанції встановлено, що рішення комісії ЛМЕМ з розгляду актів про порушення споживачами ПКЕЕ від 15.04.2011 року, яке оформлено протоколами №117, 118, 119, 120, 121, 122 про нарахування відповідачу обсягу електричної енергії на загальну суму 24 489,28 грн., недоврахованої внаслідок порушення споживачем ПКЕЕ, є чинними та недійсними в судовому порядку не визнавались.
Копії протоколів №117, 118, 119, 120, 121, 122 від 15.04.2011 року та рахунки на оплату апелянт отримав 18.04.2011 року (а.с. 85), але не оплатив, тобто не виконав зобов’язання по оплаті коштів за недораховану електричну енергію.
Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі в сумі 24 489,28 грн.
Так, Національна комісія регулювання електроенергетики у своєму листі № 5146/11/17-09 від 31.07.2009 року надала роз’яснення щодо електропостачання домофонів у багатоквартирних будинках, в якому зазначено, що пунктом 2.1 Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затвердженого постановою НКРЕ від 10.03.99 № 309 (у редакції постанови НКРЕ від 10.07.2002 № 758) (далі - Порядок), зазначено, що для цілей цього Порядку до населених пунктів відносяться споживачі, які розраховуються з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим лічильником за електроенергію, яка споживається населенням для різних побутових потреб у житлових будинках, квартирах, гуртожитках, для потреб особистих підсобних господарств, присадибних і садових ділянок, дач, освітлення гаражів та боксів для особистих автомобілів, човнів, а також установи виконання покарань і лікувально-трудові профілакторії, слідчі ізолятори.
Електрична енергія, яка витрачається населеними пунктами (крім дачних, дачно-будівельних кооперативів і садових товариств) на технічні цілі (роботу ліфтів, насосів та інше) та освітлення дворів, східців і номерних знаків, оплачується за тарифом 20,3 коп. за 1 кВт•год. (абзац перший примітки до Порядку).
Згідно з додатком 5 до Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, до внутрішньобудинкових мереж зв’язку і сигналізації відноситься, зокрема, переговорно-замкові пристрої. Листом Держжитлокомунгоспу від 25.09.2003 № 4/3-1333 зазначено, що до переліку електротехнічного обладнання, яке використовується на технічні цілі загальнобудинкових житлових потреб відносяться, зокрема, замочно-переговорні пристрої.
Враховуючи зазначене, електрична енергія, яка витрачається в житловому будинку на роботу домофонів, має оплачуватися за тарифом 20,3 коп. за 1 кВт•год. (без ПДВ).
Постановою від 13.01.2011 року № 8 НКРЕ внесла зміни до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, а саме встановила тариф 26,4 коп. за 1 кВт•год. для оплати електричної енергії, яка витрачається населеними пунктами (крім дачних, дачно-будівельних кооперативів і садових товариств) на технічні цілі (роботу ліфтів, насосів та інше) та освітлення дворів, східців і номерних знаків.
Таким чином, на засіданні комісії ЛМЕМ відповідачу було неправомірно нараховано вартість недооблікованої електричної енергії на загальну суму 24 489,28 грн.
Перевіривши розрахунок обсягу та вартості електроенергії від 13.02.2012 року, проведений відповідно до формули, зазначеної в п. п. 2.9, 2.7 Методики, що поданий апелянтом, колегія суддів встановила, що до стягнення з ЛКП «Тополя-406»підлягає 7 554,34 грн. боргу. При цьому, колегія суддів відхиляє контррозрахунок позовної суми від 14.02.2012 року, оскільки останній не відповідає вимогам ст. 34 ГПК України.
Колегія суддів критично оцінює доводи позивача про необхідність застосування тарифу, зазначеного в листі НКРЕ №1552/09/17-11 від 09.03.2011 року щодо роз’яснення тарифів на електричну енергію, оскільки в останньому не конкретизовано «інше обладнання будинку», до якого слід застосовувати роздрібний тариф відповідного класу напруги, разом з тим, в листі НКРЕ № 5146/11/17-09 від 31.07.2009 року конкретно зазначено що тариф 20,3 коп. за 1 кВт•год. (після змін - 26,4 коп. за 1 кВт•год.) застосовується для домофонів у багатоквартирних будинках. При цьому, обидва згаданих вище листи НКРЕ були чинними на день встановлення порушення ПКЕЕвідповідачем.
Доводи скаржника про те, що ЛКП «Тополя-406»є неналежним відповідачем у справі, судова колегія відхиляє, оскільки, ТзОВ «Домофон. Інжиніринг. Охорона» не є стороною Договору про постачання електричної енергії №63051, укладеного між ВАТ «Львівобленерго»та ЛКП «Тополя-406»20 липня 2006 року, за умовами якого споживачем електроенергії виступає апелянт. Крім того, Договором передбачено, що Споживач несе відповідальність за збереження електромереж та використання електричної енергії.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального права, а тому воно підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга відповідача –частковому задоволенню.
При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст. 49 ГПК України, а тому з позивача на користь відповідача належить стягнути понесені скаржником витрати в розмірі 490,50 грн. судового збору за апеляційне провадження.
Керуючись ст.ст. 99, 101–105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Львівської області від 14.12.2011 року у справі № 5015/6155/11 частково скасувати, а апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «Тополя-406», м. Львів, - частково задоволити.
2. В частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго»до Львівського комунального підприємства «Тополя-406»про стягнення 16 934,94 грн. боргу –відмовити.
3. В решті рішення залишити без змін: стягнути з Львівського комунального підприємства «Тополя-406»(79059, м. Львів, вул. Лінкольна, 57, код ЄДРПОУ 22333452) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, ЄДРПОУ 00131587) 7 554,34 грн. боргу.
4. Стягнути з Львівського комунального підприємства «Тополя-406» (79059, м. Львів, вул. Лінкольна, 57, код ЄДРПОУ 22333452) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, ЄДРПОУ 00131587) 75,54 грн. державного мита та 70,80 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, ЄДРПОУ 00131587) на користь Львівського комунального підприємства «Тополя-406» (79059, м. Львів, вул. Лінкольна, 57, код ЄДРПОУ 22333452) 490,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Господарському суду Львівської області –видати наказ в порядку ст. 116 ГПК України.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий Р. Марко
Суддя Т. Бонк
Суддя С. Бойко
http://reyestr.court.gov.ua/Review/21780496 Пояснення
У провадженні апеляційного суду м. Міста знаходиться цивільна справа за позовом ЛКП «ХХХ-000» (надалі по тексту - ЛКП) до Особа 01, Особа 03, Особа 02 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території та зустрічним позовом Особа 01 до ЛКП про визнання зобов’язання недійсним та зобов’язання до вчинення дій, зустрічним позовом Особа 02 до ЛКП про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити дії.
Викладене в апеляційній скарзі ЛКП та додані в підтвердження позовних вимог розрахунки заборгованості, не відповідають дійсності та законодавству України. Договір наданий ЛКП не містить рішення органу місцевого самоуправління яке є невід’ємною частиною типового договору. Тому позов ЛКП - не визнаю в повному обсязі , зустрічні позовні вимоги Особа 01, Особа 02 підтримую.
Ознайомившись 04.03.2016 року з матеріалами справи та доданим представником позивача розрахунками заборгованості, хочу надати пояснення по справі та повідомити наступне.
24.03.1998 року помер мій чоловік Особа 10 власник квартири №00 , що по вул. Вулиця ХХ у м. Львові. Після його смерті на квартиру , яка належала йому та його сім’ї Особа 01та Особа 02, було звернуте стягнення за зобов’язанням власника Особа 10. /а.с.113/ внаслідок чого,- не могла управляти та розпоряджатись квартирою без згоди банку, ЛКП відмовляло в відкритті особового рахунку - посилаючись на виконавчий напис /а.с. 39/ , /158-164/, зазначаючи що квартира належить банку , продовжуючи нараховувати на покійного , а не на банк.
Нарахування води проводились не на підставі приладів обліку , так нараховували по 100 м3 гарячої води в місяць /а.с.232 / – що пізніше коригувалось згідно показів лічильника. Звертатись з приводу невідповідності кількісних якісних показників з актами –претензіями не могла, оскільки не було договору , в зв’язку з чим відключила центральне опалення (додаток 1), яке не працювало. Відсутність договору та особового рахунку унеможливило отримання субсидій . Так тривало до листопада 2012 року , моменту відкриття особового рахунку на Особа 01/а.с.115/. В даний час ЛКП в незаконний спосіб перевів заборгованість нараховану на покійного Особа 10 на Особа 01підтвердженням цьому є розрахунок заборгованості від 02.07.2012 року, /а.с.139-142/ в якому божником зазначено Особа 10, та попередження /а.с 114/ видане на ім’я Особа 10.. Переведення боргу відбулось в незаконний спосіб, шляхом втручання в роботу комп’ютерної програми яка здійснює нарахування платежів за житлово-комунальні послуги. По даному факту було відкрите кримінальне провадження № 12013150090004ххх/а.с.125/
Щодо оплат :Окрім цього ЛКП , щоб видати що, між Особа 01та ЛКП існували правовідносини,- в розрахунках заборгованості в графі «оплачено» проставлені суми , яких ми не здійснювали, в період коли нарахування здійснювались на покійного. Дані «оплати» це – коригування , списання, тощо – оскільки не підтверджені жодним банківським документом. Зокрема в розрахунках зазначено /а.с.65-66/ , що в квітні 2012 року вибірково сплачено за утримання будинку та прибудинкової території – 1200 грн., в липні 2012року -500 грн. в серпні 2012 року -2000 грн. , /а.с. 00/центральне опалення теж вибірково в квітні 1000 грн., /а.с.67-68/ холодна вода, в липні 2012 року проставлена оплата 70 грн. – однак, це коригування показників лічильника води , про що є акт , - видається за сплату послуги водопостачання і водовідведення - сплата 70 грн. у липні 2012 року, списана в жовтні 2012 року, в графі нарахування зі знаком мінус / а.с. 231/ , що вказує на коригування . Банківських виписок, актів-претензій, матеріали справи не містять, коригування тарифу та нарахування пільги «дитина війни» видаються за факти сплат. Щодо підтвердження фактів даних сплат звертались з клопотаннями при розгляді справи в першій інстанції, однак ЛКП не надало жодних документів на підтвердження фактів сплат. Більше того, всі розрахунки ЛКП містять сальдо на початку нарахувань невідомо за який період, тому розрахунки суперечать законодавству в сфері житлово-комунальних послуг – згідно з яким та умовами типового договору нарахування проводяться помісячно .
Щодо послуг які надає ЛКП,- надаю суду скарги мешканців під’їзду відносно неналежного утримання будинку (додаток 2) ,(додаток 3).Також повідомляю суду що в під’їзді 2 по вул.. Вулиця ХХ, до електроенергії місць загального користування та до ліфтової електроенергії під’єднанні різні сторонні організації без приладів обліку , електротехнічні шафи яких обслуговують декілька сусідніх будинків, - тому відмовляюсь платити за електроенергію яку мешканці під’їзду не використовують , і яка в тарифі за утримання будинку складає 0,3 тарифу. Також повідомляю , що в квартирі, в кухні не працює водовідведення та відключена вода , відповідно, якщо нарахування відбуваються згідно наявних інженерних споруд вважаю, що нарахування в частині водопостачання та водовідведення нараховані неправильно і повинні бути зменшені на 50% , оскільки з двох стояків працює лише один. Підвальні приміщення в результаті діяльності ЛКП затоплені .
Щодо договору : Договір ЛКП з Особа 01 який знаходиться в матеріалах справи /а.с. 6-7/ датований 2010 роком, не міг існувати – оскільки ЛКП до листопада 2012 року проводили нарахування на Особа 10. Також договір не містить обов’язкового додатку передбаченого п.2 договору, а саме «рішення органу місцевого самоврядування , тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг» - що вказує на те, що договір ЛКП , не відповідає типовому договору , оскільки в Постанові КМ №529 в «порядку формування тарифів …» п.2 зазначено «Послуги надаються відповідно до затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід’ємною частиною договору про надання послуг». Більше того, договір не укладений з вини ЛКП , оскільки пропозиція укласти договір не надходила, доказів надсилання договору матеріали справи не містять.
В підсумку зазначаю , що хочу сплачувати за комунальні послуги які отримую на підставі укладеного договору, законних тарифів та чесних розрахунків , неодноразово зверталась в ЛКП за укладенням договору – однак ЛКП вважає, що між нами є договір від 2010 року – що не відповідає дійсності , та намагається перевести на мене борг нарахований до листопада 2012 року , невідомо за який період в незаконний спосіб.
Прошу суд долучити дані пояснення до матеріалів справи.
Додатки :
1.Копія листа ЛМКП «Містотеплоенерго» від 25.12.15 року (1 арк.)
2.Копія скарги від 22.10.2015 року (2 арк.)
3.Копія скарги від 12.02.2016 року (1 арк.)
10.03.2015 року Особа 01
Клопотання
У провадженні апеляційного суду м. Міста знаходиться цивільна справа за позовом ЛКП «ХХХ-000» (надалі по тексту - ЛКП) до Особа 01, Особа 03, Особа 02 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території та зустрічним позовом Особа 01 до ЛКП «ХХХ-000» про визнання зобов’язання недійсним та зобов’язання до вчинення дій, зустрічним позовом Особа 02 до ЛКП «ХХХ-000» про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити дії.
В зв’язку з тим що , в Ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по даній справі та Постановою Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в справі №6-110 цс 12 від 10 жовтня 2012 року, в яких зазначено «Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 « Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» (далі - постанова № 529).
З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19 - 21 Закону № 1875 - IV від 24 червня 2004 року, постанови № 529 убачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору.» - однак матеріали справи яка розглядається не містять доказів, щодо відповідності договору ЛКП «ХХХ-000» від 01.12.2010 року - Типовому договору, у той час як установлення цього факту є реалізацією зазначених матеріальних норм права.
В постанові №529 в п.2 зазначено «Послуги надаються відповідно до затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід’ємною частиною договору про надання послуг» та в п.2 Типового договору зазначено «Виконавець надає послуги відповідно до встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг, копія якого додається до цього договору.».В матеріалах справи знаходиться договір ЛКП «ХХХ-000» /а.с. 6-7/ - без копії рішення органу місцевого самоврядування , та без будь-яких доказів відповідності договору ЛКП «ХХХ-000»– Типовому договору зазначеному в Постанові КМ №529 та Типовому договору із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №800 від 01.06.2011 року, якою внесені зміни в п.2 Типового договору , замінені слова «затвердженого (погодженого)» на «встановленого» .
Тому прошу суд , встановити чи відповідає договір наданий ЛКП «ХХХ-000» без невід’ємного додатка - рішення органу місцевого самоврядування, - Типовому договору наведеному в Постанові 529 в період до 20.05.2009 року , в період з 20.05.2009 року по 01.06.2011 року , чи були внесені зміни згідно Постанови КМ 800 в період з 01.06.2011 – 10.03.2016 року.
10 березня 2016 року. Особа 02
Заява
У провадженні апеляційного суду м. Міста знаходиться цивільна справа за позовом ЛКП «ХХХ-000» (надалі по тексту - ЛКП) до Особа 01, Особа 03, Особа 02 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території та зустрічним позовом Особа 01 до ЛКП «ХХХ-000» про визнання зобов’язання недійсним та зобов’язання до вчинення дій, зустрічним позовом Особа 02 до ЛКП «ХХХ-000» про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити дії.
Розгляд справи призначено на 10.03.2016 року на 11 год. 00 хв.
В зв’язку з тим, що не маю можливості приймати участь в засіданні , прошу суд прийняти та розглянути письмове клопотання та долучити до матеріалів справи .
Додаток :
1. Клопотання Особа 02 від 10.03.2016 року .
10 березня 2016 року. Особа 02