Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Євген]

Документи, які позивач доніс пізніше, і я ще не викладав:

Журнали засідань:

Ухвала "залишти без руху":

Мої пояснення у м/с:

Довіреності представника позивача:

Інше:


УСІХ З НАСТУПАЮЧИМ НОВИМ 2015 РОКОМ !!!

[Георгий]

Евгене! а яке б рішення   Вас задовольнило? Питаю про це з метою зрозуміти, яким чином (якими доказами) Ви хотілими оперувати. доказуючи, що оце "рішення" Леонтюк не законне, та головне зовсім не обгрунтоване.
На це питання звісно надайте відповідь собі, і починайте працювати над апеляцією. В скарзі, на мій погляд необхідно - по перше висловити , що в рішенні по пунктах не законно, і що по пунктах не обгрунтовано.

Спробуйте одразу написати рішення за колегію АСК.

[Юрій Васильович]

Слід акцентувати увагу на тому, що суд не врахував що розпорядженя № 1334      № 857 рішенням суду

Визнати незаконними і нечинними з моменту прийняття

[Євген]

Викладу своє бачення ситуації в проекті апеляційної скарги. Не виключено, що після Ваших порад я його кардинално зміню. Дякую.

(click to show/hide)

Апеляційний суд м. Києва
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
   через Дарницький районний суд міста Києва
02099, м. Київ, вул. Севастопольська, 14
   
   Справа у І інстанції: № 753/18684/14-ц
Суддя у І інстанції:   Леонтюк Л.К.
   
Апелянт:   Євген
вул. Здолбунівська, 9-б,
м. Київ, 02081
   
Позивач:   Товариство з обмеженою відповідальністю «Міська сервісна компанія «Управдом»
вул. Здолбунівська, 9-б, м. Київ, 02081
   
Відповідачі:

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
на Рішення Дарницького районного суду міста Києва
від 25.12.14 у справі № 753/18684/14-ц

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 25.12.14 у справі № 753/18684/14-ц позовні вимоги Позивача про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг задоволено. Апелянт подає апеляційну скаргу на зазначене Рішення, користуючись правом апеляційного оскарження Рішення суду першої інстанції, передбаченим статтею 13 ЦПК України.
Апелянт вважає, що Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25.12.14 у справі № 753/18684/14-ц прийнято з численними порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Щодо порушення норм процесуального права.
1. Згідно з ч. 3 ст. 118 ЦПК України позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу (в т.ч. якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг), може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.
Відповідно, згідно з вимогами ч. 6 ст. 119 ЦПК України, до позовної заяви, що подається у випадках, визначених ч. 3 ст. 118 цього Кодексу, мають бути додані копії ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або ухвали про скасування судового наказу.
З позовної заяви Позивача випливає, що позовні вимоги в наказному порядку не розглядалися, що підтверджується відсутністю копії відповідної ухвали серед документів, наданих Позивачем разом із позовною заявою.
Суд першої інстанції проігнорував, що позовна заява Позивача подана з порушенням статей 118 і 119 ЦПК України, і відкрив провадження за позовною заявою.
2. Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу.
Враховуючи, що позовна заява Позивача подана з порушенням статей 118 і 119 ЦПК України, Відповідач подав клопотання про залишення позовної заяви Позивача без розгляду (а.с. 30-31).
Відповідно до ч. 2 ст. 208 ЦПК України, питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Проте суд першої інстанції проігнорував клопотання Відповідача і не постановив жодної ухвали за результатом розгляду цього клопотання, чим порушив вимоги ЦПК України щодо здійснення позовного провадження, а також процесуальні права Відповідача.
3. Ухвалою від 11.12.14 у справі (а.с. 39-40) суд першої інстанції вірно визначив, що:
•   відповідно до ст. 19 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" відносини у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах;
•   в матеріалах справи відсутні жодні підтверджуючі документи про укладення з Відповідачами відповідного договору, взаєморозрахунки, відсутні тарифи, по яким нараховуються житлово-комунальні послуги та інші докази щодо вказаних правовідносин;
і ухвалив позовну заяву Позивача залишити без руху і надав строк не більше п’яти днів на виправлення недоліків.
В судовому засіданні 11.12.14 суд першої інстанції попередив представника Позивача про необхідність усунення недоліків позовної заяви, а також попередив про те, що наслідком неусунення недоліків протягом п’яти днів буде залишення позовної заяви без розгляду. Представник Позивача підтвердив, що йому зрозуміло, що в разі неусунення недоліків протягом п’яти днів позовна заява буде залишена без розгляду. Це підтверджується і технічним записом судового засідання 11.12.14.
Однак Позивач не усунув недоліки позовної заяви протягом відведеного строку. Так у судовому засіданні 25.12.14 Відповідач звернувся до представника Позивача з питанням, чи усунув Позивач недоліки позовної заяви, визначені судом першої інстанції, протягом відведеного строку (п’ять днів). Представник Позивача визнав, що жодних документів на усунення недоліків протягом п’яти днів не подавав.
Відповідно до ст. 72 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом, а документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.
Оскільки Позивач не клопотав про поновлення або продовження строку і не навів посилань на будь-які поважні причини, з яких він міг пропусти строк, суд першої інстанції повинен був відмовити у взятті документів, які представник Позивача надав лише 25.12.14 у судовому засіданні. Крім того, враховуючи ухвалу від 11.12.14 у справі (а.с. 39-40) суд першої інстанції повинен був залишити позовну заяву без розгляду.
Відповідач заперечував проти взяття документів Позивача і залучення їх до матеріалів справи 25.12.14, посилаючись на пропущений процесуальний строк у п’ять днів. Однак в порушення зазначених норм ЦПК України і прав Відповідачів, суд першої інстанції проігнорував заперечення Відповідача й узяв до уваги документи Позивача, надані 25.12.14.
4. Навіть не зважаючи на порушення процесуальних норм ЦПК України, зазначені у попередньому пункті цієї апеляційної скарги, і вивчаючи матеріали справи, ті недоліки позовної заяви, які були встановлені ухвалою суду першої інстанції від 11.12.14 (а.с. 39-40), не усунуті навіть із врахуванням документів, поданих з порушенням процесуальних строків 25.12.14.
Так в матеріалах справи досі відсутні підтверджуючі документи про укладення з Відповідачами відповідного договору, відсутні рішення органу місцевого самоврядування, яким затверджено тарифи, за якими повинні надаватися житлово-комунальні послуги, докази щодо надання власне послуг, їх обсягів, докази отримання послуг Відповідачами, докази виникнення обов’язку сплатити послуги, докази виникнення заборгованості.
Відповідно до ч. 3 ст. 213 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції порушив ці процесуальні норми, ухвалюючи Рішення, не з’ясувавши принципові обставини справи, та за умов фактичної відсутності доказів, що підтверджують обставини, на які посилався Позивач.

Щодо порушення норм матеріального права.
5. Суд першої інстанції вірно встановив, що відповідно до ст. 19 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" відносини у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Ст. 29 цього ж закону визначено, що договір на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції не з'ясував належним чином, чи є Товариство з обмеженою відповідальністю «Міська сервісна компанія «Управдом» (ідентифікаційний код юридичної особи – 38656815) належним Позивачем, тобто чи є він виконавцем житлово-комунальних послуг, визначеним в порядку, встановленому законодавством, чи є він балансоутримувачем. Це підтверджується відсутністю належних доказів у матеріалах справи.
Крім того, суд першої інстанції не з'ясував чи є ________________________________________________________ Відповідачами, тобто чи є вони власниками квартири. Це підтверджується відсутністю доказів того, що квартира належить Відповідачам на праві власності, у матеріалах справи.
6. В своєму Рішенні суд першої інстанції вірно посилається на положення ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", зазначаючи, що балансоутримувач будинку – власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Але посилання суду першої інстанції на норми, які визначають права балансоутримувача (в т.ч. щодо звернення до суду щодо спорів про оплату житлово-комунальних послуг), є безпідставними, оскільки Позивач не є балансоутримувачем будинку № 9-б по вул. Здолбунівській у м. Києві.
Суд першої інстанції не взяв до уваги, що належних доказів того, що Позивач є балансоутримувачем даного будинку надано не було. Позивач не є власником будинку. Позивач також не укладав із власниками будинку договір щодо утримання будинку на балансі.
З метою отримання достовірної інформації про балансоутримувача будинку № 9-б по вул. Здолбунівській, Відповідач звертався із відповідним запитом до Дарницької районної державної адміністрації (далі – ДРДА). У відповідь, своїм листом від 20.04.12 № 16/Д-675 (копія додається) ДРДА повідомила Відповідачу, що балансоутримувачем будинку № 9-б по вул. Здолбунівській є ТОВ "ЖБК "Управдом" (ідентифікаційний код юридичної особи – 38139151), директором якого є Сидоренко Олександр Леонідович. А отже на момент отримання відповіді від ДРДА Позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Міська сервісна компанія «Управдом», ідентифікаційний код юридичної особи – 38656815) балансоутримувачем будинку однозначно не був, а відомостей про передачу будинку з балансу ТОВ "ЖБК "Управдом" на баланс Позивача, як і доказів такої передачі, Позивачем не надано.
Відповідно, суд першої інстанції проігнорував ту обставину, що у Позивача відсутні будь-які законні підстави бути балансоутримувачем буд. № 9-б по вул. Здолбунівській, а значить надавати житлово-комунальні послуги мешканцям цього будинку.
Свій хибний висновок про те, що Позивач є балансоутримувачем, суд першої інстанції зробив лише на підставі сумнівного документу під назвою Авізо № 1 від 1 квітня 2013 року, в якому згадується операція передачі "поза баланс", тобто аж ніяк не на баланс. Це означає, що на баланс Позивача цей будинок не приймався.
Крім того, "авізо" взагалі не може використовуватися у якості оформлення передачі будинку на баланс, оскільки "авізо" в діловій, і особливо банківській практиці – лише повідомлення про виконання певної розрахункової або товарної операції.
7. Суд першої інстанції у своєму Рішенні (абз. 4 на стор. 2 копії Рішення) вірно зазначає, що відповідно до ст. 58, 59 ЦПК України слід прийти висновку, що вимога Позивача щодо заборгованості не підкріплена належними та допустимими доказами. Однак надалі в Рішенні суд констатує наявність заборгованості за житлово-комунальні послуги, хоча в матеріалах справи дійсно відсутні будь-які докази як надання послуг, виникнення обов’язку з їх оплати, так і заборгованості з їх оплати.
Слід зазначити, що всі “докази”, які нібито містять обґрунтування суми заборгованості, виготовлені безпосередньо Відповідачем і не містять предмету доказування, а саме – підтвердження того, що Відповідачам надавались якісь послуги, які були належної якості, в необхідній Відповідачам кількості, а Відповідачі потребували надання цих послуг і споживали їх. Тому суд першої інстанції зазначені докази не повинен був брати до уваги, оскільки вони не є належними і допустимими у розумінні ст. 58, 59 ЦПК України. Жодних пояснень або джерел походження сум, зазначених у довідці та розрахунках в матеріалах справи нема.
Окрім того, слід зазначити, що надані Позивачем "Довідка про нарахування та сплату по особовому рахунку", а також "Розрахунок інфляції та трьох процентів річних" не відповідають вимогам закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні“, та підкреслити, що всі "кількісні" докази Позивача не витримують жодної критики.
8. Стосовно періоду можливого виникнення заборгованості. Суд першої інстанції зазначає, що відповідно до акту № 1/1е/299 від 23.08.13, Позивач прийняв на баланс буд. № 9-б по вул. Здолбунівській. З огляду на обставини, викладені в пункті 6 цієї апеляційної скарги, законні підстави й сам факт передачі будинку на баланс Позивачу викликають обґрунтовані сумніви. Однак, навіть якщо припустити, що передача відбулася, то висновок про початок виникнення заборгованості з 01.04.14 абсолютно не відповідає матеріалам справи, в т.ч. зазначеному вище акту. Адже як могло розпочатися надання послуг і виникнення обов’язку їх сплати на користь Позивача з 01.04.14, якщо Позивач навіть теоретично не міг бути балансоутримувачем станом на цю дату?
9. В своєму Рішенні суд першої інстанції неодноразово посилається на ЖК України. З даного приводу, слід зазначити, що ЖК України станом на 25.12.14 Верховною Радою України не прийнято, що підтверджується відсутністю відповідної публікації у ЗМІ та інформацією з сайту Верховної Ради України. Таким чином посилання суду на неіснуючий закон – є взагалі недоречним.
10. В Рішенні суду першої інстанції із посиланням на ст. 32 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" зазначено, що "розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку". Водночас в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація: щодо розміру затверджених цін/тарифів на нібито надані житлово-комунальні послуги, щодо обсягів нібито наданих послуг, тобто показань засобів обліку або норм, затверджених в установленому порядку.
В т.ч. суд першої інстанції в своєму Рішенні зазначає, що вартість послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території визначалася з розрахунку на 1 кв.м загальної площі квартири Відповідача та виходячи з діючих з квітня 2012 року по грудень 2013 року тарифів, затверджених органами місцевого самоврядування. По-перше, інформація про такі джерела розрахунків у матеріалах справи відсутня, тому викликає сумнів джерело походження цієї інформації у суду першої інстанції. По-друге, будь-які копії рішень органів місцевого самоврядування або зазначення їх реквізитів у матеріалах справи відсутні, а тому прийти до обґрунтованого і підтвердженого висновку про чинність тарифів суд ніяк не міг.
Стосовно ж переліку житлово-комунальних послуг, то інформації про це також немає у позовній заяві та додатках до неї. Однак з усних пояснень представника Позивача, даних протягом судових засідань, стає зрозумілим, що Позивач вважає, що надавав Відповідачам послуги з утримання будинку, та прибудинкової території, централізованого опалення та незрозумілу послугу "антена".
З приводу надання послуги централізованого опалення, то згідно з ч. 4 ст. 19 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", виконавцем послуг з централізованого опалення є суб’єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Відповідно до інформації ДРДА (лист від 25.07.14 № 101-78(з), копія додається), територію Дарницького району (де знаходиться буд. № 9-б по вул. Здолбунівській) обслуговують тільки дві теплопостачальні організації: ПАТ "Київненерго" та ТОВ "Єврореконструкція". Як видно, суд першої інстанції хибно прийняв за достовірну ту інформацію, що Позивач міг законно надавати послуги з централізованого опалення.
Серед іншого суд першої інстанції посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 21.07.05 № 630, п. 8 якої передбачає надання послуг з централізованого опалення згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які посилання на існування такого договору між Позивачем і Відповідачами (про що зазначено в т.ч. в ухвалі від 11.12.14, а.с. 39-40), Позивач не має жодних законних підстав надавати Відповідачам послуги з централізованого опалення.
Щодо надання решти послуг, в т.ч. щодо утримання будинку, та прибудинкової території, то Позивач не має законних підстав надавати такі послуги, оскільки не має статусу балансоутримувача, що обґрунтовано в пункті 6 цієї апеляційної скарги.
11. Крім того суд першої інстанції не взяв до уваги наступні обставини.
Позовні вимоги Позивача в цілому не підкріплені належними та відповідними доказами. Так у якості доказу, що підтверджує, на думку Позивача, факт наявності заборгованості та визначену ним ціну позову, є "Розрахунок ціни позову" (додаток 5 до позовної заяви). Однак, цей розрахунок не може вважатися належним і відповідним доказом, оскільки не підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку про витрати виконавця послуг по будинку, нормативно-правовими актами про затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги, не містить правовстановлюючих документів на закріплену за будинком прибудинкову територію, технічного паспорту будинку з даними про житлову та загальну площу будинку, площу підвалів, технічних поверхів, сходових клітин, та інших показників, які впливають на визначення розміру щомісячної плати за житлово-комунальні послуги, і які є підставою для формування тарифів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.09 № 529.
Договірні відносини, як і будь-які інші відносини, між особами, які беруть участь у справі, відсутні. Позивач не надав суду первинних документів бухгалтерського обліку, які б підтвердили понесені Позивачем витрати на надання житлово-комунальних послуг в розмірі заявлених до суду вимог. Надання житлово-комунальних послуг, кількісні та якісні показники надання послуг, обсяги та види робіт (послуг), обґрунтованість та правильність нарахування плати не підтверджена доказами. Розрахунок, наданий Позивачем, є неправильним, необґрунтованим та сфальсифікованим.
Також Позивач не надав доказів наявності в нього права на надання житлово-комунальних послуг мешканцям житлового будинку № 9-б по вул. Здолбунівській, його права та обов’язку укладати з власниками квартир договори на надання житлово-комунальних послуг, доказів того, що він є виконавцем житлово-комунальних послуг по цьому будинку, або доказів того, що він як виконавець послуг по будинку уклав договір з управителем будинку у відповідності до Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України від 25.04.05 № 60. Врешті Позивач не надав доказів наявності правових підстав для ведення своєї діяльності в зазначеному будинку.
Між Позивачем та Відповідачами відсутні будь-які договірні відносини, як і відсутні будь-які укладені договори. Це підтверджується і висновками суду першої інстанції.
Посилання суду першої інстанції на статті 20, 32 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", а також на Правила користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями є недоречними, оскільки вони тільки зазначають, що всі відносини щодо житлово-комунальних послуг виникають лише з договору на надання житлово-комунальних послуг, який (як уже зазначалося) між Позивачем та Відповідачами не укладено.
Серед іншого, в Рішенні суду першої інстанції зазначено, що "внесення плати за користування комунальними послугами є обов'язком Відповідачів, передбаченим законодавством", однак в матеріалах справи відсутні докази того, що послуги Відповідачам були надані Позивачем.
Все перелічене свідчить про відсутність в матеріалах справи будь-яких фактичних доказів надання послуг, їх видів, обсягів, а також тарифів на послуги, з яких могла б складатись (розраховуватись) якась заборгованість.
Відповідно посилання суду першої інстанції на статті 11, 22, 509 і 625 ЦК України є безпідставним, оскільки будь-які правовідносини між Позивачем і Відповідачами або грошові зобов’язання Відповідачів перед Позивачем відсутні та недоведені. Як зазначалось, будь-які докази зворотного в матеріалах справи відсутні. Отже будь-які розрахунки боргу, в т.ч. із урахуванням інфляції та відсотків є безпідставними.
Щодо довідки за формою № 3, яка є у матеріалах справи, то вона не є належним доказом у цьому провадженні, оскільки містить інформацію лише про осіб, місце проживання яких зареєстроване за певною адресою, проте не містить жодних відомостей про те, хто є власником цієї квартири.
Окрім того у ст. 11 ЦК України встановлені підстави виникнення цивільних прав і обов’язків. Так зокрема, права виникають із договорів і інших правочинів (договірні зобов’язання). Як було зазначено вище, між сторонами немає жодного договору чи іншого правочину, встановленого законом. Відтак права Позивача Відповідачі порушити не могли, а у матеріалах справи відсутні докази порушення прав Позивача Відповідачами. Відповідно у позові відсутній предмет захисту в судовому порядку і відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 297, 303, 304, 307, 309, 313, 314 ЦПК України,

ПРОШУ:

1.   Відкрити апеляційне провадження у цивільній справі.
2. Скасувати Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25.12.14 у справі № 753/18684/14-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міська сервісна компанія «Управдом» до _____________________________________________________ про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.
3. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.


Додатки:
1.   Копія Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25.12.14 у справі № 753/18684/14-ц.
2.   Копія листа ДРДА від 20.04.12 № 16/Д-675.
3.   Копія листа ДРДА від 25.07.14 № 101-78(з).
4.   Копії апеляційної скарги із додатками для Позивача та Відповідача 2.


«05» січня 2015 року   ___________________________

[Юрій Васильович]

Не бачив зауважень щодо тарифу.
Позивач вже є балансоутримувачем.

[Євген]

Не бачив зауважень щодо тарифу.

Я дійсно хотів писати про скасовані тарифи. Але не побачив, як зачепитись. Позивач і райсуд про них ані слова не сказали. Саме про це я у скарзі написав. Спробую ще раз акцентувати, якщо буде нагода. Але як ні з того, ні з сього почати писати про те, що тарифи скасовано, не знаю. Суд запитає, а чому Ви саме про ці рішення нам розказуєте, а не про інші, он їх скільки на сайті ГІОЦу. Розумієте?

Позивач вже є балансоутримувачем.

Що Ви мали на увазі?

P.S.: Скаргу вчора відіслав поштою.

[Юрій Васильович]

Я дійсно хотів писати про скасовані тарифи. Але не побачив, як зачепитись. Позивач і райсуд про них ані слова не сказали.

Позивачу це невігідно. Суд повинен зменшити суму боргу, рахуючи борг по попереднім тарифам. Суд пішов на поводу у позивача, тому й не згадав про нечинний тариф.
Для Вас це реальний шанс зменшити розмір стягнення.

Суд запитає, а чому Ви саме про ці рішення нам розказуєте, а не про інші,

Тому, що вони стосуються тарифів, які застосовано до Вас.

Що Ви мали на увазі?

Акт №1/1е/229 від 23.08.2013р.

[Євген]

Отримав листа з райсуду про те, що м/с передані до апеляційного.
Відповідач2 (не була присутня) досі не отримала своє рішення поштою.

Також в реєстрі нарешті з'явилися рішення у справі.
Ухвала про відкриття провадження: http://reyestr.court.gov.ua/Review/42268201
Ухвала про недоліки позовної заяву: http://reyestr.court.gov.ua/Review/42268224
Рішення про задоволення вимог: http://reyestr.court.gov.ua/Review/42268270

[Євген]

Отримав повістку з апеляційного суду.
Розгляд призначено на 10 лютого 2015 о 15:40.

[Євген]

Додам посилання на ухвалу апеляційного суду (не помітив, як тему перенесено у справи, вибачайте).
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43438948

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 25 грудня 2014 року скасувати.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Міська сервісна компанія «Управдом» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги залишити без розгляду.

Зазначу, що в апеляції мої інтереси майстерно, але в своєму стилі захищав добре вам відомий ВАВАНчик!
Хочу ще раз йому подякувати при цій нагоді.