Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[gro-za]

Дякую, Кириле, за поздоровлення, а також за додаткові судові рішення. Думаю, що вони стануть у нагоді багатьом мешканцям багатоквартирних будинків при відстоюванні у судах своїх прав та інтересів.
До речі, на побажання учасників Форуму, яке співпадає з моїм баченням місії цього сайту, я ввів новий розділ "Судові рішення". Можливо, згодом, буде доцільно зібрати Ваші повідомлення у новому розділі (шляхом переміщення).

[shakirkirill]

І третє дуже цікаве рішення, воно навздогін сумнівам судді Пісоцької стосовно порушення прав власності дозволами на проектування  і іншими документами.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
 
                                                                                   
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
04 лютого 2009 року                                                                       м. Київ
 
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді                                   Горбань Т.І.
Суддів:                                           Попович О.В.
                                                        Мамчура Я.С.                                               
при секретарі                                        Лисенко М.Ю.
 
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу  ОСОБА_2на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2до виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, третя особа - ОСОБА_1, про часткове визнання незаконним та часткове скасування рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради № 252 від 19 червня 2007 року,
 
     В С Т А Н О В И В :
 
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Білоцерківської міської ради № 252 від 19.06.2007 року про  визнання протиправним та скасування  рішення Білоцерківської  міської  ради №252 від 19 червня  2007 року  в частині надання дозволу  Мічуріній Наталії Володимирівні  для  влаштування  медичного  кабінету лікаря  акушера-гінеколога у власному нежитловому  приміщенні ( колишня квартира №2) з організацією відокремленого  входу  по вул. Ярослава Мудрого,48.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, на недоведеність обставин, що мають значення   для  справи, які  суд першої інстанції  вважає  встановленими, допущення невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм  матеріального і процесуального  права,  що призвело  до неправильного  вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, його представника, представника 3-ої особи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи  з наступного.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції підставами для скасування постанови  або ухвали суду  першої інстанції  та ухвалення нового рішення  є: 1) неповне з'ясування  судом обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої  інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність  висновків суду обставинам справи;4) порушення норм  матеріального  або процесуального права, що призвело до неправильного  вирішення справи або питання.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України  у справах щодо  оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів  владних повноважень адміністративні суди перевіряють,  чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах  повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією та законами України;2)  з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи  несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з  дотриманням необхідного  балансу  між  будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод  та інтересів особи і цілями, на досягнення яких  спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права  особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто  протягом розумного строку.             
Так, судом першої інстанції встановлено, що 19.06.2007 року виконавчий комітет Білоцерківської міської ради, розглянувши подання Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради № 15\266 від 06.06.2007 року, прийняв рішення про надання дозволу Мічуріній Н.В., третій особі по справі, улаштувати медичний кабінет лікаря акушера-гінеколога у власному нежитловому приміщенні (колишньої квартири №2), з організацією відокремленого входу по вул. Ярослава Мудрого, 48,  що підтверджується випискою з рішення № 252 від 19.06.2007 р.
Суд першої інстанції зазначає, що в судовому засіданні достовірно встановлено, що 3-тя особа Мічуріна Н.В. подала до виконавчого комітету Білоцерківської міської ради письмову заяву про надання дозволу на будівництво медичного кабінету;   договір оренди землі № 68 від 26.03.2007 року, який укладено між відповідачем та ПП ОСОБА_1 строком на 5 років; рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради № 327 від 25.07.2006 року про дозвіл перевести з житлового фонду в нежитлове приміщення квартири №2 по вул. Я. Мудрого, 48, яка належить Мічуріній Н.В. на праві приватної власності; висновки санітарно-епідеміологічної станції, відділу державного пожежного нагляду м. Біла Церква, висновок технічної експертизи щодо відповідності проектної документації нормативно-правовим актам з охорони праці та промислової безпеки. Зазначені вище документи і згоду Білоцерківської ЖЕК №2 відповідач взяв до уваги та прийняв рішення про надання дозволу Мічуріній Н.В. на улаштування медичного кабінету лікаря акушера-гінеколога.
Суд першої інстанції вказав, що  він  не вбачає порушень ст.24 Закону України „Про планування і забудову території", рішення Конституційного суду України від 02.03.2004 року № 4-рп\2004, Закону України „Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", на  які посилається  позивач.
Так, відповідачем була розглянута заява фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, яка на час прийняття даного рішення уклала договір оренди землі з орендодавцем Білоцерківською міською радою в особі міського голови ОСОБА_3 Також ОСОБА_1 було подано всі документи відповідно до переліку, встановленого Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 25.12.2000р. Зазначений перелік документів закріплений також і в „Правилах забудови території Київської області".
Мешканці будинку № 48 по вул. Я. Мудрого не створювали об'єднання співвласників, даний будинок знаходиться на балансі Білоцерківської ЖЕК №2.
Відповідно до ч.2 ст. 42 ЗК України у разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.
Отже, прибудинкова територія може бути за відповідним рішенням органу місцевого
самоврядування передана у власність або надана у користування власникам приміщень у
багатоквартирному житловому будинку лише в разі створення ними об'єднання співвласників
багатоквартирного житлового будинку. В іншому разі прибудинкова територія не належить власникам приміщень у житловому будинку.                                                                                                       
Відповідно до роз'яснення Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України „Правил визначення прибудинкової території та розташування на ній будівель іншого призначення" дозвіл на будівництво споруд на прибудинковій території надається за рішенням органів місцевого самоврядування і за погодженням органів містобудування та архітектури, санітарних і протипожежних служб.
Як було встановлено в судовому засіданні, позивач має право власності на квартиру № 3 в буд. 48 по вул. Я. Мудрого в м. Біла Церква.Відповідно до ст. 48 Закону України „Про власність", власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднанні з позбавленням володіння і відшкодування завданих цим збитків.
Однак позивач в судовому засіданні не зазначив, яких саме порушень його права власності заподіяно, крім відсутності його згоди на перебудову приміщення, що є власністю ОСОБА_1 Також не встановлено порушень з боку третьої особи по справі щодо використання допоміжних приміщень чи приміщень загального користування в будинку № 48 по вул. Я. Мудрого. В суді не встановлено порушення правового режиму майна, що перебуває у спільній власності чи користуванні власників квартир будинку № 48 по вул. Я. Мудрого в м. Біла Церква.
Суд першої інстанції вважає необґрунтованими посилання позивача на порушення ст.48 Закону України „Про власність" та ст. 356,357 ЦК України, так як відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не було вчинено жодних дій щодо порушення права власності Паценка С.Д.
Суд першої інстанції прийшов  до висновку, що відповідач діяв в межах своїх повноважень та керуючись Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України „Про планування і забудову територій", Законом України „Про основи містобудування" і Правилами забудови території Київської області,  затвердженими рішенням Київської обласної ради від 19.06.2003р.
Колегія cуддів  не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій» (із змінами і доповненнями) фізичні та юридичні особи, які  мають намір  здійснити   будівництво об»єктів  містобудування на земельних ділянках, що  належать їм на праві власності чи користування,  зобов»язані отримати  від виконавчих органів відповідних рад, Київської міської та Севастопольської міської  державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами,  дозвіл на будівництво об»єкта містобудування (далі-дозвіл на будівництво).
Фізичні та юридичні особи, заінтересовані  в здійсненні  будівництва об»єктів  містобудування, подають  письмову заяву про надання  дозволу на будівництво до виконавчого органу відповідної ради  або Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.
До заяви додається документ, що  засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.
Перелік інших документів та матеріалів, необхідних для отримання дозволу на будівництво, які додаються до письмової заяви, порядок їх розгляду визначаються регіональними та/або місцевими  правилами забудови.
Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному цим  Законом.
Дозвіл на будівництво надається на підставі комплексного висновку  щодо  відповідності запропонованого  будівництва  містобудівній документації, державним будівельним нормам, місцевим правилам забудови (далі- комплексний висновок).
Згідно ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» при здійсненні містобудівної діяльності  повинні бути забезпечені зокрема  урахування державних та громадських інтересів при плануванні  та забудові територій; урахування  законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок  та будівель, що оточують місце  будівництва; захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.
У п.4.2  Рішення Конституційного Суду України  у справі №1-2/2004  від 2 березня 2004 р. №4-рп/2004  вказано, що  згідно з  ч.1  ст.1  Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» суть  приватизації  державного  житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, а отже, у їхню власність як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд  і приміщень (підвалів, сараїв тощо)  державного житлового фонду. Закон врегульовує також відносини, пов'язані з виникненням, оформленням та  набуттям права приватної власності на квартири та інші  об'єкти  приватизації державного житлового  фонду.
Допоміжні приміщення, відповідно до п.2 ст.10 Закону,  стають об'єктами  права спільної  власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно  з  приватизацією громадянами квартир, що засвідчується  єдиним документом -  свідоцтвом  про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення  будь-яких  додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати  з цією  метою об»єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Набуте громадянами право на квартири державного житлового  фонду та належні до них  допоміжні приміщення є непорушним ( ст.41 Конституції України), забезпечується державою і захищається судом ( ст.55 Конституції України).
П.4.3 вищевказаного Рішення  проголошує, що  відповідно до Конституції України всі  суб»єкти права  власності  рівні перед законом.
Аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання  щодо права  власників приватизованих і неприватизованих квартир  багатоквартирних  будинків  та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними  приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і т.ін.), Конституційний Суд України  виходить з правової  характеристики спільного  майна власників  квартир,  конкретизованої у Законі України «Про об»єднання  співвласників  багатоквартирного будинку».
Правовий режим майна, що перебуває у спільній власності власників квартир, має визначатися,  відповідно до Конституції України (п.7 ч.1 ст. 92),  виключно законами України.
Згідно зі ст.19  Закону України «Про об»єднання  співвласників  багатоквартирного будинку» спільне майно власників квартир складається  з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у їх  спільній сумісній власності, загальне майно - у спільній  частковій  власності. Відповідно до цього Закону співвласники  допоміжних приміщень мають право  розпоряджатися  ними в межах, встановлених  зазначеним Законом та цивільним законодавством.
Таким  чином,  питання щодо згоди  власників  квартир - співвласників допоміжних приміщень  багатоквартирного будинку -на надбудову поверхів, улаштування мансард і т.ін. з використанням при цьому конструктивних елементів будинку, як і на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо), має вирішуватися  відповідно до законів про власність  та інших законів, передусім Цивільного кодексу  України.
Згідно ст. 358 ЦК України право  спільної  часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Відповідно до ст. 357 ЦК України  співвласник має право на відповідне  збільшення  своєї частки у праві  спільної часткової  власності, якщо  поліпшення  спільного  майна, які не можна  відокремити, зроблені ним своїм коштом  за згодою  всіх  співвласників,   з додержанням  встановленого порядку використання спільного майна.
Як  вбачається з матеріалів справи,  відповідач не  надав доказів наявності дозволу на будівництво та необхідних  для  його отримання документів.
Судом першої інстанції також встановлено,  що відсутня  згода  співласників на перебудову нежитлового приміщенні (колишньої квартири №2), з організацією відокремленого входу по вул. Ярослава Мудрого,  48.  Доказів наявності  згоди  Білоцерківської  ЖЕК №2, на яку посилався відповідач, суду також не надано.
Вищеназвані обставини свідчать про порушення відповідачем  наведених вище правових норм.
 Відповідач в порушення  вимог  ч.2 ст.71 КАС України  не довів правомірності свого рішення.
Таким чином,  суд апеляційної інстанції  прийшов до висновку, що в суді першої  інстанції було не доведено  обставини, що мають значення  для справи, які  суд першої  інстанції вважає встановленими, судом допущено  невідповідність  висновків обставинам справи, порушено норми  матеріального права,  у зв'язку з чим постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2007 року  слід скасувати та постановити нову, якою позовні вимоги Паценка С. Д. до виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, третя особа - ОСОБА_1,  необхідно задовольнити.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд
 
ПОСТАНОВИВ:
  Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити .
 Скасувати постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2007 року та постановити нову, якою позовні вимоги ОСОБА_2до виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, третя особа - ОСОБА_1, задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Білоцерківської  міської  ради №252 від 19 червня  2007 року  в частині надання дозволу  Мічуріній Наталії Володимирівні  для  влаштування  медичного  кабінету лікаря  акушера-гінеколога у власному нежитловому  приміщенні ( колишня квартира №2) з організацією відокремленого  входу  по вул. Ярослава Мудрого,48.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
 
 Головуючий суддя
 
судді:
 
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
 
 
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частина)
 
04 лютого 2009 року                                                                       м. Київ
 
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді                                   Горбань Т.І.
Суддів:                                           Попович О.В.
                                                        Мамчура Я.С.                                             
при секретарі                                        Лисенко М.Ю.
 
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу  ОСОБА_2на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2до виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, третя особа - ОСОБА_1, про часткове визнання незаконним та часткове скасування рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради № 252 від 19 червня 2007 року,
 
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд
 
ПОСТАНОВИВ:
 
  Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити .
 Скасувати постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2007 року та постановити нову, якою позовні вимоги ОСОБА_2до виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, третя особа - ОСОБА_1, задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Білоцерківської  міської  ради №252 від 19 червня  2007 року  в частині надання дозволу  Мічуріній Наталії Володимирівні  для  влаштування  медичного  кабінету лікаря  акушера-гінеколога у власному нежитловому  приміщенні ( колишня квартира №2) з організацією відокремленого  входу  по вул. Ярослава Мудрого,48.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
 
 Головуючий суддя
судді:
 

[shakirkirill]

Я думаю, это будет нормально. Но тему желательно оставить, может сделать ссылку на решения. Не буду Вам мешать, празднуйте, еще раз Вам здоровья, счастья, долгих лет и самое главное для человека - еще больше творчества и удовольствия от служения людям, ведь они в сущности все неплохие, как говорил Печкин в известном мультфильме - "Это я вредный был от того, что у меня велосипеда не было. А сейчас, он у меня есть и я уже не вредный". Так и люди, когда у них у всех будет велосипед, они перестанут быть вредными. Так что, хочу пожелать Вам еще большей  веры в человечество.  "Товарищ, верь взойдет она, звезда пленительного счастья ................. и на обломках самовластья напишут наши имена" (за пунктуацию не ручаюсь)
С уважением, Кирилл

[gro-za]

Я думаю, это будет нормально. Но тему желательно оставить, может сделать ссылку на решения.

Я якраз це мав на увазі. А при переміщенні автоматично створюється повідомлення про це з відповідним посиланням на нову адресу.

[shakirkirill]

 Сегодня на заседании в ОАС у судьи Писоцкой был мирный день. Мое ходатайство об обеспечении доказательств по моей просьбе не рассматривалось, так как Ответчик предоставил документы, которые он считает доказательствами, а также свои письменные возражения. Так как, доказательства были поданы через канцелярию я не стал настаивать на ходатайстве до изучения этих документов. В письменных возражениях Ответчика лейтмотив - право Истца не нарушено, так как проектирование само по себе не явлется действиями по распоряжению имуществом. Об этом позднее Это еще одна заморочка шулеров
Внизу решение ВСУ, слава богу, что Онопенко отстранили от пересмотра решений высш.спец.судов анализ и мысли внизу

Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 24 лютого 2009 р. (витяг)


  У липні 2007 р. об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комбінат» (далі — ОСББ) звернулося до Господарського суду м. Севастополя з позовною заявою до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, третя особа — Севастопольська міська рада (далі — Міськрада), про визнання права власності на допоміжні приміщення в житловому будинку в м. Севастополі.


  Господарський суд м. Севастополя рішенням від 11 серпня 2008 р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2008 р., позов задовольнив: визнав за ОСББ право власності на допоміжні приміщення в зазначеному житловому будинку, а саме: на вбудовані приміщення підвалів загальною площею 210,7 кв. метра та горище загальною площею 462,7 кв. метра.


  Вищий господарський суд України постановою від 12 листопада 2008 р. цю постанову Севастопольського апеляційного господарського суду залишив без змін.


  Ухвалюючи зазначені судові рішення, суди виходили з того, що ОСББ, об'єднавши власників квартир, які є його членами, на підставі положень п. 2 ст. 10 Закону від 19 червня 1992 р. № 2482-ХІІ «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі — Закон № 2482-ХІІ) та розд. З статуту ОСББ одержало право власності на допоміжні приміщення, опорні конструкції будинку, споруди, призначені для забезпечення потреб членів об'єднання.


  У касаційних скаргах Міськарада, суб'єкт підприємницької діяльності— фізична особа Н. (далі — Н.) просили скасувати зазначену постанову Вищого господарського суду України з підстав її невідповідності рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права, порушення судом норм матеріального та процесуального права.


  5 лютого 2009 р. колегія суддів Верховного Суду України порушила касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 12 листопада 2008 р.


  Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши наведені у касаційних скаргах доводи та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України визнала, що скарга Міськради підлягає задоволенню з таких підстав.


  Як установили суди попередніх інстанцій, співвласники зазначеного багатоквартирного будинку своїм рішенням від 1 жовтня 2005 р. створили ОСББ, яке зареєстровано як юридична особа 15 листопада 2005 р. і діє відповідно до статуту.





  Згідно з технічною документацією КП «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна» Міськради та акта приймання-передачі житлового будинку від 20 січня 2007 р. з балансу РЕП-3 на баланс ОСББ передано багатоквартирний житловий будинок, що складається з житлових квартир, допоміжних приміщень, опорних конструкцій будинку, споруд, призначених для забезпечення потреб усіх власників квартир нежитлових приміщень.


  До складу прийнятих позивачем приміщень увійшли й допоміжні приміщення — підвали загальною площею 210,7 кв. метра та горище загальною площею 462,7 кв. метра.


  За змістом ч. 1 ст. 1 Закону № 2482-ХІІ приватизація державного житлового фонду — це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв та ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.


  Згідно з п. 2 ст. 10 цього ж Закону допоміжні приміщення (кладовки, сараї та ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.


  Відповідно до офіційного тлумачення, яке дав Конституційний Суд України в Рішенні від 2 березня 2004 р. № 4-рп/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема, створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.


  Вирішуючи спір та визнаючи право власності на спірні приміщення як допоміжні, суд не звернув уваги на ту обставину, що вони могли бути передані безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків без створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку і вступу до нього.


  Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.


  За таких обставин суди мали з'ясувати, чи всі власники квартир зазначеного житлового багатоквартирного будинку є власниками приватизованих квартир і, відповідно, членами позивача.


  Згідно зі ст. 1 Закону від 29 листопада 2001 р. № 2866-ІІІ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі — Закон № 2866-ІІІ) допоміжні приміщення багатоквартирного будинку — це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори,


колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).


  Тобто для правильного вирішення цього спору суди мали також з'ясувати характеристику спірного підвального приміщення, чи є це приміщення допоміжним, у якому або в частині якого може знаходитися технічне обладнання будинку, без доступу до якого експлуатація житлового будинку неможлива, чи використовувалося воно або якась із його частин для обслуговування будинку.


  Знаходження певних приміщень у підвалах, цокольних поверхах не може визнаватися безумовною підставою віднесення їх до допоміжних приміщень, які підлягають приватизації разом з приватизацією квартир.


  Відповідно до ст. 1 Закону № 2866-ІП нежиле приміщення — це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.


  Отже, факт, що Н. у своїй касаційній скарзі послався на те, що є орендарем вбудованого нежилого приміщення, право власності на яке визнане за позивачем у цій справі, є суттєвою обставиною для визначення, чи є спірні приміщення житлового фонду допоміжними або нежилими, яка підлягає з'ясуванню та правовій оцінці. Але висновок суду касаційної інстанції про те, що оскаржувані Н. судові рішення не стосуються його суб'єктивних прав та обов'язків як орендаря спірного приміщення згідно з приписами ч. 1 ст. 770 ЦК, є обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам чинного законодавства. За таких обставин касаційна скарга Н. не підлягає задоволенню.


  Враховуючи зазначене, суд касаційної інстанції дійшов передчасного висновку, що рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій у справі є законними та обґрунтованими.


  У постанові Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 р. № 11 «Про судове рішення» (зі змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму від 24 квітня 1981 р. № 4, від 25 грудня 1992 р. № 13 та від 25 травня 1998 р. № 15) зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, а за їх відсутності — на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.


  Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, що розглядається, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.


  За таких обставин Судова палата у господарських справах Верховного Суду України, керуючись статтями 11117—11120 ГПК, касаційну скаргу Міськради задовольнила: постанови Вищого господарського суду України від 12 листопада 2008 р. та Севастопольського апеяційного господарського суду від 11 вересня 2008 р. і рішення Господарського суду м. Севастополя від 11 серпня 2008 р. скасувала та передала справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Касаційну скаргу Н. залишено без задоволення.

[shakirkirill]

Интересное решение, про классификатор сам не знал, пригодится.

Тобто для правильного вирішення цього спору суди мали також з'ясувати характеристику спірного підвального приміщення, чи є це приміщення допоміжним, у якому або в частині якого може знаходитися технічне обладнання будинку, без доступу до якого експлуатація житлового будинку неможлива, чи використовувалося воно або якась із його частин для обслуговування будинку.


  Знаходження певних приміщень у підвалах, цокольних поверхах не може визнаватися безумовною підставою віднесення їх до допоміжних приміщень, які підлягають приватизації разом з приватизацією квартир.

В принципе, не видя дела нельзя сказать что-либо определенное, но вывод вверху неправильный. В подвале  не может находиться никаких нежилых помещений и жилых тоже, смотриет СНиП и ДБНы. по определению. Это просто запрещено всеми нормами и указаными выше. Необходимо четко это изучить и кратко и понятно изложить. Далее, судя по акту передачи указанному в решении не было передано никаких нежилых помещений. Так что, все же мне кажется, никаких нежилых там и не было. Шулерам надо бить по рукам

СУДОВА ПАЛАТА В ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
Постанова
від 14 жовтня 2008 року
 
Судова палата в господарських справах Верховно­го Суду України у складі:
головуючого— Барбари В.П.,
суддів: Берднік І.С., Ґуля В.С., Карпечкіна П.Ф., КолесникаП.І, Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., Шицького І.Б., Щотки С.О., розглянувши за участю представників: Одеського національного університету імені І.І. Мечникова — Івашкової Н.Є., Генеральної прокуратури — Попенка О.С., Міністерства освіти і науки — Гресь М.В., Об'єднання співвласників багатоквартирного будин­ку «Новоросія» — Музиченко О.А., касаційнускаргу Одеського національного університету імені І.І.Меч­никова та касаційне подання Генерального прокуро­ра на постанову Вищого господарськогосуду від 15.07.2008 у справі №22/273-07-6575 за позовом Об'­єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новоросія» до Одеського національного університе­ту імені І.І.Мечникова, треті особи — Міністерство освіти і науки, Управління охорони нерухомих об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, Одеська обласна рада, Одеська об­ласна державна адміністрація, про зобов'язання пе­редати на баланс житловий будинок з нежитловими приміщеннями та за зустрічним позовом Одеського національного університету імені І.І.Мечникова до Об'єднання співвласників багатоквартирного будин­ку «Новоросія» про визнання права оперативного управління,
 
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2007 року Об'єднання співвласників бага­токвартирного будинку «Новоросія» (далі — ОСББ «Новоросія») звернулось до господарського суду з позовом до Одеського національного університету імені І.І.Мечникова, в якому просило суд зобов'язати відпо­відача передати на баланс ОСББ «Новоросія» буди­нок, який знаходиться за адресою: м.Одеса, вул. Преображенська, 24.
На обгрунтування позову позивач указав, що відпо­відач ігнорує положення постанови Кабінету Міністрів від 11.10.2002 №1521 «Про реалізацію закону «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будин­ку», якою затверджено порядок передання житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, відмовляється надати список представників Одесько­го національного університету імені І.І.Мечникова, які будуть входити до складу комісії, та назначити дату передання будинку з балансу на баланс.
У жовтні 2007 року позивач уточнив позовні вимоги і просив суд зобов'язати відповідача передати на баланс ОСББ «Новоросія» житловий будинок з нежит­ловими приміщеннями за адресою: м.Одеса, вул. Преображенська, 24, в якому знаходяться кварти­ри №№1,2, 3.
Одночасно відповідач подав до господарського суду зустрічний позов до ОСББ «Новоросія», яким просив суд визнати за Одеським національним уні­верситетом імені І.І.Мечникова право оперативного управління будівлею №24 за адресою: м.Одеса, вул. Преображенська, 24.
На обгрунтування зустрічного позову позивач вка­зав, що спірна будівля є власністю держави, збудова­на в другій половині 19 ст. і передана набаланс університету з 1 жовтня 1884 року. Одночасно позивач указав, що спірна будівля є двоповерховою спорудою, в якій розташовані учбово-експериментальні майстерні та три службові квартири викладачів.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 31.10.2007, залишеним без зміни постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2008, позов Об'єднання співвласників багато­квартирного будинку «Новоросія» задоволено. У зу­стрічному позові Одеського національного універси­тету імені І.І.Мечникова відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду від 15.07.2008 постанову Одеського апеляційного госпо­дарського суду від 18.03.2008 та рішення Господарсь­кого суду Одеської області від 31.10.2007 залишено без зміни.
В основу постанови касаційного суду покладено висновки проте, що господарські суди повно досліди­ли всі обставини справи, правильно застосували нор­ми матеріального права і дійшли обгрунтованих ви­сновків про задоволення позовних вимог Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Новоросія».
У касаційній скарзі та касаційному поданні став­ляться питання про скасування постанови Вищого господарського суду з мотивів виявлення різногоза­стосування Вищим господарським судом одного й того ж положення закону в аналогічних справах, непра­вильного застосування норм матеріального і процесу­ального права.
Ухвалою Верховного Суду від 25.09.2008 порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищо­го господарського суду від 15.07.2008 усправі №22/273-07-6575.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснен­ня представників сторін, дослідивши доводи каса­ційної скарги та касаційного подання, Судова палата вважає, що* касаційне подання та касаційна скарга підлягають задоволенню з таких підстав.
Вищий господарський суд, залишаючи без зміни рішення господарських судів указав, що останні дійшли правильного висновку про перехід спірної будівлі із державної власності до комунальної власності.
Проте з таким висновком не можна погодитись з таких підстав.
Господарським судом установлено, що Одеською обласною радою на виконання постанови Кабінету Міністрів від 5.11.1991 №311 «Про розмежування дер­жавного майна України між загальнодержавною (рес­публіканською) власністю і власністю адміністратив­но-територіальних одиниць» прийнято рішення «Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада» від 24.04.2003 №154-24, згідно з яким, зокрема, затверджено перелік об'єктів спільної влас­ності територіальних громад сіл, селищ, містобласті, управління якими здійснює Одеська обласна рада станом на 1.04.2003.
Згідно з даним переліком до вказаних об'єктів увійшла і спірна будівля як об'єкт культурної спадщи­ни, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 24.
Пунктом 10 постанови КМ від 21.09.1999 №1482 «Про передачу об'єктів права державної та комуналь­ної власності» встановлено, що передання оформ­ляється актом приймання-передачі.
Проте господарські суди не встановили наявності або відсутності вказаного акту, у зв'язку із чим не визначили правового режиму спірного майна.
Вищий господарський суд, залишивши без зміни судові рішення у справі, погодився з висновками господарських судів, що спірна будівля є багатопо­верховим житловим будинком, оскільки статутні та реєстраційні документи ОСББ «Новоросія» є чинними і свідчать, що ОСББ «Новоросія» створено власника­ми квартир багатоквартирного будинку.
Проте з такими висновками погодитись не можна.
Статтею 11 закону «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що об'­єднання після набрання статусу юридичної особи може прийняти на баланс весь житловий комплекс.
Відповідно до.ст.1 даного закону житловий комп­лекс — це єдиний комплекс нерухомого майна, що утворений земельною ділянкою в установлених ме­жах, розміщеним на ній жилим багатоквартирним будинком або його частиною разом із спорудами та інженерними мережами, які утворюють цілісний май­новий комплекс.
Господарськими судами встановлено, що спірна будівля є двоповерховою, площа забудови якої скла­дає 284 м2, з яких житлова площа складає 90 м2, а 181 м2 складають майстерні університету.
Відповідно до положень Державного класифікато­ра будівель та споруд (ДК 018-2000), затвердженого наказом Держкомстандарту №507 від 17.08.2000, го­ловне призначення будівлі обчислюється з відсотко­вого співвідношення площ різних за призначенням приміщень будівлі в складі повної загальної площі, а належність будівлі до класу встановлюється за най­більшою часткою всієї загальної площі в межах групи.
Таким чином, господарські суди при визначенні статусу спірної будівлі не застосували положень Дер­жавного класифікатора будівель та споруд (ДК 018-2000), затвердженого наказом Держкомстандарту №507 від 17.08.2000, якими встановлюється методика визначення призначення будівлі, і дійшли помилкового висновку про належність будівлі до багатоквартирного житлового комплексу.
Крім того, рішенням Конституційного Суду у справі за конституційним зверненням Особи 1 та інших гро­мадян про офіційне тлумачення положень п.2 ст.10 закону «Про приватизацію державного житлового фон­ду» та за конституційним поданням 60 народних депу­татів про офіційне тлумачення положень стст.1, 10 цього закону (справа про права співвласників на до­поміжні приміщення багатоквартирних будинків) №4-рп/2004 від 2.03.2004 встановлено, щодопоміжні приміщення стають об'єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією грома­дянами квартир, що засвідчується єдиним докумен­том — свідоцтвом про право власності на квартиру.
Проте господарські суди на порушення вимог за­кону не встановили правового статусу майстерень, які складають 181 м2 від площі спірної забудови, тапідстав їх передання співвласникам ОСББ «Новоросія».
Враховуючи викладене, судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню, а справа — направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати викладене та вирішити спір відпо­відно до вимог закону.
Керуючись стст.11117— ст.11121 Господарського процесуального кодексу, Судова палата в господарсь­ких справах Верховного Суду
 
ПОСТАНОВИЛА :
Касаційну скаргу Одеського національного універ­ситету імені І.І.Мечникова та касаційне подання Гене­рального прокурора задовольнити.
Постанову ВГС від 15.07.2008, постанову Одесько­го апеляційного господарського суду від 18.03.2008 та рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2007 у справі №22/273-07-6575 скасувати, а спра­ву направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

[shakirkirill]

Предлагаю вниманию решение Печерского  суда по возмещению ущерба при реконструкции дома, дело рассматривалось более 2-х лет, председательствующая - Цокол. Решение с точки зрения суда компромиссное, для нас не совсем приемлимое. Фабула такова - застройщик, надстраивающий мансарду и аттиковые этажи, помимо того, что украл у владельцев квартир чердак и прочее, по хамски и не единожды залил и прочее квартиры последних этажей и также, нагло отказался от их восстановления в предыдущее состояние. В процессе дела возникло очень много интересных нюансов, о которых я постараюсь дать подробные коментарии

[gro-za]

Справа, що розглядалася у Печерському райсуді під головування судді Цокол Л.І., цікава. Чекаємо на повний текст рішення. До речі, суддя Цокол Л.І.у справах з моєю участю діяла завжди об'єктивно, що для Печерського райсуду є скоріше винятком, ніж правилом.

[shakirkirill]

Виктор Иванович, прошу прощения я только начал эту эпопею с решением сегодня постараюсь выложить все решение и анализ его, предварительно согласен с Вами в этом заседании Цокол проявила себя неплохо, хотя решением я доволен лишь отчасти. Кроме своих дел я готовил и апеляцию частично по этому решению в части где истцу отказано. Не скрою вопрос оказался очень сложным и для судьи тоже, потому что решение она готовила больше двух недель, подобное у меня было только с Бернацкой. Но подумать о нем, о решении есть смысл, действительно очень сложный теоретический вопрос. С нетерпением жду откликов форумчан на свой анализ и их предложения. Я думаю всем пойдет  на пользу. Жалобой я имел возможность заняться только 4 дня вместо как минимум 20, чем я очень не доволен.
С уважением, Кирилл

[shakirkirill]

Итак, первая страница решения - обстоятельства дела. Там Вы увидите мою фамилию как ответчика. Расскажу эту душераздирающую историю. Сначала, дело мне не показалось столь сложным, и я был свидетелем одного из затоплнений. Затем возникли определенные сложности, ответчик начал упорно сопротивляться и не задумываясь особо, истец заявила меня в качестве представителя в самый кульминационный момент, когда появились серьезные признаки кризиса. Кризис был преодолен. После этого Ответчик усилился еще одним адвокатом, который естественно, заметил, что меня как свидетеля нельзя было привлекать к процессу в качестве свидетеля. Но я уже привлечен, а обратная процедура не предусмотрена законом. И я посмеиваясь наблюдал за потугами команды оппонента выкинуть меня из процесса. Они и отводы заявляли, и замечания суду но Цокол в конце концов предложила им, чтобы они показали норму в ЦПК каким образом меня как представителя отстранить от процесса. В заседании это не получилось, и я расслабился. На следующее заседание, оппоненты опять подняли шум, и вдруг, Цокол, заявляет мне, что она вынуждена отстранить меня. Я попросил ее принять по этому поводу соответствующее определение. Естественно, она этого не сделала. Но что делать я был вынужден переместится к свидетелям.
Но тот, кто ищет, всегда найдет. И решение пришло. Истец, уточнила иск и под надуманным предлогом привлекла меня как соответчика. Если бы Вы видели, что творилось с оппонентами.Около двух часов они обвиняли Цокол во всех грехах, заявили три отвода подряд, просили выкинуть меня, убеждали что я не могу быть ответчиком. Но Цокол ответила просто - Кто ответчик определяет Истец, суд может только привлечь соответчиком и т.д
Таким образом, я оказался ответчиком, засланным казачком среди оппонентов. Это надо было видеть, меня среди них. Конечно, Цокол тоже пыталась меня приструнить, прерывала не давала мне помагать истцу, на что у меня тоже был короткий но законный ответ - ЦПК пояснения сторон не регламентируют, что считаю нужным то и говорю. Кроме того, я ссылался на презумпцию вины причинителя ущерба, я утверждал, должен доказать, что в этом нет моей вины, а это я буду доказывать тем, что докажу, что виновны другие ответчики а не я. Крыть нечем.
О нюансах позже.

[gro-za]

Дивна історія. Це ж так треба було заплутати суддю Цокол Л.І.! Однак, чекаємо на повний текст рішення.

[shakirkirill]

обстоятельства дела. Коротко - ПП "Удача плюс" и СП "Спарта" так называемые инвесторы   реконструкции дома с надстройкой дополнительных этажей - проще, воры вспомогательных помещений у жильцьов. Удача плюс - фирма рога и копыта из двух человек которые какой-то взяткой добыли право быть инвестором еще в 1998 году, но никак не могли начать этот процесс из-за отсутствия денег и головы, а Спарта - это фирма, директор знакомый директора Удачи, который по идее должен был вложить деньги в это строительство. О чем они и договорились и оформили договор о совместной деятельности. Но как всегда в таких случаях

[shakirkirill]

и у таких горе-застройщиков денег хватает на установку забора вокруг обьекта. Что и произошло. Потом появилось временное затруднение. А где брать деньги ? Удача нищая, как церковная крыса, Спарта хитрая, давать ничего не хочет. И проблема была решена за счет доверчивых и наивных инвесторов, желающих как всегда быстрых и желательно без труда больших денег. Благо, директор Удачи бывший чиновник, умеет пустить пыль в глаза, од-де и советник Кучмы (затем Ющенко), его жена, которая была директорам, специально фамилию девичью взяла назад, Омельченко, директор как настоящий фармазон, многозначительно улыбался и на вопросы возмущенных жильцов и наивных инвесторов, отвечал, вы фамилию видите? И, никто, никто, из перечисленных не удосужился хотя бы проверить его слова, все сразу стушевывались.

[shakirkirill]

Когда пошли стаей инвесторы, и в карман концессионеров потекли наличные доллары неофициально, а на счет предприятия официальная часть  1/4 от всей суммы, то как говорится мозги у них поехали, и начала работать та же самая пирамидальная схема. Деньги пошли сразу на покупку машин и квартир, на заграничные отпуска концессионерам. А чего экономить, недвижимость растет, завтра продадим еще одну непостроенную квартиру и окупим все, и т.д.  Но с деньгами  к концессионерам, как к молодому Чичикову и его партнерам, пришли и споры как их делить - по справедливости или поровну? И концессия рухнула, концессионеры разругались, что видно из решения, а тут еще суды, жильцы. Но директор Удачи оказался хитрее своего молодого колеги из Спарты и отжал его от корыта, и стал монопольно класть деньги в карман, так как счетом  совм.деятельности не мого пользоваться без согласия своего партнера. Конец этой истории известен. Перейдем к процессу. Для справки Топ-лайн это генеральный подрядчик, который обанкротился в 2005 году и от имени которого, пока я это не вскрыл, шли работы до 2007 года Сначала все шло спокойно, Удача тянула как могла, Спарта от всего отказывалась. Дело подходило к решению год назад. Решение виделось судье и всем такое. Заказчик несет ответственность за действия подрядчика. Ответчики не оспаривают факт причинения ущерба их правда не устраивает сумма, но далее слов они не идут, а сумма подтверждена заключениеме специалиста Книсе. Но неожиданно, Удача меняет тактику, и начинает утверждать, что у этой статьи про ответственность заказчика есть и продолжение - если подрядчик дейстовал по заданию заказчика

[shakirkirill]

И появляются подметные письма, якобы Удача их нашла, в которых замдиректора Подрядчика - банкрота признается Удаче в том, что он дейстовал не по их заданию в разрез с их указаниями, что и привело к ущербу квартиры. Письма эти поступают в дело  почтой и без всякого обсуждения оказываются в этом деле как доказательства. Затем, истец начинает торпедировать заключение специалиста, оно де сделано на основании акта обследования квартиры от 30 марта 2001 года, а такого обследования не было, подписи на этом акте поддельные, люди из ЖЕКа которые его якобы подписали узнали об этом и страшно возмущены и рвутся как свидетели опровергнуть эту наглую ложь. Dixi
Вот, почему я должен был резко сменить мундир свидетеля на представительский. И тут помогло провидение, в этот день и Цокол дала маху и никто из оппонентов не понял, что я не могу быть представителем, а истца надо было выручать. Появившись в процессе я сразу задал судье цокол вопрос каким образом в деле оказались подметные письма, в журналах и протоколе определения и обсуждения этих писем как доказательств не было. Цокол признала ошибку, но я попросил у суда предоставить оригиналы этих писем для осмотра, и заранее сообщил , что буду настаивать на экспертизе писем, потому что по ряду признаков они являются поддельными. А затем, обьяснил суду свою точку зрения на содержание этих писем безграмотное с точки зрения строительства и противоречивое. Суд определил, обязать предоставить оригиналы писем. Затем, дошла очередь до свидетелей. ЖЕК, директор Удачи и очень наглый родственник директора. Первая пошла представительница ЖЕКА и это была серьезная ошибка оппонентов, врать надо уметь. Допрашивали мы ее около часа, достаточно было первого противоречия в ее показаниях, и она посыпалась начала врать и от этого еще больше противоречить себе. Не выдержала уже Цокол и предупредила об ответственность. Но главное, что и нашло отражение в решении эта свидетель, которая никогда не была в квартире (но утверждала обратное) согласилась с тем, что состояние квартиры до стройки было идеальное и соответствовало спорному акту, хотя она его не подписывала. Директор, струхнула и призналась, что в квартире не была. Родственник начал юлить и хамить нам, но потом был вынужден признать, что он хоть и не подписывал акт но квартира была в идеальном состоянии. Но на этом акте были печати предприятия и собственноручные подписи лидера Удачи пана Сороки это злой гений  дома - организатор всей этой вакханалии, директор его жена. Я попросил суд и самого пана Сороку, так как он представитель, дать свидетельские показания по поводу этого акта, который он считает фальшивым и его подписей на нем и печатей. Он скривился и отказался. Судья задала ему вопрос, это его подписи? - Да, печать его предприятия -Да, но она была украдена на время Истцом !!!!!. Все