Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Олександр_2015]

(click to show/hide)

Державний герб України

Постанова

Іменем України

15 березня 2019 року

м. Київ

справа № 755/18442/16-ц

провадження № 61-8238св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач-ОСОБА_4,відповідач-комунальний концерн «Центр комунального сервісу»,третя особа-комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_4та комунального концерну «Центр комунального сервісу» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва у складі судді Виниченко Л. М. від 26 липня                 2017 року та рішення Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Антоненко Н. О., Стрижеуса А. М., від 25 жовтня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4 до комунального концерну «Центр комунального сервісу», третя особа - комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, про визнання дій незаконними, скасування заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.

Встановив:

У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до             комунального концерну «Центр комунального сервісу» (далі - КК «Центр комунального сервісу»), третя особа - комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (далі - КП ПУЖГ Дніпровського району м. Києва), про визнання дій незаконними, скасування заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 червня 2013 року задоволено заяву ОСОБА_4,             ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і скасовано судовий наказ від 18 травня             2013 року про стягнення з відповідачів на користь КП УЖГ Дніпровського району м. Києва заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.                 КП УЖГ Дніпровського району м. Києва та відповідач з позовом до              ОСОБА_4, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не звертались. З жовтня                 2015 року відповідач надсилає позивачу листи про заборгованість, що виникла з грудня 2005 року та додатково направляє щомісячні квитанції з поміткою, що застосовуються тарифи після 20-го числа, чим перевищуючи свої повноваження, продовжує виставляти невірні рахунки за житлово-комунальні послуги до цього часу. Станом на 01 грудня 2016 року нарахований відповідачем розмір заборгованості становить 17 465,45 грн.

Крім того, відповідач не надає відповіді на письмові та усні звернення позивача стосовно вирішення ситуації, що склалась. Працівники ЖРЕО                 № 408 не надають позивачу довідку про склад сім'ї форми-З, аргументуючи наявністю заборгованості та погрожують внести позивача до Єдиного реєстру боржників. Посилаючись на статтю 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач зазначає, що заборгованість до 01 грудня             2013 року повинна бути анульована.

Стосовно розрахунків після 01 грудня 2013 року, то через безпідставне застосування тарифів після 20-го числа, вважає, що розрахунки невірні і не можуть бути оплачені, тим більше через невиконання попередніх зобов'язань. А оскільки позивачу виставляються рахунки за прибудинкову територію, яка не визначена, то право позивача на достовірність інформації про послуги порушено, у зв'язку з чим позивач вважає що заборгованість має бути скасована та відшкодована моральна шкода за тривале ігнорування прав позивача.

Таким чином, просив визнати незаконними дії відповідача щодо вимоги від позивача сплатити заборгованість та щомісячні платежі для оплати послуг з утримання будинків та прибудинкових територій за адресою: квартира АДРЕСА_1, невиконанні зобов'язань щодо вказаної квартири, надсиланні погроз та ігнорування звернень; скасувати заборгованість позивача за утримання будинку і прибудинкової території станом на дату постановлений рішення суду; зобов'язати КК «Центр комунального сервісу» при нарахуванні щомісячних платежів для оплати послуг утримання будинків та прибудинкових територій по квартирі АДРЕСА_1 не застосовувати тарифи після 20-го числа без законних підстав; стягнути з відповідача 12 000,00 грн компенсації моральних збитків, завданих позивачу вказаними незаконними діями відповідача.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 липня 2017 року позов задоволено частково; визнано неправомірними дії КК «Центр комунального сервісу» щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_6, від 28 вересня 2016 року; стягнуто з КК «Центр комунального сервісу» на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 300,00 грн; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем частково доведено належними та допустимими доказами правомірність своїх вимог.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 25 жовтня 2017 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 липня 2017 року в частині стягнення з КК «Центр комунального сервісу» на користь ОСОБА_4 моральної шкоди у розмірі 300,00 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції на предмет доведеності та обґрунтованості позову є правильними, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону. Однак позивачем не надано належних доказів на підтвердження душевних страждань, спричинених ненаданням відповіді на звернення, тому апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, КК «Центр комунального сервісу» просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій односторонньо розглянули справу та дійшли передчасних висновків про часткове задоволення позову, оскільки такі висновки не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в та ухвалити нове рішення про повне задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій односторонньо розглянули справу та дійшли передчасних висновків про відмову у задоволенні позову, оскільки такі висновки не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

12 лютого 2018 року матеріали касаційних скарг передані на розгляд Верховного Суду.

Ухвалами Верховного Суду від 21 лютого 2018 року та від 19 квітня                     2018 року, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_4 та КК «Центр комунального сервісу» у вказаній справі та витребувано матеріали справи з Дніпровського районного суду м. Києва.

24 травня 2019 року вказана справа передана на розгляд Верховного Суду.

У відзиві на касаційну скаргу, поданому у травні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги КК «Центр комунального сервісу» та задовольнити його касаційну скаргу.

Інші учасники справи не скористалися правом на подання відзиву (заперечень) на касаційну скаргу.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування судами попередніх інстанцій при розгляді справи норм матеріального права, порушення норм процесуального права з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення може бути усним чи письмовим. Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв'язку через визначені контактні центри, телефонні «гарячі лінії» та записується (реєструється) посадовою особою.

Згідно із статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Згідно із статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про звернення громадян» громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 проживає в квартирі АДРЕСА_1

Статутом відповідача визначено, що КК «Центр комунального сервісу» є комунальним господарським об'єднанням комунальних підприємств, які здійснюють діяльність щодо обслуговування житлового і нежитлового фонду та щодо забезпечення надання комунальних послуг власникам/наймачам/орендарям житлового та нежитлового фонду                            м. Києва. До складу концерну входять ряд підприємств (учасників концерну), що засновані на комунальній власності територіальної громади м. Києва, у тому числі КП ПУЖГ Дніпровського району м. Києва (пункти 1.2, 1.3 Статуту КК «Центр комунального сервісу»).

Відповідно до пункту 2.2.1 Статуту КК «Центр комунального сервісу», основними напрямками діяльності концерну є забезпечення ведення центрального обліку дебіторської та кредиторської заборгованості учасників концерну з метою забезпечення погашення дебіторської заборгованості та розрахунків по зобов'язаннях, які виникли перед кредиторами. Крім того, згідно із пунктом 2.2.8 Статуту також напрямком діяльності концерну, серед іншого, є прийом споживачів, проведення систематичної інформаційно-роз'яснювальної роботи щодо порядку надання житлово-комунальних послуг.

Станом на 23 березня 2017 року за квартирою АДРЕСА_1 рахується заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в сумі 18 107,69 грн.

Судами установлено, що 28 вересня 2016 року ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_6 звертався до КК «Центр комунального сервісу» за допомогою засобів телефонного зв'язку, але відповіді на своє звернення не отримав.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про часткове задоволення позову. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача списати заборгованість за утримання будинку суди виходили з того, що нормами чинного законодавства не передбачений такий спосіб захисту порушеного права.

Визнаючи дії відповідача неправомірними щодо ненадання відповіді позивачу суди обгрунтовано виходили з вимог законодавства та обов'язку відповідача повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв та клопотань. 

Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди апеляційний суд обгрунтовано виходив з недоведеності позивачем правомірності таких вимог.

Доводи касаційних скарг вказаних висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

У касаційній скарзі КК «Центр комунального сервісу» посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про часткове задоволення позову, оскільки суди не прийняли до уваги того, що в телефонному режимі неможливо перевірити повноваження особи представника, тому такі звернення до уваги не приймаються.

Слід зазначити, що суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку вказаним доводам та обґрунтовано дійшли висновку про задоволення позову в частині визнання незаконними дій відповідачами, оскільки законодавством України встановлено обов'язок уповноважених осіб об'єктивно і вчасно розглядати звернення громадян, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

У касаційній скарзі ОСОБА_4 посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки суди не прийняли до уваги того, що скасування заборгованості захистить порушене право позивача. Не враховано апеляційним судом того, що безпідставна заборгованість спричиняє моральну шкоду позивачу.

Слід зазначити, що суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку вказаним доводам та обґрунтовано дійшли висновку про часткове задоволення позову та відмову в задоволенні позову щодо списання заборгованості та відшкодування моральної шкоди, оскільки такий спосіб захисту порушеного права, як зобов'язання відповідача списати заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території не передбачений законом. Так, КК «Центр комунального сервісу» не звертався з позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та сплив позовної давності не спричиняє припинення зобов'язання, а лише позбавляє позивача права на судовий захист.

Належних та допустимих доказів на підтвердження душевних страждань ОСОБА_4 через ненадання відповіді відповідачем на звернення представника позивача 28 вересня 2016 року судам не надано. Саме по собі зазначення у позові про заподіяння моральної шкоди через ігнорування відповідачем звернення позивача, без доведення факту заподіяння моральної шкоди, причинно-наслідкового зв'язку між ненаданням відповіді та душевними стражданнями позивача, не може бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.

Інші доводи касаційних скарг фактично зводяться до переоцінки доказів, що не передбачено положеннями статті 400 ЦПК України, яким судами надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Підстави для скасування судових рішень відсутні, а тому касаційні скарги слід залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Враховуючи наведене, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Учасниками справи не заявлено до відшкодування судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419, 436 та підпунктом 4 пункту 1 Розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,

Постановив:

Касаційні скарги ОСОБА_4 та комунального концерну «Центр комунального сервісу» залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 липня 2017 року, в нескасованій частині,  та рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:                                                                                                            В. В. Пророк

                                                                                                                      В.С. Висоцька

                                                                                                                      І.М. Фаловська

http://reyestr.court.gov.ua/Review/80521469

сплив позовної давності... позбавляє позивача права на судовий захист

- цікаво.

[focus]

(click to show/hide)

Державний герб України

Постанова

Іменем України

15 березня 2019 року

м. Київ

справа № 755/18442/16-ц

провадження № 61-8238св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач-ОСОБА_4,відповідач-комунальний концерн «Центр комунального сервісу»,третя особа-комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_4та комунального концерну «Центр комунального сервісу» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва у складі судді Виниченко Л. М. від 26 липня                 2017 року та рішення Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Антоненко Н. О., Стрижеуса А. М., від 25 жовтня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4 до комунального концерну «Центр комунального сервісу», третя особа - комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, про визнання дій незаконними, скасування заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.

Встановив:

У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до             комунального концерну «Центр комунального сервісу» (далі - КК «Центр комунального сервісу»), третя особа - комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (далі - КП ПУЖГ Дніпровського району м. Києва), про визнання дій незаконними, скасування заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 червня 2013 року задоволено заяву ОСОБА_4,             ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і скасовано судовий наказ від 18 травня             2013 року про стягнення з відповідачів на користь КП УЖГ Дніпровського району м. Києва заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.                 КП УЖГ Дніпровського району м. Києва та відповідач з позовом до              ОСОБА_4, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не звертались. З жовтня                 2015 року відповідач надсилає позивачу листи про заборгованість, що виникла з грудня 2005 року та додатково направляє щомісячні квитанції з поміткою, що застосовуються тарифи після 20-го числа, чим перевищуючи свої повноваження, продовжує виставляти невірні рахунки за житлово-комунальні послуги до цього часу. Станом на 01 грудня 2016 року нарахований відповідачем розмір заборгованості становить 17 465,45 грн.

Крім того, відповідач не надає відповіді на письмові та усні звернення позивача стосовно вирішення ситуації, що склалась. Працівники ЖРЕО                 № 408 не надають позивачу довідку про склад сім'ї форми-З, аргументуючи наявністю заборгованості та погрожують внести позивача до Єдиного реєстру боржників. Посилаючись на статтю 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач зазначає, що заборгованість до 01 грудня             2013 року повинна бути анульована.

Стосовно розрахунків після 01 грудня 2013 року, то через безпідставне застосування тарифів після 20-го числа, вважає, що розрахунки невірні і не можуть бути оплачені, тим більше через невиконання попередніх зобов'язань. А оскільки позивачу виставляються рахунки за прибудинкову територію, яка не визначена, то право позивача на достовірність інформації про послуги порушено, у зв'язку з чим позивач вважає що заборгованість має бути скасована та відшкодована моральна шкода за тривале ігнорування прав позивача.

Таким чином, просив визнати незаконними дії відповідача щодо вимоги від позивача сплатити заборгованість та щомісячні платежі для оплати послуг з утримання будинків та прибудинкових територій за адресою: квартира АДРЕСА_1, невиконанні зобов'язань щодо вказаної квартири, надсиланні погроз та ігнорування звернень; скасувати заборгованість позивача за утримання будинку і прибудинкової території станом на дату постановлений рішення суду; зобов'язати КК «Центр комунального сервісу» при нарахуванні щомісячних платежів для оплати послуг утримання будинків та прибудинкових територій по квартирі АДРЕСА_1 не застосовувати тарифи після 20-го числа без законних підстав; стягнути з відповідача 12 000,00 грн компенсації моральних збитків, завданих позивачу вказаними незаконними діями відповідача.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 липня 2017 року позов задоволено частково; визнано неправомірними дії КК «Центр комунального сервісу» щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_6, від 28 вересня 2016 року; стягнуто з КК «Центр комунального сервісу» на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 300,00 грн; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем частково доведено належними та допустимими доказами правомірність своїх вимог.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 25 жовтня 2017 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 липня 2017 року в частині стягнення з КК «Центр комунального сервісу» на користь ОСОБА_4 моральної шкоди у розмірі 300,00 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції на предмет доведеності та обґрунтованості позову є правильними, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону. Однак позивачем не надано належних доказів на підтвердження душевних страждань, спричинених ненаданням відповіді на звернення, тому апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, КК «Центр комунального сервісу» просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій односторонньо розглянули справу та дійшли передчасних висновків про часткове задоволення позову, оскільки такі висновки не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в та ухвалити нове рішення про повне задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій односторонньо розглянули справу та дійшли передчасних висновків про відмову у задоволенні позову, оскільки такі висновки не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

12 лютого 2018 року матеріали касаційних скарг передані на розгляд Верховного Суду.

Ухвалами Верховного Суду від 21 лютого 2018 року та від 19 квітня                     2018 року, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_4 та КК «Центр комунального сервісу» у вказаній справі та витребувано матеріали справи з Дніпровського районного суду м. Києва.

24 травня 2019 року вказана справа передана на розгляд Верховного Суду.

У відзиві на касаційну скаргу, поданому у травні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги КК «Центр комунального сервісу» та задовольнити його касаційну скаргу.

Інші учасники справи не скористалися правом на подання відзиву (заперечень) на касаційну скаргу.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування судами попередніх інстанцій при розгляді справи норм матеріального права, порушення норм процесуального права з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення може бути усним чи письмовим. Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв'язку через визначені контактні центри, телефонні «гарячі лінії» та записується (реєструється) посадовою особою.

Згідно із статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Згідно із статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про звернення громадян» громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 проживає в квартирі АДРЕСА_1

Статутом відповідача визначено, що КК «Центр комунального сервісу» є комунальним господарським об'єднанням комунальних підприємств, які здійснюють діяльність щодо обслуговування житлового і нежитлового фонду та щодо забезпечення надання комунальних послуг власникам/наймачам/орендарям житлового та нежитлового фонду                            м. Києва. До складу концерну входять ряд підприємств (учасників концерну), що засновані на комунальній власності територіальної громади м. Києва, у тому числі КП ПУЖГ Дніпровського району м. Києва (пункти 1.2, 1.3 Статуту КК «Центр комунального сервісу»).

Відповідно до пункту 2.2.1 Статуту КК «Центр комунального сервісу», основними напрямками діяльності концерну є забезпечення ведення центрального обліку дебіторської та кредиторської заборгованості учасників концерну з метою забезпечення погашення дебіторської заборгованості та розрахунків по зобов'язаннях, які виникли перед кредиторами. Крім того, згідно із пунктом 2.2.8 Статуту також напрямком діяльності концерну, серед іншого, є прийом споживачів, проведення систематичної інформаційно-роз'яснювальної роботи щодо порядку надання житлово-комунальних послуг.

Станом на 23 березня 2017 року за квартирою АДРЕСА_1 рахується заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в сумі 18 107,69 грн.

Судами установлено, що 28 вересня 2016 року ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_6 звертався до КК «Центр комунального сервісу» за допомогою засобів телефонного зв'язку, але відповіді на своє звернення не отримав.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про часткове задоволення позову. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача списати заборгованість за утримання будинку суди виходили з того, що нормами чинного законодавства не передбачений такий спосіб захисту порушеного права.

Визнаючи дії відповідача неправомірними щодо ненадання відповіді позивачу суди обгрунтовано виходили з вимог законодавства та обов'язку відповідача повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв та клопотань. 

Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди апеляційний суд обгрунтовано виходив з недоведеності позивачем правомірності таких вимог.

Доводи касаційних скарг вказаних висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

У касаційній скарзі КК «Центр комунального сервісу» посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про часткове задоволення позову, оскільки суди не прийняли до уваги того, що в телефонному режимі неможливо перевірити повноваження особи представника, тому такі звернення до уваги не приймаються.

Слід зазначити, що суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку вказаним доводам та обґрунтовано дійшли висновку про задоволення позову в частині визнання незаконними дій відповідачами, оскільки законодавством України встановлено обов'язок уповноважених осіб об'єктивно і вчасно розглядати звернення громадян, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

У касаційній скарзі ОСОБА_4 посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки суди не прийняли до уваги того, що скасування заборгованості захистить порушене право позивача. Не враховано апеляційним судом того, що безпідставна заборгованість спричиняє моральну шкоду позивачу.

Слід зазначити, що суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку вказаним доводам та обґрунтовано дійшли висновку про часткове задоволення позову та відмову в задоволенні позову щодо списання заборгованості та відшкодування моральної шкоди, оскільки такий спосіб захисту порушеного права, як зобов'язання відповідача списати заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території не передбачений законом. Так, КК «Центр комунального сервісу» не звертався з позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та сплив позовної давності не спричиняє припинення зобов'язання, а лише позбавляє позивача права на судовий захист.

Належних та допустимих доказів на підтвердження душевних страждань ОСОБА_4 через ненадання відповіді відповідачем на звернення представника позивача 28 вересня 2016 року судам не надано. Саме по собі зазначення у позові про заподіяння моральної шкоди через ігнорування відповідачем звернення позивача, без доведення факту заподіяння моральної шкоди, причинно-наслідкового зв'язку між ненаданням відповіді та душевними стражданнями позивача, не може бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.

Інші доводи касаційних скарг фактично зводяться до переоцінки доказів, що не передбачено положеннями статті 400 ЦПК України, яким судами надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Підстави для скасування судових рішень відсутні, а тому касаційні скарги слід залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Враховуючи наведене, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Учасниками справи не заявлено до відшкодування судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419, 436 та підпунктом 4 пункту 1 Розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,

Постановив:

Касаційні скарги ОСОБА_4 та комунального концерну «Центр комунального сервісу» залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 липня 2017 року, в нескасованій частині,  та рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:                                                                                                            В. В. Пророк

                                                                                                                      В.С. Висоцька

                                                                                                                      І.М. Фаловська

http://reyestr.court.gov.ua/Review/80521469

сплив позовної давності... позбавляє позивача права на судовий захист

- цікаво.

Зара напишу..але струть.
Правом не може вважатися благо що втратило примусовість його виконання у зв'язку закінченням строку позовної давності

[Юрій Васильович]

(click to show/hide)

Державний герб України

Постанова

Іменем України

15 березня 2019 року

м. Київ

справа № 755/18442/16-ц

провадження № 61-8238св18

Верховний Суд

http://reyestr.court.gov.ua/Review/80521469

сплив позовної давності... позбавляє позивача права на судовий захист

- цікаво.

Зара напишу..але струть.
Правом не може вважатися благо що втратило примусовість його виконання у зв'язку закінченням строку позовної давності

Порушення п.п. 4, 5 Правил Форуму

4. Наполегливо рекомендується при спілкуванні користуватися літературною державною мовою (або іноземними, в т.ч. російською). Тексти з дотриманням правил граматики більш зручні для сприйняття, позитивно характеризують автора.
5. Є неприпустимим використання жаргону, суржику, спотворення нормативної лексики, особливо в назвах тем. Матеріали форуму індексуються пошуковими системами, тому недотримання правил граматики призводить до неможливості швидко відшукати потрібну тему.

Не ЗАРА, а ЗАРАЗ https://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B7
Зара відсутнє у словнику https://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B7%D0%B0%D1%80%D0%B0
Не СТРУТЬ, а ЗІТРУТЬ

Тлумачення із "Словника української мови"*
ЗІТЕРТИ див. стирати.
Орфографія (словоформи)
зітерти - дієслово, доконаний вид
   МАЙБУТНІЙ ЧАС
   ОДНИНА   МНОЖИНА
1 особа     зітру               зітремо
2 особа     зітреш     зітрете
3 особа  зітре               зітруть

https://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B7%D1%96%D1%82%D1%80%D1%83%D1%82%D1%8C
"СТРУТЬ" відсутнє у словнику https://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%81%D1%82%D1%80%D1%83%D1%82%D1%8C+

Це не перше таке порушення:

Так судами встановлено, що між сторонами виник спір стосовно виконання укладеного ними 4 вересня 2008 року договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

згоден, що до 7 липня 10 року діяла інша ст.96 цпк, яка передбачала наявність письмового договору.
зара це прибрали, -то виникає питання правомірності стягнення коштів і пені і тд за відсутності укладеного договору

Пане, funmaster, прошу вибачення якщо щось не так, оскільки зара дуже зайнятий…

І попередження вже були

Ще момент - про зара (насправді не зара, а зараз; {зараз ( негайно, тепер, відразу) , прислівник - "Орфоргафічний словник сучасної української мови"} не беріть приклад з Яценюка, який такою вимовою хоче підкреслити "близкість" до народу).

Час застосувати санкції.

[Юрій Васильович]

Правом не може вважатися благо що втратило примусовість його виконання у зв'язку закінченням строку позовної давності

Це не Ваші слова. Слід означати цитування.

Концепція збереження суб”єктивного права після припинення права на захист не узгоджується із сутністю права взагалі,сутністю суб”єктивного права зокрема,оскільки правом не може вважатися благо,яке втратило примусовість свого здійснення .

Ромовская З.В.Спорные вопросы учения об исковой давности. //Вестник Львов.ун-та.Серия юрид.,1988.-Вып.26.-с.46.

https://www.google.com/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=1&ved=2ahUKEwi8yNH1otnjAhXNmIsKHS8eBycQFjAAegQIARAC&url=http%3A%2F%2Flawcollege.lnu.edu.ua%2Fwp-content%2Fuploads%2F2015%2F06%2F%25D0%259F%25D1%2580%25D0%25B0%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D1%2596-%25D0%25BD%25D0%25B0%25D1%2581%25D0%25BB%25D1%2596%25D0%25B4%25D0%25BA%25D0%25B8-%25D1%2581%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25B2%25D1%2583-2.doc&usg=AOvVaw1AiZGH6EdAgNhUAdP_t7n8