Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Георгий]

Письмове пояснення №7

Письмове пояснення відповідача  №7
щодо відсутності в м/с доказів обліку надання послуг  гарячого та холодного водопостачання, палення місць загального користування (далі ГВП, ХВП) Позивачем


Використовуючи своє право надане ч. 1 ст. 27 ЦПК України відповідач має право подавати, зокрема,  письмові пояснення .

З пояснення Позивача щодо нарахування Відповідачу згідно нормативів (пункт “по-третє” Пояснення по запереченню відповідача” від 21.10.2013 , що складено представником позивача І.О. Чендакова, ), можна зрозуміти, що Позивач нарахував Відповідачу обсяги до сплати за ГВП. ХВП згідно нормативі відповідно до чинного законодавства.
Але це твердження спростовується самим Позивачем у Додатку 10 до позовної заяви (розрахунок заборгованості). З цього “розрахунку”, виходить, що “нормативи”  постійно змінюються, а в лютому- липні 2011, листопаді-січні 2011, березні 2012, листопаді 2012, січні 2013 року дорівнюють “нулю”
Також з додатку 10 (розрахунок заборгованості) зрозуміло, що нарахування за послугу “ЦО”, виконання якої не передбачено укладеним договором між Позивачем та Відповідачем теж здійснено за “змінним” нормативом.

Таким чином твердження Позивача про нарахування згідно нормативів не  підтверджується “доказами” , що надав  саме позивач.

Припущення, що обсяги нарахувань зроблені  позивачем на підставі даних технічних засобів обліку теж спростовується тим, що в матеріалах справи відсутні докази наявності будинкових засобів обліку комунальних послуг та розрахунок частки цих послуг, які за твердженням Позивача отримує відповідач.

Таким чином можна прийти до висновку про те, що “Розрахунок заборгованості” (Додаток 10 до позовної заяви) виконаний всупереч приписам ст.9,10,11,14,17,Постанови КМУ від 21.07.2005 № 630 (ПРАВИЛА надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення)






      Відповідач_______________Звєрєв Г.А.

[Георгий]

Письмове пояснення №8_1

Письмове пояснення відповідача  №8_1
Скоригований  розрахунок кількості теплової енергії використаної для опалення частки   МЗК пропорційної опалюваної площі квартири споживача.(відповідно до фактичних відомостей про площу житлового комплексу, згідно Акту приймання — передачі житлового комплексу)

Позивач в с/з 14.01.2014 надав пояснення щодо площі МЗК житлового будинку
та усно повідомив (припустив), що опалювана площа МЗК дорівнює 2991м2.
Однак такі дані спростовує  п.2 Акту приймання-передачі житлового комплексу на вул. Харківське шосе 150/15 з балансу на баланс. від “2” серпня 2004 року.
З п.2 Акту зрозуміло, що 2991 м2 це загальна площа допоміжних приміщень в тому числі горища, площею 850м2 та підвала, 590м2. Таким чином позивач помилково до опалюваною площі МЗК додав площу підвалів та горищ (850+590)м2 = 1440м2.
Відповідно, опалювана площа МЗК дорівнює (2991м2 — 1440м2)= 1551м2
Але, згідно з Наказом №359 від 31.10.2006 Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, наказом Мінжитлокомунгоспу від 22.02.2008  № 47, та роз'ясненям Мінрегіону від 15.03.2013 щодо нарахування плати за опалення місць загального користування при розрахунку кількості теплової енергії на опалення МЗК, що використовуються для встановлення розміру плати за опалення МЗК, враховуються утрати теплової енергії розподільчими трубопроводами системи опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі, а не площа таких горищ, технічних поверхів та підвалів будинку.
Таким чином сума до сплати за опалення МЗК в межах трирічної позовної давності складає 515,48 грн. Тобто,позивач штучно збільшив суму заборгованості  за опалення МЗК на 608,14грн.
Додатки:
1.Розрахунок, відповідно до  ПКМУ №630 від 21.07.2005 Наказу №359 від 31.10.2006 На суму (з урахування трирічної давності)  515грн. 48 коп.
2.Акт приймання-передачі житлового комплексу від 2 серпня 2004 р.


      Відповідач_______________Звєрєв Г.А.

[Георгий]

Письмове пояснення №9

Письмове пояснення відповідача  №9
Щодо порушення з боку позивача Закону України .”Про захист економічної конкуренції”(Документ 2210-14)

Використовуючи своє право надане ч. 1 ст. 27 ЦПК України відповідач має право подавати, зокрема,  письмові пояснення .
Позивач в с/з 02.12.2013 надав пояснення з котрого зрозуміло, що ТОВ “Новобудова” встановило порядок розрахунків і обліку послуг ГВП иХВП на свій розсуд, всупереч п.14 “Показання квартирних  засобів  обліку  знімаються  споживачем щомісяця”, та ч.2. п.30 “Споживач зобов'язаний:  оплачувати послуги в установлені договором строки; Постанови КМУ №630 від 21 липня 2005 року.

Таким чином позивач встановив інші умови придбання товару в розумінні п.1. ч.2. ст. 13 Закону України ”Про захист економічної конкуренції”. Що призвело до неправомірного завищення нарахувань відповідачу обсягів ГВС та ХВС. на загальну суму 3691грн 69 коп. станом на квітень2013р та 5034грн.24 коп. станом на листопад 2013 року.
Стаття 13. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку
2. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку,
1) встановлення  таких  цін  чи  інших  умов  придбання   або реалізації  товару,  які неможливо  було  б  встановити  за  умов існування значної конкуренції на ринку;

Додаток: 1.Лист АМК України від 08.10.2013.
        2. Акт від 29.11.2013


      Відповідач_______________Звєрєв Г.А.

[Георгий]

Апеляційна скарга ТОВ "Новобудова"

[Георгий]

Апеляційна скарга ТОВ "Новобудова"(продовження)

[Георгий]

Заперечення на апеляційну скаргу

Заперечення на апеляційну скаргу.

По перше. (щодо застосування районим судом строку позовної давності три роки згідно ст. 257 ЦК України. Відповідач подав до райного суду клопотання про застосування трирічної позовної давнини а/с 27.
Апелянт пояснює пропущення строку позовної давності об'єктивними причинами а/с 70,  але з пояснення позивача зрозуміло, що строк позовної давності пропущений  ним з причин, які повністю залежали від позивача (ТОВ “Новобудова”) тобто  об'єктивними не є, правильно не визнані районним судом як поважні   і відповідно до ч.2, ст. 72 ЦПК позивачу відмовлено в поновленні процесуального строку щодо  позовної давнини три роки.
Іншою причиною , на думку позивача, яка прериває строк позовної давності три роки є нібито вчинення відповідачем дій (у жовтні 2012року), що свідчать про визнання боргу. На підтвердження чого позивач посилається на розрахунок заборгованості а/с16 (ряд. — жовтень 2012 р. сумма 1036,25 грн.).   Це припущення позивача перевірялося районним судом та не знайшло підтвердження оскільки рядок у розрахунку заборгованності а/с за жовтень 2012 не відповідає квітанції на сплату,  що надав відповідач а/с 40 (квітанції за жовтень не підтверджують визнання боргу)  . Тобто розрахунок заборгованості, на який посилається апелянт містить у собі недостовірні дані, які спростовуються доказами, що надав відповідач. На чому вірно наголосив районий суд.
Тому районний суд правильно застосував норму матеріального права згідно ст.257 ЦКУ(загальна позовна давність), та норму процесуального права згідно ч.1, ст 72 ЦПК (Наслідки пропущення процесуальних строків),  а апелянт безпідстано просить змінити в цій частині рішення районого суду.

По друге. (щодо чиності розпоряджень КМДА, якими затверджуються тарифи на житлово-комунальні послуги).
З апеляційної скарги  можна зрозуміти, що районий суд помилково, на думку апелянта виходив при розрахунку заборгованості відповідача з чиних тарифів на житлово-комунальні послуги, що були  встановлени розпорядженнями КМДА, які пройшли державну реєстрацію а/с 47, 48  у управлінні юстиції м. Києва згідно  Указу Президента від 03.10.1992 № 493/92 ’’Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади’’.  Апелянт, також заперечує застосування районим судом ст. 360-7 ЦПК (Обов'язковість судових рішень Верховного Суду України).
Але апелянт не навів посилань на норми материльного та прцесуального права, які на його думку треба застосувати для правильного  встановлення чинності НПА, що визначають розміри тарифів. Апелянт посилається на постанови судів адміністративної юрисдикції, щодо державної реєстації НПА, але не доводить того, що відповідна постанова ВСУ від 28.11.2011  № 21-246а11(щодо обо'язковості державної реєстрації розпоряджень КМДА  по встановленню житлово-комунальних тарифів) а/с 45    прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм материального права у подібних правовідносинах була переглянута, або скасована. (реєстр судових рішень № 20014508)
Також апелянт не довів того, що обставини встановлені рішенням АСК м. Києва №22-4990/2012 (Позивач ТОВ "Новобудова", відповідач Звєрєв Г.А) , а/с 14, 15 щодо застосування при розрахунках заборгованості тарифів згідно розпоряджень КМДА, що пройшли державну реєстрацію змінилися.
Таким чином районий суд  правильно застосував норму матеріального права в частині рішення , що визначає правомірність нарахування заборгованості по тарифам згідно розпоряджень КМДА, що пройшли державну реєстрацію, а саме Указ Президента від 03.10.1992 № 493/92, норму процесуального права згідно ст.360-7 ЦПК (Обов'язковість судових рішень Верховного Суду України)., ч.3,ст. 61 ЦПК (Підстави звільнення від доказування).
Також апелянт не надав пояснень щодо  застосування зі свого боку тарифів згідно “детального переліку” а/с 134, 135  не зареєстрованих в управлінні юстиції м. Києва при наявності чиних та не скасованих розпоряджень КМДА (зареєстрованих у ГУЮ м. Києва), також апелянт не пояснив  застосування тарифів в зворотньому часі. згідно розпорядження КМДА № 617 від  26 березня 2011 з лютого 2011,  розпорядження КМДА №1192 від 15.10.2009 з 01.жовтня 2009. (Додаткове пояснення а/с 89  Письмове пояснення №2 та розпорядження КМДА 2526 від 30.12.98. на пояснення позивача а/с 71)

По третє. Апелянт пояснює, що згідно акту від 04.10.13 (в матеріалах справи не має) зробив перерахунок   саме за послуги з ГВП та ХВП на суму 3661,40грн. а/с96, 97,98 (заява про зменьшення позовних вимог). І тому, на думку апелянта розрахунок заборгованості а/с 97 після перерахунку став відповідати фактичним обсягам послуг.
Районий суд дослідив розрахунок а/с 97, та прийшов правильного висновку, щодо його необргунтованості та недостовірності в з'язку з невідповідностю цього “нового” розрахунку фактичним данним (квітанціям) а/с 117 та акту “Преревірки цілісності квартирних засобів обліку холодного та гарячого водопостачання і зняття їх контрольних показників” від 29 листопада 2013року а/с 116.
На підтвердження відсутності перерахунку з боку апелянта саме за спожиті послуги ГВП та ХВП відповідач надає рахунок КП ГІОЦ КМДА (Додаток №1 до заперчення на апеляційну скаргу) з якої зрозуміло, що облікований апелянтом обсяг послуг ГВП та ХВП не відповідає акту звірки а/с 116, а саме — згідно акту ГВП — 202м.куб.,ХВП — 669 м.куб, а згідно  рахунку КП ГІОЦ КМДА ГВП — 426м.куб, ХВП — 774м.куб.
Також, законом України “Про житлово-комунальні послуги”   ч.4., ст. 16 не передбачен перерахунок (який здійснив апелянт) за наслідками порушення з боку виконавця  послуг ГВП та ХВП (апелянта)  п.14, ч.2. п.30 Правил надання послуг   з централізованого опалення, постачання холодної   та гарячої води і водовідведення (Постанов КМУ № 630 від21 липня 205 року)
Таким чином. районий суд правильно застосував норму матеріального права згідно п.14, ч.2. п.30 “Правил надання послуг   з централізованого опалення, постачання холодної   та гарячої води і водовідведення” (Постанов КМУ № 630 від21 липня 205 року), а саме:
згідно п.14 “Показання квартирних  засобів  обліку  знімаються  споживачем щомісяця”.;
згідно ч.2. п.30 “Споживач зобов'язаний:  оплачувати послуги в установлені договором строки;”
та взяв до уваги при ухваленні рішення розрахунок відповідача а/с 66, виконаний з використанням фактичних показників лічильників ГВП та ХВП  (підтверджений актом а/с 117), згідно з ст.57, 58, 59 ЦКП (Докази).
Апелянт не надав обрунтованих спростувань неправильного застосування районим судом при ухаленні рішення  норм матеріального та процесуального права.

По четверте.
Апелянт не погоджується з висновками райного суду щодо застосування ним норми матеріального права згідно ст.629 ЦКУ(Обов'язковість договору )  щодо правомірності сплати за спожиті житлово-комунальні послуги в залежності від терміну до 20  та після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Районний суд вірно встановив те що Договорами №174, 174-1 від 31.01.2013 (між Позивачем та Відповідачем) а/с 10 не передбачено  збільшення оплати в залежності від наявності, або відсутності “заборгованості”. (Додаткове пояснення а/с 85)
Таким чином райний суд правильно застосував норму матеріально права згідно ст.629 ЦКУ щодо пунктів договорів, які диференціюють обсяг нарахувань за фактично надані послуги в  тільки в залежності від терміну сплати до 20 та після 20 числа.
По п'яте.
Апелянт  стверджує, що районий суд помилково звільнив відповідача від сплати за спожиті послуги з опалення місць загальног користування (МЗК). Але це твердження апелянта спростовується наступним:
1. Квартира відповідача відключена від мережі центрального опалення а/с 67,58.
2. Позивач (апелянт) надав “Розрахунок кількості теплової енергії на опалення МЗК для нарахування власнику квартири №174 в ж/б по вул. Харківське шосе 150/15” а/с 99.
3. Позивач надав пояснення а/с 175 (знизу рядок 6) відповідно до чого можна зрозуміти що апелянт при нарахуванні плати відповідачу за опалення МЗК виходив з опалюваної площі МЗК 2991м.кв.
4. Відповідач надав АКТ прийому — передачі житлового комплексу  з балансу на баланс а/с 112  (оборотна сторінка)з якого районий суд встановив факт того що опалювана площа МЗК будинку  складає 1551м.кв,  тобто на 1440м.кв меньша ніж припустив позивач (апелянт).
5.  Районий суд при уваленні рішення в частині наявності заборгованочті позивача з опалення МЗК виходив з розрахунку, що налдав відповідач а/с 110, 111. Який виконано згідно даних  Акту прийому-передачі житлового комплексу з балансу на баланс на сумму з урахування позовної давнини  515,48грн.
6. Районний суд правильно застосував норму матеріально права згідно п.12 Постанови КМУ № 630 від 21 липня 2005 року та Наказу Міністерства будівництва, архітектури та ЖКГ № 359 від 31.10.2006 року.
7. Апелянт не спростував висновки районого суду, щодо ухвалення рішення в частині розміру заборгованості відповідача за надані послуги з опалення МЗК.
По шосте .
Апелянт стверджує про те що районний суд відмовив в задоволенні позову в частині стягнення суми штрафних санкцій.
Це припущення апелянта спростовується розрахунком штрафних санкцій а/с 88, що виконав відповідач та який взято районим судом до уваги при застосувнні норми матеріально права згідно ст. 625 ЦКУ на суму:
1. Інфляційня складова з урахуванням загальної позовної давності — 30,61грн.
2.  3% річних з урахунання загальної позовної давності -  58,68грн.
Також апелян не пояснив факт, що встановив районний суд, нарахування суми штрафних санкцій всупереч листа ВСУ N 62-97р від 03.04.97 (Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ ) -  у випадках, коли стягненню підлягає сума, яка складається з внесків, створених в різні періоди, кожен внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються.
Позивач виконав розрахунок інфляційних нарахувань на всю первинну суму не звертаючи уваги на те що первинна сума складається з нарахувань за різні періоди. (Додаткове пояснення  а/с 87,88)

ПРОШУ
Згідно п.1, ч.1, ст.307 ЦПК України постановити ухвалу про відхілення апеляційної скарги ТОВ “Новобудова” і залишити рішення без змін, а саме стягнути з Звєрєва Г.А.   борг за спожиті житлово-комунальні послуги,1563,80грн.
Судовий збір (згідно  ч.1, ст 88 ЦПК) — 31,25грн.

___________ Звєрєв. Г.А.

Додатки:
№1 – рахунок КП ГІОЦ -листопад, грудень 2013

[Георгий]

Письмове пояснення ТОВ "Новобудова"

[focus]

чи ставили Ви питання про те, що позов підписано та подано до суду особою, яка не має на це повноважень від імені Вашого позивача?

[Георгий]

чи ставили Ви питання про те, що позов підписано та подано до суду особою, яка не має на це повноважень від імені Вашого позивача?

[Георгий]

10.07.14 Колегія у скаді Немировська, Ящук, Чобіток змінили рішення 1-й інстанції.
Позивач просив близько 12тис. АСК дала згоду на 5.2 тис. Рішення буде через 5 днів.
Скоріш за все, постанова ВСУ 28.11.11 цією колегією проігнорована.

[Георгий]

Грунтовне рішеня АСК, але є декілька але.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА





Р І Ш Е Н Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  [1]


10 липня  2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі:            головуючого  - Немировської О.В.

                              суддів - Ящук Т.І., Чобіток А.О.

                              при секретарі - Лужецькій І.С., Бабіч К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова»  до ОСОБА_1  про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,

за апеляційною скаргою представника  Товариства з обмеженою відповідальністю - Чендакової ІриниОлексіївни   на рішення Дарницького районного суду м. Києва від  03 березня  2014 року,

встановила:

у  липні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив  стягнути з відповідача заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги в загальній сумі 11 478 грн. 92 коп., 3% річних - 1 349 грн. 17 коп., інфляційні втрати в  сумі 2 200 грн. та судові витрати.  В ході розгляду справи позивач уточнив свої вимоги та просив стягнути заборгованість за період з червня 2009 р. по листопад 2013 р. в сумі 8 718 грн. 96 коп.

Рішенням  Дарницького районного суду м. Києва від 03 березня 2013 року позов було задоволено частково - стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 1 563 грн. 80 коп. та судовий збір - 31 грн. 25 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник позивача - Чендакова І.О.  подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що відповідач, який  є власником АДРЕСА_1.   З червня 2009 р. відповідач не проводить оплату експлуатаційних витрат та комунальних послуг, в наслідок чого утворилась заборгованість в сумі 11 478 грн. 92 коп. станом на квітень 2013 р.  Позивач просив стягнути заборгованість з урахуванням 3% річних в сумі  1 349 грн. 17 коп. та інфляційних втрат в сумі 2 200 грн. 50 коп.

В ході розгляду справи позивач уточнив свої вимоги та просив стягнути заборгованість за період з червня 2009 р. по листопад 2013 р. в сумі 8 718 грн. 96 коп. в зв'язку з перерахунком за  водопостачання та водовідведення, а також стягнути 3% річних в сумі 1 155 грн. 92коп. та інфляційні втрати в  сумі 1 639 грн. 99 коп.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 березня 2013 року позов було задоволено частково - стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 1 563 грн. 80 коп. та судовий збір - 31 грн. 25 коп.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що  позивач безпідставно нарахував відповідачу заборгованість за послуги з опалення, оскільки в квартирі відповідача встановлено електричні конвектори,  гаряче та холодне  водопостачання  відповідач оплачував згідно показань лічильників та визначив суму заборгованості відповідно до розрахунку відповідача.  Вимоги щодо стягнення індексу інфляції та 3% річних суд визнав безпідставними, оскільки до 30.07.2010 р. не було передбачено таких штрафних санкцій і розрахунок позивача за період після вказаної дати є невірним. 

Однак повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції неможливо, оскільки він не відповідає встановленим по  справі обставинам і судом було порушено норми матеріального права.

Як видно з матеріалів справи, позивач є власником АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19.12.2002 р.  З 02.08.2004 р. будинок передано ТОВ «Новобудова»  для експлуатації та обслуговування.  31.01.2012 р. між сторонами по справі було укладено Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»   плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісяця відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру цін/тарифів та показань обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.  В ст. 7 цього ж Закону  закріплено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону. Тобто, до повноважень Київської міської державної адміністрації як виконавчого органу Київської міської ради згідно  ст. 7 Закону України  «Про житлово-комунальні послуги», ст. 20 Закону України «Про теплопостачання»,  ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»  віднесено повноваження встановлювати ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги, тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Доводи відповідача про те, що  тарифи, встановлені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації  №979 від 31.08.2009 р., №1164 від 24.12.2010 р., №392 від 31.05.2010 р., №99 від 27.01.2011 р., №1192  від 15.10.2009 р., №1222 від 19.12.2010 р., №1332 від 30.11.2009 р. та №101 від 27.01.2011 р. є нечинним, оскільки не пройшли державної реєстрації,  є необґрунтованими з наступних підстав.

Постановою Верхового Суду України від 28.11.2011 р. було відмовлено в перегляді  постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009 р., яку було залишено без змін ухвалою Вищого  адміністративного суду України від 29.03.2011 р.,  по адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до КМДА про визнання дій протиправними та зобов'язання скасувати рішення,  предметом оскарження  в якому були розпорядження КМДА. №640, 642, 643  від 30.05.2007 р

Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 р. також  не може бути доказом нечинності тарифів, встановлених розпорядженням КМДА, оскільки цією ухвалою було залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києві від 20.10.2011 р., якою було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 та інших до Головного управління юстиції у м. Києві, треті особи: Київська міська державна адміністрація, Голова Київської міської державної адміністрації Попов О.П. про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, в якому предметом оскарження були розпорядження КМДА №857, 858, 859 від 31.05.2011 р. про встановлення тарифів.

Також не може бути доказом  нечинності розпорядження КМДА від 29.12.2010 р. №1221 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.04.2013 р., оскільки вказаною ухвалою було скасовано рішення Печерського районного суду м. Києва від 17.01.2012 р. та ухвала Апеляційного суду м.Києва від 18.04.2012 р. та направлено справу на новий розгляд  до суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.02.2014 р. по адміністративній справі, предметом оскарження в якій були розпорядження КМДА № 640, 641, 642, 643 від 30.05.2007 р. було скасовано постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 19.03.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2013 р., а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Тому відсутність реєстрації  даних нормативно-правових актів в органах Міністерства юстиції України не може бути підставою для визнання оскаржуваних розпоряджень нечинними без рішення органу, що його видав,   про скасування розпорядження про їх затвердження  або судового рішення.

Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 28.08.2012 р. було стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по оплаті експлуатаційних витрат та комунальних послуг за період  з 01.03.2007 р. по 01.05.2009 р. в сумі 2 428 грн. 16 коп.

Відповідач  визнає, що до лютого 2012 р. не сплачував за опалення місць загального користування та експлуатаційні витрати.

За клопотанням відповідача суд першої інстанції правильно застосував наслідки пропуску строку позовної давності  щодо платежів за період до  червня 2010 р., оскільки ним була подана   така заява  у вересні 2013 р.

За таких обставин суд переглядає правильність нарахування заборгованості за період з червня 2010 р. по жовтень 2013 р.

В матеріалах справи містяться квитанції про сплату відповідачем експлуатаційних витрат:

рікмісяць сума  дата сплати2012лютий215 грн. 42 коп. 23.03.2012   березень215 грн. 42 коп.25.04.2012 квітень 202 грн. 75 коп. 08.05.2012  травень202 грн. 75 коп.08.06.2012 червень215 грн. 42 коп.30.07.2012 липень202 грн. 75 коп.07.08.2012 серпень202 грн. 75коп.06.09.2012 вересень202 грн. 75 коп.03.10.2012 жовтень202 грн. 75 коп. 09.11.2012 листопад 202 грн. 75 коп.12.12.2012 грудень 202 грн. 75 коп. 11.01.20132013січень202 грн. 75 коп. 11.02.2013 лютий202 грн. 75 коп. 13.03.2013 березень202 грн. 75 коп. 09.04.2013  квітень 202 грн. 75 коп. 08.05.2013 травень202 грн. 75 коп. 10.06.2013   червень202 грн. 75 коп.06.07.2013 липень202 грн. 75 коп.06.08.2013 серпень202 грн. 75 коп.06.09.2013 вересень202 грн. 75 коп.09.10.2013 жовтень202 грн. 75 коп.07.11.2013     

Згідно розпорядження КМДА №2380 від 15.12.2011 р. було визначено порядок застосування тарифів  при сплаті до 20 числа та після 20 числа. Оскільки у відповідача мала місце заборгованість по сплаті за експлуатаційні витрати з червня 2010 р.,  він неправильно  визначав суму платежу за тарифом до 20 числа, а тому  при сплаті ним чергових платежів в сумі 202 грн.75 коп. мала місце заборгованість в сумі 12 грн. 67 коп. щомісяця.

За таких обставин, слід врахувати як заборгованість вказану суму.

Оплату за опалення місць загального користування позивач обчислював за показаннями будинкового лічильника теплової енергії  в місяці опалювального сезону - з жовтня 2009 р. З урахуванням пропуску строку позовної давності такий період слід обчислювати з грудня 2010 р., оскільки в жовтні та листопаді 2010 р. подання теплової енергії не здійснювалось. Таким чином,  розрахунок слід  проводити за наступні місяці: грудень 2010 р., січень, лютий, березень, квітень, жовтень, листопад, грудень 2011 р.,  січень, лютий, березень, квітень, жовтень, листопад, грудень 2012 р., січень, лютий, березень, квітень 2013 р.  При розгляді справи в суді першої інстанції позивачем не  було зазначено даних про обсяг теплової енергії на опалення за жовтень 2013 р. В суді апеляційної інстанції представник позивача надала новий розрахунок заборгованості, в якому вказано дані за жовтень, листопад, грудень, які не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції для розрахунку заборгованості (а/с 215).

 При визначенні розміру заборгованості  за опалення,   колегія суддів бере визначене відповідачем співвідношення кількості теплової енергії, спожитої на опалення частини місць загального користування (без врахування площі горищ, технічних поверхів та підвалів 1 440 кв.м.) пропорційно до опалюваної площі квартири відповідача.  Однак  наданий розрахунок відповідача взятий за основу бути не може, оскільки за  місяці до жовтня 2011 р. ним проведено нарахування  не за  чинними на той час тарифами.

Розмір заборгованості за експлуатаційні витрати також суд  обчислює за  тарифами, які діяли на той час та за період з червня 2010 р.

Враховуючи викладене, розмір заборгованості слід обчислювати щодо експлуатаційних витрат та опалення за період  з червня 2010 р. по жовтень 2013 р.

Рік Місць      2010     2011    2012      2013січень           -       194,99        255,64       79,89лютий            -       228,98        52,95       54,80березень           -       223,94        35,93       59,63квітень           -       216,83        33,05       36,32травень           -       216,83        12,67       12,67червень       181,63       216,83           -       12,67липень       181,63       216,83        12,67       12,67серпень       181,63       216,83        12,67       12,67вересень       181,63       216,83        12,67       12,67жовтень       181,63       227,39         27,74       12,67листопад       181,63       248,89         44,97         -грудень       192,95       249,61         56,21         -

Загальна сума заборгованості становить  4 808 грн. 68 коп.

Доводи представника позивача, викладені в апеляційній скарзі, про те, що у відповідача наявна заборгованість по оплаті за водопостачання є необґрунтованими, оскільки відповідач сплачує  за водопостачання відповідно до показань лічильників. Представник позивача визнав, що при укладенні договору 31.01.2012 р.  було  вказано показники лічильників гарячого та холодного водопостачання. В наступному  04.10.2013 р. (а/с 220) та 29.11.2013 р. (а/с 116) проводилась перевірка показників лічильників, однак  перерахунок позивачем було проведено лише в ході розгляду справи - в жовтні 2013 р.  При  цьому в квитанціях, які направлялись відповідачу,  до грудня 2013 р.  зазначаються  неіснуючі показники лічильників, а не  ті, за якими сплачує відповідач.  Також слід зазначити, що  відповідач ще 14.09.2011 р.  звертався до позивача з проханням провести звірку обсягу гарячого та холодного водопостачання за фактичним показниками лічильників, які є опломбованими.  Позивач, як при зверненні до суду у липні 2013 р., так і при розгляді справи у листопаді 2013 р. та при розгляді справи в суді апеляційної інстанції (розрахунок від 26.06.2014 р.)  вказує про наявність  заборгованості за гаряче водопостачання: 2 761 грн. 06 коп.,   водовідведення гарячої води: 274 грн.11 коп., холодне водопостачання: 1 062 грн. 98 коп. При цьому позивач, після проведення перерахунку у жовтні 2013 р. на суму 3 661 грн. 40 коп. припинив вказувати нарахування за водопостачання, хоча відповідач  вносить кожного місяця платежі  з вказівкою  показників лічильників (а/с 216). Тому колегія суддів не  визнає обґрунтованими позовні вимоги в цій частині та виключає із загальної суми заборгованості оплату гарячого та холодного водопостачання і водовідведення гарячої води.

Слід зазначити, що з наданих позивачем розрахунків видно, що  розподіл сплачених коштів проводиться ним неправильно, без відповідності тому місяцю, за який вони були сплачені, оскільки оплата зазначається без врахування того, що оплата за попередній місяць має сплачуватися до 20 наступного місяця, в зв'язку з чим позивач безпідставно зазначає про наявність заборгованості, тоді як платіж був здійснений своєчасно.  В жовтні 2012 р. позивачем вказано про сплату сумі 1 036 грн. 25 коп., тоді як 03.10.2012 р. відповідачем було сплачено експлуатаційні витрати за вересень  в сумі 202 грн. 75 коп. та оплату водопостачання в сумі 35 грн. 32 коп. Аналогічні платежі за жовтень 2012 р. відповідачем було сплачено 09.11.2012 р. в сумі  202 грн. 75 коп. та 41 грн. 68 коп.

Висновок суду першої інстанції про те, що за період  до  липня 2010 р. нарахування 3% річних та інфляційних втрат  законом не було передбачено  є неправильним, оскільки   в ст. 625 ЦК України  передбачено спеціальний вид   цивільно-правової відповідальності  за порушення грошового зобов'язання, як особлива  міра відповідальності.  Вказаний захід цивільної відповідальності не є штрафними санкціями та застосовується у випадку прострочення  грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тому застосування до  даних правовідносин   норм  Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а тим паче норм процесуального права - ст. 96 ЦПК України   є  неправильним.

Разом з тим,  позивач неправильно проводить нарахування 3% річних та  інфляційних втрат, оскільки такі нарахування мають визначатись за кожний місяць, коли не було своєчасно сплачено суму,  відповідно до кількості місяців, протягом  строку, який був вказаний позивачем - до жовтня 2013 р. включно, що становить 40 місяців. 

Розмір 3% річних за вказаний період становить 317 грн. 33 коп., а розмір інфляційних втрат 94 грн. 32 коп.   Таким чином, заборгованість з урахуванням вказаних сум становить 5 220 грн. 33 коп.

Наданий в суд апеляційної інстанції представником позивача розрахунок, не може бути взятий за основу, оскільки  позивачем  змінено термін  нарахування - з травня 2010 р. та після жовтня 2013 р.,   враховано платежі, які  сплачувались відповідачем  за цей період (а/с 215).

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:


апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» - Чендакової ІриниОлексіївни задовольнити частково.

 Рішення  Дарницького районного суду м. Києва від  03 березня 2014 року  скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» задовольнити частково та стягнути зі ОСОБА_1 на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» заборгованість в сумі   5 220 грн. 33 коп.   та судовий збір в сумі   229 грн. 40 коп.


Рішення  набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.


Головуючий                                               


Судді




№ апеляційного провадження: 22-ц/796/7944/2014

Головуючий у суді першої інстанції: Шклянка М.П.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

[Перо]

Грунтовне рішеня АСК, але є декілька але.

Георгію, тепер відразу на скасування можна подвати за нововиявленими обставинами. До ВССУ також не буде зайвою касація.

[Георгий]

Таким чином, щодо теорії.
1.   п.1, ч.2., ст. 361 ЦПК  - 2. Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є:

 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2. ч.1, ст. 362 1. Заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами можуть бути подані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, протягом одного місяця з дня встановлення обставини, що є підставою для перегляду.

 В моєму випадку заяву про перегляд подаю до АСК (ч.1. ст.363 1. Рішення, ухвала суду чи судовий наказ переглядаються у зв'язку з нововиявленими обставинами судом, який ухвалив рішення, постановив ухвалу або видав судовий наказ.)
 з проханнями:
1.  Скасувати рішення АСК;
2.  Прийняти нове судове рішення  ч.2, ст 365 (2. Розгляд заяви здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. Розглянувши заяву, суд може скасувати судове рішення, що переглядається, і прийняти нове судове рішення або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення.)

Питання - чи має значення (тактичне) що подавати першим - касацію чи заяву про перегляд ?

[Георгий]

 Отака касація (прошу до зауважень))

До Вищого спеціалізованого суду України  з розгляду цивільних і кримінальних  справ 01043, м. Київ, вул.  Пилипа  Орлика,  4-а 
Касатор (відповідач):  Звєрєв Георгій Анатолійович, 02091, м. Київ, вул. Харківське ш. 150/15, кв. 174.Тел.:+380 44 5627157, +380 67 5032072   
Позивач ТОВ «Новобудова»
01015, м.Київ, вул. Московська 46/2;тел.: 044-525-90-03.
на рішення Апеляційного суду м. Києва від 10 липня 2014 року (провадження 22-ц/796/7944/2014)
Касаційна скарга

  Рішенням Апеляційного суду скасовано рішення Дарницького районого суду, яким позов було задоволено частково -  стягнуто з відповідача заборговність в сумі 1563грн. 80 коп. та судовий збір — 31грн. 25коп. та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги позивача задоволені частково — стягнуто  з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 5220 грн. 33 коп, та судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.
Неправильне застосування апеляційним судом  норм матеріального  права  полягає в наступному.
По перше: апеляційний суд, помилково,  виходив при розрахунку заборгованості відповідача з  тарифів на житлово-комунальні послуги, що були  встановлени розпорядженнями КМДА, які не пройшли державну реєстрацію  у управлінні юстиції м. Києва згідно  Указу Президента від 03.10.1992 № 493/92 ’’Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади’’.  А саме розпорядження КМДА №979 від 31.08.2009 р., №1164 від 24.12.2010 р., №392 від 31.05.2010 р., №99 від 27.01.2011 р., №1192  від 15.10.2009 р., №1222 від 19.12.2010 р., №1332 від 30.11.2009 р. та №101 від 27.01.2011 р.(абз. 2, а.с 2 рішеня АСК)
По друге: апеляційний суд помилково відніс до повноваження КМДА згідно ст.28 Закону України “Про місцеве самоврядування” встановлювати ціни/тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Оскільки згідно з п.п.2, п.а, ст. 28 ці повноваження віднесені до національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. (абз. 1, а.с 2 рішеня АСК).
По третє: апеляційний суд безпідставно застосував тарифи при сплаті після 20 числа, згідно розпорядження КМДА від 2380 від 15.12.2011 обргунтувавши це існуючую заборгованостю відповідача, за відсутністю такої норми (диференсіації тарифів в залежності від заборгованості )  в цьому розпорядженні.
Порушення апеляційним судом процесуального права полягає в наступному:
апеляційний суд проігнорував приписи ч.1. ст.360-7 ЦПК України стосовно постанови ВСУ від 28.11.2011  за мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріально прав, а саме щодо обо'язковості державної реєстрації розпоряджень КМДА  по встановленню житлово-комунальних тарифів.

ПРОШУ:
постановити ухвалу про часткове скасування рішення апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції
 
Додатки:
1. Рішення Дарницького районого суду від  03 березня 2014 року;
2. Рішення Апеляційоного суду м. Києва від 10 липня 2014 року;Розпорядження КМДА 2380 від 15.12.2011
3. Розпорядження КМДА від 15.12.2011 № 2380;
4. Постанова ВСУ від 28.11.2011

 
 21липня 2014 р.   _______________________ Звєрєв Г.А. 

[focus]

апеляційний суд помилково відніс до повноваження КМДА згідно ст.28 Закону України “Про місцеве самоврядування” встановлювати ціни/тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

позивач належить до приватної форми власності. Тому слід незабувати, що омс має у відповідності до ст.28 Закону України “Про місцеве самоврядування” не встановлювати позивачу, а погоджувати тарифи.

а чи погоджував він їх?