У цій темі викладені декілька судових рішень, а також законодавчі підстави для повернення або відмови у поверненні коштів (є такі!).
БУДЬОННІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ДОНЕЦЬКА
РІШЕННЯ29.03.2010 р.
N 2-98/10
Будьоннівський районний суд м. Донецька в складі: головуючого, судді - Янчук Т. О., при секретарі - Сафіній А. Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Пролетарське відділення Промінвестбанку в м. Донецьк", третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Донбасметал", про розірвання договору та відшкодування вартості об'єкта інвестування, встановив:
В лютому 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до відповідача про розірвання договору про участь у фонді фінансування будівництва виду "А" N 53/52008 укладеного 04.04.2008 року та відшкодування їй вартості об'єкта інвестування 331916 грн.
В позовній заяві позивачка зазначила, що 4 квітня 2008 року між нею та ЗАТ "Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком" в особі філії "Пролетарське відділення Промінвестбанку в м. Донецьку" було укладено договір про участь у фонді фінансування будівництва(ФФБ) виду "А" N 53-5/2008, у відповідності до якого позивачка, на підставі повного визнання нею правил Фонду фінансування будівництва дев'яти поверхового 2-х секційного житлового будинку, розташованого за адресою м. Донецьк, бульвар Шахтобудівників будинок N 48б, дала згоду на участь у ФФБ, передала кошти у розмірі 331916 гривень відповідачу у довірче управління з метою отримання у власність об'єкту інвестування. У відповідності до п. 1.7 вказаного договору за нею був закріплений об'єкт інвестування: однокімнатна квартира N 5, загальною площею 52,17 кв. м, розташована на 3 поверсі будинку N 48 "б" по вул. Шахтобудівників у м. Донецьку.
В день укладання договору позивачкою на користь відповідача для фінансування об'єкту будівництва внесено 331916 грн. та отримане свідоцтво про участь у ФФБ виду "А". Також 04.04.2008 року між позивачкою та відповідачем було укладено договір уступки майнових прав на нерухомість N 54-5/2008, відповідно до якого відповідач відступив, а позивачка прийняла майнові права на об'єкт інвестування -квартиру. Відповідно до п. 1.11 Договору, запланованим терміном введення об'єкту будівництва в експлуатацію був 4 квартал 2008 року, але не пізніше 1 січня 2009 року. Однак умови договору відповідач належним чином не виконав, а саме - не ввів у експлуатацію об'єкт інвестування у передбачений строк. Крім того із звернень позивачки до відповідача, з даного питання їй стало відомо, що будівництво будинку заморожено на невизначений термін, у зв'язку із неплатоспроможності забудовника. Відповідач не може виконати своє зобов'язання за договором у визначений сторонами строк, так як будівництво об'єкту інвестування припинилося, що у відповідності до ст. ст. 526, 651, 612 ЦК України, відповідач є таким, що прострочив зобов'язання, ОСОБА_1 позбавлена того, на що вона розраховувала при укладанні договору. Просила суд розірвати договір про участь у фонді фінансування будівництва виду "А" N 53-5/2008 від 04.04.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та відповідачем, стягнути з ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на користь позивачки вартість об'єкту інвестування 331916 грн., та стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 8150 грн., державне мито в розмірі 1700 грн. а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн.
В судовому засіданні представник позивачки підтримала позовні вимоги, давши пояснення аналогічні зазначеним в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, пояснивши, що предметом договору укладеного між ОСОБА_1 та Банком 04.04.2008 року про участь у ФФБ виду "А2 N 53-5/2008 року є довірче управління коштами Позивача з метою отримання у власність об'єкту інвестування, а не будівництво об'єкту інвестування., у Банка відсутні будь-які зобов'язання, що пов'язані саме з будівництвом об'єкту інвестування та вводу його в експлуатацію.
Крім того, відповідно до ст. 9 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла і операції з нерухомістю" від 19.06.2003 року забудовник, а саме ТОВ "Науково-виробниче підприємство Донбасметал" (ТОВ "НВПДонбасметал") зобов'язаний виконати свої зобов'язання за договором щодо організації спорудження об'єктів будівництва і своєчасного введення їх в експлуатацію незалежно від об'єму замовлення на будівництво. Таким чином, твердження Позивача стосовного того, що Банк не ввів в експлуатацію об'єкт інвестування, є необґрунтованим, оскільки обов'язок щодо введення об'єкту інвестування в експлуатацію повинен виконати ТОВ "НВПДонбасметал" та передати об'єкти інвестування у власність довірителям Фонду фінансування будівництва(ФФБ). Відповідно до п. 4 ст. 3 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі і житлового будівництва" до 01.01.2012 року забороняється розірвання фізичними і юридичними особами будь-яких договорів, результатам яких є передача забудовником закінченого об'єкту(частини об'єкту) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено 100 % вартості об'єкту (частини об'єкту) житлового будівництва. Вимоги позивача стосовно повернення грошових коштів за договором про участь у ФФБ Банком є такими, що не відповідають вимогам законодавства та вказаного договору, так як грошові кошти вносилися ОСОБА_1 на користь забудовника, а не на користь банку як Управителя ФФБ, оскільки Банком дані кошти не використовувалися у власних інтересах і на власний розсуд.
Грошові кошти повертаються Банком відповідно до положення Правил ФФБ виду "А" від 26.03.2008 року за умови достатності коштів оперативного резерву для такого повернення, отримання управителем належної суми від забудовника., оскільки коштів в оперативному резерві не достатньо для повернення, ТОВ НВП Донбасметал відмовився повернути кошти у зв'язку з їх відсутності, то строк повернення коштів у позивач ще не настав. Зважаючи на вищезазначене просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала пояснивши, що право позивача вимагати від Банку дострокового розірвання договору та виплати коштів у повному обсязі передбачено ст. 18 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві і операціях з нерухомістю". Але на теперішній час це право позивача на вихід з ФФД, розірвання Договору і повернення грошових коштів обмежено законом. Відповідно до п. 4 ст. 3 Закону України N 800 забороняється до 01.01.2012 року розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 % вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, крім випадків, якщо таке розірвання здійснюється за згодою сторін.
Таким чином за відсутності згоди відповідача на розірвання договору, за недоведеністю порушень відповідачем умов Договору про участь у ФФБ, за наявності форс-мажорних обставин, не залежних від волі і наміру сторін, за наявності спеціального законодавства, яке регулює поведінку учасників ФФБ у визначених умовах і встановлює на законодавчому рівні певні обмеження щодо дій учасників ФФБ, вважає неможливим і незаконним задоволення вимог позивача.
Суд заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог, встановив наступне.
В судовому засіданні встановлено і проти чого не заперечували сторони, що в 2009 року відповідач поміняв свою назву замість Закритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
4 квітня 2008 року ОСОБА_1 та Закрите акціонерне товариство Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії "Пролетарське відділення Промінвестбанку в м. Донецьку" уклали договір N 53-5/2008 про участь у фонді фінансування будівництва виду "А".
Відповідно до п. 1.1, 1.2, 1.7 даного договору ОСОБА_1, на підстав повного визнання нею Правил Фонду фінансування будівництва дев'яти поверхового 2-х секційного житлового будинку розташованого м. Донецьк бул. Шахтобудівників, будинок 48-б, дає згоду на участь в Фонді фінансування будівництва (далі ФФБ), бере зобов'язання виконувати Правила ФФБ, передає кошти відповідачу у довірче управління метою отримання у власність об'єкту інвестування квартира N 5 в будинку N 48-б третій поверх, одна кімната, загальною площею 52,17 кв. м Позивач передає Банку у довірчу власність грошові кошти у розмірі 331916,00 грн., для здійснення фінансування будівництва закріпленого за ОСОБА_1 об'єкту інвестування. Дане підтверджується копією договору від 04.04.2008 року та не оспорювалось представниками сторін.
Позивачка відповідно до умов договору від 04.04.2008 року N 53-5/2008 передала у довірче управління відповідачу 331916,00 грн., про що їй видано свідоцтво N 53-5/2008 про участь у Фонді фінансування будівництва виду "а" 9-ти поверхово о 2-х секційного житлового будинку N 48, розташованого за адресою м. Донецьк, Калінінський район, бул. Шахтобудівників, закріплений за позивачкою об'єкт інвестування квартира N 5 в будинку N 48-б, поверх 3, одна кімната, загальна площа 52,17 кв. м. Проти даних обставин представники сторін не заперечували.
З п. 1.11 договору від 04.04.2008 року вбачається, що запланований термін введення об'єкта будівництва в експлуатацію - четвертий квартал 2008 року, але не пізніше 1 січня 2009 року.
4 квітня 2008 року Закрите акціонерне товариство Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії "Пролетарське відділення Промінвестбанку в м. Донецьку" та ОСОБА_1 уклали договір уступки майнових прав на нерухомість 54-5/2008, за умовами якого Банк відступає, а ОСОБА_1 приймає майнові права на об'єкт інвестування загальною площею 52,17 кв. м, який розташовано в об'єкті будівництва за адресою м. Донецьк Калінінський район бул. Шахтоудівників, 48б. Розмір майнових прав, що передаються, складає 331916 грн.
Відповідно до вимог ст. 509 ч. 1 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виходячи із укладеного 04.04.2008 року договору інвестування будівництва, позивачка у повному обсязі виконала взяті на себе зобов'язання, оплативши 100 % вартості житла, а відповідач свої зобов'язання щодо будівництва вказаного житлового будинку не виконує і станом на час розгляду справи недобудований житловий будинок м. Донецьк бул. Шахтобудівників 48-б, готовністю 34 %. не дивлячись на те, що відповідачем встановлено запланований термін введення об'єкта будівництва в експлуатацію 4 квартал 2008 року, але не пізніше 1 січня 2009 року., однак вказаного свого зобов'язання не виконав ні у визначений договором строк, ні до цього часу і термін здачі вказаного будинку відповідач не зазначає і на теперішній час.
Оскільки відповідач по справі не виконує взяті на себе зобов'язання та не передав у визначені строки позивачу у справі оплачену однокімнатну квартиру загальною площею 52,17 кв. м, тому суд вважає необхідним стягнути з відповідача отриманні кошти в розмірі 331916,00 грн.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.
Як вбачається з матеріалів справи, невиконання відповідачем своїх зобов'язань у визначений договором строк є істотним порушенням договору, оскільки позивач позбавлений можливості отримати оплачену квартиру і відповідно до наданих пояснень сторін вказаний договір в найближчий час виконаний не буде що призведе до спричинення позивачу значних матеріальних збитків, а тому суд вважає, що позовні вимоги позивача про розірвання договору N 53-5/2008 від 04.04.2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Пролетарське відділення Промінвестбанку в м. Донецьк" є законними та доведеними.
Не можуть бути прийняті до уваги судом доводи представника відповідача про заборону розірвання договорів на будівництво, з посиланням на Закон України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", оскільки п. 4 ст. 3 зазначеного Закону передбачено, що забороняється розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкту (частини об'єкту) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 % вартості об'єкту (частини об'єкту) житлового будівництва крім випадків, якщо таке розірвання здійснюється за згодою сторін. Повернення коштів, внесених фізичними та юридичними особами на користь забудовників за розірваними договорами, за якими здійснено часткову оплату вартості об'єкту (частини об'єкту) житлового будівництва, здійснюється після наступної реалізації такого об'єкту (частини об'єкту) житлового будівництва. Нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, на строк дії цієї статті не здійснюється.
Ця заборона не застосовується, якщо визначений термін прийняття в експлуатацію об'єкту будівництва переноситься більше ніж на 18 місяців.
Оскільки сторонами не погоджений новий термін здачі вказаного об'єкту будівництва, термін введення об'єкту інвестування в експлуатацію вже прострочений вже на 15 місяців, тому вказаний договір повинен бути розірваний.
Що стосується доводів представника відповідача, про те, що відповідно до ст. 9 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла і операції з нерухомістю" відповідач є управителем коштів не він мав вводити в експлуатацію об'єкт інвестування, а забудовник, який зобов'язаний виконати свої зобов'язання за договором щодо організації спорудження об'єктів будівництва і своєчасного введення їх в експлуатацію незалежно від об'єму замовлення на будівництво, то суд не приймає їх до уваги, оскільки договірні зобов'язання у позивачки виникли саме з відповідачем. Кошти ОСОБА_1 передавалися Банку, з метою отримання у строки передбачені саме цим договором, у власність об'єкту інвестування, квартири.
Доводи представника відповідача, щодо неможливості відповідача повернути кошти ОСОБА_1 з фонду фінансування будівництва за їх недостатністю, суд також не приймає до уваги, так як згідно до п. 2 ч. 4 ст. 12 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми та управління майном при будівництві житла та операціях з майном" встановлено, що самі правила фонду фінансування будівництва мають містити зобов'язання управителя виконувати процедури щодо, зокрема, забезпечення можливості отримання довірителем коштів з ФФБ. Отже, у самому Законі передбачено, що Правила ФФБ мають забезпечувати можливість повернення довірителю коштів на його вимогу саме з ФФБ, а не від забудовника, як посилається представник відповідача. Статтею 7 зазначено Закону передбачено, що банк-управитель, тобто відповідач, несе відповідальність за збереження коштів довірителя власними коштам.
Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь витрат пов'язаних з оплатою правової допомоги адвокату у розмірі 8150 грн., судом встановлено наступне.
Копією квитанції від 20.01.2009 року підтверджено, що позивачем сплачено 8150 грн., за надання правової допомоги по зазначеній цивільній справі. А також додана довідка-розрахунок про участь адвоката у цивільній справі, але суд не може погодитись з таким розрахунком розміру правової допомоги, та вважає за необхідне розрахувати її наступним чином.
Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року N 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави". Відповідно до додатку до цієї постанови, якщо компенсація сплачується іншою стороною, граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" розмір мінімальної заробітної плати складав: з січня 2009 року - 605 грн., з квітня 2009 року - 625 грн, з липня 2009 року - 630 грн., з 1 жовтня 2009 року - 650 грн., з 1 грудня 2009 року - 669 грн, згідно з Законом України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" від 20.10.2009 року розмір заробітної плати 01.01.2010 - 31.03.2010 року - 869 грн.
Із матеріалів справи вбачається, що у період з березня 2009 року по 1 квітня 2009 року тривалість судових засідань де приймав участь представник позивача ОСОБА_2 склала 25 хвилин., вартість складає 100,83 грн., у період з квітня 2009 року по 1 липня 2009 року - 1 год. 30 хвилин, вартість складає 375 грн., у період з липня 2009 року по 1 жовтня 2009 року - 10 хвилин, вартість складає 42 грн., у період з жовтня по 1 грудня 2009 року - 20 хвилин, вартість складає 86,67 грн, у період за грудень 2009 року - 47 хвилин, вартість складає 209,62 грн., у період з 1 січня 2010 року по 1 квітня 2010 року - 35 хвилин, вартість складає 202,77 грн.
За складання позовної заяви, виходячи із її розміру, суд вважає за необхідне стягнути - 2 часа, вартість складає 484 грн., а всього 1500,89 грн.
Виходячи із зазначеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь витрат пов'язаних з наданням правової допомоги підлягають частковому задоволенню і стягненню підлягає сума у розмірі 1500,89 грн.
Згідно ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки документально підтверджені понесені нею судові витрати: державне мито в розмірі 1700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.
Оскільки позивачка укладала договори саме з банком не з його філією, змінилася назва банку (на час ухвалення рішення назва цього банку - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"), філія банку не є юридичною особою, вказані суми суд вважає необхідним стягнути з банку, а не з його філії.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212 - 214 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 задоволити частково.
Розірвати договір про участь у фонді фінансування будівництва виду "А" від 04.04.2008 року N 53-5/2008 укладений між Закритим акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії "Пролетарське відділення Промінвестбанку в м. Донецьку" та ОСОБА_1.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк на користь ОСОБА_1 331916 грн, а також судові витрати. 1700 грн. державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 1500,89 грн., а всього 335146,89 грн.(Триста тридцять п'ять тисяч сто сорок шість) грн. 89 коп.
В задоволені решта позовних вимог відмовити.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана в Апеляційний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду.
Суддя (підпис)