Для того, щоб надіслати запитання, реєстрація у форумі не потрібна.
3. так в першій інстанції при досліджені доказів ми витребувували платіжні, бухгалтерські документи на підтвердження цих оплат , однак «ЛКП» не надало підтверджуючих документів.
4. Щодо рішень Львівської міської ради (а.с. 224-228) які з’явились в матеріалах справи 04.12.2014 року , які в судовому засіданні не оголошувались і не досліджувались,
18.02.2008 року виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв нове рішення № 68 «Про затвердження тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій для населення у м. Львові індивідуально по кожному будинку». Отже, з 20.03.2008 року діють нові тарифи на квартплату згідно яких і відбувається нарахування.
5. - апеляційний суд виходив із того, що відповідачем не надано суду доказів неналежного утримання позивачем будинку, і ненадання послуг відповідно до даного виду будинку, однак з актами претензіями відповідачі звертатись не могли, оскільки акт-претензія це частина договору в якому і зазначені кількісні якісні показники послуг;
Цитата: Gelo від 29 Грудня 2014, 19:40:38Цитувати Почему на это ни кто не обращает внимание?Доказательств ведь нет.в матеріалах справи заява на застосування позовної давності - її колегіально не помітили, ми звертали увагу суду що зарплати виплачуються,доказів не надано більше того ЛКП перд тим зверталось за судовим наказом , і гроші були на судовий наказ, і суд про це знав.Держава створена людьми для людей, а не для КП і олігархів .
Цитувати Почему на это ни кто не обращает внимание?Доказательств ведь нет.
Когда получено решение апелляционного суда?Со дня получения дается 20 дней для подачи кассации. Как со сроками?Цитата: Gelo від 29 Грудня 2014, 19:40:38Цитувати1 особа була присутня при оголошнні 08.12, отримала повне 15,12, 2 особа отримала повне 16.12 , 3 особа не отримала рішення.
Цитувати1 особа була присутня при оголошнні 08.12, отримала повне 15,12, 2 особа отримала повне 16.12 , 3 особа не отримала рішення.
1 особа була присутня при оголошнні 08.12, отримала повне 15,12, 2 особа отримала повне 16.12 , 3 особа не отримала рішення.
Апелянт ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції визнала, що з претензіями у відповідності до ст. 18 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" відповідачі до ЛКП не зверталися, так само, як не зверталися до суду (у відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України) з заявою про застосування позовної давності до спірних правовідносин, оскільки (як вбачається зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4) згадані відповідачі взагалі не визнають будь-яких своїх зобов'язань перед ЛКП у зв'язку з ніби-то відсутністю договірних відносин між сторонами спору.
послідня редакція касації 01.01.2015, клопотання на поновлення, опис вкладення
2. Виконавець надає послуги відповідно до встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг, копія якого додається до цього договору.
Державний герб УкраїниУ Х В А Л АІМЕНЕМ УКРАЇНИ20 травня 2015 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:головуючого: Кузнєцова В.О., суддів: Ізмайлової Т.Л.,Мостової Г.І., Мартинюка В.І.,Наумчука М.І.,- розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Львівського комунального підприємства «Тополя-406» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, зустрічним позовом ОСОБА_6 до Львівського комунального підприємства «Тополя-406» про визнання зобов'язання по оплаті за житлово-комунальні послуги недійсними, визнання зобов'язальних правовідносин в сфері надання житлово-комунальних послуг такими, що не склалися, та зустрічним позовом ОСОБА_7 до Львівського комунального підприємства «Тополя-406» про визнання дій незаконними та визнання боргу недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 08 грудня 2014 року, в с т а н о в и л а :У листопаді 2012 року Львівське комунальне підприємство «Тополя-406» (далі - ЛКП «Тополя-406») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про солідарне стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, з урахуванням уточнених позовних вимог, станом на 01 березня 2014 року в сумі 30 256,68 грн, яка складається із заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території в сумі 10 538,50 грн, із заборгованості з теплопостачання в сумі 18 163,84 грн, з водопостачання та водовідведення в сумі 791,68 грн, за підігрів води в сумі 762,66 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі користуючись послугами позивача, оплату за надані послуги не вносили, у зв'язку з чим утворилася зазначена заборгованість.У грудні 2012 року ОСОБА_9 звернулась до суду із зустрічним позовом до ЛКП «Тополя-406» та з урахуванням уточнених та доповнених позовних вимог просила визнати зобов'язання ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 перед ЛКП «Тополя-406» по оплаті за житлово-комунальні послуги за період з 1998 року до 31 серпня 2012 року в сумі 24 370,27 грн недійсними, визнати зобов'язальні правовідносини в сфері надання житлово-комунальних послуг між ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ЛКП «Тополя-406» за період з 01 листопада 2012 року до 01 листопада 2013 року, такими, що не встановились.У березні 2013 року ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом до ЛКП «Тополя-406» та просив визнати дії останнього щодо нарахувань платежів за комунальні послуги на ОСОБА_10 за період з 1998 року до 2012 року незаконними; визнати дії ЛКП «Тополя-406» по зміні заднім числом власника квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_10 на ОСОБА_6 та видачі неправдивого розрахунку заборгованості від 28 січня 2013 року незаконним; визнати борг за житлово-комунальні послуги в сумі 26 170,04 грн на особовому рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_10 - перед ЛКП «Тополя-406» недійсним.Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 23 червня 2014 року позов ЛКП «Тополя-406» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ЛКП «Тополя-406» за період з листопада 2012 року до березня 2014 року включно: 2 680,01 грн заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території, 3 927,57 грн заборгованості за центральне опалення, 791,68 грн заборгованості за водопостачання та водовідведення, 762,66 грн заборгованості за підігрів води, а також 250 грн витрат по оплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог ЛКП «Тополя-406» відмовлено, в зв'язку з безпідставністю. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволено частково. Визнано дії ЛКП «Тополя-406» з нарахування плати за житлово-комунальні послуги незаконними та визнано недійсною заборгованість ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з оплати таких послуг за період до листопада 2012 року. У задоволенні решти зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відмовлено. Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 08 грудня 2014 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги ЛКП «Тополя-406» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ЛКП «Тополя-406» заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_1 станом на 01 березня 2014 року у загальному розмірі 30 256,68 грн, з яких 10 538,50 грн - за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, 18 163,84 грн - за послуги теплопостачання, 791,68 грн - за послуги водопостачання і водовідведення, 762,66 грн - за послуги підігріву води. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відмовлено.У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення апеляційного суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Статтею 214 ЦПК України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про задоволення первісних позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що відповідачі за надані житлово-комунальні послуги проводили оплату частково, внаслідок чого за ними утворилась заборгованість зі сплати за такі послуги. Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, апеляційний суд зазначив, що позивачем за зустрічним позовом не було надано жодних доказів, передбачених Законом України «Про житлово-комунальні послуги» про невиконання чи неналежне виконання позивачем своїх обов'язків з утримання житла та наданню житлово-комунальних послуг. Крім того, апеляційним судом зауважено, що відповідачі із заявою про застосування строків позовної давності не звертались. Проте повністю погодитись з такими висновками апеляційного суду не можна.З матеріалів справи вбачається, що власниками квартири АДРЕСА_1 зазначено ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7, відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру НОМЕР_2 (а.с. 58). З довідки відділу ЖГ ЛКП «Тополя-406» №4968 від 12 листопада 2013 року (а.с. 88), вбачається, що в згаданій квартирі зареєстровано 3 особи: ОСОБА_7, ОСОБА_6(співвласники), ОСОБА_8Відповідно до розрахунку позивача заборгованість відповідачів за надані послуги станом на 01 березня 2014 року склала 30 256,68 грн, зокрема, заборгованість з квартплати в сумі 10 538,50 грн, з теплопостачання в сумі 18 163,84 грн, з водопостачання та водовідведення в сумі 791,68 грн, за підігрів води в сумі 762,66 грн.Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 1875-IV від 24 червня 2004 року) визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.Разом з тим, ст. 4 Закону № 1875-ІV від 24 червня 2004 року передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.Водночас ч. 1 ст. 19 Закону № 1875-IV від 24 червня 2004 року передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.Статті 20, 21 цього Закону визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону № 1875-IV від 24 червня 2004 року передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» (далі - постанова № 529).З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19 - 21 Закону №1875-IV від 24 червня 2004 року, постанови № 529 вбачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону № 1875 - IV від 24 червня 2004 року.Разом з тим виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (ст. ст. 3, 6, 12 - 15, 20 ЦК України, ст. ст. 3-5 ЦПК України) можна дійти висновку про те, що в разі невизнання споживачем права виробника, (виконавця) послуг на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.Проте, сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості за фактично надані послуги.Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 560 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» затверджено типовий перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.Відповідно до положень ст. 162 ЖК УРСР плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.Згідно з п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями власники приватизованого житла в багатоквартирних будинках (до них належать і власники квартир у кооперативних будинках та викуплених квартир) є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і повинні сплачувати свою частку витрат у загальних витратах на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі. Послуги з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій зобов'язані сплачувати як квартиронаймачі, так і власники викуплених та приватизованих квартир. Відповідно до вимог ст. 360 Цивільного кодексу України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд в порушення ст.ст. 212-215, 303, 315 ЦПК України, не з'ясував належним чином усіх фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для її вирішення, не надав відповідної оцінки наявним у справі доказам в їх сукупності та дійшов передчасного висновку про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів за первісним позовом.Взявши до уваги розрахунки заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, а також за житлово-комунальні послуги, надані ЛКП «Тополя-406», апеляційний суд не з'ясував належним чином за який саме період виникла зазначена заборгованість, і хто має нести вказані витрати, оскільки з наданих розрахунків вбачається, що на дату їх складання вже існувала заборгованість. Відповідач ОСОБА_6 зверталась до суду із клопотанням про витребування помісячних розрахунків заборгованості за період виникнення заборгованості (а.с. 101), проте вказане клопотання було залишено без уваги, а позивачем таких відомостей не надано. З попередження ЛКП «Тополя-406» (а.с. 114), виданого на ім'я ОСОБА_10 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року) вбачається, що заборгованість на 01 березня 2011 року становила 20 563,92 грн, з яких заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території становила 8 416,98 грн, за споживання холодної води - 528,41 грн, гарячої води - 408,85 грн, за центральне опалення - 11 209,68 грн.Апеляційний суд, зауважуючи у мотивувальній частині рішення про те, що відповідачі до суду із заявою про застосування строків позовної давності не звертались, не звернув належної уваги на письмові пояснення ОСОБА_8 (а.с. 122-123), у яких останній заявляє клопотання про застосування позовної давності. Вирішуючи питання про солідарне стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території та житлово-комунальні послуги, апеляційний залишив поза увагою, те, що солідарне стягнення такої заборгованості у даних правовідносинах законом не передбачено. Водночас не з'ясовано яким чином розподілено частки у власності спірної квартири, з урахуванням того, що один із співвласників ОСОБА_10 помер, даних про прийняття за ним спадщини матеріали справи не містять. Апеляційним судом не перевірено на підставі чого особовий рахунок НОМЕР_1 був переоформлений з ОСОБА_10 на ОСОБА_6, оскільки співвласником спірної квартири є також ОСОБА_7Зазначаючи про те, що відповідачами за первісним позовом не надано доказів про невиконання або неналежне виконання ЛКП «Тополь-406» своїх обов'язків з утримання житла та наданню житлово-комунальних послуг, апеляційний суд залишив поза увагою, що позивачем в обгрунтування позовних вимог не надано доказів надання таких послуг, а також доказів того, що вони були отримані всіма споживачами, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 тривалий час перебуває за межами України і не є співвласником спірного майна. Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справКеруючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справу х в а л и л а :Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 08 грудня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.Ухвала оскарженню не підлягає.Головуючий В.О. Кузнєцов Судді: Т.Л. Ізмайлова В.І. Мартинюк Г.І. Мостова М.І. Наумчук
чи варто
Стаття 300. Доповнення, зміна апеляційної скарги або відкликання її чи відмова від неї1. Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.