Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Юрій Васильович]

1. У випадку ЖКП договорні відносини не обов'язкові. 2. Існує публічний договір, який є одночасно договором приєднання.

1. Обов'язкові. Але їх відсутність не перешкоджає стягнути борг, якщо послугу будо надано.

  Правова    позиція  у справі  6-110 цс 12
...Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить  вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону  України «Про житлово-комунальні послуги».
 У разі такої відмови, виходячи з положень ст. ст. 3,6,12 – 15, 20, 630, 640, 642, 643 ЦК України  виконавець послуг вправі звернутись до суду за захистом свого права, яке підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 6 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов’язкової дії.
Оскільки суд обрав спосіб захисту не передбачений ст. 16 ЦК України (про зобов’язання укласти договір), Верховний Суд України скасував судове рішення та направив справу на новий касаційний розгляд.

2. Існує договір приєднання, який позивач видає за публічний. Але виписано про публічність невдало.

[Олександр_2015]

Питання було моє. Питання було таке: "яким НПА передбачено,що оприлюднення договору приєднання у ЗМІ є підставою для визнання його укладеним за умови відсутності письмової відмови від нього?"

Але це була реакція на мій пост:

після цього поштою прислали договір приєднання , ми проігнорували- тепер суд.

Договір не є укладеним, бо ви недали згоду на його укладання(та не вчиняли дій щодо його виконання- а саме непроводили оплату) і не факт що він відповідає типовим умовам.

Договір приєднання (якщо він був оприлюднений у офіційному виданні місцевої громади) може бути неукладеним тільки в одному випадку - коли споживач у місячний термін відмовився від ЖКП.

Тому це вже трохи інше питання. Не важливо, оприлюднили у ЗМІ договір приєднання, чи надіслати особисто споживачу ЖКП - головне, щоб він відповідав типовому договору. Але просто відмовитися від договору без відмови від отримання ЖКП не вдасться. Посилання на НПА я дав у пості вище.

1. Публічний договір ЛМКП «Львівтеплоенерго» не має умов: "не повідомив про відмову - автоматично погодився".

А цього і не треба, бо існує ч. 7 ст. 26 ЗУ "Про ЖКП".

Треба. Якщо не в самому договорі, то хоть у тексті публікації оферти у ЗМІ ( як у "Київводоканалу"). Інакше губиться сенс публікації договору у ЗМІ.

Про це вже сказано у ч. 7 ст. 26 ЗУ "Про ЖКП":

7. Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб’єктом господарювання, є договором приєднання.

(Звісно, що для всіх оферт, які відповідають 18 умовам типового договору.) Для відмови від такого договору треба відмовитись від відповідних ЖКП у місячний термін - інших варіантів просто не існує.

договір приєднання має містити 18 істотнних умов відповідати 18 істотним умовам...

Так краще? 

Пункт 2 частини другої статті 21. Типовий має письмову  форму...

  Читаємо цей пункт:

2) здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень;

У законі немає ні слова про письмову форму договору.

Питання: якщо споживач не підписав договір приєднання і не відмовився від ЖКП, то договір приєднання все одно вважається укладеним?

[Юрій Васильович]

Пункт 2 частини другої статті 21. Типовий має письмову  форму...

  Читаємо цей пункт:

2) здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень;

У законі немає ні слова про письмову форму договору.

Пункт 3. То описка, вибачте.
Але Ви ж читали п. 2 і не могли не бачити п. 3, і не зрозуміти про що мова...  Якщо не зрозуміли, то чи є сенс у цьому діалозі взагалі?
Законом визначено

Стаття 19. Учасники договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг
1. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

2. Виконавець зобов'язаний:
3) підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором;

3. Споживач зобов'язаний:
1) укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору;

2. Кабінету Міністрів України:
б) у тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом розробити типові договори, передбачені цим Законом.

КМУ Постановою № 630( у повній відповідності до норм закону) затвердив типовий договір. Типовий договір має письмову  форму.
На сайті НКРЕКП розміщено типовий договір http://www.nerc.gov.ua/?id=16029  Дата розміщення 11.06.2015р. Тобто зміни в законі щодо договору приєднання були чинними вже рік,  але це не ставить  для НКРЕКП під сумнів правомочність ПКМУ № 630 взагалі і типового договору зокрема.
Норми законодавства потрібно застосовувати в системному зв'язку, а не висмикувати їх окремо одна від одної.

Але це була реакція на мій пост:

Договір приєднання (якщо він був оприлюднений у офіційному виданні місцевої громади) може бути неукладеним тільки в одному випадку - коли споживач у місячний термін відмовився від ЖКП.

Реакція закономірна, бо Ви ототожнюєте договір приєднання і публічний договір.

Тому це вже трохи інше питання. Не важливо, оприлюднили у ЗМІ договір приєднання, чи надіслати особисто споживачу ЖКП - головне, щоб він відповідав типовому договору. Але просто відмовитися від договору без відмови від отримання ЖКП не вдасться.

Споживач жкп не може відмовлятися від укладення договору на отримання жкп незалежно від того чи то договір приєднання, чи то "звичайний" договір на жкп. Це норма закону.
Можна відмовитися від підписання договору який не відповідає типовому ( як "звичайного" так і договору приєднання) і вмагати приведення його  у відповідність до типового. У разі відмови, слід звертатися до суду з вимогою визнання договору укладеним в редакції типового.

Про це вже сказано у ч. 7 ст. 26 ЗУ "Про ЖКП":

Про публічний договір там не сказано. Ви ототожнюєте різні види договорів.

Для відмови від такого договору треба відмовитись від відповідних ЖКП у місячний термін - інших варіантів просто не існує.

Є такі послуги, від яких відмовитися взагалі не є можливим...

Питання: якщо споживач не підписав договір приєднання і не відмовився від ЖКП, то договір приєднання все одно вважається укладеним?

Якщо споживач не підписав договір на жкп ( хоч приєднання, хоч "звичайний") і не відмовився від послуги ( або то є послуга, від якої неможливо відмовитися), виконавець має право на звернення до суду з вимогою визнати договір укладеним.

[Олександр_2015]

Типовий договір має письмову  форму.

А з чого це випливає? З того, що вимагаються підписи сторін? Чи з того, що вимагається два примірника договору?
ОК, це начебто логічно, але у публічному договорі ТОВ "Євро-реконструкція", який є одночасно договором приєднання:
http://www.kreschatic.kiev.ua/file/11059.pdf
також є п. 33, де говориться про те, що складено два примірника договору.
То що - він є одночасно а) договором публічним (по факту оприлюднення у ЗМІ), б) договором приєднання (згідно ч. 7 ст. 26 ЗУ "Про ЖКП"), і... в) письмовим договором (стане після підписання сторонами)?

Чи виконавці тут хитрять, коли намагаються зробити договори приєднання одночасно публічними договорами (але не мають такого права)?

Мене також обурює хибна практика КМУ у своїх постановах виходити за рамки закону, бо у законі немає вимоги про письмову форму типового договору.

1. Публічний договір ЛМКП «Львівтеплоенерго» не має умов: "не повідомив про відмову - автоматично погодився".

А цього і не треба, бо існує п.ч. 7 ст. 26 ЗУ "Про ЖКП".

7. Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб’єктом господарювання, є договором приєднання.

Про публічний договір там не сказано. Ви ототожнюєте різні види договорів.

Тобто, "автоматичне погодження" (без відмови від ЖКП і без підписання) можливе тільки у випадку публічного договору і виконавцю не треба доводити це у суді, а у випадку, коли договір приєднання не є публічним, виконавець ще повинен довести у суді, що договір укладений по факту отримання ЖКП навіть без підпису споживача?

[Юрій Васильович]

Чи виконавці тут хитрять, коли намагаються зробити договори приєднання одночасно публічними договорами (але не мають такого права)?

Так, хитрують... І давно, і не тільки з договорами приєднання... І біда в тому, що їм це сходить з рук...

Мене також обурює хибна практика КМУ у своїх постановах виходити за рамки закону, бо у законі немає вимоги про письмову форму типового договору.

Це не так.

Стаття 208. Правочини, які належить вчиняти у письмовій формі
1. У письмовій формі належить вчиняти:
1) правочини між юридичними особами;
2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;
3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;
4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Стаття 206. Правочини, які можуть вчинятися усно
1. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Договір надання жкп не виконується одномоментно, тому під дію ст. 206 не підпадає.

[Слава]

Доброго  дня!
судовий розгляд чомусь переноситься , позивач постійно збільшує позовні вимоги та подав «додаткові пояснення»

(click to show/hide)

До суду м. Львова 79000 Львів,

Позивач: ЛМКП «Львівтеплоенерго»

Додаткові пояснення.
В провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходяться цивільна справа за позовом ЛМКП «Львівтеплоенерго» до особа 1,2,3, про солідарно стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01.07.2014р. по 30.09.2015р. у розмірі 3 073,69 гри., інфляційних втрат у розмірі 1 260,23 грн., 3% річних у розмірі 35,52 грн., всього - 4 369,44 гри., а також про стягнення з відповідачів на користь позивача 1 378,00 грн. судового збору .
28.10.2016р. за вхід. № 25727 Відповідачами до Шевченківського районного суду ч. Львова було подано заперечення проти позову про стягнення заборгованості за послуги х централізованого опалення.

Тому, ЛМКП «Львівтеплоенерго» в свою чергу вважає доцільним надати додаткові пояснення щодо заявленого ним вищевказаного позову та поданої відповідачами зустрічної позовної заяви..
Відповідно до Закон України «Про теплопостачання» Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією - суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
У відповідності до п. 4 ст. 19 Закону України «Про житло-комунальні послуги» (зі змінами від 10.04 2014р № 1198-18) виконавцями послуг в централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності визначено суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальну організацію), тобто Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго».
Відповідно до п.7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води,  послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (і використанням внутрішньо будинкових систем, що укладаються виконавцем  з споживачем фізичною особою, який не є суб’єктом господарювання, є договір приєднання.
Договір Приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 01 липня 20104 року відповідає вимогам ст. 634 ЦК України та є договором про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води І вважається  укладеним між: Львівським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» , що є виконавцем послуг  з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води у м. Львові для населення згідно норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі по тексту - Виконавець) та Споживачем(власником/співвласником/ балансоутримувачем будинку, квартири, житлових приміщень у багатоквартирних будинках, будинках, спорудах, які приєднані до теплових мереж ЛМКП «Львівтеплоенерго» і в яких послуги з централізованого постачання гарячої води надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго», а також користувачами вищевказаних приміщень, квартир, або особами, зареєстрованими (прописаними) у таких приміщеннях, квартирах, будинках).
Відповідно до п.1 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Споживач зобов’язаний Укласти договір на надання житлово-комунальним послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ЛМКП «Львівтеплоенерго», було підготовлено та направлено на адресу відповідачки особа 1. для два примірники договору приєднання, що підтверджується супровідним листом  від 21.04.2016р. № 09-4029 та списком рекомендованих листів, фіскальним чеком ВЗП про відправлення,а також рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання (27.04.2016 року) та особистим підписом особа1 .
Процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня винесення проекту договору однією із сторін.
Проте, станом на сьогоднішній день договір приєднання Відповідачами не підписаний і один із примірників, як це передбачено чинним законодавством. виконавцю назад не повернуто.
Отже, законодавством передбачений двосторонній обов'язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв’язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанова ВСУ від 30.10.2013р. по справі № 6-59-цсІЗ).
В силу ст. 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у даній постанові Верховного суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Відповідно до п.1.1 Договору приєднання предметом договору є те, що Виконавець зобов'язується своєчасно надавати Споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води (якщо конкретний будинок/приміщення фактично приєднанні до мереж центрального опалення та мереж гарячого водопостачання Виконавця а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води за встановленими відповідними уповноваженими органами тарифами для відповідних категорій споживачів, у строки і на умовах. що передбачені цим Договором приєднання.
ФАКТ надання послуги з централізованого опалення до житлового будинку №  по вул. адреса без квартир № 21, 44, 125, 169, 181- де встановлено Індивідуальне опалення, а також квартири № 111 - встановлено лічильник опалення, що підтверджується актами про включення системи теплопостачання від 22.10.2014р. та від 09.10.2015р.., а також опитувальним листом підприємства - споживача теплової енергії ЛКП «ххх», який одночасно був виконавцем послуг до 30.06.2014р..
Тут доречно зазначити, що в липні 2014р., ЛМКП  «Львівтеплоенерго» саме від ЛКП «Тополя-406» в електронному вигляді було отримано Інформацію про всіх його споживачів послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води і на підставі цих даних було відкрито особі рахунки для здійснення оплати.
Згідно п.5 ч. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановленні договором або законом.
Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів ( обов’язкових  платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями пов’язаними з спільним майном.
Крім того, в ч. 1 п.18 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення» № 630 від 21.07. 2005р., а також в пункті 3.1 Договору приєднання прямо вказано, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, а оплата за спожиті послуги вноситься Споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунком.
Отже, всупереч п.5 ч. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» , ч.1 п.18 постанови КМУ № 630 від 21.07.2005р., а також п.3.1 Договору приєднання боржники не виконав свого зобов'язання щодо сплати послуги з централізованого опалення, а тому зобов’язані сплатити суму боргу з урахуванням встановлення індексу Інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
Щодо можливості стягнення Інфляційних та 3% річних разом з заборгованістю за комунальні послуги є правовий висновок Верховного Суду України.
Так, закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати  ним неустойки пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання. (Правовий висновок ВСУ по справі 6-59цс13 від 30.10.2013 р.).
Подібна позиція зазначена у правовому висновку Верховного суду України по справі 6-68цс12 від 20.06.2012 р. Так, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно - правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання. Закріплена в п. 10 ч. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасна здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені на виключає застосування правовик норм, встановлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Таким чином, на підставі ст. 625 ЦК України боржники повинні сплатити позивачу на його вимогу Інфляційні та 3 % річних.
Що стосується процедури відключення окремих житлових будинків від мереж ЦО та ПГВ при відмові споживачів від централізованого опалення, то відповідне роз'ясненим з цього питання надано Міністерством регіонально розвитку, будівництва та житлово-комунальногогосподарств України в своєму листі від 14.11.2013р. (далі- Мінрегіон).
Питання відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (надалі -Правила), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21,07.2005р. № 630, (із змінами і доповненнями), внесеними Постановою КМУ № 1268 від 31. 10.2007р.),   які з метою захисту усіх мешканців багатоквартирних будинків передбачають можливість відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не окремих квартир багатоквартирного будинку з Ініціативи їх власників або наймачів, а відключення цілик багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів в цілому за рішенням загальних зборів, за згодою всіх власників (уповноважених осіб власників) приміщень у житловому будинку.
Пунктом 25 Правил визначено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої воли здійснюється у порядку , що затверджується  центральним органом виконавчої влади з питань житлово- комунального господарства.
Самовільне відключення під мереж ЦО І ГВП забороняється.
Крім того,згідно з п.26 Правил  відключення споживачів  (всього житлового будинку) від мереж центрального опалення та постачання горячої води здійснюється у  випадку, коли технічна можливість такого опалення передбачена затвердженою  органом місцевого самоврядування згідно закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання житлового будинку та запровадження заходів відносно дотримання в суміжних приміщеннях будівельних вимог норм і правил з  питань проектування житлових будівель ,опалення, вентиляції кондиціонування ,  будівничрї теплотехніки, державних будівельних норм з питань складу  порядку розробки і затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування, реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Згідно до «Схеми теплопостачання» м. Львова», затвердженої Ухвалою сесії Львівської міської ради від 11.09.2008р. М 2038, будинок № вул. Лінкольна в м. Львові розташований а зоні централізованого теплопостачання.
ПОРЯДКОМ відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005р. .№ 4, із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 06.11.2007р. № 169 (далі - Порядок), установлено, що відключення окремої квартири у житловому будинку непередбачено, він визначає процедуру надання дозволу на відключення від мереж ЦО і ГВП окремого житлового будинку при відмові споживачів від ЦО і ГВП, саме відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.
Цей ПОРЯДОК визначає процедуру надання дозволу на відключення від мереж ЦО та ПГВ окремого житлового буднику при відмові споживачів від ЦО і ГВП.
Для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж ЦО його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії (далі-Комісія) з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО та ГВП, а не до теплопостачальної організації.
Відповідно до її. 2.1 Порядку Комісія вирішує питання відключення від мереж центрального опалення житлового будинку (будинків}, а не окремої квартири. У заяві про відключення  від мереж ПО і ГВГІ власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви  додасться копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення Ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про підключення будинку від системи централізованого  опалення з улаштуванням Індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особини власників) приміщень у житловому будинку.
Згідно пункту 2.2 Порядку ... Комісія розглядає наданні документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування  в установленому порядку оптимізованої схеми  перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та відповідності до неї.
Пунктом 2.2.1 даного Порядку: При позитивному рішенні Комісії заявнику надасться перелік організації), до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП.
Згідно з п. 2.2.2 зазначеного Порядку, підставою для відмови у наданні дозволу на відключення від мереж ЦО і ГВП є неможливість забезпечення, у разі  відокремлення даного приміщення (секції, під’їзду) від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП, безперебійної роботи інженерного обладнання сусідніх приміщень або будинку в цілому.
Згідно пункту 2.2.3 Порядку... Якщо заявником є власник, наймач (орендар) окремого приміщення, Комісія має право не розглядати його заяву до прийняття рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку.
Проект індивідуального  (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору з заявником.
Відповідно до п 2.4.2 Порядку, проект узгоджується зі всіма організаціями , які видали технічні умови на відключення будинку до зовнішніх мереж.
Згідно з п. 2.5 Порядку відключення приміщень від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої  ним особи, представника виконавця послуг з ЦО / ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи.
Згідно з п.2.6 Порядку по закінченню робіт складається акт про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під’їзду будинку) від мереж ЦО і ГВП  в десятиденний  термін подається заявником  до Комісії на затвердження.
Крім того, Мінрегіон в своєму роз’яснений зазначив, якщо при відключенні квартири від централізованого теплопостачання не було дотримано вимог Правил та порядку, такі дії слід вважати самочинними. У цьому випадку нарахування плати за централізоване опалення є правомірним..
Аналогічне роз’яснення щодо влаштування індивідуального опалення надає Міністерство з питань житлового-комунального господарства України в своєму листі від 27.06.2008р. № 8/7-562, а саме: самовільне відключення радіаторів у квартирі не є підставою для зменшення оплати за надані послуги.
Крім того, в даному роз’ясненні також зазначено, що надання дозволу на переобладнання інженерних систем у житловому будинку, зокрема на переобладнання центральної системи опалення в багатоквартирних житлових будинках на Індивідуальну, є компетенцією органів місцевого самоврядування.
З усіх спірних питань щодо влаштування  індивідуального (автономного) опалення необхідно звергатися до Комісії.
Чітку позицію з цього ж питання зазначив Вищий спеціалізований суд України у винесених ним ухвалах, так ухвалою від 01.02.2012р„ рішення Апеляційною суду Київської області від 07.09.2010р. було скасовано, а рішення Вишгородського районною суду Київської області від 21.05.2010р. залишено в силі.
Правову позицію з цього питання також зайняв Верховний Суд України. У винесених ним постановах під 11.11.2015р. та 25.11.2015р. зазначено: «самовільне відключення від мереж централізованого опалення не с підставою для звільнення від оплати за послуги з теплопостачання».
Що стосується питання відповідачів  щодо самовільного від’єднання та законності відключення від системи ЦО їх квартира, то як вбачається з копії виконавчого напису від 28.08.1998р. квартира належить відповідачам на праві власності, але в безспірному порядку була відчужена на користь банку АКБ « П-банд» за борги згідно договору позики, а опломбування квартири було здійснено адміністрацією ЛКП «ххх» за борги з комунальних послуг.
Проте, відповідачі чомусь забули надати АКТ про відключення їх квартири від мережі централізованого опалення, який складається виконавцем послуг в присутності представника теплопостачальної організації та самого споживача, а відповідно до Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання є єдиним документом на підставі якого виконавець послуг мав право призупинити нарахування оплати за послуги з централізованого опаленим та послуги з централізованого постачання гарячої води. Скоріше всього такого Акту у відповідачів немає, оскільки останні у своєму заперечені зазначили, що з 2015 року вони хочуть встановити факт відключення їх квартири від мережі ЦО, а вентилі спуску повітря перенести поверхом нижче.
Таким  чином на підставі вищенаведеного , можна зробити висновок  про те, що, відповідачі самовільно відключилися від централізованого опалення з порушенням порядку передбаченим законодавством, тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
27.12.2016р

в яких повторив позовну заяву та відреагував на заперечення.

Позивач визнає, що квартира була відчужена на користь іншого власника та опломбована в період до 2005, також заявляє  що акт про відключення має бути в нас , однак як акт міг з’явитись в нас якщо власник інший та  батареї від’єднало ЛКП ? В судовому засіданні в справі з ЛКП , бухгалтер ЛКП пояснювала що вона не однократно змінювала власника особового рахунку, цю обставину можна доказати тех.. записом с/з. До ЛКП з актами претензіями , за встановленням факту відсутності батарей,  та за підключенням до системи не могли звертатися , оскільки ЛКП нас ігнорувало посилаючись на відсутність договору , жодних оплат ні ЛКП ні теплоенерго не проводили , гарячою водою не користуємося (є лічильник). В період до 2005 складали акти щодо відсутності радіаторів , однак не можемо їх знайти, думаємо чи встановлений термін зберігання для таких документів?
Позивач не надає доказів (опитувальні листи , акти включення системи) про які йдеться в додаткових поясненнях.
В розрахунках заборгованості дивна графа «заборгованість нарахована з урахуванням поданих до суду справ» в якій сума менша на 3 тисячі грн.. від суми зазначеної в позові та в графі «нарахування».

Також нами подані додаткові заперечення

(click to show/hide)

ЗАПЕРЕЧЕННЯ
проти заяви про збільшення позовних вимог та уточнення заперечень
від 06.09.2016 року.

23 вересня 2016 року, мною, Особа 1 (далі також Відповідач) було отримано позовну заяву ЛМКП «Львівтеплоенерго» (далі також Позивач) про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення.
25 листопада 2016 року Позивач подав заяву про збільшення позовних вимог. Однак, дана заява не підлягає розгляду судом, так як Позивачем не сплачено судовий сбір за розгляд такої заяви.
Відповідно до абз. 2 ч.2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою.
Тому, заяви Позивача про збільшення позовних вимог, які не сплачені судовим збором мають бути залишені без розгляду. Тому, прошу суд розглядати лише ті позовні вимоги, які сплачені судовим збором.
Щодо розрахунку заборгованості: Крім того, звертаю увагу суду на незрозумілий та необґрунтований розрахунок заборгованості, який доданий до заяви.
Так, не зрозуміло чому у розрахунку вказано, що заборгованість врегульована у судовому порядку на підставі судового наказу № 09 9068 від 28.10.2015 року. Дана обставина не відповідає дійсності  , судовий наказ скасований. Таким чином, Позивач вводить суд в оману.
Щодо договору: Як стверджує позивач, Договір приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 01 липня 2014 року відповідає вимогам цивільного законодавства України. Однак, дане твердження є неправильним і має на меті ввести суд в оману. Звертаю увагу суду на те, що позивач надсилав договір, який суперечив нормам законодавства України, що підтверджується Постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2014 року по справі №914/408/14 (дод. 1) в якій судом встановлено відсутність в договорі ЛМКП "Львівтеплоенерго"  істотних умов типового договору, а саме в якій зазначено «у них відсутня така істотна умова, як порядок перерахунку розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження якості, що створює для споживача перешкоди у реалізації прав на отримання комунальних послуг із постачання гарячої води та теплової енергії для опалення належної якості, здійснення оплати за фактично отримані послуги».  Так у  2016 році, було запропоновано укласти змінений договір задньою датою, від 1.07.2014 року, однак позивач приховує, що 1.07.2014 року була інша форма договору , яка не відповідала типовому договору ! Так, зокрема, відповідно до ч.1 ст.640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Як вбачається датою надсилання оферти був 2016 рік, натомість сама дата договору – 2014 рік. Таким чином, позивач фактично схиляв до порушення норм закону. .
Щодо публічності договору. В договорі зазначено «Керуючись ст.7, п.2 ст.630 Цивільного кодексу України даний договір є публічним»,- однак  з ухвали по справі 6-29140ск15 (дод.2) в якій зазначено «Між тим, умовою публічного договору є надання його стороною - підприємцем, зокрема, послуг кожному, хто до неї звернеться.
Оскільки доказів про те, що відповідачі звертались до позивача про надання послуг, не подано, то сама по собі пропозиція підприємця по наданню послуг не може свідчити про обов'язковість такого договору для них та бути підставою покладення на останніх обов'язків, які випливають з такого договору.
Згідно із ст. ст. 642, 643 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції. Якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.» , вбачається, що договори на надання ЖКП не можуть бути публічними .
Як стверджує позивач з посиланням на узагальнення практики Верховним судом України (далі також ВС України) цивільних справ за позовами комунальних підприємств до споживачів про стягнення заборгованості за комунальні послуги за період 2013-2014 років, існує можливість стягнення заборгованості за відсутності укладеного договору про житлово-комунальні послуги. Однак, позивач вириває з контексту позицію Верховного суду України. Крім того, звертаю увагу суду на те, що не узагальнення ВС України, а саме правові позиції є обов’язковими для судів. Так, у постанові Верховного Суду України N 6-59цс13 від 30.10.2013 р. висловлена  правова позиція Верховного Суду у спорі про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території. ВС України зазначив, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними .
Тобто, оплата здійснюється за фактично отримані послуги на підставі типового договору. Натомість позивач не надавав з 2002 року послуг з теплопостачання. Я не користувалась послугами з централізованого опалення. Зокрема, про це свідчить і лист, надісланий позивачем від 25.12.2015 року №08-490, де підтверджено факт від’єднання квартири від загально будинкової системи центрального опалення. Тобто, факт того, що я не користувалась даними комунальними послугами підтверджено самим позивачем.
Щодо законності відключення: Згідно «Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання» зареєстрованим в міністерстві юстиції України 9.12.2005 N 1478/11758 року  в п.1.3 даного порядку зазначено  «Дія цього Порядку не поширюється на  власників,  наймачів (орендарів)  окремих  приміщень,  які  були відокремлені від мереж централізованого   опалення   та   гарячого   водопостачання    та користуються  автономним теплопостачанням до набрання чинності цим Порядком.»,- тобто абоненти які відключились від мереж до  9.12.2005 року не підпадають під дію цього порядку. На квартиру було звернуто стягнення за зобов’язаннями власника на користь банку АКБ «Пра банд»в 1998 році(дод. 3), відповідно до ч.1п.8 ст.346 ЦК України право власності  припинилось. ЖЕК 406, а в подальшому  ЛКП «ххх»  (надалі – ЛКП) не визнавали нас власниками , квартиру захоплювала охорона банку , квартира  опечатувалась представниками ЛКП , за нашої відсутності  в квартирі відрізали електрику , каналізацію, батареї . Водночас, я неодноразово надсилала листи про припинення нарахувань квартири за адресою вул. Адреса, 1(дод.4). Однак відповіді не отримала як і акту про те, що квартира від’єднанна від центрального опалення   .
Так у заяві від 30.10.2002 року я повідомляла про те, що тепло не надходило до моєї квартири. Жодної відповіді на заяву я не отримувала. 22.04.2003 року я також надсилала скаргу щодо неправильного нарахування платежів за спожиту теплоенергію. Крім того, Позивач не виконував своїх зобов’язань по постачанню тепла – так у мою квартиру не надходило тепло. У листі від 08 травня 2003 року за підписом начальника ДКП ЖЕК-…. було повідомлено, що тепло не надходить через прикриття запірної арматури на загально будинковому вузлі. Однак, даних перешкод не було усунено, тепло не надходило, все ж нарахування відбувалось.
Очевидно, що за наведених вище обставин я не могла не використовувати альтернативні джерела тепла. Також у заяві від 29.10.2003 року я повідомляла про те, що не було теплопостачання (батареї повністю холодні). Тому зверталась з проханням скласти акт, який потрібний для розрахунку за спожиту теплоенергію. Однак, відповіді не отримала. Опісля, у заявах від 26.10.2006 року я просила відключити квартиру (перенести крани випуску повітря з системи) за адресою вул. Адреса, 1. Також повідомляю, що заяви на відключення писались згідно зразків  наданих «зацікавленими» юристами ЛКП « Тополя-406» , що призвело до різних трактувань вимог, щодо відключення та перенесення кранів випуску повітря поверхом нижче. Дана заява залишилась без відповіді. Хоча, як вбачається із звернень, скарг та заяв, наведених вище, теплопостачання не відбувалось починаючи з 2002 року.
 Опісля всіх можливих вжитих мною заходів, вдалось отримати підтвердження відключення  від системи централізованого опалення, підтвердженням чого є лист позивача(дод 5). Тобто ні договору не було підписано, ні фактичного надання послуг не було. Підстав для нарахування заборгованості не було і немає.
Як зазначено у вказаному узагальненні ВС України, на яке посилається Позивач, суду при розгляді справ про стягнення заборгованості за теплопостачання, слід встановлювати з чиєї вини відсутнє (демонтоване) централізоване опалення. Якщо буде встановлена вина теплопостачальної організації, то така заборгованість не підлягає сплаті.
Як бачимо, фактичного надання послуг не було, через халатність та бездіяльність Позивача, який не реагував на мої звернення. Фактично такий стан відносин, який склався зараз є наслідком невиконання Позивачем своїх обов’язків з надання послуг теплопостачання. Тому з моменту невиконання своїх обов’язків Позивачем та відключенням квартири за адресою вул. Адреса, 1 від централізованої системи теплопостачання жодних відносин між нами немає. Ні фактичних, ні договірних. Тому підстав для стягнення заборгованості немає. А будь-які відносини з Позивачем припинені у зв’язку із неналежним наданням послуг.
Неналежні докази Позивача. Наявність довідки виданої ЛКП «ххх» № від 29.06.2016 року є доказом проживання у квартирі. Однак не є доказом користування послугами теплопостачання. Позивач не надав жодних доказів належного теплопостачання. Натомість факт не отримання  послуг Позивачем підтверджується листом позивача (дод 5).
Так відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. 2. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до ст.11 ЦК України Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Тому, твердження позивача про те, що між відповідачем і позивачем встановилися фактичні договірні відносини є неправдивим, та таким, що вводить суд в оману. Позивач стверджує, що «Відповідач не відмовлявся від наданих послуг». Однак, надані мною заяви та скарги підтверджують, що я відмовлялась від послуг ЛМКП. Однак позивач проігнорував це.
Крім того відповідно до ст. 611 ЦК України, Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 612 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Тобто, як вбачається з повідомлення від 2003 року, відносини між мною та Позивачем припинені у зв’язку із невиконанням ним своїх зобов’язань , та переходом права власності до нового власника.
Також на даний час я не є споживачем послуг Позивача. Так, як зазначено у листі від 08.04.2015  № 3295/15/61-15  Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,- Відносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються, зокрема, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (далі – Закон), Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі – Правила) та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у цій сфері.
У Законі застосовуються такі визначені терміни, зокрема:
споживач – фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу;
внутрішньобудинкові системи – мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди.
У Правилах застосовуються такі визначені терміни, зокрема:
централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання;
централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.
Тобто, зазначеними нормами визначена обов’язкова ознака Споживача послуг, а саме: Споживачем послуг може буди фізична/юридична особа, відповідне обладнання приміщення якої приєднане, або має технічні можливості для приєднання до відповідних внутрішньобудинкових систем.
Враховуючи зазначене вище до Споживачів послуг відносяться фізичні/юридичні особи – власники жилих/нежилих приміщень, відповідне обладнання яких приєднане до внутрішньо будинкових систем.
Квартира за адресою вул. Адреса, 1  не приєднана до системи центрального опалення, тому я не є споживачем послуг з теплопостачання.
Позивачем не надано до суду копій рішень про затвердження тарифів за централізоване опалення, які могли б підтвердити правильність розрахунку заборгованості. Тобто, вказані суми необґрунтовані належним чином.
Статтею 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 1 Цивільного процесуального кодексу України).
Таким чином, суд повинен відмовити в задоволенні цього незаконного, необґрунтованого та безпідставного позову.
Відповідно ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України, відповідач, після того як отримає копію позовної заяви, а також копію постанови суду про відкриття провадження, має право подати до суду письмове заперечення на позовну заяву.
Таким чином, враховуючи все вищенаведене,
ПРОШУ:
1.Відмовити у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог від 25.11.2016 року у зв’язку із несплатою судового збору за подання заяви.
2. Відмовити повністю у задоволенні позовної заяви Львівського міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» про стягнення солідарно з Особа 1,., Особа 2,., Особа 3,. (місце реєстрації і проживання:, м. Львів, вул. Адреса, 1) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення  за безпідставністю.

Додатки :
1. Копія Постанови по справі №914/408/14 від 19.08.2014 року.(3 аркуші)
2. Копія Ухвали по справі № 6-29140ск15 від 10.02.2016 року. (2 аркуші)
3. Копія листа «Пра-банд» від 01.09.1998 року. ( 1 аркуш)
4. Копія заяви Особа 1 . від 01.07.2002 року. ( 1 аркуш)
5. Копія листа ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 25.12.2015 року . ( 1 аркуш)
6. Примірник заперечень для Позивача.(4 аркуші)

27.12.2016 року
            Особа 1

в яких нами додано постанову

(click to show/hide)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2014 року Справа № 914/408/14
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Львов Б.Ю. і Палій В.В. (доповідач)
розглянув касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м. Львів,
на рішення господарського суду Львівської області від 02.04.2014
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2014
у справі № 914/408/14 
за позовом Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (далі - ЛМКП "Львівтеплоенерго"), м. Львів,
до   Львівського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення), м. Львів,
про визнання частково нечинним  та скасування рішення в частині.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
ЛМКП "Львівтеплоенерго" -  не з'явився           
Відділення -  Новицький М.З. предст. (дов. від 28.02.2014)
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
         ЛМКП "Львівтеплоенерго" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Відділення (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про визнання нечинним та скасування пунктів 2, 3, 4 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.12.2013 у справі № 1-02-235/2013 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (далі -Рішення АМК).
Рішенням господарського суду Львівської області від 02.04.2014 у справі № 914/408/14 (суддя Рим Т.Я.), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 (судді Галушко Н.А.- головуючий, Гриців В.М., Орищин Г.В.), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Судові рішення попередніх інстанцій зі справи з посиланням, зокрема, на приписи статей 1, 19, 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статті 13, 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", пункту 3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, мотивовано необґрунтованістю заявлених позовних вимог.
ЛМКП "Львівтеплоенерго", посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
У відзиві на касаційну скаргу Відділення просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Сторони відповідно  до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.
        Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника Відділення, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
       Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що Рішенням АМК:
-          визнано, що відповідно до статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" ЛМКП "Львівтеплоенерго" за результатами діяльності 2011-2012 та поточного 2012 року є суб'єктом господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з постачання теплової енергії та гарячої води в межах території, на якій розташовані власні діючі мережі з часткою 100%;
-           визнано, що ЛМКП "Львівтеплоенерго" вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме, зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з постачання теплової енергії (не включивши істотні умови до договорів з категорією споживачів "інші споживачі"), що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які  були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;
-          зобов'язано ЛМКП "Львівтеплоенерго" внести зміни в договори на постачання теплової енергії в гарячій воді відповідно до істотних умов, що вказані у статті 26 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Строк зобов'язання -один рік з дня отримання рішення;
-          за вчинене порушення на ЛМКП "Львівтеплоенерго" накладено штраф у розмірі 10 000,00грн.
Рішення АМК мотивовано, зокрема, такими фактичними даними:
-          у договорах на постачання теплової енергії у гарячій воді, які укладені ЛМКП "Львівтеплоенерго" з юридичними особами та фізичними особами -підприємцями як споживачами, відсутня така істотна умова, як порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження якості;
-          обов'язковість зазначеної істотної умови для договорів про надання житлово-комунальних послуг передбачена статтею 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги";
-          обов'язковість для виробника проводити в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості, передбачено пунктом 2 статті 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", якого повинно дотримуватися ЛМКП "Львівтеплоенерго".
       Причиною виникнення спору зі справи є питання стосовно наявності чи відсутності підстав для визнання в частині Рішення АМК недійсним.
За приписом частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
У статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Стаття 13 цього Закону з-поміж інших житлово-комунальних послуг вирізняє комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо), тобто кінцеві споживачі отримують не теплову енергію, а послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Частиною третьою статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", визначено, що   виробник послуг може бути їх виконавцем.
        Відповідно до статті 26 названого Закону однією з істотних умов договору на надання житлово-комунальних послуг, зокрема є порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості.
          Як передбачено статтею 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", виробник зобов'язаний проводити в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості.
Відповідно до частини другої статті 179 Господарського кодексу України Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
          За змістом частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила) та Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
        За змістом пункту 1 Правил вони регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).
        Відповідно до пункту 8 даних Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - договір).
       Договір про надання послуг укладається відповідно до типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, наведеного у Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Згідно з положеннями Типового договору споживач має право у разі ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання на перерахування перерахунку розміру плати.
      Місцевий та апеляційний господарські суди: повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права, беручи до уваги, що основними видами діяльності ЛМКП "Львівтеплоенерго" є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тобто позивач є учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг, у свою чергу, споживач повинен здійснювати оплату за фактично отримані комунальні послуги з постачання гарячої води та теплову енергію; встановивши, що предметом укладених ЛМКП "Львівтеплоенерго" із споживачами договорів про постачання теплової енергії у гарячій воді є постачання теплової енергії для опалення та гаряче водопостачання, проте у них відсутня така істотна умова, як порядок перерахунку розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження якості, що створює для споживача перешкоди у реалізації прав на отримання комунальних послуг із постачання гарячої води та теплової енергії для опалення належної якості, здійснення оплати за фактично отримані послуги, - дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання Рішення АМК недійсним в оскаржуваній частині.
      Доводи ЛМКП "Львівтеплоенерго" не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.
     Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ним фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.
     Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК  України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Львівської області від 02.04.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 зі справи №  914/408/14 залишити без змін, а касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" - без задоволення.
Суддя                                                                                                 В. Селіваненко
Суддя                                                                                                  Б.Львов
Суддя                                                                                                  В. Палій

в якій йдеться, що договір теплоенерго  від 01.07,2014р не містив істотних умов типового договору, з  сайту позивача  стало відомо що, була додаткова угода

(click to show/hide)

Додаткова угода від 19.06.2015р.
до договору приєднання ЛМКП «Львівтеплоенерго» договору
 
 «Про надання послуг з централізованого опалення,
та послуг з централізованого постачання гарячої води»
від 01.07.2014р.
 
            Львівське міське  комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», що є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у місті Львові для населення згідно норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги»  (далі по тексту – Виконавець у всіх відмінках), в особі директора підприємства – Пакіжа Степана Петровича, що діє на підставі статуту, та
Споживач (власник/співвласник/балансоутримувач будинку, квартири, житлових  приміщень у багатоквартирних будинках, будинках, спорудах, які приєднані до  теплових мереж ЛМКП «Львівтеплоенерго»» і в яких послуги з централізованого опалення і послуги з централізованого постачання гарячої води надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго»», а також користувач  вищевказаних приміщень, квартир, або особи , які зареєстровані (прописані) у таких приміщеннях, квартирах, будинках), враховуючи рекомендації Антимонопольного комітету України погодили внести зміни до договору приєднання ЛМКП «Львівтеплоенерго» «Про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води» та викласти окремі пункти в наступній редакції:
 Підпункт 1 п.1.2 викласти в наступній редакції:
1)власник/співвласник (користувач) житлового приміщення (квартири) та члени його сім'ї, а також будь-які інші особи, зареєстровані (прописані) у даному приміщенні, або ті, що постійно проживають у такому приміщенні (фізичні особи)
п.1.3. викласти в наступній редакції:
1.3. Характеристика об’єкта надання послуг визначається відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005р.
 п.2.1 викласти в наступній редакції:
2.1. Тарифи на послуги встановлюються уповноваженим органом на момент надання таких послуг.
 п. 2.2 вилучити.
 п. 3.10 викласти в наступній редакції:
3.10 Встановлення квартирних вузлів обліку здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.
п.3.11 вилучити.
підпункт 4 п.4.4 викласти в наступній редакції:
4) контролювати установлені міжповіркові інтервали приладів обліку, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку гарячої води, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж;
підпункт 5 п.4.4 викласти в наступній редакції:
5) проводити два рази на рік перевірку стану внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку   із складенням відповідного акта;
 п.6.2 вилучити.
п.7.8 вилучити.
п.7.3. викласти в наступній редакції:
7.3. Представник   Виконавця,   якому   не   відомі    причини неналежного надання або ненадання послуг, зобов'язаний узгодити з Виконавцем, балансоутримувачем, власником точний час та дату встановлення факту ненадання послуг, надання  їх  не  у  повному обсязі або перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг.  У разі необхідності проведення такої  перевірки  у  приміщенні  Споживача  представник  Виконавця повинен з'явитися до споживача протягом однієї доби з моменту реєстрації заявки в журналі.
 П.9.1. викласти в наступній редакції:
9.1 Керуючись ст.7, п.2 ст.630 Цивільного кодексу України даний договір є публічним. Умови цього Договору розміщуються на веб-сайті Виконавця та в  друкованому виданні і вважаються чинними починаючи з 01 липня 2014 та діють до прийняття центральним органом виконавчої влади типового договору приєднання та укладення такого договору зі споживачем та діють до відповідного рішення органами регулювання у сфері житлово-комунальних послуг.
 п.9.3 вилучити
п.9.4 вилучити
 доповнити договір п.10.2
10.2 Виконання норм, передбачених умовами підпунктом 5, 10, 11, 12, 17, 18, 19  п.4.4 даного договору можливе при врахуванні відповідних витрат в структурі тарифу на послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Львівське міське комунальне підприємство                   Споживач:
«Львівтеплоенерго»                                                          _________________________
м. Львів, вул. Д. Апостола,1                                             _________________________
індекс 79040                                                                       _________________________
Львівське  АТ «Ощадбанк»                                              _________________________
р/р 26034302204086                                                           _________________________
МФО 325796                                     _________________________
ЄДРПОУ 05506460                                                            _________________________
Директор                             Пакіж С.П.

, яка внесла зміни в договір , в суд вони подали змінений договір з датою 01.07.2014 р. – якого станом на 01.07.2014 р. не могло бути. Також за судовим наказом звертались з старим (незміненим)договором .
Також додали ухвалу 6-29140ск15 від 10.02.2016 щодо публічності договору.
Також ми додали в якості доказу квитанцію на оплату електроенергії на  600кВт, що на нашу думку є підтвердженням того, що самі опалюємо квартиру електрообігрівачами.(ще можемо додати доказ того що, в квартирі є джерело поновлювальної енергії, саме велогенератор з акумулятором на 500 ват( чи варто?)).

Щодо довідки з місця проживання: довідка не відповідає будинковій книзі та реєстрації особи-3 в міліції , в довідці дата реєстрації 1995 рік , однак квартира в 1998 була відчужена а суди тривали до 2009 року. з ЛКП договору так і не має (дана обставина встановлена в рішенні  1ої інстанції по справі з ЛКП), і не буде оскільки вже створено ОСББ 


Чи варто подавати зустрічний позов? «про перерахунок теплопостачання  без нарахувань за ЦО  , тільки за ГВП?»
Як  в подальшому вести процес?
Які документи витребовувати в позивача?

[anwser1]

Скористайтеся паузою у засіданні
Зверніться з запитами у відповідні служби, для витребовування доказів законності відключення Вашої  квартри від центарального опалення попередніми власниками
використовуйте це http://reyestr.court.gov.ua/Review/61901899

(click to show/hide)

Вказані відомості необхідні для повного і всебічного розгляду справи, оскільки  відключення від мереж ЦО та ГВП у встановленому законом порядку може бути підставою для зменшення чи припинення нарахування плати за послуги теплопостачання

якщо на законних підставах відключені, то вимаги оплати послуг позивач немає права. Але це Вам треба доводить

ФАКТ надання послуги з централізованого опалення до житлового будинку №  по вул. адреса без квартир № 21, 44, 125, 169, 181- де встановлено Індивідуальне опалення, а також квартири № 111 - встановлено лічильник опалення, що підтверджується актами про включення системи теплопостачання від 22.10.2014р. та від 09.10.2015р.., а також опитувальним листом підприємства - споживача теплової енергії ЛКП «ххх», який одночасно був виконавцем послуг до 30.06.2014р..

Це не доводить отримання Вами послуг. Заперечуйте факт боргу, посилайтеся на те що послуги ВИ від позивача не отримували.
Якщо ж Ви послуги отримали, то за них треба заплатить.

[слава2]

рішення 1ої інстанції в цій справі 
http://reyestr.court.gov.ua/Review/67164750

(click to show/hide)

справа № 466/6708/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

13 червня 2017 року        Шевченківський районний суд  м. Львова

у складі : головуючого-судді      Білінської Г.Б.

                  при секретарі               Пірко Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ЛКП «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

                                                     в с т а н о в и в :

Позивач ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованості з оплати за надання послуг з централізованого опалення.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що за період з 01.07.2014 р. по 3.11.2016 р.з вини відповідачів - співвласників кв.69 на вул. Лінкольна,45 виникла заборгованість по оплаті послуг з центрального опалення в розмірі 10.103,11 грн. ,яку просить стягнути з відповідачів. Окрім цього, просить стягнути  інфляційні витрати в розмірі 1 105,55 грн., 3% річних у розмірі 166,33 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та дав пояснення,аналогічні змісту позову.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник позовні вимоги заперечили , пояснили, що співвласники квартири по вул. Лінкольна 45\69 у м. Львові відповідачі по справі не укладали договору з позивачем щодо надання послуг з центрального опалення, окрім цього з 2005 року квартира відєднана від центрального опалення, послуги їм не надавались, а тому від оплати ненаданих відмовляється.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 у судове засідання не зявились,хоча були повідомлені про день та час розгляду справи судом.

Заслухавши доводи сторін, вивчивши матеріали справи,суд прийшов до переконання, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, з врахуванням положень ст.ст.57-59 ЦПК України.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані,на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ,що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що відповідачі є співвласниками квартири ,що на вул. Лінкольна 45\69 у м. Львові, що свідчить довідка ЛКП «Тополя 406».

Основні засади організаційних,господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами ,а також їхні права та обовязки , регулюються ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ЗУ «Про теплопостачання « ЛМКП «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією субєктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Згідно п.4 ст.19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» виконавцями послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для обєктів усіх форм власності визначено субєкт господарювання з постачання теплової енергії,якою є ЛМКП «Львівтеплоенерго» У відповідності до п.б ст.2 Прикінцевих положень ЗУ «Про житлово комунальні послуги» розроблено нові договори та прийняті нарахування за послуги. Відповідно до ст.68 ЖК України наймач зобовязаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. До комунальних послуг відносяться, зокрема, централізоване опалення.

З розрахунку заборгованості по оплаті послуг з центрального опалення за період 01.07.2014 р. 30.11.2016 р. ,наданої ЛМКП «Львівтеплоенерго», така становить 10103,11грн.

Що стосується доводів відповідачів про відсутність з позивачем укладеного договору про надання житлово-комунальних послуг, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися в усній чи письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма вважається вчиненим ,якщо поведінка сторін засвідчує їхню Волю до настання відповідних правових наслідків. При цьому, суд враховує позицію Верховного Суду України , висловлену у справі №6-59цс13 від 30 жовтня 2013 року,згідно з якою споживачі зобовязані оплатити житлово-комунальні послуги,якщо вони  користуються ними,і відсутність договору про надання послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі.

Щодо доводів відповідачів про відсутність надання позивачем послуг з центрального опалення ,судом встановлено ,що у квартирі відповідачів від»єднані батареї центрального опалення.. Таке вбачається із заяви самої відповідачки ОСОБА_1 на імя директора ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 22.10.2015 р. та відповіді ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 25.12.2015р. про те, що при обстеженні квартири встановлено факт самовільного відєднання квартири від загальнобудинкової системи центрального опалення. При цьому відповідачів зобоВ2язано було надати дозвільні документи на відключення квартири від системи центрального опалення та вирішення питання щодо припинення нарахування оплати. Однак, як встановлено у судовому засідання, відповідачі таких документів не надали. ОСОБА_1 пояснила, що батареї відрізані від центрального опалення в період,коли квартира була під заставою невідомими особами з банку, який був заставодержателем, однак після скасування застави вона в квартирі фактично не проживала і до системи в-подальшому не приєднувалась. Такі пояснення  відповідачки не стверджені у судовому засіданні жодними доказами, навпаки такі спростовані заявою ОСОБА_1 на ім»я відповідача, де вона зазначає, що вона відключила батареї в своїй квартирі від загальної мережі теплопостачання \заява датована 22.10.2015 р.\

Питання відключення від мереж централізованого опалення регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення,постачання холодної та гарячої вони і водовідведення, затвердженими постановою КМУ від 21.07.2005 р. №630 ,які з метою захисту прав усіх мешканців багатоквартирних будинків передбачають відключення від мереж центрального опалення та постачання гарячої води не окремих квартир багатоквартирного будинку з ініціативи їх власників або наймачів, а відключення цілих будинків з ініціативи споживачів.

Відповідно до п.25 Правил відключення споживачів від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється в порядку,що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Оскільки відключення від централізованого опалення відповідачами здійснено самовільно, рішення про відключення такого в законному порядку не прийнято, позивачем правомірно нараховано плату за послуги з централізованого опалення. Таку ж правову позицію з цього питання зайняв Верховний Суд України у винесених постановах від 11.11.2015 р. та 25.11.2015 р. ,де зазначається, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги з теплопостачання.

Відтак, обовязок оплачувати послуги з центрального опалення, які надавались позивачем , лежить на відповідачах.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що заборгованість за надані послуги з централізованого опалення підлягає стягненню з відповідачів солідарно як споживачів даних послуг,а тому позовні вимоги суд вважає підставними та такими,що підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст.625 ЦК України боржники сплачують інфляційні втрати та 3% річних. Закріплена в п.10 ч.3 ст.20 ЗУ України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правих норм,установлених у ч.22 сит.625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобовязання, вираженого в національній валюті та 3% річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки за невиконання або неналежне виконання зобовязання \ правовий висновок ВСУ по справі 6-59цс13\. Така ж правова позиція закріплена Верховним Судом України у справі №6-68 кс 12.

Згідно ст.88 ЦПК України та розяснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»№10 від 17.10.2014 р. з наступними змінами, з відповідачів на користь позивача слід стягнути витрати, повязані зі сплатою судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 62, 213-215, 218, 209 ЦПК України, ст.ст. 509, 530, 625, 634 ЦК України, ст.ст. 64, 66, 67, 162 ЖК України, суд, -

                                               в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» 11374 (одинадцять тисяч триста сімдесят чотири) гривні 99 (девяносто девять) коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» судовий збір в розмірі 1378 (тисячу триста сімдесят вісім) гривень.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з моменту його проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова.

Суддя ОСОБА_4

[Юрій Васильович]

Рішення є прогнозованим...
Рішення є вмотивованим... Три посилання на правову позицію ВСУ:

При цьому, суд враховує позицію Верховного Суду України , висловлену у справі №6-59цс13 від 30 жовтня 2013 року,згідно з якою споживачі зобовязані оплатити житлово-комунальні послуги,якщо вони  користуються ними,і відсутність договору про надання послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі.

Таку ж правову позицію з цього питання зайняв Верховний Суд України у винесених постановах від 11.11.2015 р. та 25.11.2015 р. ,де зазначається, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги з теплопостачання.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобовязання, вираженого в національній валюті та 3% річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки за невиконання або неналежне виконання зобовязання \ правовий висновок ВСУ по справі 6-59цс13\. Така ж правова позиція закріплена Верховним Судом України у справі №6-68 кс 12.

за умов відсутності "залізних" належних доказів законності від'єднання квартири від системи ЦО, зменшує вірогідність можливості зміни цього рішення на Вашу користь до нульової.
Межі строку позовної давності дотримано

за період з 01.07.2014 р. по 3.11.2016 р.

, Ваші посилання на

переходом права власності до нового власника.

за період 2003р. не мають ніякого сенсу,  бо Ви самі заявили

суди тривали до 2009 року.

, а позов за період з 01.07.2014 р. Саме за цей період і потрібно з'ясовувати питання права власності.
Ви щось  заперечували проти солідарного стягнення... Рішення

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

Якщо квартира у спільній частковій власності, то можна вимагати зміни рішення на стягнення окремо з кожного співвідповідача тільки його частки.

[слава2]

Дякую учасникам форуму за допомогу!
рішення 2-ої інстанції в цій справі 
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75309387

(click to show/hide)

Справа № 466/6708/16-ц                                        Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г.Б.

Провадження № 22-ц/783/4972/17                               
Категорія:24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,

секретар: Бадівська О.О.,

за участі в судовому засіданні представника позивача ЛМКП «Львівтеплоенерго» - Джуса Б.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова в складі судді Білінської Г.Б. від 13 червня 2017 року у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

рішеннямШевченківського районного суду м. Львова від 13 червня 2017 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» 11374 (одинадцять тисяч триста сімдесят чотири) гривні 99 (дев'яносто дев'ять) коп. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» судовий збір в розмірі 1378 (тисячу триста сімдесят вісім) гривень.

Дане рішення оскаржила ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4

В своїй апеляційній скарзі просять рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ЛМКП «Львівтеплоенерго» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважають рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалено без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи та без належного дослідження в судовому засіданні тих доказів, на які відповідач посилався, як на підставу своїх заперечень та з порушенням суддею норм процесуального права та із неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначають, що договір про приєднання датований 01.07.2014 року надісланий відповідачу лише в 2016 році, тобто фактично лише в 2016 році відповідачу запропоновано приєднатись до послуг, які надає ЛМКП «Львівтеплоенерго». Відповідачі не підписали договір, отже не приєднались, тому договірні відносини між сторонами відсутні. Також, зазначають, що позивачем не надано жодних доказів, які підтверджують факт надання послуг відповідачу, відтак будь-які нарахування зі сторони позивача є незаконними. Крім цього, вказують на те, що позивачем не доведено факту самовільного відключення відповідачів від централізованого опалення, відсутні документи, що підтверджують факт вчинення відповідачами адміністративного правопорушення, відсутні документи про накладення на відповідачів штрафу за вчинення вказаного вище правопорушення.

В судове засідання, окрім представника позивача решта учасників справи не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності їх представників) зважаючи на те, що такі особи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України та те, що від відповідачки ОСОБА_3 до суду надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутності, а також заперечення на відзив на апеляційну скаргу позивача із додатковим обґрунтуванням правової позиції по суті спору.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача в заперечення апеляційної скарги, що аналогічні доводам відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, а також справи №1328/7835/12 за позовом Львівського комунального підприємства "Тополя-406" до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, зустрічним позовом ОСОБА_3 до Львівського комунального підприємства "Тополя-406" про визнання зобов"язання по оплаті за житлово-комунальні послуги недійсними, визнання зобов"язальних правовідносин в сфері надання житлово-комунальних послуг такими, що не склалися та зустрічним позовом ОСОБА_6 до Львівського комунального підприємства "Тополя-406" про визнання дій незаконними та визнання боргу недійсним, оцінивши доводи осіб, що беруть участь у справі в межах мотивів, позову, письмових та усних пояснень учасників справи, апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ч.3 ст.10, ч.1 ст.60, ст. 57 ЦПК України, Закону України «Про теплопостачання», п.4 ст.19, п.б ст.2 Прикінцевих положень, ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 625 205 ЦК України, позицію Верховного Суду України, висловлену у справі №6-59цс13 від 30 жовтня 2013 року, Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої вони і водовідведення, що затверджені Постановою КМУ від 21.07.2005 р. №630 та задовольняючи позов, виходив з того, що  відповідачі є співвласниками квартири на вул. Лінкольна 45/69 у м. Львові, про що свідчить довідка ЛКП «Тополя 406». З розрахунку заборгованості по оплаті послуг з центрального опалення за період 01.07.2014 р. - 30.11.2016 р., наданої ЛМКП «Львівтеплоенерго», така становить 10103,11грн. Що стосується доводів відповідачів про відсутність з позивачем укладеного договору про надання житлово-комунальних послуг, суд враховує наступне. Щодо доводів відповідачів про відсутність надання позивачем послуг з центрального опалення, судом встановлено, що у квартирі відповідачів від'єднані батареї центрального опалення. Таке вбачається із заяви самої відповідачки ОСОБА_3 на ім'я директора ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 22.10.2015 р. та відповіді ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 25.12.2015р. про те, що при обстеженні квартири встановлено факт самовільного від'єднання квартири від загальнобудинкової системи центрального опалення. При цьому відповідачів зобов'язано було надати дозвільні документи на відключення квартири від системи центрального опалення та вирішення питання щодо припинення нарахування оплати. Однак, як встановлено у судовому засіданні, відповідачі таких документів не надали. ОСОБА_3 пояснила, що батареї відрізані від центрального опалення в період, коли квартира була під заставою, невідомими особами з банку, який був заставодержателем, однак після скасування застави вона в квартирі фактично не проживала і до системи в подальшому не приєднувалась. Такі пояснення   відповідачки не стверджені у судовому засіданні жодними доказами, навпаки такі спростовані заявою ОСОБА_3 на ім»я відповідача, де вона зазначає, що вона відключила батареї в своїй квартирі від загальної мережі теплопостачання \заява датована 22.10.2015 р.\ Питання відключення від мереж централізованого опалення регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення,постачання холодної та гарячої вони і водовідведення, затвердженими постановою КМУ від 21.07.2005 р. №630, які, з метою захисту прав усіх мешканців багатоквартирних будинків передбачають відключення від мереж центрального опалення та постачання гарячої води не окремих квартир багатоквартирного будинку з ініціативи їх власників або наймачів, а відключення цілих будинків з ініціативи споживачів. Оскільки відключення від централізованого опалення відповідачами здійснено самовільно, рішення про відключення такого в законному порядку не прийнято, позивачем правомірно нараховано плату за послуги з централізованого опалення. Таку ж правову позицію з цього питання зайняв Верховний Суд України у винесених постановах від 11.11.2015 р. та 25.11.2015 р., де зазначається, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги з теплопостачання. Відтак, обов'язок оплачувати послуги з центрального опалення, які надавались позивачем , лежить на відповідачах. Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що заборгованість за надані послуги з централізованого опалення підлягає стягненню з відповідачів солідарно як споживачів даних послуг, а тому позовні вимоги суд вважає підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду обставинам, які мають значення для справи та вимогам закону не відповідають, обставини, які суд вважав встановленими - не доведені.

Позивач ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернувся в суд із позововм до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, у якому, з врахуванням збільшених позовних вимог, - просили: стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 10103,11 грн., інфляційні втрати у розмірі 1105,55 грн., 3% річних у розмірі 166,33 грн., всього - 11374,99грн.

В обґрунтування своїх вимог покликалися на те, що за період з 01.07.2014 р. по 3.11.2016 р. з вини відповідачів - співвласників кв.69 на вул. Лінкольна,45 виникла заборгованість по оплаті послуг з центрального опалення в розмірі 10103,11 грн., яку просили стягнути з відповідачів. Окрім цього, просили стягнути інфляційні втрати в розмірі 1 105,55 грн., 3% річних у розмірі 166,33 грн., що виникли за цей період, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції на час спірних правовідносин» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

аварія - пошкодження інженерних мереж, обладнання або конструктивних елементів споруд, що виникло з техногенних або природних причин, які перешкоджають їх подальшій експлуатації відповідно до технічних умов;

балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;

виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку;

внутрішньобудинкові системи - мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди;

засіб обліку - прилад, технічний пристрій для обліку кількісних та/або якісних показників житлово-комунальної послуги, який має нормовані метрологічні характеристики;

кількісний показник житлово-комунальних послуг - одиниця виміру для обчислення обсягу отриманої споживачем послуги, визначена відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно з законодавством;

комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;

непереборна сила - дія надзвичайної ситуації техногенного, природного або екологічного характеру, яка унеможливлює надання відповідної послуги відповідно до умов договору;

норми споживання - кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу;

точка розподілу - місце передачі послуги від однієї особи до іншої, облаштоване засобами обліку та регулювання;

управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору;

утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством;

якість житлово-комунальної послуги - сукупність нормованих характеристик житлово-комунальної послуги, що визначає її здатність задовольняти встановлені або передбачувані потреби споживача відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 2 цього ж Закону державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах:

1) забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів;

2) створення та підтримання конкурентного середовища при виробленні та наданні житлово-комунальних послуг, забезпечення контролю у сфері діяльності природних монополій;

3) забезпечення функціонування підприємств, установ та організацій, що виробляють, виконують та/або надають житлово-комунальні послуги, на умовах самофінансування та досягнення рівня економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво;

4) регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей;

5) забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо;

6) дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг;

7) забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.

Стаття 13 цього ж Закону вказує, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

За ст. 16 Закону: порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

2. Перелік житлово-комунальних послуг, що надаються споживачу, залежить від рівня благоустрою відповідного будинку (споруди).

3. Комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв на:

1) проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами. Допустима тривалість перерв у наданні послуг, їх періодичність встановлюються Кабінетом Міністрів України на підставі стандартів, нормативів, норм, порядків та правил експлуатації, проведення випробувань теплових мереж, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об'єктів житлового фонду;

2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами;

3) ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили. Перерва у наданні комунальних послуг, яка виникла внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, має бути ліквідована у найкоротші терміни, що визначаються нормативними документами. Якщо ліквідація наслідків аварії або дії обставин непереборної сили потребує більше однієї доби, виконавець/виробник спільно з органами місцевого самоврядування здійснює заходи щодо зменшення її негативного впливу на споживачів.

4. У разі застосування перерви в наданні послуг виконавець/виробник зобов'язаний повідомити через засоби масової інформації про таку перерву споживача не пізніш як за 10 днів (за винятком перерви, що виникла внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили). У повідомленні необхідно зазначити причину та строк перерви в наданні відповідних послуг.

Виконавець/виробник зобов'язаний проводити перерахунок розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі перерви в їх наданні, ненаданні або наданні не в повному обсязі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

5. У разі перевищення нормативно встановлених термінів, за винятком настання форс-мажорних обставин, виконавець/виробник несе відповідальність згідно із законом.

6. Місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, мають право тимчасово визначати інші норми споживання, якості та режими надання житлово-комунальних послуг з урахуванням технічних можливостей підприємств, кліматичних та інших місцевих умов.

7. Термін дії рішення щодо обмеження інших параметрів та нормативів споживчих властивостей, режимів надання житлово-комунальних послуг не може перевищувати один рік.

Відповідно до ст. 19 цього Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

За ст. 20. Закону,  споживач має право:

1) одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг;

2) одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо;

3) на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг;

4) на усунення протягом строку, встановленого договором або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг;

5) на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством;

6) на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

7) отримувати від виконавця компенсацію в розмірі, визначеному договором, рішенням суду або законодавством, за перевищення нормативних термінів на проведення аварійно-відновлювальних робіт;

8) на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Споживач має право на укладення договору з виконавцем відповідних послуг на профілактику, повірку, а також заміну або ремонт санітарно-технічних приладів, пристроїв, обладнання та засобів обліку, що вийшли з ладу.

Споживач зобов'язаний:

1) укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору;

2) своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини;

3) забезпечувати цілісність засобів обліку комунальних послуг та не втручатися в їх роботу;

4) за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини;

5) оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом;

6) дотримуватися правил пожежної і газової безпеки, санітарних норм;

7) допускати у приміщення, будинки і споруди представників виконавця/виробника в порядку, визначеному законом і договором, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних і профілактичних оглядів та перевірки показників засобів обліку;

8) дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг;

9) своєчасно проводити підготовку жилого будинку, помешкання (в якому він проживає або яке належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період;

10) у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

За ст. 21 Закону, виконавець має право:

1) розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) в порядку, встановленому законодавством;

2) пропонувати при укладенні договору ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги третьої групи (пункт 3 частини першої статті 14 цього Закону);

3) брати участь у конкурсах на набуття права виконувати житлово-комунальні послуги на певній території відповідно до цього Закону;

4) вимагати від споживача дотримання вимог правил експлуатації жилих приміщень та прибудинкової території, санітарно-гігієнічних і протипожежних правил та інших нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг;

5) вимагати від споживача своєчасного проведення робіт щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з вини споживача, або відшкодування вартості цих робіт;

6) отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг і повертати їх у разі ненадання таких послуг чи пільг;

7) на відшкодування втрат у разі затвердження відповідним органом місцевого самоврядування цін/тарифів нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво;

8) доступу в приміщення, будинки і споруди для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань засобів обліку в порядку, визначеному законом і договором.

Виконавець зобов'язаний:

1) забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів;

2) здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень;

3) підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором;

4) надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо;

5) своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період;

6) розглядати у визначений законодавством термін претензії та скарги споживачів і проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості;

7) утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством;

8) сплачувати споживачу компенсацію за перевищення встановлених термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт у розмірі, визначеному договором або законодавством;

9) вести облік вимог (претензій) споживачів у зв'язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їх споживчих властивостей та перевищенням термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт;

10) своєчасно за власний рахунок проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини.

Відповідно до ст. 26 Закону, істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг є:

1) найменування сторін;

2) предмет договору;

3) вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг;

4) порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги;

5) порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості;

6) права та обов'язки сторін;

7) порядок контролю та звіту сторін;

8) порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг;

9) визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу;

10) порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту);

11) умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку;

12) порядок здійснення ремонту;

13) відповідальність сторін та штрафні санкції за невиконання умов договору;

14) порядок вирішення спорів;

15) перелік форс-мажорних обставин;

16) строк дії договору;

17) умови зміни, пролонгації, припинення дії договору;

18) дата і місце укладення договору.

Крім істотних договір може містити інші умови за згодою сторін. Договір не може містити умов, що вводять додаткові види оплати послуг, не передбачені типовими договорами на надання житлово-комунальних послуг, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення. У разі якщо виконавець не є виробником, відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті. Процедура погодження договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін. У разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом. Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.

Згідно ст. 29 Закону, договір на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) з іншим виконавцем. Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг. Процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.

Відповідно до ст. 6 ЦК України,  Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Також відповідно до ст. 630 ЦК України, договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам статті 7 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Також, згідно ст. 638 ЦК України,  договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Також відповідно до ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно ж ст.ст. 640-646 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття. Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію, звільняється від відповідних зобов'язань. Якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено своєчасно, але одержано із запізненням, особа, яка зробила пропозицію укласти договір, звільняється від відповідних зобов'язань, якщо вона негайно повідомила особу, якій було направлено пропозицію, про одержання відповіді із запізненням. Відповідь, одержана із запізненням, є новою пропозицією. За згодою особи, яка зробила пропозицію, договір може вважатись укладеним незалежно від того, що відповідь про прийняття пропозиції укласти договір було відправлено та (або) одержано із запізненням.

Відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Також відповідно до ст. 648 ЦК України, зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Також постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року затверджено ТИПОВИЙ ДОГОВІР про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Аналізуючи вказані норми закону у контексті спірних правовідносин слід вказати, що надання послуг з теплопостачання у спірний період передбачено виключно на договірній основі. Проте договори про надання та отримання таких послуг укладаються відповідно до згаданих вимог закону не на індивідуальній основі з кожним споживачем з індивідуальними умовами, довільної форми, свобода ж договору у вказаних відносинах до певної міри врегульована законом та не є безмежною.

Так, відповідно до згаданих вимог закону виконавець зобов'язаний підготувати для кожного із споживачів індивідуальний договір (фактично договір приєднання) на основі типового договору та надіслати примірник такого договору споживачу для підписання. Споживач же зобов'язаний такий договір (на основі типового, який відповідає умовам типового та вимогам закону) підписати. Все таки законодавець надає певну свободу вибору для споживача з метою захисту його прав та інтересів надаючи споживачеві можливість не погоджуватися із надісланим договором, у випадку якщо такий не відповідає умовам типового. Надає можливість подавати свої заперечення, зауваження, тощо з цього приводу. Для цього споживачу надано місячний термін з дня внесення проекту договору.

Отримання ж пропозиції укласти договір (його проекту); ненадання жодних заперечень з приводу отриманого проекту договору у визначений законом строк; обов'язок споживача щодо укладення договору на основі типового; відсутність претензій, заперечень з приводу отримання послуг з теплопостачання, - відповідно до вказаних вище вимог закону, зокрема, ст. 642 ЦК України, слід вважати бездіяльністю, що свідчить про бажання та прийняття пропозиції укласти договір. Та вказане слід вважати виникненням між сторонами фактичних договірних стосунків на основі умов типового договору про надання послуг з централізованого опалення (теплопостачання) зі всіма наслідками договірних стосунків між сторонами, про які йшлося у вказаних нормах закону та йдеться в умовах надісланого договору на основі типового.

Відповідно до наведеного, у період відсутності договірних стосунків (зобов'язань) між сторонами, обов'язок доведення надання послуг з теплопостачання (централізованого опалення), надання таких відповідної кількості та якості, правильності нарахування заборгованості за надану послугу покладається на виконавця.

У випадку ж виникнення, наявності договірних стосунків між сторонами обов'язок доведення неотримання послуг, отримання послуг неналежної якості чи кількості, не у відповідності із умовами договору покладається на споживача, який наділений для цього відповідними засобами, а саме вправі повідомляти про це виконавця, у різних формах, складати відповідні акти-претензії, тощо.

Вказане також слід вважати відповідає та не суперечить змісту правових позицій, викладених у Постановах Верховного Суду України за наслідками розгляду справ №6-110цс12 від 10.10.2012 року та 6-2951цс15 від 20.04.2016 року.

Як вбачається із матеріалів справи та визнано сторонами до квітня 2016 року договору між сторонами про надання послуг з централізованого опалення (теплопостачання) укладено не було та до квітня 2016 року проект такого (пропозиція укладення такого) складений на основі типового позивачем відповідачам не надсилався та ними отриманий не був.

Більше того, як вбачається рішення Господарського суду Львівської області від 31.05.2016 року справа №9154/926/16, ЛМКП «Львівтеплоенерго» у розробленому ним проекті договору з централізованого теплопостачання, який ним був запропонований для укладення споживачам у 2014 році із розміщенням на сайті, у засобах масової інформації, - звузив обсяг прав та обов'язків сторін порівняно з Типовим договором, встановив умови, які не відповідають умовам Типового.

Крім цього, Рішенням Господарського суду Львівської області від 2.04.2014 року у справі №914/408/14, яке набрало законної сили, зокрема, зобов'язано ЛМКП "Львівтеплоенерго» внести зміни в договори на постачання теплової енергії відповідно до істотних умов, що вказані у ст. 26 Закону України «Про захист економічної конкуренції» протягом року. Також вказаним рішенням суду встановлено, що у договорах на постачання теплової енергії відсутня така істотна умова, як порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження якості, що передбачена ст. 26 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Крім цього, як вбачається із матеріалів справи (копія проекту договору та докази надіслання та отримання такого проекту відповідачами Т.1 а.с.10-14, 33-36) та сторонами не оспорено та не спростовано, - отримавши проект договору приєднання, про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, що був розроблений на основі Типового договору (протилежного не доведено та жодних мотивованих заперечень з цього приводу відповідачами не надано), відповідачі такий не підписали, незважаючи на вказаний вище такий їх обов'язок згідно вимог закону.

Однак, слід вказати, що, незважаючи на наведені вище вимоги закону, між сторонами договірних стосунків і після отримання договору та не підписання його після спливу місяця наданого законом для його підписання споживачем, не виникло та позов про стягнення заборгованості і з травня 2016 року є безпідставним.

Так, як вбачається із матеріалів справи та сторонами не оспорювалось та не спростовано у квартиру відповідачів у спірний період теплопостачання не постачалось, тобто послуги, про стягнення суми за надання яких подано позов не надавались. Причиною цього є від'єднання квартири відповідачів від загальнобудинкової мережі теплопостачання. Вказане мало місце задовго до 2014 року - часу нарахування відповідачем заборгованості за надання послуг теплопостачання.

Зважаючи на наведене, а саме те, що послуги з теплопостачання у квартиру відповідачів у спірний період не надавались та надання таких, за наявності факту від'єднання квартири відповідачів від мережі централізованого теплопостачання відповідно надані бути і у майбутньому не можуть, - підстав укладення договору приєднання про надання таких послуг, про який вказує позивач, у них не було, як не було і підстав оплати послуг з теплопостачання, які їм у спірний період не надавались.

Питання самовільності від'єднання, на що посилається позивач та оспорюють відповідачі (вказуючи, що таке мало місце коли вони фактично квартирою не користувались) фактично значення не має, оскільки особа не може бути змушена до оплати послуг, які вона фактично не отримувала та без наявності між сторонами договірних стосунків.

Неправомірність відключення відповідачами чи іншими особами їх квартири від мережі теплопостачання, яка перебуває у власності ЛКП «Тополя-406», предметом жодного розгляду не було.

Жодних даних про те, що таке визнано незаконним; що відповідачів чи інших осіб було притягнуто за таке пошкодження неналежного їм майна до відповідальності; про те, що відповідачів було зобов'язано відновити систему теплопостачання, тощо у матеріалах справи немає.

Фактично ні позивач, ні згадане ЛКП, яким здійснюється обслуговування будинку, у якому розташована квартира відповідачів протягом тривалого часу вказаного питання, питання відновлення пошкодженої частини централізованої мережі постачання, відшкодування шкоди у зв'язку з цим, тощо, - не вирішували.

Відповідно відшкодування збитків, стягнення штрафних санкцій, понесення будь-яких інших витрат винною у пошкодженні мережі особою не може бути замінене на зобов'язання сплати відповідачами послуг, яких ними отримано не було, як санкції за самовільне відключення від мережі теплопостачання.

Зважаючи на наведене позовні вимоги слід вважати безпідставними та такі до задоволення не підлягали.

Суперечність у правових позиціях Верховного Суду України у вказаних вище (№6-110цс12 від 10.10.2012 року та 6-2951цс15 від 20.04.2016 року), а також у постанові №6-582цс15 від 18.11.2015 року, на яку також посилалися відповідачі, у яких йдеться про необхідність стягнення заборгованості, що виникла внаслідок отримання комунальних послуг незважаючи навіть на відсутність договірних стосунків і у постановах № 6-1192 цс15 від 11 листопада 2015року та №6-1706цс15 від 11.11.2015 року, у яких йдеться про необхідність сплати навіть за неотримані послуги з теплопостачання у випадку самовільного відключення від мережі теплопостачання колегія суддів вважає слід вирішити на користь перших, які є більш відповідними згаданим вище нормам закону, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Зважаючи на вказане при безпідставності вимог про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання безпідставними є і вимоги про стягнення коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання, яке не виникло.

Враховуючи вказане рішення суду, яким позов був задоволений слід скасувати з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до задоволених вимог скарги слід вирішити питання стягнення судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 - задовольнити.

       Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 червня 2017 року - скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості - відмовити.

Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» на користь ОСОБА_3 1515,8 грн. сплаченого нею судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 13 липня 2018 року.

[слава2]

Пройшло чотири роки з моменту ухвалення рішення по цій справі (попередне повідомлення) (Reply #40) – і знову позов  з тих самих обставин і між тими самими сторонами.  Ухвала - https://reyestr.court.gov.ua/Review/103065322

Питання:
1.Чи потрібно ширше заперечення(відзив), чи достатньо посилання на ч.4 ст..82  Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

2.Доцільності зустрічного позову про зобов’язання списання заборгованості? та чи потрібно сплачувати судовий збір за зустрічний позов?

3.У відзиві потрібно надати підтвердження надсилання відзиву  іншим учасникам процесу , питання в тому чи потрібно надсилати іншим відповідачам (своїм), ? та якими доказами підтвердити надсилання позивачу?

4.Також в новому позові Теплоенерго  як доказ додано «розрахунок заборгованості» в якому пільга яку сплатив соцзахист (без нашого відому) ( В нас є роздруківка з соцзахисту з якої видно що оплату зроблено одноразово ними і це пільга )  в сумі 700 грн. – проставлена в графі оплата – хоч поряд є графа пільги , субсидії . Як правильніше написати що це - підробка документів?  введення суду в оману ?  що докази неналежні?

5.Також у нас є лист Теплоенерго від 2020 року в якому вони просять надати номера паспортів для списання заборгованості. Чи потрібно його долучити до відзиву?

[Юрій Васильович]

Питання:
1.Чи потрібно ширше заперечення(відзив), чи достатньо посилання на ч.4 ст..82  Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Посилання на те рішення можливе за період з 01.07.2014 р. по 3.11.2016 р. За інший період потрібні окремі заперечення...   Для більш повної відповіді треба бачити обидві позовні заяви. Ухвала про відкриття провадження не містить усіх обставин.

2.Доцільності зустрічного позову про зобов’язання списання заборгованості? та чи потрібно сплачувати судовий збір за зустрічний позов?

Зобов'язання списати заборгованість не задовільнять. Судовий збір за зустрічний позов потрібно сплачувати, якщо не застосувати ЗУ "Про захист прав позивачів".

3.У відзиві потрібно надати підтвердження надсилання відзиву  іншим учасникам процесу , питання в тому чи потрібно надсилати іншим відповідачам (своїм), ? та якими доказами підтвердити надсилання позивачу?

Так потрібно. Усім учасникам справи. Докази - копії чеків поштових відправлень.

4.Також в новому позові Теплоенерго  як доказ додано «розрахунок заборгованості» в якому пільга яку сплатив соцзахист (без нашого відому) ( В нас є роздруківка з соцзахисту з якої видно що оплату зроблено одноразово ними і це пільга )  в сумі 700 грн. – проставлена в графі оплата – хоч поряд є графа пільги , субсидії . Як правильніше написати що це - підробка документів?  введення суду в оману ?  що докази неналежні?

Вкажіть на неточність. Додайте копію документу з соцзахисту .

5.Також у нас є лист Теплоенерго від 2020 року в якому вони просять надати номера паспортів для списання заборгованості. Чи потрібно його долучити до відзиву?

Так. Долучіть.

[слава2]

Дякую за відповідь!
Позовна Теплоенерго 2022

(click to show/hide)

Позовна заява  про стягнення заборгованості 2022
ЛМКП «Львівтеплоенерго» користуючись своїм правом, звертається до суду з позовом до Відповідачів, які зареєстровані та проживають у приміщенні за адресою: м. Львів,…….
Відповідно до ст. 634 ЦК України Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
З 01 липня 2014 року вважається укладеним Договір приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго», що є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг постачання гарячої води у м. Львові для населення, відповідно до норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (Виконавець) та Споживачами (власником/співвласником/балансоутримувачем будинку, квартири, житлових приміщень у багатоквартирних будинках, спорудах, які приєднані до теплових мереж ЛМКП «Львівтеплоенерго» і в яких послуги з централізованого постачання
гарячої води надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго», а також користувачами вищевказаних приміщень, квартир, або особами, зареєстрованими (прописаними) у таких приміщеннях, квартирах, будинках).
Відповідно до п. 1.1. Договору приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води Львівським міським комунальним   підприємством «Львівтеплоенерго» від 01.07.2014р.,Виконавець
зобов'язується своєчасно надавати Споживачеві відповідної якості послуги
централізованого опалення та послуг централізованого постачання гарячої води (якщо конкретний будинок/приміщення фактично приєднані до мереж центрального опалення та мереж гарячого водопостачання Виконавця), а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги з централізованого постачання гарячої води за встановленими відповідними уповноваженими органами тарифами для відповідних категорій споживачів, у
строки і на умовах, що передбачені цим Договором приєднання.
Відповідно до п. 2.1 згаданого договору розраховувалась плата, за послуги з
централізованого опалення боржнику(ам).
Відповідно до ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред’являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім’ї і реєстрації в даній квартирі Відповідачі зареєстровані і проживають
Заборгованість підтверджується розрахунком заборгованості, який додається до позовної заяви.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлового комунальні послуги» від 09.11.2017р. (№ 2189-III), індивідуальний споживач зобов’язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017р. (№ 2189-VIII), споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до
укладення відповідного договору.
Те, що між позивачем і відповідачами виникли зобов’язання підтверджують такі норми законодавства, як ст. 509 ЦК України, де зазначено «зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор вимагати від боржника виконання його обов’язку». Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК країни, згідно з якою цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Таким чином між сторонами виникли відносини, в яких позивач надає послуги, а відповідач ними користується.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунків заборгованості за період з 01.07.2014 року по 30.11.2021 року Відповідач заборгував за надані житлово-комунальні послуги в сумі -  грн. заборгованості за централізоване опалення, інфляційних втрат в сумі - ….. грн., 1 % річних в сум……і - …… грн. разом - . грн.
Отже. неправомірні дії Відповідача призвели до порушення майнових прав позивача та законних інтересів Позивача. Через несвоєчасність проведення розрахунків Відповідача за надані послуги з централізованого опалення та послуги  централізованого постачання гарячої води ЛМКП «Львівтеплоенерго»,  не може забезпечити своєчасну сплату податків, внесків до пенсійного фонду, виплату заробітної плати працівникам, а також має заборгованість перед іншими підприємствами.
Згідно зі ст.ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і гарячу воду а у разі відмови споживачів оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
ЛМКП «Львівтеплоенерго» оплатило судовий збір у розмірі ……, 00 грн. та вважає що ця сума становить судові витрати, які понесе позивач в зв’язку з розглядом справи в суді.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа мас право в порядку, встановленому цим Цивільно процесуальним кодексом України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Крім того, відповідно до вимог п. 10 ч. З ст. 175 ЦПК України, ЛМКП «Львівтеплоенерго» повідомляє, що ним не подано іншого позову (позовів) до Відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 10. 12, 19, 23, ч. 1 ст. 26, ч. 1, ст. 27, ч.9 ст.28. ч. 1 ст. 77, ч. 1 ст. 81, ч.І ст. 89, ч. 2 ст. 164, ст.ст.175-177, 184, 187, 209-211, 258, 263, 265, 268, 272, ч.І ст.276 ЦПК України, ст. ст.4, 11, 16, ч. 2 ст. 264, 360, 431, 509, 526, 530, 625, 634 ЦК України, ст. ст. 64, 66, 67, 162 Житлового кодексу України, п. З, 4 ч. 2 ст. 6, п. 5
ч.   2 ст. 7, ч.І, 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017р., ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання», ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження:ПРОШУ:
1.   Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
2.   Стягнути з ….., …… заборгованість за період з 01.07.2014 року по 30.11.2021 року за централізоване опалення в сумі - …….. грн.,
3. Стягнути інфляційних втрат в сумі - … грн., З % річних в сумі - …. грн. а також стягнути з відповідачів на користь позивача ………. грн. судового збору
Додатки:
1.   Позовна заяви з додатками для Відповідача;
2.   Довідка з місця проживання про склад сім’ї і реєстрації;
3.   Розрахунок заборгованості за послуги централізованого опалення;
4.   Розрахунок 3% річних, розрахунок інфляційних процесів;
5.   Копія договору приєднання ЛМКП «Львівтеплоенерго» від 01.07.2014р.;

,попередня в процесі сканування ,( майже ідентична), однак її неоднаразово уточнювали,збільшували позовні вимоги та заперечували апеляціїну
1. Чи можливо скасувати Ухвалу про відкриття провадження ?
2. Що просити в відзиві,- відхилити в повному обсязі?
3.Як правильніше написати що  в розрахунках- не оплата ,а пільга ?і визнати цей доказ неналежним.
4.Є довідка с соцзахисту з мокрою печаткою що це пільга ,до суду надати її чи можна копію?

[Юрій Васильович]

однак її неоднаразово уточнювали,збільшували позовні вимоги та заперечували апеляціїну
1. Чи можливо скасувати Ухвалу про відкриття провадження ?

В чинному рішенні суду фігурує сума боргу 10.103,11 грн. за період з 01.07.2014 р. по 03.11.2016 р.

Стаття 186. Відмова у відкритті провадження у справі
1. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:
2) є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами;

В новому позові інший період і інша сума. Тому скасувати ухвалу не вийде. Але відмовити у стягненні сум (і нарахувань на них) за період  з 01.07.2014 р. по 03.11.2016 р. суд повинен. І це треба вимагати.

2. Що просити в відзиві,- відхилити в повному обсязі?

1. Відмовити у стягненні частини заявлених вимог, які вже розглядалися у справі по якій є рішення, що набрало законної сили.
2. Просити застосувати строк позовної давності. З періоду від 01.07.2014 року по 30.11.2021 року треба виключити орієнтовно період з 01.07.2014 року по 31.12.2018 року (Ви не вказали дату подання позову - тому орієнтовно).
3. Проаналізувати, які обставини,  з встановлених рішенням, що набрало законної сили, можна застосувати до періоду  - після 03.11.2016 р. І просити   застосувати їх на підставі  ч.4 ст. 82 ЦПКУ.

3.Як правильніше написати що  в розрахунках- не оплата ,а пільга ?і визнати цей доказ неналежним.
4.Є довідка с соцзахисту з мокрою печаткою що це пільга ,до суду надати її чи можна копію?

Через одну суму, проставлену не в тій колонці, малоймовірне визнання судом всього розрахунку боргу неналежним доказом.  Тимпаче, що на суму боргу то не впливає. Суду надавати копію, завірену своїм підписом.

[Юрій Васильович]

3. Проаналізувати, які обставини,  з встановлених рішенням, що набрало законної сили, можна застосувати до періоду  - після 03.11.2016 р. І просити   застосувати їх на підставі  ч.4 ст. 82 ЦПКУ.

З позову

З 01 липня 2014 року вважається укладеним Договір приєднання про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго», що є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг постачання гарячої води у м. Львові для населення, відповідно до норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (Виконавець) та Споживачами (власником/співвласником/балансоутримувачем будинку, квартири, житлових приміщень у багатоквартирних будинках, спорудах, які приєднані до теплових мереж ЛМКП «Львівтеплоенерго» і в яких послуги з централізованого постачання гарячої води надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго», а також користувачами вищевказаних приміщень, квартир, або особами, зареєстрованими (прописаними) у таких приміщеннях, квартирах, будинках).

Вказуєте, що позивач вводить суд у оману. Оскільки рішенням, що набрало законної сили, вже встановлено наступне:

Однак, слід вказати, що, незважаючи на наведені вище вимоги закону, між сторонами договірних стосунків і після отримання договору та не підписання його після спливу місяця наданого законом для його підписання споживачем, не виникло та позов про стягнення заборгованості і з травня 2016 року є безпідставним.

як вбачається із матеріалів справи та сторонами не оспорювалось та не спростовано у квартиру відповідачів у спірний період теплопостачання не постачалось, тобто послуги, про стягнення суми за надання яких подано позов не надавались. Причиною цього є від'єднання квартири відповідачів від загальнобудинкової мережі теплопостачання. Вказане мало місце задовго до 2014 року

Зважаючи на наведене, а саме те, що послуги з теплопостачання у квартиру відповідачів у спірний період не надавались та надання таких, за наявності факту від'єднання квартири відповідачів від мережі централізованого теплопостачання відповідно надані бути і у майбутньому не можуть, - підстав укладення договору приєднання про надання таких послуг, про який вказує позивач, у них не було, як не було і підстав оплати послуг з теплопостачання, які їм у спірний період не надавались.

Питання самовільності від'єднання, на що посилається позивач та оспорюють відповідачі (вказуючи, що таке мало місце коли вони фактично квартирою не користувались) фактично значення не має, оскільки особа не може бути змушена до оплати послуг, які вона фактично не отримувала та без наявності між сторонами договірних стосунків.

Неправомірність відключення відповідачами чи іншими особами їх квартири від мережі теплопостачання, яка перебуває у власності ЛКП «Тополя-406», предметом жодного розгляду не було.

Жодних даних про те, що таке визнано незаконним; що відповідачів чи інших осіб було притягнуто за таке пошкодження неналежного їм майна до відповідальності; про те, що відповідачів було зобов'язано відновити систему теплопостачання, тощо у матеріалах справи немає.

Тобто вже встановлено, що: 1) договір 2014 року не є укладеним; 2) квартира від'єднана від мереж ЦО і послуга не надається; 3) неправомірність від'єднання незаконним визнане не було, позивач не оскаржував таке від'єднання  і в новому позові не наводить посилань на судові рішення, якими б це від'єднання визнавалось незаконним.
В новому позові не наведено доказів щодо спроб позивача укласти інший договір (посилання лише на договір 2014 року, який судом визнано неукладеним). В новому позові не наведено доказів щодо спроб позивача оскаржити від'єднання квартири від мереж ЦО. Тобто позивач не здійснював ніяких дій, які могли б  змінити обставини, які вже встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Таким чином слід вважати що ці обставини не змінилися і в подальшому ( в період після 03 липня 2018 року).
Тому слід просити відхилити позов в повному обсязі.

Із швидкою відповіддю Ви також можете використати BBС код і смайли.

Ім'я: Email:
Verification: