Щодо наказу позивачеві -це суд з власної ініціативи зробив (витребував докази)? Якщо так -це ознака упередженості, оскільки витребування доказів можливе лише внаслідок задоволення клопотання сторони справи.
Я клопотання про витребування доказів не подавав. Суддя зробив це з власної ініціативи, після того, як я 15 хвилин читав йому свої заперечення проти позову.
ЗАПЕРЕЧЕННЯ
відповідача проти позову
У відповідності з ухвалою суду від 01 серпня 2013 року
по справі № 2/205/3014/13 (205/6186/13-ц)
Використовуючи своє право, надане ч. 1 ст. 128 ЦПК України, Відповідач подає заперечення проти позову.
Статтею 19 Конституції України визначено: «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
З Позивачем, комунальним підприємством «Експрес» Дніпропетровської міської ради, ніяких договірних стосунків в рамках діючого законодавства не маю. Позивач у своїй позовній заяві стверджує, що Відповідач постійно відмовляється від підписання запропонованого йому типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території. З цього приводу надаю наступні пояснення.
По-перше, як визначено Актом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області від 8 лютого 2012 року №07/02/П за результатом планової перевірки Позивача як суб’єкта господарювання, Позивач, як комунальне підприємство, не забезпечене необхідними спеціалістами, інвентарем, технікою, механізмами та майстернею, через що будинок Відповідача утримуються неналежним чином на підставі вимог, передбачених нормативно-правовими документами. Позивач не здатний виконувати будь-які роботи з обслуговування будинку.
По-друге, 26 квітня 2013 року Дніпропетровським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України в Дніпропетровській області Позивачу надано Рекомендації «Про припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють». В цих Рекомендаціях, зокрема, йдеться про таке:
«Статтею 21 закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що виконавець зобов’язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Статтею 20 цього ж закону визначено, що споживоч зобов’язаний укласти договір, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Статтею 26 закону України «Про житлово-комунальні послуги» до істотних умов договору між виконавцем та споживачем віднесено: вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок здійснення перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання, або надання в неповному обсязі, зниження їх якості; права та обов’язки сторін; порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг, тощо.
Відсутність зазначеної інформації надає можливість виконавцю послуг уникати проведення перерахунків розміру плати за послуги в разі їх ненадання або надання в неповному обсязі, зниження їх якості, що в свою чергу обмежує споживача в правах і захисті своїх інтересів при отриманні послуг».
Позивач, на виконання цих рекомендацій, запропонував Відповідачу укласти Типовий договір на надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, але навіть без обов’язкового додатку, вказаного в пункті №2 типового договору - встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг, копія якого має додаватися до цього договору. Відповідачу був запропонований безпредметний договор. Тобто Позивач проігнорував рекомендації Антимонопольного комітету України, чим ще раз підтвердив свою нездатність виконувати обслуговування житлових будинків. Всі спроби Відповідача отримати необхідну інформацію впродовж місячного строку, відведеного п.3 ст.29 закону України «Про житлово-комунальні послуги» для процедури погодження та з’ясування всих обставин по запропонованому договору, виявилися марними.
Відповідно п.4 ч.2 ст. 21 закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуг зобов’язаний надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість,
загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо. Позивач, який позиціонує себе як виконавець послуг, не надав Відповідачу ніякої запитуваної основної інформації, порекомендувавши звернутися за нею до власника житлових будинків – Дніпропетровської міської ради. Стало зрозумілим, що, права Відповідача, як співвласника будинку, належним чином не сприймаються. Після чого Відповідач письмово відмовився від пропозиції укласти безпредметний договір з незрозумілою структурою ( додаток № 1).
В подальшому Відповідач був змушений звертатися за інформацією до ДМР.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України, власникам квартир у багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
У відповідності до статті 23 закону України «Про житлово-комунальні послуги» власник має право тримати на балансі та управляти належним йому майном. Власник має право доручати повністю або частково розпоряджатися та управляти належним йому майном відповідно до закону та договору балансоутримувачу або управителю. У разі спільної власності кількох співвласників рішення щодо утримання на балансі та/або управління майном приймається відповідно до закону.
Згідно ст. 358 Цивільного Кодексу України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Тобто, виключно власники квартир мають право колективно визначати долю своєї співвласності, в тому числі — визначати виконавця послуг з балансоутримування та управління будинком, надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території.
Відповідно до ст.1 закону України «Про житлово-комунальні послуги» - балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
У відповідності із п. 6 ч. 1 ст. 24 закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач має право звертатись до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за житлово-комунальні послуги. Інші учасники відносин у сфері ЖКП (виробник, виконавець, тощо) не наділені таким правом.
Відповідно до статті 1031 Цивільного кодексу України договір управління майном укладається в письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації. Такого договору Позивач до суду не надав, бо такого договору не існує взагалі. Співвласники будинку ніколи не приймали колективного рішення про те, що функції балансоутримування має виконувати саме Позивач, а тому мушу констатувати, що Позивач є рейдером, який самовільно привласнив собі без будь-яких правових підстав право розпоряджатись колективним майном співвласників багатоквартирного будинку Відповідача та намагається нав'язати свої практично неіснуючі послуги по відверто невизначеним цінам. Таким чином Позивачем не надано доказів того, що він є балансоутримувачем будинку за адресою провулок Тельмана, 2, та має право в даному випадку на звернення до суду.
У своїй позовній заяві Позивач зазначає, що здійснює утримання будинку, прибудинкової території та надає інші послуги Відповідачу згідно з тарифами, затвердженими в порядку, визначеному чинним законодавством України.
Статтею 1 закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
На виконання закону України "Про житлово-комунальні послуги", з метою упорядкування правовідносин, що виникають між виробниками, виконавцями і споживачами у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, та створення правового поля для визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді Державний комітет України з питань житлово-комунального господарства Наказом від 25.04.2005 №60 затвердив Порядок визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді. Виконавцем послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територі, визначених у пункті 1.1 Порядку, може бути суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов'язків, визначених у частині другій статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Статтею 27 закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що укладання договорів на надання житлово-комунальних послуг згідно з установленим переліком для об'єктів державної або комунальної власності здійснюється за результатами конкурсу. Перелік житлово-комунальних послуг, право на здійснення яких виборюється на конкурсних засадах, визначає орган місцевого
самоврядування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р N 631 «Про порядок проведення конкурсу з надання житлово комунальних послуг» затверджено кваліфікаційні вимоги до учасників конкурсу, зокрема щодо наявності матеріально-технічної бази, працівників відповідної кваліфікації; досвіду роботи з надання певних послуг і таке інше.
Рішенням Дніпропетровської міської ради VI скликання від 19.10.11. №28/16 «Про внесення змін та доповнень до рішення міської ради від 10.06.09. №20/47 «Про визначення послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м.Дніпропетровська такою, право на надання якої виборюється на конкурсних засадах»» визначено послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м.Дніпропетровська такою, право на надання якої виборюється на конкурсних засадах (додаток №2). Цим же рішенням затверджено ТИПОВИЙ ДОГОВОР «На утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» ( додаток №3).
Позивачем такого договора не надано, бо він не відповідає визначеним вище вимогам нормативно-правових актів, а тому не є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Підтвердженням того, що Позивач не є і не може бути а ні балансоутримувачем, а ні виконавцем послуг з утримання будинків є наступні докази:
Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 04.08.97 N 59 передбачені «Типові норми часу та норми обслуговування для робітників і виробничого персоналу, зайнятих утриманням житлового фонду». У штатному розписі Позивача відсутні теслярі, покрівельники, штукатури, столяри, прибиральники, електрогазозварювальники, слюсарі-сантехніки, електромонтери, тобто особи, які здатні забезпечити виконання робіт та надання послуг з утриманням будинку та прибудинкової території ( додаток №4).
Актом від 8 лютого 2012 року №07/02/П ( додаток №5), складеним Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області за результатом планової перевірки Позивача як суб’єкта господарювання, встановлено, що Позивач як комунальне підприємство не забезпечене необхідними спеціалістами, інвентарем, технікою, механізмами та майстернею, необхідною виконавчою документацією. Закріплені за ним 91 житлові будинки, розташовані у семи районах міста Дніпропетровська, в тому числі і будинок Відповідача, утримуються неналежним чином на підставі вимог передбачених нормативно-правовими документами, «Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій» затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 N 76. Як зазначено в Акті інспекції, планові (осінній та весняний) огляди будинків не проводяться, акти огляду житлових будинків не складаються, журнали обліку результатів огляду житлових будинків відсутні. Через відсутність планових оглядів підприємством не складаються плани виконання поточних ремонтів. Плани-графіки з технічного обслуговування будинків на рік не складаються. Підготовка житлового фонду до роботи в осінньо-зимовий період, на вимогу нормативно-правових документів, не проводиться.
Таким чином, невідповідність штатного розкладу Позивача «Типовим нормам часу та нормам обслуговування для робітників і виробничого персоналу, зайнятих утриманням житлового фонду», затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 04.08.97 N 59, свідчить про те, що відповідні роботи та послуги з утримання будинків взагалі немає кому виконувати та надавати. Факт неналежного утримання будинків, невиконання Позивачем Приписів Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю про усунення порушень в обслуговуванню будинків, виявлених під час здійснення перевірок господарської діяльності Позивача засвідчено Актом від 15 жовтня 2013 року за підписом мешканців будинків за адресами: провулок Тельмана,2 та вулиці Привокзельній, 12 ( додаток №6 ). Актом мешканці відповідально стверджують, що комунальне підприємство «Експрес» Дніпропетровської міської ради не здійснює обслуговування будинків та не надає ніяких послуг по їх утриманню.
Про неналежне виконання фінансово-господарської діяльності свідчить не тільки відсутність необхідного виробничого персоналу, а і часта зміна бухгалтерів та неналежне ведення бухгалтерської звітності на підприємстві, що не відповідає встановленим законом України «Про житлово-комунальні послуги» вимогам до балансоутримувача.
Позивач в заяві апелює до статті 32 закону України «Про житлово-комунальні послуги», наголошуючи на тому, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Проте жодним чином не наводить в якості доказів щомісячного нарахування за надані послуги у продовж позовного періоду.
Звільнення бухгалтерів у квітні поточного року та ненадання на протязі півроку Позивачем фінансової звітності на вимогу Державної фінансової інспекції у Дніпропетровській області змусило останню в серпні місяці звернутися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за наданням дозволу на проведення позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності Позивача. 27 вересня 2013 року судом було надано дозвіл на проведення позапланової ревізії Позивача за період з 01.01.2011 р. по 31.08.2013 р. на 15 робочих днів, про що вказано у відповідній Постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду ( додаток №7 )
Наявність проблем з належним веденням бухгалтерського обліку господарських операцій свідчить пред’явлена Позивачем сума для стягнення з Відповідача.
У якості доказу, що підтверджує, на думку Позивача, факт наявності заборгованості та визначену ним ціну позову, є «Довідка про заборгованість комунальні послуги» на суму 2605,49 грн. Виконавець має надавати послуги відповідно до встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг.
Пунктом 2 частини 1 статті 14 закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуг для надання на відповідній території. На підставі яких тарифів здійснено розрахунок суми, зазначеної в цій довідці, незрозуміло. До позовної заяви надані матеріали, в яких зазначені різні показники тарифів, незатверджені ОМС:
- Протокол (без дати складання), в якому вказаний так званий середній тариф–
1.58 грн/м2, встановлений самим Позивачем, а не рішенням органу місцевого
самоврядування, а тому є незаконним;
- Таблиці розрахунків складових тарифів за 9 2009 – тариф 1.35 грн/м2, що ґрунтуються
на Постанові Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №560 «Про затвердження
Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та
прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання
будинків і споруд та прибудинкових територій», яка втратила чинність ще
09.06.2009 року. З матеріалів справи незрозуміло, як і де Позивач скористався цими
розрахунками;
- Роздруківка газети «Наше місто» від 23.07.2011 – в якій цифра 2.58 виправлена від
руки на 1.82, і взагалі незрозуміла наявність цієї роздруківки в додатках до позову;
- Рішення Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради «Про встановлення
тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по
кожному будинку окремо» від 13.07.2011 №964 - 2.58 грн/м2;
- Акт перерахунку тарифу за зверненням віртуального мешканця будинку від
28.07.2011 - 1.07 грн/м2, який також не відповідає чинному законодавству,
бо встановлений не рішенням органу місцевого самоврядування, а тому є
неналежним доказом.
Крім цього, ця довідка не може вважатися належним і відповідним доказом, бо не підтверджена первинними документами, що суперечать вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Слід зазначити, що оскільки дані "докази" не містять предмету доказування, а саме підтвердження того що Відповідачу надавались певні послуги, які були належної якості, в необхідній Відповідачу кількості, а так само те, що Відповідач потребував надання цих послуг і відповідно їх споживав, то суд зазначені докази взагалі не має брати до уваги, оскільки вони не є належними і допустимими у розумінні ст. 58, 59 ЦПК України.
Відповідно до ст. 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: «Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення». Позивач не надав суду первинних документів бухгалтерського обліку які б підтвердили понесені ним витрати як виконавцем послуг по даному будинку.
До речі, формулювання в довідці «Про заборгованість комунальні послуги» свідчить про фахову невідповідність Позивача, бо він навіть не розуміє, за які послуги наразі веде спір.
Статтею 1 закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Позивач не надає Відповідачу комунальні послуги. За комунальні послуги Відповідач розраховується вчасно і в повному обсязі з відповідними виконавцями і поставщиками, бо тільки ці комунальних послуг Відповідач беззаперечно отримує в повному обсязі, і тільки в цьому разі можна стверджувати про наявність фактичних договірних відносин з надавачами цих послуг навіть без укладання письмового договору. Позивач помилково намагається переконати суд у своїй позовній заяві, що нібито і він з Відповідачем знаходиться у фактичних договірних стосунках навіть без укладання письмового договору. Ні, називаться комунальним підприємством це ще не значить мати право вимагати за цю приналежність якісь кошти, потрібно спочатку навчитися ці кошти ЗАРОБЛЯТИ, виконуючи належним чином свої обов’язки, надаючи відповідні послуги!
Також не є належним та допустимим доказом підтвердження позовних вимог друга довідка про розрахунок квартирної плати, що додатково надана суду Позивачем. Аналіз цієї довідки підтверджує незадовільне ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. Статтею 8 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в україні» визначено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Надана таблиця незрозумілих нарахувань з пустими клітинками беззаперечно свідчить, що Позивач не спроможній ні надавати будь-які послуги, ні вести по них бухгалтерськой облік.
У відповідності з «Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій» затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 N 76 прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.
У Позивача відсутні акти на право власності чи користування земельною ділянкою, що закріплена за житловим будинком Відповідача, про що свідчить довідка Управління Держземагентства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області ( додаток №8) . Відсутність акту позбавляє Позивача права призначати плату за прибирання та утримання, а Відповідача як споживача житлово-комунальних послуг позбавляє можливості реалізації своїх прав на перевірку кількості та якості наданих послуг при утриманні прибудинкової території.
Таким чином, факт надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, кількісні та якісні показники надання послуг, нарахування оплати не підтверджена доказами. Вимоги щодо стягнення заборгованості в сумі 2605,49 грн. є необрунтованими. Інформація про те, що Позивач не приймає участі в утриманні будинків, підтверджена АКТИМИ, складеними мешканцями будинків по провулку Тельмана, 2 та по вулиці Привокзальній, 12 ( додаток №9). Отже немає підстав стверджувати, що Позивач поніс якісь витрати у своїй діяльності та має право вимагати за них певного відшкодування. Навпаки, це Позивач має борги перед Відповідачем.
Як зазначає Пленум ВС України у постанові N 2 від 12.06.2009 р. "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Замість доказів Позивач лише посилається на статті законів. Окрім того у відповідності до ч. 4 даної статті доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. У відповідності до ч. 1 ст. 59 суд не бере до уваги докази, які одержані із порушенням порядку встановленого законом.
Позивач в позовній заяві посилається на ст. 625 ЦК України, згідно з якою «…боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу». Положення цієї статті не може бути застосовано до даних зобов'язань, оскільки вони не є грошовими, а стосуються надання послуг за визначеними тарифами. А тому ці вимоги не підлягають задоволенню за їх безпідставністю.
Згідно із ст. 4 ЦПК України, здійснюючі правосуддя суд захищає права, свободи та інтереси осіб у визначений законом спосіб. Статтею 16 ЦК України встановлені способи захисту прав та інтересів судом. Серед встановлених у ч. 2 цієї статті способів захисту цивільних прав - немає способу "стягнути грошові кошти", з якою звернувся Позивач.
Окрім того у ст. 11 ЦК України встановлені підстави виникнення цивільних прав і обов'язків. Так зокрема, права виникають із договорів і інших правочинів (договірні зобов'язання), завдання майнової шкоди (деліктні зобов'язання), тощо. Як було зазначено вище, між сторонами не існує належного договору, чи іншого правочину, які встановлені як законом, так і ст. 208 ЦК України. Відтак, права Позивача Відповідач міг порушити лише деліктом. Проте у позовній заяві Позивач не зазначає який саме делікт мав місце у правовідносинах між сторонами. Тобто Позивачем не надано жодних доказів порушення його прав Відповідачем, відповідно немає підстав для задоволення позову.
Ще однією вагомою обставиною для відмови Позивачу в задоволенні позову є судова практика та рішення місцевих та апеляційних судів України за аналогічними справами про стягнення заборгованості за умови відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг. Справи та рішення суду за аналогічних обставин винесені на користь відповідачів мною роздруковані з державного реєстру судових рішень (офіційний державний сайт в інтернеті за адресою
http://www.reyestr.court.gov.ua/). Якщо є судова практика, а суд постановляє протилежне рішення за аналогічних обставин, то цим він порушує ст. 24 Конституції України - Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. І це є підставою для апеляційного оскарження та при необхідності - для перегляду справи за винятковими обставинами (ст. 354 ЦПКУ).
В Додатках №10 роздруковані рішення судів за аналогічними обставинами по справам.
Враховуючи вище викладене, та керуючись ст.ст. 4, 58 - 60, 128 ЦПК України,
ПРОШУ СУД:
- Приєднати ці заперечення до матеріалів справи;
- Відмовити Комунальному підприємству «Експрес» Дніпропетровської міської ради у задоволенні позову в повному обсязі.
Додатки:
1. Копія пропозиції про укладення договору з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, та відмова від цієї пропозиції;
2. Копія Рішення ДМР від 19.10.11 №28/16 про визначення виконавця послуг з утримання будинків на конкурсних умовах;
3. Типовий договір за результатом конкурсу;
4. Штатний розклад КП «Експрес» ДМР;
5. Копія Акта Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у
Дніпропетровській області від 8 лютого 2012 року № 07/02/П;
6. Копія Акта, складеного мешканцями двох будинків, від 15 жовтня 2013 р. «Про невиконання Приписів Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області», та копія Приписів Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області «Про усунення порушень, виявлених під час здійснення планової перевірки» від 13 лютого 2012 р. та від 18 липня 2012 р.;
7. Копія Постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2013 р. про надання дозволу Державній фінансовій інспекції в Дніпропетровській області на проведення позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Експрес» ДМР;
8. Відповідь Держземагентства про відсутність АКТА на право власності на землю прибудинкової території;
9. Акти бездіяльності КП «Експрес» в утриманні будинків по провулку Тельмана, 2 та по вул..Привоклальній, 12;
10. Роздруковані рішення судів за аналогічними справами.