Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Андрій]

Я, напевне, все ж таки щось не розумію.

Дивимося ст.310 ЦПК

1. Рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із
закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з
підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

Тут написано, що рішення підлягає скасуванню ... із залишенням заяви без розгляду.
Про всяк випадок, саме таке формулювання я вжив у самій заяві. Прошу надати зауваження до тексту заяви.

Заява про залишення позовних вимог без розгляду.

Як зазначалося в апеляційній скарзі при розгляді п.1 позовних вимог судом було невірно встановлені правовідносини між власником земельної ділянки, на якій розташований будинок позивача, балансоутримувачем будинку і позивачем, як власником квартири в будинку. Разом з тим в матеріалах справи відсутні докази правомірності встановлених тарифів за весь оскаржуваний період.
Враховуючи заначені вище помилки при розгляді справи, а також те, що забезпечення належних доказів від відповідача займає невиправдано великий час та ґрунтуючись на ст. 310 ЦПК прошу скасувати рішення суду першої інстанції із залишенням позовної заяви в частині вимог п.1 без розгляду на підставі цієї заяви.

[Перо]

Тут написано, що рішення підлягає скасуванню ... із залишенням заяви без розгляду.
Про всяк випадок, саме таке формулювання я вжив у самій заяві. Прошу надати зауваження до тексту заяви.

Слід просто написати: відповідно до ст. 310 ЦПК прошу п.1 позову залишити без розгляду. Інше зайве.
Щодо іншого питання. Рішення має у цій частині бути скасованим не тому, що задовольняється скарга (тим більш, коли про це у скарзі не було вимоги), а саме з підстави залишення позову у цій частині без розгляду. Без такої заяви немає підстав для скасування, бо про це взагалі не йшлося у скарзі.

[Андрій]

Переробив. Не знаю, чи варто залишати про час збирання доказів, але не можу інакше обгрунтувати чому я прошу залишити пункт без розгляду.

Заява про залишення позовних вимог без розгляду.

Як зазначалося в апеляційній скарзі при розгляді п.1 позовних вимог судом було невірно встановлені правовідносини між власником земельної ділянки, на якій розташований будинок позивача, балансоутримувачем будинку і позивачем, як власником квартири в будинку. Разом з тим в матеріалах справи відсутні докази правомірності встановлених тарифів за весь оскаржуваний період.
Як покала практика розгляду справи збір доказів в повному обсязі займає невиправдано великий час.
Враховуючи сказане вище, відповідно до ст.310 ЦПК прошу п.1 позову залишити без розгляду.

Якщо зауважень не буде, подам в такому вигляді.

[Перо]

Андрій, я мав на увазі, наступне:

До АСК
позивача....

ЗАЯВА.

Відповідно до ст.310 ЦПК прошу п.1 позову залишити без розгляду.

Дата, підпис.

Не потрібно нічого іншого писати з наведенням причин для залишення позову без розгляду. Це диспозитивне право позивача.

[Андрій]

Дякую. Так і зроблю.

[Андрій]

Відбулося засідання 03.11.2011 р. Ухвалили подовжити термін апеляційного оскарження. Постановили ухвалу по усуненню недоліків. Саму ухвалу мені не дали. В чому недоліки в судовому засіданні не пояснили. Після засідання секретар сказав, що це пов'язано з оплатою. Вони вважають, що я щось не так заплатив. Що саме - вони ще не вирішили.

[Тетяна Academia]

Андрію! На коли призначено розгляд ап. скарги?

[Андрій]

Андрію! На коли призначено розгляд ап. скарги?

2 лютого. У грудні було перенесення у зв'язку із хворобою судді.

[Андрій]

Нажаль, відмовили і в апеляції. Отримаю ухвалу - викладу.

[Тетяна Academia]

Сумно.
З яких мотивів відмовлено?

[Перо]

Далі потрібно подавати касаційну скаргу. Після відмови у ВССУ можна готувати заяву до ВСУ про перегляд судових рішень, щоб мати "прецедент" (ст. 360-7 ЦПК) для споживачів. З іншого боку, як приклад, подати цю ухвалу ВССУ від 06.01.2012 р. і ще деякі рішення:
http://gro-za.org/forum/index.php?topic=7247.0.html

P. S. Відмовили в якій частині? Подавалася заява про залишення частини вимог без розгляду?

[Андрій]

Текст ухвали.

(click to show/hide)

Справа №22-2774/2012


УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2012 року в складі:

Апеляційний суд м. Києва



головуючого  Вербової І.М.

суддів Панченка М.М. Кирилюк Г.М.

при секретарі Ліліцькому Р.В.


розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 16 серпня 2011 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Нивки», треті особи: Комунальне підприємство «Керуюча дирекція Шевченківської районної у м.Києві ради, Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Київської міської державної адміністрації, про визнання безпідставними сум нарахування за житлово-комунальні послуги, зобов'язання сформувати тариф на утримання будинку і прибудинкової території на підставі діючих нормативних актів, відшкодування моральної шкоди, визначити розмір тарифу на утримання будинку і прибудинкової території та відсутність вимог законодавства, які б підтверджували правомірність дій відповідача, визнати відсутність договірних відносин між відповідачем та третіми особами,    ^

Апеляційний суд ,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 16 серпня 2011 року в позові ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Нивки», треті особи: Комунальне підприємство «Керуюча дирекція Шевченківської районної у м.Києві ради, Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Київської міської державної адміністрації, про визнання безпідставними сум нарахування за житлово-комунальні послуги, зобов’язання сформувати тариф на утримання будинку і прибудинкової території на підставі діючих нормативних актів, відшкодування моральної шкоди, визначити розмір тарифу на утримання будинку і прибудинкової території та відсутність вимог законодавства, які б підтверджували правомірність дій відповідача, визнати відсутність договірних відносин між відповідачем та третіми особами - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача КП «Житлово-експлуатаційна контора «Нивки» -Козюберда П.Ю. та представник третьої особи Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Київської міської державної адміністрації - Науменко С.В. проти апеляційної скарги заперечували, просили-суд рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 16 серпня 2011 року залишити без змін.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 в м.Києві.

Будинок АДРЕСА_1 в м.Києві, в якому знаходиться квартира позивача перебуває на балансі КП «Керуюча дирекція Шевченківської районної у м.Києві ради, та обслуговується КП «ЖЕК «Нивки».

Позивач тривалий час не сплачує за отримані ним комунальні послуги та за утримання будинку і прибудинкової території не погоджуючись з тарифами за якими йому нараховуються відповідачем вказані платежі, а також вважає, що він має сплачувати кошти за отримані комунальні послуги безпосередньо виробникам цих послуг.

Згідно з ч.І ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі.

Відповідно до ч.І ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Статтею 179 ЖК України визначено, що користування квартирами державного та громадського житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов’язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст.10 п.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду утримання приватизованих квартир (будинків) здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджуються КМУ, також п.4 передбачено, що саме Державні комунальні підприємства по обслуговуванню та ремонту житла надають мешканцям комунальні та інші послуги за державними розцінками і тарифами.

Відповідно до ч.2 п.7 Правил користування приміщеннями житлових будників, затверджених Постановою КМУ від ОН. 10.1992 року № 572 з наступними змінами, власники та наймачі (орендарі) квартир зобов’язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст.322 ЦК України власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.5 ч.З ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою КМУ від 08.10.1992 року № 572 з наступними змінами, власники та наймачі (орендарі) квартир зобов’язані укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; ч.2 встановлений обов’язок власника та наймача (орендаря), оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Постановою КМУ від 20.05.2009 року № 529, із змінами та доповненнями, Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджено типовий Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630, з наступними змінами. Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджено типовий Договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Встановлено, що позивач звернувся до КП «ЖЕК «Нивки» з пропозицією укласти Типовий Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, але з одночасним підписанням протоколу розбіжностей до цього договору, відповідно до вказаного протоколу позивач виклав пункт 7 Договору у власній редакції, з якою не погоджується відповідач, що стало підставою не укладення між сторонами по справі вказаного Договору.

З наданого представником третьої особи КП ГІОЦ Договору від 31.05.2010 року № 2772 укладеним між цим КП, КП УЖГ Шевченківської районної у м.Києві ради та КП «ЖЕК «Нивки» вбачається, що К11 ГІОЦ надає вказаним комунальним підприємствам послуги з обробки, розщеплення та перерахування платежів населення за житлово-комунальні послуги, які поступають на розподільчий рахунок ГІОЦ, за надані населенню послуги.

Згідно з ч.І ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.І ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови , які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.630 ЦК України визначено, що договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відповідач правомірно відмовив позивачу в укладенні з ним Типового Договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, з обов’язковим підписанням протоколу розбіжностей до цього договору, оскільки викладений п.7 Договору в протоколі розбіжностей, суперечить укладеному відповідачем з КП ГІОЦ договору від 31.05.2010 року.

Відмовляючи в позові ОСОБА_1, суд обґрунтовано виходив з того, що відповідач діяв в межах закону та наданих йому повноважень, а не порушив права позивача.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач з порушенням закону встановлює тарифи на сплату за утримання будинку та прибудинкової території, а також плату за комунальні послуги, які він споживає будучи власником квартири не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем встановлюються тарифи відповідно до нормативно-правових актів, які регулюють встановлення вказаних платежів, а також надано докази на підтвердження закріплення прибудинкової території за будинком в якому знаходиться квартира позивача, а також визначено площу вказаної території, надані договори з виробниками комунальних послуг.

Разом з тим, позивачем не надано доказів укладення ним прямих договорів з виробниками комунальних послуг чи намір укладення таких договорів.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, які відповідають вимогам закону та обставинам справи.

За таких обставин рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 16 серпня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

Наскільки я бачу переписано текст рішення першої інстанції. Таке враження, що мене не слухали зовсім.
Про залишення першого пункту позовних вимог без розгляду в ухвалі ні слова. Про відсутню прибудинкову територію також. Тільки те, що є докази, що вона є. Але ж доказів немає.
Нічого не зрозумів.

[Перо]

Наскільки я бачу переписано текст рішення першої інстанції. Таке враження, що мене не слухали зовсім.
Про залишення першого пункту позовних вимог без розгляду в ухвалі ні слова. Про відсутню прибудинкову територію також. Тільки те, що є докази, що вона є. Але ж доказів немає.
Нічого не зрозумів.

Ніхто ці скарги там не читає. Виходу немає -оскаржувати до ВССУ, вказавши на грубі процесуальні порушення (ст. ст. 213, 214, 314, 315 ЦПК). Подати копію заяви про залишення частини вимог без розгляду. І далі ЄСПЛ, бо у ВССУ такі ж самі порушники присяги (більшість -саме з АСК).

[Тетяна Academia]

Крім порушень норм процесуального права - порушення норм матеріального права.
Неправильне застосування ст. 179 ЖК УРСР (говорять про державний фонд).
Безпідставне застосування ст.626,628,630 ЦК і незаконне не застосування ст. 511 ЦКУ.

Варто ще раз перечитати всю тему. Наприклад, це http://gro-za.org/forum/index.php?topic=5489.msg29772.html#msg29772

Взагалі - в ухвалі АСК нагромадження "начебто правильних" норм. І ніякої перевірки законності і обґрунтованості рішення.

Свого часу В.І. радив мені при підготовці до касації скласти дві таблички - перелік порушень норм процесуального права і перелік неправильно застосованих норм матеріального права (застосовані ті, що не повинні були застосовуватись; не застосовані ті, які треба було застосувати). І розшифровка табличок = зміст касації.

[Андрій]

(click to show/hide)

Оскаржується рішення Шевченківського Районного Суду м. Києва залишене без змін ухвалою Апеляційного суду  м. Києва в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Нивки», треті особи: Комунальне підприємство «Керуюча дирекція Шевченківської районної у м.Києві ради, Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Київської міської державної адміністрації, про визнання безпідставними сум нарахування за житлово-комунальні послуги, зобов'язання сформувати тариф на утримання будинку і прибудинкової території на підставі діючих нормативних актів, відшкодування моральної шкоди, визначити розмір тарифу на утримання будинку і прибудинкової території та відсутність вимог законодавства, які б підтверджували правомірність дій відповідача, визнати відсутність договірних відносин між відповідачем та третіми особами.
При розгляді справи були порушена Ст.214 ЦПК «1. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;»
Так:
1.   при розгляді позовної вимоги №1 щодо визнання безпідставними нарахувань відповідачем плати за утримання будинку і прибудинкової території суд дійшов до висновку, що нарахування були обґрунтованими за весь період позовної давності від 09.2007. Такий висновок було зроблено на основі обґрунтувань, які надані відповідачем для тарифу 2011 р. Обгрунтування тарифів 2007-2010 р. відповідачем не надавалося і судом не досліджувалося.
2.   У справі відсутні належні докази, які свідчать про наявність прибудинкової території для будинку позивача. Однак у рішенні суд стверджує, що такі докази існують не називаючи їх. З рішення невідомо які саме докази на думку суду підтверджують наявність прибудинкової території. Судом також не дана оцінка факту відсутності акту та право користування земельною ділянкою у балансоутримувача будинку, який подавався позивачем як доказ відсутності прибудинкової території.
3.   При розгляді позовної вимоги №7 щодо зобов’язання відповідача укласти типовий договір із протоколом розбіжностей судом стверджується, що вимоги протоколу суперечать договору між відповідачем і КП ГІОЦ, але в рішенні не вказано в чому саме полягає суперечність.
Наслідком такого неповного з’ясування обставин справи стало порушення ст. 215 ЦПК яка встановлює вимоги до мотивувальної частини рішення. «Рішення суду складається з: … 3) мотивувальної частини із зазначенням: встановлених судом обставин і визначених  відповідно  до  них  правовідносин; мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти;» Питання перелічені в наведених вище пп. 1-3 не знайшли місця в мотивувальній частині рішення зробивши його необґрунтованим, що є порушенням п.3 ст.213 ЦПК «Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на  які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні»

Крім того в рішенні суду було невірно викладена узагальнена позиція позивача, що також є порушенням ст.215 ЦПК. Зокрема, стверджується що «позивач вважає, що він має сплачувати кошти за отримані комунальні послуги безпосередньо виробникам цих послуг». Це твердження ніколи не було позицією позивача і спростовується самими позовними вимогами та матеріалами справи.
Також, твердження суду першої й апеляційної інстанції про те, що «позивачем не надано доказів укладання ним прямих договорів з виробниками комунальних послуг чи намір укладання таких договорів» є абсурдним, тому що сам факт подання позову про вирішення переддоговірного спору свідчить про намір позивача укласти відповідний договір.

Ухвала суду апеляційної інстанції не виконує ст. 315 ЦПК, містить невідповідний дійсності короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу. В ухвалі не сказано, що позивач оскаржував рішення суду тільки по п.1 та п.3 позовних вимог. Судом взагалі проігнорований факт відсутності у балансоутримувача будинку в якому мешкає позивач державного акту на право користування земельною ділянкою на якій розташований будинок. Цей факт був основним доказом наданим позивачем для обґрунтування відсутності у його будинку прибудинкової території і ігнорування його в рішенні суду першої інстанції і в ухвалі апеляційного суду є викривленням позиції позивача. Ні в рішенні суду першої інстанції, ні в ухвалі апеляційного суду ніяк не обґрунтована неналежність цього доказу, що є порушенням ст. ст. 213, 214, 314, 315 ЦПК.  Також твердження суду що відповідачем «надано докази на підтвердження закріплення прибудинкової території за будинком в якому знаходиться квартира позивача, а також визначено площу вказаної території, надані договори з виробниками комунальних послуг.» зроблено без посилань на обставини справи, які встановлені судом. Тому з рішення не видно які саме докази на думку суду підтверджують факт наявності прибудинкової території та її площу.
Твердження суду першої та апеляційної інстанції про те що «відповідачем встановлюються тарифи відповідно до нормативно-правових актів, які регулюють встановлення вказаних платежів» не підтверджені матеріалами справи. Відповідач ніколи не надавав суду перелік відповідних нормативно-правових актів. Всі відомі позивачу нормативно-правові акти які регулювали встановлення тарифів на обслуговування будинку та прибудинкової території у м.Києві або скасовані судом або в даний момент оскаржується в судовому порядку. Тому подача відповідачем такого списку призвела б до зупинення провадження по справі згідно п. 4 ст. 201 ЦПК.

Рішення суду щодо наявності у будинку прибудинкової території підтверджене судом апеляційної інстанції не відповідає діючому законодавству. Зазначу що «Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду» Затверджено наказом  Держкомзему  України, Держкоммістобудування України, Держжитлокомунгоспу України та Фонду державного майна України від 05.04.96 р. N 31/30/53/396. Згідно цього положення орган місцевого самоврядування затверджує проект поділу території мікрорайона (квартала), згідно якого визначається розмір прибудинкової території. Після цього здійснюється перенесення меж прибудинкової території в натуру (на місцевість) із складанням відповідного акту. Даний наказ було скасовано 22.07.2005 р. З цього моменту виділення прибудинкової території повинно регулюватися Земельним Кодексом України та ЗУ «Про землеустрій», як це вказано в апеляційній скарзі та пояснені до неї. У відповідності до ст.42 ЗК України та Постанові Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 «розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також  належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу,  мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.» Однак в матеріалах справи відсутній проект поділу території кварталу і є відповідь від ГУ Земельних ресурсів КМДА про відсутність державного акту на право власності чи користування на земельну ділянку на якій розташований будинок позивача. Таким чином в матеріалах справи немає свідчень про законність виділення прибудинкової території. Нажаль суд у своєму рішенні не вказав доказів на основі яких він зробив висновок про законність виділення прибудинкової території. Однак, в матеріалах справи присутні тільки два документи, які мають стосунок до цього питання. Це рішення Шевченківської районної у м.Києві ради №909 від 15.10.2010 року «Про затвердження площ прибирання прибудинкових територій» та  план-схема прибудинкової території, яка затверджена Директором КП «ЖЕК «Нивки». Очевидно, що ні Шевченківська районна у м.Києві рада, ні адміністрація відповідача ніколи не мала повноважень по затвердженню меж прибудинкових територій ні за чинного, ні за попереднього законодавства. Таким чином рішення суду з даного питання є необґрунтованим, що суперечить ст. 213 ЦПК.
Виходячи із наведеного вище в будинку позивача відсутня прибудинкова територія, а земельна ділянка, на якій розташований будинок належить київській міській громаді. Відповідно до норм ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 11 Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ», розпорядження такими земельними ділянками є виключною компетенцією Київської міської ради. Згідно із ст.ст. 19, 38 ЗК України земельна ділянка за цільовим призначенням має категорію «землі житлової та громадської забудови». Згідно п. 1 ст.91 ЗК України саме власники земельних ділянок зобов’язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням. Крім того ст.322 ЦК України покладає на власника майна обов’язок його утримання, якщо інше не встановлено законом або договором. Таким чином саме на Київську Міську Раду наразі покладений обов’язок утримання земельної ділянки за цільовим призначенням «землі житлової і громадської забудови», в тому числі і прибирання цієї території. Для перекладання витрат по утриманню прибудинкової території на мешканців будинку, балансоутримувач будинку повинен взяти відповідну земельну ділянку у користування згідно ст.42 ЗК України. Але, в даному випадку, балансоутримувач досі не виконав ці дії. В судовому рішенні і ухвалі суду апеляційної інстанції не пояснено яким законним чином витрати на прибирання прибудинкової території можуть бути покладені на мешканця будинку за умови відсутності виделення прибудинкової території та відсутності у балансоутримувача права користування земельною ділянкою, що також робить рішення суду необґрунтованим.
Необгрунтованим також є рішення суду що «викладений п.7 Договору в протоколі розбіжностей, суперечить укладеному відповідачем з КП ГІОЦ договору від 31.05.2010 року». Згаданий договір не містить жодних вимог до відповідача щодо 100% перерахування плати на розподільчий рахунок, а також жодних санкцій за невиконання такого перерахування. В чому полягає суперечність вимог позивача з вказаним договором ні судове рішення ні апеляційна скарга не розкривають. Таким чином знову порушені вимоги ст. 213 ЦПК. На додачу, таке рішення суду суперечить ст. 511 ЦК України «зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи».
Крім того при апеляційному розгляді справи позивачем була подана заява про залишення п.1 позовних вимог без розгляду. Ця заява взагалі не розглядалася судом і не згадувалася в ухвалі апеляційного суду.
Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду містить безпідставні посилання на ст.ст. 626, 628, 630 ЦК України. У випадку договорів з надання житлово-комунальних послуг замість цих норм повинні бути використані норми спеціального ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», зокрема ст.ст. 19,20,21,24,26,29 ЗУ «Про ЖКП». Тож, суд невірно визначив правовідносини сторін чим порушив ст.214 ЦПК.