ДОДАТКОВІ ПОЯСНЕННЯ
1. Стосовно незаконності введення мораторію
Як зазначається в мотивувальній частині рішення (додаток 1а) Дружківського міського Суду Донецької області по справі № 2-119 від 29 січня 2009 року (єдиний державний реєстр судових рішень – ЄДРСР № 2827964) «Згідно ст.. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами між клієнтом та банком. Банк зобов’язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів клієнту банку. Згідно ст.. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу або на умовах повернення вкладу ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ ТЕРМІНУ, встановленого договором. За договором банківського вкладу банк зобов’язаний видати вклад на першу вимогу вкладника» … «відповідно до ст.. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 року № 2121-Ш у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
вклад (депозит) – це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщенні клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору;
мораторій – зупинення виконання банком майнових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів, строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію;
кредитор банку – юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов’язань.
ТАКИМ ЧИНОМ, МОРАТОРІЙ ПІД ЧАС ЗДІЙСНЕННЯ ТИМЧАСОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ВВОДИТЬСЯ НА ВИМОГИ КРЕДИТОРІВ, А НЕ НА ВКЛАДИ, ЯКІ РОЗМІЩЕНІ КЛІЄНТАМИ БАНКУ НА ЇХ ДЕПОЗИТНИХ РАХУНКАХ» .
«Відповідно до ст.. 61,63 Закону України «Про Національний банк» Нацбанк здійснює державне регулювання діяльності банків у формах, визначених Законом України «Про банки та банківську діяльність», як безпосередньо так і через створені ним органи банківського нагляду. НАЦБАНК НЕ МАЄ ПРАВА ВИМАГАТИ ВІД БАНКІВ ВИКОНАННЯ ОПЕРАЦІЙ ТА ІНШИХ ДІЙ, НЕ ПЕРЕДБАЧЕНИХ ЗАКОНАМИ УКРАЇНИ ТА НОРМАТИВНИМИ АКТАМИ НАЦБАНКУ».
Як зазначається в мотивувальній частині рішення Ковельського міськрайонного Суду Волинської області по справі № 2-2320/08 від 28.11.2008 р. «Указом Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.92 року N 493/92, із змінами та доповненнями від 21.05.98 року N 493/98, та постановою КМУ від 28.12.92 року N 731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" також визначено, що нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського контролю та управління і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено іншого пізнішого строку набрання чинності» … «обмежуючи право власності фізичних осіб щодо банківських вкладів, суперечить загальним положенням про право власності, не пройшла державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, а тому НЕ ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН».
Як зазначається в мотивувальній частині рішення (додаток 2а) Корольовського районного Суду м. Житомира по справі № 2-509/09 від 26 січня 2009 року (єдиний державний реєстр судових рішень – ЄДРСР № 2870203) «Таким чином, в судовому засіданні було встановлено СУПЕРЕЧНІСТЬ пункту 4 Постанови Правління Національного банку України №308 від 07 жовтня 2008 року в ЧАСТИНІ УВЕДЕННЯ МАРАТОРІЮ НА ЗАДОВОЛЕННЯ ВИМОГ КРЕДИТОРІВ БАНКУ ТА ЗАЗНАЧЕНИМИ НОРМАМИ ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Частиною 3 статті 22 Конституції України ГАРАНТУЄТЬСЯ, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, це також стосується і підзаконних актів, які повинні відповідати Конституції України та законам України.
Згідно з положеннями частини 4 статті 8 ЦПК України У РАЗІ НЕВІДПОВІДНОСТІ ПРАВОВОГО АКТА ЗАКОНУ УКРАЇНИ або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, СУД ЗАСТОСОВУЄ АКТ ЗАКОНОДАВСТВА, ЯКИЙ МАЄ ВИЩУ ЮРИДИЧНУ СИЛУ.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов до висновку про необхідність застосування в даному випадку положень статей 1058, 1060 ЦК України, відповідно до яких ВІДМОВА ВІДПОВІДАЧА У ДОСТРОКОВІЙ ВИДАЧІ ДЕПОЗИТУ Є НЕЗАКОННОЮ.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Стаття має перелік способів захисту прав та інтересів, який не є вичерпним, оскільки частиною 2 пункту 10 встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Право вибора способу захисту належить особі. В зв’язку з чим ВИМОГА ПОЗИВАЧА ПРО СТЯГНЕННЯ СУМИ ДЕПОЗИТУ З ВІДПОВІДАЧА Є ЗАКОННОЮ».
Як зазначається в мотивувальній частині рішення Господарського Суду Запорізької області від 27.01.2009 р. по справі №6/486/08 (ЄДРСР №3191965) «Відповідно до Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та іншим органів виконавчої влади" від 03.10.92 р. N 493/92 з 01.01.93 р. та наказу Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року N 34/5 "Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів" державній реєстрації підлягають лише нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які ЗАЧІПАЮТЬ ПРАВА, СВОБОДИ Й ЗАКОННІ ІНТЕРЕСИ ГРОМАДЯН або мають міжвідомчий характер. Державну реєстрацію здійснює Міністерство юстиції України.» … «З метою оцінки фінансового стану банку та визначення можливості стабілізації його діяльності, а також приведення її у відповідність до вимог чинного законодавства, тимчасовий адміністратор перевіряє договірну, бухгалтерську, звітну, касову і канцелярську документацію, матеріали правління, ради та внутрішнього аудиту щодо діяльності банку, зокрема таке:
а) переглядає умови всіх договорів оренди, за якими банк є орендодавцем (або орендарем), з точки зору потреби в них та прийнятності умов оренди;
б) оцінює угоди, що стосуються господарських, майнових операцій банку та здійснені банком протягом останніх трьох років до дати призначення тимчасового адміністратора з метою встановлення фактів, визначених у статті 81 Закону про банки, і відповідно для звернення до суду з вимогою визнання окремих угод недійсними;
в) оцінює вартість активів банку, зокрема активів його філій. Тимчасовий адміністратор за потреби залучає суб\\\'єктів оціночної діяльності для здійснення незалежної оцінки акцій (часток, паїв) банку та активів, які підлягають продажу. Незалежна оцінка є обов\\\'язковою у випадках, визначених законодавством про оцінку майна, а також у разі продажу основних засобів і нематеріальних активів банку, відокремлених підрозділів банку (їх частин);
г) виявляє кредиторів банку та визначає розміри їх вимог щодо грошових зобов\\\'язань банку. Приймає базу даних про вкладників - фізичних осіб у банках - учасниках (тимчасових учасниках) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та підтримує її в актуальному стані. У разі прийняття Правлінням Національного банку України рішення про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку тимчасовий адміністратор передає базу даних про вкладників - фізичних осіб ліквідатору банку;
ґ) організовує в разі потреби комплексну перевірку діяльності банку із залученням зовнішнього аудиту або відповідних структурних підрозділів Національного банку.
З метою стабілізації діяльності банку тимчасовий адміністратор (залежно від конкретної ситуації, що склалася в банку), зокрема:
г) обмежує чи зупиняє проведення окремих операцій банку, які визнає низькорентабельними, збитковими або такими, що здійснюються з високим рівнем ризику та загрожують інтересам кредиторів і вкладників. Зупиняє залучення вкладів (депозитів) від фізичних осіб та операції з пов\\\'язаними особами;
ґ) уживає заходів щодо погашення простроченої та пролонгованої заборгованості за наданими кредитами та іншої простроченої дебіторської заборгованості;
д) у разі виявлення збиткових або неефективних для банку угод розриває їх у порядку, установленому чинним законодавством України;
е) продає активи банку та вживає заходів щодо погашення заборгованості за активними операціями банку, які на думку тимчасового адміністратора (залежно від причин, що зумовили погіршення фінансового стану банку) мають бути відповідно продані або повернені з метою підвищення платоспроможності, ліквідності банку та/або погашення боргу перед кредиторами, у тому числі: повертає депозити з інших банків; продає цінні папери, які мають активний ринок, серед яких емітовані третіми особами та державні цінні папери; уживає заходів щодо погашення боргових цінних паперів, що не мають активного ринку; повертає вкладені банком кошти в статутні капітали інших юридичних осіб; продає окремі філії чи безбалансові відділення; укладає угоду з іншим фінансово стабільним банком про переведення боргу перед вкладниками банку - фізичними особами та здійснює відповідні заходи згідно з цією угодою; продає кредитну заборгованість на умовах угоди про уступку вимог банку; продає основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, що не використовуються банком; інше, залежно від проблем, що виникли у діяльності банку; є) подає позови до суду; ж) зупиняє виплату дивідендів чи розподіл капіталу банку в будь-якій формі до завершення виконання заходів фінансового оздоровлення та стабілізації діяльності банку; з) надає територіальному управлінню (відповідному структурному підрозділу банківського нагляду центрального апарату) для розгляду на засіданні Правління Національного банку пропозиції про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до глави 8 розділу V цього Положення. Главою 8 розділу V Положення встановлені порядок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, яким передбачено, що з метою створення сприятливих умов для покращання та стабілізації фінансового стану банку Національний банк має право ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців. Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов\\\'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації».
Жодна із вищеназваних норм не містить визначення клієнта банку, як кредитора банку, оскільки грошові кошти клієнтів банку не залучаються та не розміщуються останнім від свого імені, на власних умовах та на власний ризик і які банк повинен повернути кредитору на певних умовах. «Таким чином, зупинення виконання банком майнових зобов\\\'язань під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів означає, що з метою відновлення власної платоспроможності банк тимчасово, на строк, встановлений Національним банком України, припиняє розраховуватися за власними боргами, за рахунок чого акумулює власні кошти та власне майно, запобігаючи у такий спосіб подальшого банкрутства і ліквідації» … «В період дії мораторію не задовольняються лише грошові вимоги фізичних або юридичних осіб, які вони пред\\\'являють до банку за поставлений ними банку товар (продукцію), або за виконані ними для банку роботи (послуги)». … «Тобто, в період дії мораторію фізичні або юридичні особи, не можуть нарахувати банку неустойку (штраф, пеню), якщо банк своєчасно не оплатив поставлений ними йому товар (продукцію), або виконані ними для банку роботи (послуги). В даному випадку позивач не просить стягнути з банка пеню за не виконання банком грошових зобов\\\'язань перед позивачем, оскільки по спірному договору позивач не поставляв банку товар (продукцію), та не виконував для банку роботи (послуги), а відповідно банк не брав на себе зобов\\\'язань по оплаті товару (продукції) або робіт (послуг)».
На підставі викладеного, прошу Суд ЗАДОВОЛЬНИТИ ПОЗОВНІ ВИМОГИ В ПОВНОМУ ОБСЯЗІ.
Перелік документів, що додаються до пояснень:
1. Рішення Дружківського міського Суду Донецької області по справі № 2-119 від 29.01.09 – додаток 1а.
2. Рішення Корольовського районного Суду м. Житомира по справі № 2-509/09 від 26.01.09 – додаток 2а