Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Dugf]

30.01.2017р. було відкрито провадження у справі:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/64609491

Довгий час суддя Іванова Л.А. пручалася через нерозуміння деяких доволі простих процесуальних речей:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/66872833

через був заявлений відвід
http://reyestr.court.gov.ua/Review/66846061

Нарешті розум повернувся до судді Івановой і було зобов'язано відповідача опублікувати оголошення про відкриття провадження у справі:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/69551463

Навіть витребувані докази з відповідача:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/70960853

Спроби відповідача передати справу до іншого суду не пройшли (якраз попали на період змін до КАСУ):
http://reyestr.court.gov.ua/Review/73228823

Жодного доказу на підтвердження законності прийняття рішення відповідачем не надано (крім копії самого рішення, що оскаржувалось).

Проте, 18.10.2018р. у судовому засіданні відповідачем заявлено клопотання про закриття провадження у справі через визнання нечинним оскаржуваного рішення відповідачем новим однопредметним рішенням відповідача. Суд з цим клопотанням погодився:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/77202148

Таким чином, ми так і не вийшли зі стадії підготовчого засідання за майже 1 рік і 9 місяців.

У вкладенні копія нового рішення відповідача з загального відділу міської ради і копія опублікування у газеті.

Як Ви вважаєте, оскаржуване рішення втратило чинність, чи ні за таких обставин (номери рішення різні, строк набрання чинності різняться, перший пункт дещо доповнений)?

П.С.1. За умови, що під номером 273 на сайті відповідача опубліковане зовсім інше рішення http://www.kr-rada.gov.ua/uploads/documents/19689-rish_273_12-06-2018.pdf

П.С. А нове рішення опублікували, виходить, що тільки на сайті http://www.kr-rada.gov.ua/uploads/documents/19709-rish_279_12-06-2018-compressed.pdf

[Перо]

Як Ви вважаєте, оскаржуване рішення втратило чинність

Воно не втратило чинність, а лише визнане нечинним з певного моменту, начебто через 15 днів* після оприлюднення "нового" рішення (від 12.06.2018 р. № 279) про втрату чинності "попереднім". Ці поняття не тотожні. До цього моменту "попереднє" рішення (від 06.08.2007 р. № 918) вважалося чинним** і, якщо, протягом строку його чинності (починаючи з календарної дати, коли воно було оприлюднене) порушувало чиїсь права та інтереси -то такі підлягають судовому захисту.
 
*Бачу розбіжності -в першому тексті п. 3 про набрання чинності через 15 днів після оприлюднення (тобто з 30.06.2018 р.), у той час як у другому тексті п. 3 немає, а є п. 4 про набрання чинності з моменту оприлюднення (тобто з 15.06.2018 р.). Слід керуватися саме оприлюдненим текстом, а якщо він не збігається з прийнятим на виконкомі чи на сайті -оскаржувати в суді з цих підстав також, крім підстави його незаконності по суті. Яка саме редакція "нового" рішення є чинною -це як раз питання до суду (перед цим слід інформаційним (електронним) запитом спитати у виконкому).
**Якщо "попереднє" рішення визнано незаконним (скасоване, визнано нечинним з певного моменту) в судовому порядку, то воно також є нечинним і не підлягає застосуванню, а застосовується останнє законне рішення, прийняте до нього (до "попереднього"). Див. правові позиції ВСУ і ВС:
https://gro-za.org/forum/index.php?topic=8289.0
https://gro-za.org/forum/index.php?topic=9592.msg61251#msg61251

Тепер щодо суті справи.

Проте, 18.10.2018р. у судовому засіданні відповідачем заявлено клопотання про закриття провадження у справі через визнання нечинним оскаржуваного рішення відповідачем новим однопредметним рішенням відповідача. Суд з цим клопотанням погодився:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/77202148

Ухвала є незаконною -оскаржуйте в апеляційному порядку, бо виключні підстави для закриття провадження встановлено ст. 238 КАС. Я не бачу - з якої саме підстави, встановленої ст. 238 КАС, закрито провадження. Прийняття "однопредметного" акту не є такою підставою. Відповідач посилається на п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС, однак цей пункт (щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності) по-перше, не стосується оскарження нормативно-правового акту (п. 6 ч. 1 ст. 238 КАС), якщо "попереднє" рішення таким є; по-друге, "нове" рішення, судячи з його тексту, стосується періоду 2018-2022 рр., тобто взагалі нічого не "виправляє" і не "відновлює" (терміни п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС) у правах та інтересах позивача, порушених, як він вважає, у 2007-2018 рр.   
Тобто, акти ("нове" і "попереднє" рішення) взагалі не є "однопредметними", оскільки "попереднє" рішення регулює спірні правовідносини з 2007 р. по 15.06.2018 р., а "нове" з 15.06.2008 р. і, скоріше вже за іншими нормами і тарифами. "Однопредметне" -це коли б "нове" (оприлюднене у 2018 р.) рішення регулювало ці самі спірні правовідносини і за цими ж саме нормами і тарифами та умовами, починаючи з 2007 р. (у зворотному часі), що взагалі не є можливим, згідно ст. ст. 57, 58 Конституції.   
Щодо посилань суду на ст. 265 КАС у скарзі слід вказати, що після визнання незаконним "попереднього" рішення відповідача збиралися подати в суд на відшкодування шкоди (згідно положень ст. 16, 393 ЦПК), або ж на повернення безпідставно набутих коштів (ст. 1212 ЦК) за період 2007 -2018 рр. (і таким чином відновити свої права), натомість оскаржуваною ухвалою створено несприятливі наслідки: неможливість відновити свої законні права та інтереси в порядку цивільного (господарського) судочинства, порушені у 2007 -2018 рр., бо відсутня необхідна для цього передумова (визнання акта незаконним), як підстава позову. Отже, відмовлено у доступі до правосуддя в порядку адміністративного судочинства, як передумови (підстави) для подальших цивільних (господарських) позовів за період застосування (у 2017 -2018 рр.) акта. Акт з метою подальшого позову в цивільній (господарській) справі вважаєте незаконним, але допоки він не визнаний таким в судовому порядку (в порядку КАС), то такий позов в порядку ЦПК чи ГПК не може бути задоволено. Це по суті це є відмовою у доступі до правосуддя.

[Перо]

Щодо статті 265 КАС я марно звертався...
https://gro-za.org/forum/index.php?topic=9876.0

[Олександр_2015]

Щодо статті 265 КАС я марно звертався...
https://gro-za.org/forum/index.php?topic=9876.0

Чому марно - Ваша пропозиція врахована?

[Dugf]

...
Тепер щодо суті справи.

Проте, 18.10.2018р. у судовому засіданні відповідачем заявлено клопотання про закриття провадження у справі через визнання нечинним оскаржуваного рішення відповідачем новим однопредметним рішенням відповідача. Суд з цим клопотанням погодився:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/77202148

Ухвала є незаконною -оскаржуйте в апеляційному порядку, бо виключні підстави для закриття провадження встановлено ст. 238 КАС. Я не бачу - з якої саме підстави, встановленої ст. 238 КАС, закрито провадження. Прийняття "однопредметного" акту не є такою підставою. Відповідач посилається на п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС, однак цей пункт (щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності) по-перше, не стосується оскарження нормативно-правового акту (п. 6 ч. 1 ст. 238 КАС), якщо "попереднє" рішення таким є; по-друге, "нове" рішення, судячи з його тексту, стосується періоду 2018-2022 рр., тобто взагалі нічого не "виправляє" і не "відновлює" (терміни п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС) у правах та інтересах позивача, порушених, як він вважає, у 2007-2018 рр.   
Тобто, акти ("нове" і "попереднє" рішення) взагалі не є "однопредметними", оскільки "попереднє" рішення регулює спірні правовідносини з 2007 р. по 15.06.2018 р., а "нове" з 15.06.2008 р. і, скоріше вже за іншими нормами і тарифами. "Однопредметне" -це коли б "нове" (оприлюднене у 2018 р.) рішення регулювало ці самі спірні правовідносини і за цими ж саме нормами і тарифами та умовами, починаючи з 2007 р. (у зворотному часі), що взагалі не є можливим, згідно ст. ст. 57, 58 Конституції.   
Щодо посилань суду на ст. 265 КАС у скарзі слід вказати, що після визнання незаконним "попереднього" рішення відповідача збиралися подати в суд на відшкодування шкоди (згідно положень ст. 16, 393 ЦПК), або ж на повернення безпідставно набутих коштів (ст. 1212 ЦК) за період 2007 -2018 рр. (і таким чином відновити свої права), натомість оскаржуваною ухвалою створено несприятливі наслідки: неможливість відновити свої законні права та інтереси в порядку цивільного (господарського) судочинства, порушені у 2007 -2018 рр., бо відсутня необхідна для цього передумова (визнання акта незаконним), як підстава позову. Отже, відмовлено у доступі до правосуддя в порядку адміністративного судочинства, як передумови (підстави) для подальших цивільних (господарських) позовів за період застосування (у 2017 -2018 рр.) акта. Акт з метою подальшого позову в цивільній (господарській) справі вважаєте незаконним, але допоки він не визнаний таким в судовому порядку (в порядку КАС), то такий позов в порядку ЦПК чи ГПК не може бути задоволено. Це по суті це є відмовою у доступі до правосуддя.

Саме так я і просив суд відмовити у задоволені клопотання відповідача. Що НПА стосується п. 6 ч. 1 ст.238, а не п.8, що ніякого виправлення суб'єктом владних повноважень не відбулось, а навпаки погіршена ситуація з відновленням прав, що саме для спроби закрити провадження в цій справі і було прийнято нове рішення відповідачем, що суд закриваючи провадження відмовить у доступі до правосуддя (ст. 6, 8 Конвенції).

П.С. 1. нове рішення прийнято відповідачем з порушеннями законодавства та ознаками кримінального правопорушення. Готую відповідну заяву по КПК, намагаюсь переконати депутатів міської ради своїм рішенням скасувати його, а на 05.11., справа де це рішення оскаржується, призначена до розгляду по суті у адмінпроцесі.

П.С. 2. чим далі, тим нахабніше діють ОМС. На жаль, новоприйняті кодекси цьому сприяють.   

П.С. 3. про відповідь з "Ваша пропозиція врахована" супер! Тобто навіть пояснювати та обґрунтовувати не стали чому так вирішили. Щоб випадково щось не написати зайвого

[Dugf]

Підготував апеляційну скаргу.

Спробую в апеляційній інстанції поставити питання щодо неналежного оприлюднення нового рішення відповідача, яким, на думку представника відповідача, визнано нечинним оскаржуване рішення.

П.С. провадження щодо оскарження нового рішення також цікаве!!! Пізніше викладу матеріали і відео з засідань.

[Перо]

Там, де наведено доводи скарги після "По-друге" слід чітко вказати, що оскаржуване рішення "діяло", на думку відповідача, у 2007-2018 рр., і тому воно не є однопредметним з новим, що до того ж неналежно оприлюднене. Предмети правового регулювання інші, оскільки різні періоди. Я ж писав про це вище! В апеляції слід правильно розставити акценти -там не позов буде розглядатися, а оскаржувана ухвала.

[Dugf]

Там, де наведено доводи скарги після "По-друге" слід чітко вказати, що оскаржуване рішення "діяло", на думку відповідача, у 2007-2018 рр., і тому воно не є однопредметним з новим, що до того ж неналежно оприлюднене. Предмети правового регулювання інші, оскільки різні періоди. Я ж писав про це вище! В апеляції слід правильно розставити акценти -там не позов буде розглядатися, а оскаржувана ухвала.

Дякую за коментар.

[Dugf]

Там, де наведено доводи скарги після "По-друге" слід чітко вказати, що оскаржуване рішення "діяло", на думку відповідача, у 2007-2018 рр., і тому воно не є однопредметним з новим, що до того ж неналежно оприлюднене. Предмети правового регулювання інші, оскільки різні періоди. Я ж писав про це вище! В апеляції слід правильно розставити акценти -там не позов буде розглядатися, а оскаржувана ухвала.

Апеляційна скарга

(click to show/hide)

Апеляційна скарга
на ухвалу суду в порядку п.13 ч.1 ст. 294 КАС України
Ухвалою Ленінського районного суду міста Кіровограда від 18.10.2018 року за клопотанням представника відповідача закрито провадження у адміністративній справі № 405//339/17 за позовом ОСББ «Лінія 10-59» до виконавчого комітету міської ради міста Кропивницького про визнання невідповідним правовим актам вищої юридичної сили та нечинним з дати прийняття рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 06.08.2007 року № 918 «Про затвердження норм утворення твердих побутових відходів».
Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст.294 КАС України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст.120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 295 КАС України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Сторони не були присутні під час проголошення ухвали (вступної та резолютивної частин), і їм не була вручена ухвала у день її проголошення або складення, що підтверджується журналом судового засідання від 18.10.2018р. (т. 1 а.с. 245).
Згідно штемпеля на поштовому конверті (додається) та перевіркою статусу відправлення за трек-номером на офіційному сайті «Укрпошти» (додається), оскаржувана ухвала була направлена позивачу 24.11.2018р. (11:49:00) та отримана 25.10.2018р. (21:00:00).
Відраховуючи п’ятнадцятиденний строк з наступного дня після настання події, з якою пов’язано його початок, - 15-ий день припадає на вихідний, тому останнім днем на подання скарги, у відповідності до ч. 6 ст. 120 КАКС України, - перший після нього робочий день, тобто 12.11.2018р.
Апеляційна скарга подана 10.11.2018р. Отже, строк направлення апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції – не пропущений.
Вимоги особи, що подає апеляційну скаргу:
Скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда по справі № 405/339/17 від 18.10.2018 року про закриття провадження у справі, як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду, в порядку ч. 3 ст. 312 КАС України, до суду першої інстанції.
Обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу:
Ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі є незаконною, прийнятою з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права і підлягає скасуванню виходячи з наступного.
Суд першої інстанції ухвалюючи рішення, діючи упереджено, погодився з доводами представника відповідача наведеними у клопотанні про закриття провадження у справі від 18.10.2018р. (т. 1 а.с. 175-177) та безпідставно відкинув доводи представника позивача висловлені під час обговорення сторонами заявленого клопотання.
Так, у мотивувальній частині ухвали суд зазначає:
Відповідно до п.8 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому, відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визначення рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
По-перше, КАС України, як процесуальний закон, крім зазначених у п. 6 ч. 1 ст. 238, не містить інших підстав для закриття провадження у справах з оскарження нормативно-правових актів, до яких відноситься оскаржуване рішення.
Тобто, на момент прийняття ухвали про закриття провадження у справі повинно існувати судове рішення про визнання протиправним і нечинним оскаржуваного рішення, яке набрало законної сили.
Відповідачем не долучено до справи судових рішень, яким визнано нечинним оскаржуване рішення.
Такі доводи представника позивача суд першої інстанції не прийняв до уваги та не навів мотивів їх відхилення.
З інших підстав, виходячи з системного аналізу п. 18 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 184, ч. 5 ст. 189, ч.ч. 1, 6 ст. 190 КАС України, ч. 1 ст. 144 Конституції України, суд не має процесуального права закривати провадження у справах з оскарження нормативно-правових актів, оскільки таке закриття призведе до неминучого порушення прав та інтересів невизначеного кола осіб на яких поширювалась дія оскаржуваного акту під час його багаторазового застосування.
Крім того, втрата чинності оскаржуваного рішення відповідачем не доведена належними та допустимими доказами, адже до матеріалів справи не надано доказів оприлюднення рішення виконавчого комітету міської ради міста Кропивницького № 279 від 12.06.2018 року «Про затвердження норм надання послуг з вивезення побутових відходів», відповідно, про набрання ним чинності через 15 днів після такого оприлюднення.
Крім копії завіреної загальним відділом міської ради міста Кропивницького (т.1 а.с. 242-243а), доказів оприлюднення у офіційному періодичному друкованому виданні міської ради міста Кропивницького «Вечірня газета», у відповідності до ст. 22 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації", ч. 5 ст. 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», відповідачем не надано, і у разі відсутності таких, виходячи з ч. 2 ст. 57 Конституції України, рішення виконавчого комітету міської ради міста Кропивницького № 279 від 12.06.2018 року «Про затвердження норм надання послуг з вивезення побутових відходів» є таким, що не набрало чинності.
Таким чином, обставини справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неповно з’ясовані та не підтверджені належними доказами, що є підставою для скасування судового рішення (ч. 1 ст. 317 КАС України).
По-друге, доводи представника відповідача про нібито виправлення помилок відповідачем під час підготовки та з прийняттям рішення № 279 від 12.06.2018 року «Про затвердження норм надання послуг з вивезення побутових відходів», з чим погодився суд першої інстанції, є помилковими.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 5 ЦК України, ст. 58 Конституції України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності і не мають зворотної дії у часі, що виключає можливість виправлення помилок у відносинах, які виникли до набрання новим актом чинності, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.
Новим рішенням відповідач затвердив збільшені норми на вивезення побутових відходів, внаслідок чого збільшиться оплата за користування послугою, що жодним чином не пов’язано з пом’якшенням чи скасуванням відповідальності у період дії оскаржуваного рішення, і що спростовує доводи відповідача та висновки суду першої інстанції про виправлення відповідачем новим рішенням старих порушень допущених під час прийняття та дії оскаржуваного рішення.
Надаючи правову оцінку зазначеним висновкам та поясненням, необхідно виходити з того, що пунктом 1 проекту рішення «Про затвердження норм надання послуг з вивезення побутових відходів» та додатком до нього (т. 1 а.с. 185), пропонувалось затвердити норми надання послуг з вивезення побутових відходів на 2018-2022 роки, а оскаржуване рішення, виходячи з пункту 2 рішення № 279 від 12.06.2018 року, діяло з 2007 по 2018 рік і втратило чинність через 15 днів після опублікування рішення (у разі доведення відповідачем факту належного оприлюднення!).
Тобто, дія рішень припадає на різні періоди і вони не є однопредметними з цих підстав, що суперечить доводам представника відповідача про виправлення новим рішенням старих порушень, оскільки згідно із ч. 3 ст. 5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.         
Таким чином, суд першої інстанції неповно з’ясував всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та застосував процесуальну норму, яка не підлягала застосуванню, що згідно із п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, є підставою для скасування судового рішення.
По-третє, незаконне закриття провадження у справі судом першої інстанції, порушує права позивача передбачені ст. 55 Конституції України та ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.97.
Позивач, на підставі ст.ст. 4, 16 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Статуту об’єднання, діє на сприяння отримання співвласниками житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами, а до критеріїв якості входить і такий показник, як кількість – річна норма на одну розрахункову одиницю, затверджена оскаржуваним рішенням.
Довгий час, на підставі оскаржуваного рішення, співвласникам нараховувались платежі за послугу з вивезення побутових відходів за необґрунтовано завищеними та незаконно встановленими кількісними показниками, що призвело до значних переплат та зайвих нарахувань.
Тобто, має місце нанесення майнової шкоди, як співвласникам багатоквартирного будинку об’єднання, так і іншим членам територіальної громади міста, зокрема внаслідок застосування виконавцями послуг незаконно прийнятого суб’єктом владних повноважень нормативно-правового акту впродовж декількох років.
Закриття провадження у справі позбавляє позивача права на відшкодування майнової шкоди на підставі ст. ст. 16, 393, 1174, 1175 ЦК України, або ж на повернення безпідставно набутих коштів (ст. 1212 ЦК України) за період 2007-2018 рр., оскільки оскаржуваною ухвалою створено несприятливі наслідки: неможливість відновити свої законні права та інтереси в порядку цивільного (господарського) судочинства, порушені у 2007-2018 рр., через відсутність необхідної для цього передумови (визнання акта незаконним), як підстави позову.
Отже, відмовлено у доступі до правосуддя в порядку адміністративного судочинства, як передумови (підстави) для подальших цивільних (господарських) позовів за період застосування (у 2007-2018 рр.) акта, що також суперечить помилковому висновку суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправними після такого «виправлення».
Незаконність оскаржуваного рішення, по суті, визнана представником відповідача у обґрунтуванні клопотання про закриття провадження у справі, в якому він повідомляє про  виправлення помилок у оскаржуваному рішенні новим рішенням.
Дата отримання судового рішення, що оскаржується: 25.10.2018р.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 44, 118, 120, 238, 293, 294, 295, 308, 312, 315, 320 КАС України, -

ПРОШУ:

1.   Скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда по справі № 405/339/17 від 18.10.2018 року про закриття провадження у справі, як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду, в порядку ч. 3 ст. 312 КАС України, до суду першої інстанції.
2.   Розподілити судові витрати, понесені у зв’язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Додатки: 1) квитанція про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції; 2) копія поштового конверту зі штемпелем «Укрпошти»; 3) роздруківка з офіційного сайту «Укрпошти», як доказ дати отримання оскаржуваної ухвали позивачем; 4) довіреність представника апелянта; 5) виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб,фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; 6) копія апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів для відповідача (№№ 2, 3, 4, 5).

[Перо]

Добре.

[Dugf]

Сказати, що здивований, замало! Я в шоці від нашого правосуддя!

З'явилась в реєстрі відмовна постанова, якою залишили в силі ухвалу суду першої інстанції.

Що цікаво, судове засідання в порядку письмового провадження відбулось 04.02.2019, але суд посилається в постанові на рішення суду в іншій справі (ЯКЕ ДО ЦЬОГО ЧАСУ НЕ НАБРАЛО СИЛИ!!! - відповідач подав апеляційну скаргу 01.03.2019), повний текст якого виготовлено 04.02.2019, 06.02.2019 відправлений у реєстр, а 07.02.2019 опублікований, а також на ухвалу суду апеляційної інстанції в тій справі від 21.02.2019р.

Як таке може бути, я не зовсім розумію. Виходить, що суд писав постанову три тижні і з кожним днем додавав якісь нові обставини. А те що рішення суду ще не набрало сили, судді Чабаненку начхати! Суддя-письменник!

http://reyestr.court.gov.ua/Review/80128406

[Перо]

Продовжуйте оскаржувати далі, до ВС, з клопотанням про поновлення строку на оскарження з посиланням на дату одержання повного тексту (слід подати копію поштового конверту з ШКІ і роздруківки сервісу "Укрпошти"). Крім доводів, які є аналогічними неспростованим доводам апеляційної скарги додайте аргументи щодо витівок вже апеляційного суду.

Починаючи з 03.10.2016 по 12.06.2018 до ОСББ застосовувалося рішення саме від 06.08.2007 р., а щодо порушень з 2007 по 2016 р. можна наприклад посилатися, що порушувалися права мешканців будинку, які ще не були організовані в ОСББ, яке далі укладало договір. (Це доводи вже по суті позову, а не відносно процесуального питання закриття провадження, але можете їх додати також).

[Dugf]

Дмитре, як на мене, тут ст. 375 ККУ плаче за судом апеляційної інстанції.

Про поновлення строків зрозуміло, про періоди застосування також. А про право ОСББ на звернення до суду, навіть за період 2007-2018, є непогане рішення ВС в якому належно, на мій погляд, розтлумачена схожа ситуація.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72790911

[Перо]

рішення ВС в якому належно, на мій погляд, розтлумачена схожа ситуація.

Якщо є висновки ВС з цього питання -посилайтеся на них у скарзі.

Стосовно 375 КК -це окремою заявою про злочин до ДБР. Також є підстави для звернення до ВРП у зв'язку із відмовою у доступі до правосуддя судами обох інстанцій. Але все це позапроцесуальні дії, які не вирішують питання, порушеного у позові.

[Dugf]

Продовжуйте оскаржувати далі, до ВС, з клопотанням про поновлення строку на оскарження з посиланням на дату одержання повного тексту (слід подати копію поштового конверту з ШКІ і роздруківки сервісу "Укрпошти"). Крім доводів, які є аналогічними неспростованим доводам апеляційної скарги додайте аргументи щодо витівок вже апеляційного суду.

Починаючи з 03.10.2016 по 12.06.2018 до ОСББ застосовувалося рішення саме від 06.08.2007 р., а щодо порушень з 2007 по 2016 р. можна наприклад посилатися, що порушувалися права мешканців будинку, які ще не були організовані в ОСББ, яке далі укладало договір. (Це доводи вже по суті позову, а не відносно процесуального питання закриття провадження, але можете їх додати також).

Провадження у касаційній інстанції відкрито. Паперова ухвала ще не надійшла, але в реєстр вже виклали.
http://reyestr.court.gov.ua/Review/81479147