Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Ухвалою ВАСУ від 03.07.2015 р. відмовлено у відкритті касаційного провадження на ухвали ШРС від 16.04.2015 р. і КААС від 04.06.2015 р.:


http://reyestr.court.gov.ua/Review/47036805

[Перо]

Ухвалою ВАСУ від 04.08.2015 р. відкрито провадження за касаційною скагою на ухвалу КААС від 25.06.2015 р.:


http://reyestr.court.gov.ua/Review/48303367

КАСАЦІЙНА СКАРГА.

(click to show/hide)

Оскаржувана ухвала КААС відправлена не раніше 08.07.2015 р. і отримана мною поштою 15.07.2015 р., що підтверджується копією конверту із відбитком поштового штемпелю та поштовим ідентифікатором, і роздруківкою онлайн-сервісу «Укрпошти», у зв’язку із чим прошу поновити строки на касаційне оскарження.
Оскаржувана ухвала КААС від 25.06.2015 р. прийнята з порушенням норми процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). При прийнятті судових рішень по цій справі мені мали бути присуджені всі здійснені мною на ці моменти документально підтверджені судові витрати (за передуючи апеляційні та касаційні скарги тощо), а не лише 32,19 грн. за подану позовну заяву.
До висновку щодо розподілу судових витрат судом, що ухвалив судове рішення, яким не є Шевченківський районний суд м. Києва дійшов суд ухвалою Шевченківського райсуду м. Києва від 16.04.2015 р., що залишена без змін ухвалами КААС від 04.06.2015 р. і ВАСУ від 03.07.2015 р., за поданою мною заявою, що відповідно до ст. 72 КАС звільнено від доказування.
В порушення п. 3 ч. 1 ст. 206 КАС в ухвалі КААС від 25.06.2015 р. відсутні мотиви відхилення наведених мною доводів щодо застосування процесуального законодавства.
Таким чином, на даний час у законній силі залишаються ухвала Шевченківського райсуду м. Києва від 16.04.2015 р., якою зазначено, що розподіл судових витрат здійснюється не цим судом, а вищестоящими інстанціями, а також протилежна їй за змістом оскаржувана ухвала КААС від 25.06.2015 р., якою вказано, що такий розподіл здійснюється саме Шевченківським райсудом м. Києва.
Відповідно до ч. 8 ст. 22 КАС спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються (у т. ч. спори щодо підсудності вирішення клопотання про прийняття додаткового рішення).
На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 22, 102, 229 КАС,

ПРОШУ:

поновити строки на касаційне оскарження;
оскаржувану ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 р. скасувати, постановивши нову ухвалу про задоволення заяви.
Додатки: копії скарги (для сторін), ухвала КААС від 25.06.2015 р. з конвертом КААС і роздруківкою «Укрпошти», копії ухвал від 16.04.2015 р., 04.06.2015 р.

30 липня 2015 р.                                      /Третя особа Олійник Д. В./

[Перо]

Допоки між собою дві інстанції з'ясовували -кому ж із них приймати рішення про повернення судових витрат, це зробив ВАСУ ухвалою від 23.09.2015 р. за окремо поданою мною заявою:


http://reyestr.court.gov.ua/Review/51776024

[Перо]

У цій справі мною, як представником однієї з третіх осіб, а далі третьою особою зі самостійними вимогами на предмет спору були подані дві заяви про винесення додаткового рішення у справі. По першій заяві від 28.03.2016 р. ніякого руху немає. По другій заяві від 20.04.2016 р. (суддя Волошин) учасники справи мали отримувати повістки і протягом цього року відбулося кілька засідань, в ході яких мною були подані необхідні пояснення. Зміст другої заяви:

(click to show/hide)

<...>

у справі № 761/8760/14-а (пр. 2-а/761/220/2014)
 
судовий збір не справляється на підставі п. 5 ч. 2 ст. 3
Закону України № 3674-VI «Про судовий збір»

ЗАЯВА ПРО ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ.

Позивач Хельвас В. П. предмет позовних вимог виклав у прохальній частині заяви від 24.01.2007 р. (т. 1, а. с. 3-5). До адміністративного позову подані додаткові заяви від 23.03.2007 р. (т. 1, а. с. 45-46), від 30.07.2007 р. (т. 1, а. с. 69-70), від 17.10.2012 р. (де позивач просив залишити свої позовні вимоги в іншій частині незмінними, а також зазначив, що вплив інших актів КМДА на рішення у справі має оцінюватися судом згідно ч. 9 ст. 171 КАС.), від 13.05.2014 р. (де також зазначено про незмінність позовних вимог в іншій частині) тощо.
Судом  позовні вимоги Хельваса В. П. задоволено у частині визнання незаконними і нечинними з моменту прийняття розпоряджень КМДА № 640 від 30.05.2007 р. «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної і водовідведення холодної та гарячої води», № 641 від 30.05.2007 р. «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 р. № 748», № 642 від 30.05.2007 р. «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води», № 643 від 30.05.2007 р. «Про затвердження тарифів на теплову енергію» незаконними і нечинними з моменту прийняття.
Позовні вимоги Хельваса В. П. первісно були заявлені 27.01.2007 р., коли тарифів, встановлених вищевказаними розпорядженнями (у зворотному часі з 01.12.2006 р.) не існувало. У додаткових заявах позивач Хельвас В. П. звертав увагу суду на незаконність також й розпоряджень КМДА №№ 1574, 1575, 1576, 1577 від 30.10.2006 р., №№ 1784, 1785, 1786, 1787 від 15.12.2006 р., №№ 141, 142, 143, 144 від 12.02.2007 р., та незаконність дій КМДА з 01.12.2006 р., але ці вимоги не були вирішені. Це призвело до того, що після набрання законною силою рішення у цій справі, відповідач КМДА надав вказівку застосовувати «паралельні» у часі й також незареєстровані розпорядження, що календарною датою передували розпорядженням, які визнані незаконними (див. лист КП «Липкижитлосервіс» від 11.03.2015 р. № 47-к), а відтак права та інтереси позивача та третіх осіб на його стороні фактично не були повною мірою захищені.
Відповідно до ч. 9 ст. 171 КАС, якщо у процесі розгляду справи щодо нормативно-правового акта виявлено незаконність або невідповідність правовому акту вищої юридичної сили інших правових актів чи їх окремих положень, крім тих, щодо яких відкрито провадження в адміністративній справі, які впливають на прийняття постанови у справі, суд визнає такі акти чи їх окремі положення незаконними або такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили.  Відповідно до ч. 1 ст. 168 КАС, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.
Ухвалюючи рішення у справі суди залишили поза увагою «поновлення дії», на думку відповідача, інших розпоряджень, чим не у повному обсязі захистили права позивача і третіх осіб.
На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 168, 171 КАС,

ПРОШУ:

Визнати невідповідними законодавству, нечинними з моменту прийняття:
розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1574 від 30 жовтня 2006 р. «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій»,
розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1575 від 30 жовтня 2006 р. «Про затвердження тарифів на теплову енергію»,
розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1576 від 30 жовтня 2006 р. «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води»,
розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1577 від 30 жовтня 2006 р. «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води»,
розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1784 від 15 грудня 2006 р. «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення та постачання холодної і гарячої води та водовідведення холодної і гарячої води»,
розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1785 від 15 грудня 2006 р. «Про впорядкування розмірів квартирної плати та плати за утримання окремих типів будинків та їх прибудинкових територій»,
розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1786 від 15 грудня 2006 р. «Про затвердження, погодження змін до розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 30 жовтня 2006 року N 1575, від 30 жовтня 2006 року N 1576 та від 30 жовтня 2006 року N 1577»,
розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1787 від 15 грудня 2006 р. «Про внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30 жовтня 2006 року № 1574»,
розпорядження Київської міської державної адміністрації № 141 від 12 лютого 2007 р. «Про внесення змін до розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 N 748 та від 30.10.2006 № 1574»,
розпорядження Київської міської державної адміністрації № 142 від 12 лютого 2007 р. «Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 № 1575»,
розпорядження Київської міської державної адміністрації № 143 від 12 лютого 2007 р. «Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 № 1576»,
розпорядження Київської міської державної адміністрації № 144 від 12 лютого 2007 р. «Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 № 1577»,
розпорядження Київської міської державної адміністрації № 978 від 30 липня 2007 р. «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води» (із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 28 серпня 2007 року № 1110, від 30 липня 2008 року № 1060);
розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1127 від 28 серпня 2007 р. «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води  (із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 29 грудня 2007 року № 1795, від 27 листопада 2008 року № 1661);
розпорядження Київської міської державної адміністрації № 516 від 29 квітня 2009 р. «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення»,
розпорядження Київської міської державної адміністрації № 518 від 29 квітня 2009 р. «Про встановлення та погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»,
розпорядження Київської міської державної адміністрації № 520 від 29 квітня 2009 р. «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та затвердження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»,
розпорядження Київської міської державної адміністрації  № 619 від 27 травня 2009 р. «Про внесення змін та доповнень до розпоряджень виконавчого органу Київської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.04.2009 р. № 519 та від 29.04.2009 № 520»,
 розпорядження Київської міської державної адміністрації № 620 від 27 травня 2009 р. «Про внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.04.2009 № 518»,
Додатки: лист КП «Липкижитлосервіс» від 11.03.2015 р. (для суду), копії заяви для сторін.

Прохання учасникам цієї справи, в яких виникла аналогічна ситуація, коли в листуванні з ЖЕО, РДА, КМДА і його підрозділами, тим паче в судах, виникають питання застосування перелічених в заяві про додаткове рішення розпоряджень КМДА, подати клопотанням відповідні докази в цю справу. Це будуть додаткові докази незахищенності повною мірою позивача і третіх осіб на його стороні констатацією лише незаконності і нечинності розпоряджень КМДА №№ 640, 641, 642, 643 від 30.05.2017 р. постановою суду від 30.09.2014 р. у цій справі.

RIP. Позивач Хельвас В. П. на жаль помер 13.01.2016 р. у віці 76 років, внаслідок нещасного випадку, що підтверджено на запит суду.

[Перо]

Наступне судове засідання з приводу додаткового рішення, яке суддя Волошин дуже не хоче виносити, відбудеться 29 січня 2018 р. о 15-00. Не хоче -тому що цього не хоче ПАТ "Київенерго":

[aliv]

Прикольно. Сегодня пришла повества о вчерашнем заседании... Что-то интересного было?

[Перо]

Сьогодні нарешті надійшла поштою ухвала від 29.01.2018 р. підлабузника КМДА Волошина:

(click to show/hide)

Державний герб України

Справа № 761/8760/14-а

Провадження № 2-адр/761/2/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     29 січня 2018 року  Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді:          Волошина В.О.

при секретарі:          Кривошиї Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1, про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Київської міської державної адміністрації, треті особи: Житлово-експлуатаційний кооператив «Теремки-2», Житлово-будівельний кооператив «Буревісник-3», Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сердолік», Приватне підприємство «Компанія «ФАХ», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, Публічне акціонерне товариство «Київенерго», Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», ОСОБА_15, ОСОБА_16, Житлово-будівельний кооператив «Хімікат», Житлово-будівельний кооператив «Хімік-17», Житлово-будівельний кооператив «Хімік-18», Житлово-будівельний кооператив «Кристал-22», ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22. ОСОБА_23, ОСОБА_24 про визнання тарифів такими, що порушують вимоги закону, скасування рішень про підвищення тарифів, визнання розпоряджень незаконними і нечинними з моменту прийняття та за позовом треті осіб з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_1 та Житлово-будівельного кооперативу «Ремонтник» до Київської міської державної адміністрації про визнання розпоряджень нечинними з моменту їх прийняття, суд , -

в с т а н о в и в:

Заявник звернувся до суду з заявою про винесення додаткового рішення у справі №  761/8760/14-а про визнання невідповідними законодавству, нечинними з моменту прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30 жовтня 2006р. №  1574, від 30 жовтня 2006р. № 1575, від 30 жовтня 2006р. № 1576, від 30 жовтня 2006р. № 1577, від 15 грудня 2006р. № 1784, від 15 грудня 2006р. № 1785, від 15 грудня 2006р. № 1786, від 15 грудня 2006р. № 1787, від 12 лютого 2007р. № 141, від 12 лютого 2007р. № 142, від 12 лютого 2007р. № 143, від 12 лютого 2007р. № 144, від 30 липня 2007р. № 978, від 28 серпня 2007р. № 1127, від 29 квітня 2009р. № 516, від 29 квітня 2009р. № 518, від 29 квітня 2009р. № 520, від 27 травня 2009р. № 619, від 27 травня 2009р. № 620, що встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги.

В обґрунтування доводів щодо підстав звернення до суду із зазначеною заявою заявник зазначає, що   під час розгляду справи не вирішено питання щодо визнання незаконними розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 30 жовтня 2006р. за № №1574, 1575, 1576, 1577, від 15 грудня 2016р. за № №1784, 1785, 1786, 1787, від 12 лютого 2007р. за № №141, 142, 143, 144 та щодо незаконності дій відповідача Київської міської державної адміністрації з 01 грудня 2006р.

Відповідно до ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Учасники в судове засідання, яке відбулося 29 січня 2018р.не з'явилися. Про розгляд справи щодо ухвалення додаткового судового рішення повідомлялися належним чином і завчасно.

Суд, відповідно до вимог ч.9 ст.205 КАС України, вважає можливим розглянути вказану заяву у відсутність сторін та третіх осіб.

Дослідивши обставини, викладені в заяві щодо винесення додаткового судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2, відповідно до актового запису про смерть № 979 від 14 січня 2016р. помер ІНФОРМАЦІЯ_1

Положеннями ч.2 ст. 9 КАС України (в редакції на час прийняття рішення), визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Приписами ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

З аналізу даної норми вбачається, що   можливість ухвалення у справі додаткового судового рішення (постанови) виникає лише з метою усунення такого недоліку, як неповнота судового рішення, тобто невирішеність питань, які необхідно було вирішити у постанові.

Суд зазначає, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Отже, додаткове рішення суд приймає, якщо у його рішенні: 1)було вирішено не всі вимоги адміністративного позову, щодо яких було досліджено докази; 2) не встановлено способу виконання судового рішення; 3) не вирішено питання про судові витрати.

Для прийняття додаткового рішення достатньо наявності хоча б однієї з цих підстав.

Судом було встановлено, що перелічені заявником розпорядження Київської міської державної адміністрації, що встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги, не були предметом спору при розгляді справи № 761/8760/14-а за позовом ОСОБА_2 до Київської міської державної адміністрації (КМДА), а отже не досліджувалися судом в процесі розгляду справи № 761/8760/14-а.

Отже, з аналізу діючих норм законодавства вбачається, що заявником не зазначені   та не обґрунтовані підстави, передбачені вимогами   ч. 1 ст. 252 КАС України, а тому суд приходить до висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення по справі є такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись   ст.ст. 241-245, 248, 252, 256, 295 КАС України,   суд, -

у х в а л и в :

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_18), про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2(ІНФОРМАЦІЯ_2, місце реєстрації: АДРЕСА_19 до Київської міської державної адміністрації (код ЄДРПОУ. 00022527) , треті особи: Житлово-експлуатаційний кооператив «Теремки-2» (код ЄДРПОУ. 22895531), Житлово-будівельний кооператив «Буревісник-3» (код ЄДРПОУ. 22872597), Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сердолік» (код ЄДРПОУ. 36558143), Приватне підприємство «Компанія «ФАХ» (ЄДРПОУ. 21456187), ОСОБА_4 (місце реєстрації: АДРЕСА_1), ОСОБА_5 (місце реєстрації: АДРЕСА_2), ОСОБА_6 (місце реєстрації: АДРЕСА_3), ОСОБА_7 (місце реєстрації: АДРЕСА_4), ОСОБА_8 (місце реєстрації: АДРЕСА_18), ОСОБА_9 (місце реєстрації: АДРЕСА_5), ОСОБА_10 (місце реєстрації: АДРЕСА_6), ОСОБА_11 (місце реєстрації: АДРЕСА_6), ОСОБА_12 (місце реєстрації: АДРЕСА_7), ОСОБА_13 (місце реєстрації: АДРЕСА_1), ОСОБА_14 (місце реєстрації: АДРЕСА_8), Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (код ЄДРПОУ. 00131305), Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (код ЄДРПОУ. 03327664), ОСОБА_15 (місце реєстрації: м. Київ, бул.Л.Бикова, 5, кв. 6), ОСОБА_16 (місце реєстрації: АДРЕСА_9), Житлово-будівельний кооператив «Хімікат» (код ЄДРПОУ. 22935323), Житлово-будівельний кооператив «Хімік-17» (код ЄДРПОУ. 22870948), Житлово-будівельний кооператив «Хімік-18» (код ЄДРПОУ. 22893151), Житлово-будівельний кооператив «Кристал-22» (код ЄДРПОУ. 22884956), ОСОБА_17 (місце реєстрації: АДРЕСА_10), ОСОБА_18 (місце реєстрації: АДРЕСА_11), ОСОБА_19 (місце реєстрації: АДРЕСА_12), ОСОБА_20 (місце реєстрації: АДРЕСА_13), ОСОБА_21 (місце реєстрації: АДРЕСА_14), ОСОБА_22 (місце реєстрації: АДРЕСА_15), ОСОБА_23 (місце реєстрації: АДРЕСА_16), ОСОБА_24 (місце реєстрації: АДРЕСА_17) про визнання тарифів такими, що порушують вимоги закону, скасування рішень про підвищення тарифів, визнання розпоряджень незаконними і нечинними з моменту прийняття та за позовом треті осіб з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_18) та Житлово-будівельного кооперативу «Ремонтник» (код ЄДРПОУ. 22893895) до Київської міської державної адміністрації (код ЄДРПОУ. 00022527) про визнання розпоряджень нечинними з моменту їх прийняття, суд .

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 02 лютого 2018р.

Суддя:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72175011

[Перо]

Текст поданої мною 06.04.2018 р. апеляційної скарги:

(click to show/hide)

<...>на ухвалу Шевченківського райсуду м Києва від 29 січня 2018 р.
у справі № 761/8760/14-а, пр. 2-адр/761/2/18 (суддя Волошин В. О.)
 
судовий збір не справляється на підставі п. 5 ч. 2 ст. 3
Закону України № 3674-VI «Про судовий збір»

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА.

При проголошенні оскаржуваної ухвали я присутнім не був, мною цю ухвалу не отримано засобами поштового зв’язку до цього часу. Внаслідок неналежної організації роботи суду 26.03.2018 р. мені не було видане текст оскаржуваної ухвали, а тому цього дня я лише ознайомився з її змістом та окремими матеріалами справи, про що у справі міститься розписка. У зв’язку з невиконанням судом своїх процесуальних обов’язків прошу поновити строк на апеляційне оскарження.
До цього суддею Волошиним В. О. на догоду Відповідачу і Третім особам на його стороні (суб’єктам природних монополій м. Києва) було зроблено усе можливе щодо не розгляду заяви про додаткове рішення у розумні строки, встановлені ч. 7 ст. 171 КАС (в редакції до 15.12.2017 р.), ст. 119, ч. 3 ст. 252 КАС (в чинній редакції).
Зміст оскаржуваної ухвали не залишає сумнівів в її завідомої неправосудності.
«Продуктом» судової тяганини Волошина В. О. є відмова у задоволенні заяви з підстави, що перелічені мною розпорядження Київської міської державної адміністрації, що встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги, начебто не були предметом спору при розгляді справи № 761/8760/14-а за позовом Хельваса В. П. до Київської міської державної адміністрації (КМДА), а отже не досліджувалися судом в процесі розгляду справи № 761/8760/14-а.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач Хельвас В. П. предмет позовних вимог виклав у прохальній частині заяви від 24.01.2007 р. (т. 1, а. с. 3-5). Відповідачем подані заперечення на позов, де він заперечує проти своїх дій по прийняттю розпоряджень КМДА №№ 1574, 1575, 1576, 1577 від 30.10.2006 р., як неправомірних (т. 1, а. с. 17).
До адміністративного позову подані додаткові заяви Хельваса В. П. від 23.03.2007 р. (т. 1, а. с. 45-46), від 30.07.2007 р. (т. 1, а. с. 69-70), в яких він посилається на неправомірність не тільки дій про прийняттю розпоряджень КМДА №№ 1574, 1575, 1576, 1577 від 30.10.2006 р., але й нових розпоряджень КМДА №№ 1784, 1785, 1786, 1787 від 15.12.2006 р., №№ 141, 142, 143, 144 від 12.02.2007 р.
З протоколу судового засідання (т. 1, а. с. 64) вбачається, що представник Відповідача пояснював свою правову позицію щодо прийняття усіх вищевказаних розпоряджень, а в наступному судовому засіданні Відповідачем долучені тексти цих нормативно-правових актів та судові рішення на підтвердження їх оскарження в інших судових процесах (т. 1, а. с. 143). Постановою суду від 30.07.2007 р. зазначено, що розпорядження КМДА №№ 1574, 1575, 1576, 1577 від 30.10.2006 р. вже скасовані, отже немає підстав для задоволення позову (т. 1, а. с. 147).
В апеляційній скарзі 20.08.2007 р. на постанову суду Позивач знову хронологічно викладає свою правову позицію щодо усіх неправомірних дій Відповідача по прийняттю розпоряджень КМДА №№ 1574, 1575, 1576, 1577 від 30.10.2006 р., №№ 1784, 1785, 1786, 1787 від 15.12.2006 р., №№ 141, 142, 143, 144 від 12.02.2007 р., №№ 640, 641, 632, 643 від 30.05.2007 р. (т. 1, а. с. 153).
На стадії апеляційного перегляду судом досліджувалася постанова суду від 05.07.2007 р. у справі № 2а-166/07 за позовом Кулі В. І., де предметом оскарження були усі вищенаведені розпорядження КМДА (т. 1, а. с. 172). Постановою КААС від 14.01.2009 р., де також досліджувалися усі вищевказані розпорядження КМДА, постанову суду першої інстанції від 30.05.2007 р. скасовано, адміністративний позов Хельваса В. П. задоволено частково, з виходом за його межі (т. 1, а. с. 181). Ухвалою ВАСУ від 29.03.2011 р. постанову КААС від 14.01.2009 р. залишено без змін; суд касаційної інстанції при цьому встановлює, що Позивач:
…Просив суд, визнати дії відповідача неправомірними щодо підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги та зобов`язати скасувати рішення КМДА №№ 1574, 1575, 1576, 1577 від 30 жовтня 2006 року, №№141, 142, 143, 144 від 12 лютого 2007 року та №№ 640, 641, 642, 643 від 30 травня 2007 року.
Також мотивувальною частиною ухвали ВАСУ від 29.03.2011 р. окреслено межі, в яких Позивач просив визнати дії Відповідача неправомірними, а саме з 01.12.2006 р.:
Виходячи з вище наведеного правильними є висновки суду апеляційної інстанції щодо неправомірності дій Київської міської державної адміністрації при зміні тарифів на комунальні послуги з 1 грудня 2006 року та про скасування розпорядження КМДА №№ 640, 642, 643 від 30 травня 2007 року.
Про правомірність виходу за межі позовних вимог судом апеляційної інстанції наголошено також й в постанові Верховного Суду України № 21-246а11 від 28.11.2011 р. (т. 1, а. с. 485).
Ухвалою ВАСУ від 04.04.2002 р. у зв’язку з відсутністю оголошення у справі (хоча позовні вимоги Хельваса В. П. були не про оскарження конкретних нормативно-правових актів, а лише про неправомірність дій Відповідача при їх прийнятті) скасовано ухвалу ВАСУ від 29.03.2011 р. і судові рішення нижчестоящих інстанцій, справу направлено на новий розгляд (т. 2, а. с. 114). З цієї ухвали також вбачається, які саме розпорядження КМДА були предметом розгляду у справі в контексті дій Відповідача по їх прийняттю з 01.12.2006 р.
Заявою від 17.10.2012 р. Позивач конкретизував свої вимоги щодо розпоряджень КМДА №№ 640, 641, 632, 643 від 30.05.2007 р.; при цьому просив залишити свої позовні вимоги в іншій частині незмінними, тобто, в частині неправомірності дій Відповідача з 01.12.2006 р. про прийняттю розпоряджень, які є аналогічними конкретизованим (т. 3, а. с. 17); також він зазначив, що вплив інших актів КМДА на рішення у справі має оцінюватися судом згідно ч. 9 ст. 171 КАС (в редакції до 15.12.2017 р.). Про незмінність позовних вимог в іншій частині, отже саме про неправомірність дій Відповідача при прийнятті з 01.01.2006 р. розпоряджень (якими крім вищезазначених, також є розпорядження № 978 від 30.07.2007 р., № 1127 від 28.08.2007 р., №№ 516, 518, 520 від 29.04.2009 р., №№ 619, 620 від 27.05.2009 р.) вказано в його заяві від 13.05.2014 р. (т. 7, а. с. 55).
Відповідно до ст. 12 КАС, ст. 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно з висновком ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00, рішення від 18 липня 2006 року) кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і одержати відповідь суду. Орієнтиром у визначенні того, яке рішення суду має ознаки свавільності (зловживань), може служити практика ЄСПЛ. При цьому, Суд зазвичай намагається уникати розгляду помилок щодо питань факту або права, яких припустилися національні суди, якщо лише такі помилки не становлять «очевидну несправедливість, що несумісна з Конвенцією». У рішеннях у справах «Дюлоран проти Франції» , «Хамідов проти Росії» , «Анджельковіч проти Сербії» , «Бочан проти України 2»  Суд висловлював свою позицію щодо прикладів такої очевидної несправедливості (свавілля).
Використовуючи позиції Європейського суду з прав людини у згаданих справах, можна дійти до висновку, що рішення, в якому помилка суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, разючою та відчутною, що її не міг би припуститися розумний суд, не можна кваліфікувати інакше як грубе свавілля. Зокрема, свавільними можуть бути визнані судові рішення у разі:- очевидного викривлення фактів або вимог права; - очевидної невідповідності висновку суду встановленим фактам; - очевидної внутрішньої суперечності рішення; - очевидної відсутності легітимних підстав для прийнятого рішення; - замовчування вирішальних або вагомих аргументів сторони, з якими рішення суду йде у розріз; - установлення надзвичайного і заздалегідь недосяжного стандарту доказування; - ухвалення протилежних рішень одним і тим самим складом суду за однакових обставин за відсутності зміни судової практики чи законодавства; - вирішення справи із завідомим порушенням вимог щодо безсторонності суду.
У порушення ст. ст. 12, 252 КАС в оскаржуваній ухвалі від 29.01.2018 р. стверджується, що наведені процесуальні документи (позови, скарги, клопотання, журнали судових засідань, численні судові рішення, у т. ч. ВАСУ, висновки якого були обов’язковими при новому розгляді справи) начебто «…не досліджувалися судом в процесі розгляду справи № 761/8760/14-а».
Бажаю бути присутнім при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали.
На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 6, 12, 121, 252, 293, 294, 320 КАС,

ПРОШУ:

поновити строк на апеляційне оскарження;
ухвалу Шевченківського райсуду м. Києва від 29 січня 2018 р. скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про додаткове рішення.
Додатки: копії скарги для сторін.

06 квітня 2018 р.                                      /Третя особа Олійник Д. В./

[Перо]

Прикольно. Сегодня пришла повества о вчерашнем заседании... Что-то интересного было?

Аналогічно -після засідання надійшла повістка. Додаткове рішення про визнання нечинними інших розпоряджень КМДА по-суті вже є формальним, оскільки ВС не застосовує незареєстровані розпорядження КМДА. Але спробуємо оскаржити в такий спосіб їх також.

[Перо]

Надійшла повістка в с/з 10 травня 2018 р. на 15-00 (суддя Рибак М. А.) по розгляду ще одного додаткового рішення.

[Перо]

Текст поданої мною 06.04.2018 р. апеляційної скарги:

Ухвали КААС від 22.05.2018 р.:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/74134606
http://reyestr.court.gov.ua/Review/74134157
на 14 червня 2018 р. о  10:20.

[Перо]

Для додаткового вивчення матеріалів справи оголошено перерву до 21.06.2018 р. на 10-30.

[Перо]

За повідомленням присутніх сьогодні в с/з апеляційну скаргу відхилено з якихось дивних підстав: начебто пропуску строку на подачу додаткового рішення. Далі принципово скарга до ВС буде.

[Перо]

Постанова КААС від 21.06.2018 р. про залишення скарги без задоволення:

(click to show/hide)

Державний герб України

  КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 761/8760/14-а (13т.)                          Суддя (судді) першої інстанції: Волошин Василь Олександрович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  21 червня 2018 року                                                                                            м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючої судді: Шелест С.Б.

Суддів: Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.

Секретар судового засідання: Кузик М.А.

За участі:

Представника Відповідача: ОСОБА_2;

Представника Третьої особи-17:

Третьої особи-11: ОСОБА_3;

Третьої особи-12: ОСОБА_4;

Третьої особи-29: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 29.01.18р. про відмову в ухваленні додаткового судового рішення у справі №761/8760/14-а за адміністративним позовом ОСОБА_7 до Київської міської державної адміністрації, треті особи: Житлово-експлуатаційний кооператив «Теремки-2», Житлово-будівельний кооператив «Буревісник-3», Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сердолік», Приватне підприємство «Компанія «ФАХ», ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, Публічне акціонерне товариство «Київенерго», Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», ОСОБА_17, ОСОБА_18, Житлово-будівельний кооператив «Хімікат», Житлово-будівельний кооператив «Хімік-17», Житлово-будівельний кооператив «Хімік-18», Житлово-будівельний кооператив «Кристал-22», ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_5, ОСОБА_24, ОСОБА_28 про визнання розпоряджень незаконими і нечинними та за позовом третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_26 та Житлово-будівельного кооперативу «Ремонтник» до Київської міської державної адміністрації про визнання розпоряджень нечинними з моменту їх прийняття

                                                            у с т а н о в и в:

у січні 2007 року Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просив: визнати дії КМДА при зміні тарифів на комунальні послуги такими, що порушують ст.ст. 6 (п.п.1,6), 20 (п.2), 30 (п.п. 3-5,7), 31 (п.п.2,3), 32 (п.5) Закону України «Про житлово-комунальні послуги»; зобов'язати КМДА скасувати свої рішення про підвищення з 01.12.06р. комунальних тарифів.

Під час тривалого розгляду справи Позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги. Остаточно Позивач просив суд:

визнати дії Відповідача щодо підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги такими, що не відповідають вимогам п.п.1,6 ч. 1 ст. 6, п.2 ч.1 ст. 20, п.п.305,7 ч.1 ст. 30, ч. 2,3 ст. 31 та ч.5 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»;

визнати незаконними та нечинними з моменту їх прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації №640 від 30.05.07р. «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води»; №641 від 30.05.07р. «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 № 748»; №642 від 30.05.07р. «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води»; №643 від 30.05.07р. «Про затвердження тарифів на теплову енергію» (а.с. 55 том 7).

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 30.09.14р. (а.с.225-230, том 7), яка набрала законної сили згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.15р. (а.с. 107-112, том 9), адміністративний позов ОСОБА_7 задоволено частково; адміністративний позов третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_26 до Київської міської державної адміністрації про визнання розпоряджень нечинними з моменту їх прийняття задоволено; адміністративний позов третьої особи з самостійними вимогами Житлово-будівельного кооперативу «Ремонтник» до Київської міської державної адміністрації про визнання розпоряджень нечинними з моменту їх прийняття задоволено:

визнано незаконними і нечинними з моменту прийняття Розпорядження Київської міської державної адміністрації: № 640 від 30 травня 2007 року «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води»; № 641 від 30 травня 2007 року «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.05.2000 № 748»; № 642 від 30 травня 2007 року «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води»; № 643 від 30 травня 2007 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію».

Решту позовних вимог ОСОБА_7 залишено без задоволення.

У квітні 2016 року від ОСОБА_6 до суду першої інстанції надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення у справі (а.с. 98-101, том 11). Заява мотивована тим, що судом при прийнятті рішення у справі не було вирішено усіх позовних вимог, а саме щодо визнання невідповідними законодавству, нечинними з моменту прийняття розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 30 жовтня 2006р. №1574, від 30 жовтня 2006р. №1575, від 30 жовтня 2006р. №1576, від 30 жовтня 2006р. №1577, від 15 грудня 2006р. №1784, від 15 грудня 2006р. №1785, від 15 грудня 2006р. №1786, від 15 грудня 2006р. №1787, від 12 лютого 2007р. № 141, від 12 лютого 2007р. №142, від 12 лютого 2007р. №143, від 12 лютого 2007р. №144, від 30 липня 2007р. №978, від 28 серпня 2007р. №1127, від 29 квітня 2009р. №516, від 29 квітня 2009р. №518, від 29 квітня 2009р. №520, від 27 травня 2009р. №619, від 27 травня 2009р. №620, що встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29.01.18р. відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_6 про ухвалення додаткового судового рішення у справі (а.с.15-17, том 13).

Така відмова мотивована тим, що перелічені заявником розпорядження Київської міської державної адміністрації, що встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги, не були предметом розгляду даної справи, а отже не досліджувались судом в процесі розгляду справи; заявником не зазначені та не обґрунтовані підстави, передбачені вимогами ч.1 ст.252 КАС для ухвалення додаткового рішення у справі.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_6 (третя особа з самостійними вимогами на предмет спору) подав апеляційну скаргу, у якій  просить суд скасувати ухвалу з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про ухвалення додаткового судового рішення у справі.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом непроаналізовано, що  вказані вимоги були предметом спору, обставини щодо них досліджувались судом, втім рішення не ухвалено.

Через канцелярію суду від ОСОБА_5 (Третя особа-29) надійшло клопотання, у якому Третя особа просила суд задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_6

У судове засідання Апелянт не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про проведення засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою (а.с.3, том 14).

Представники Відповідача та Третьої особи-17 у судовому засіданні заперечили проти вимог та доводів апеляційної скарги.

Треті особи - 11, 12 та 29 підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.

Інші учасники процесу у судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення судових повісток.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників провадження, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу ОСОБА_6, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно частини 1 статті 168 КАС України (в редакції, чинній на час звернення із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у справі) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Аналогічна правила закріплені у ст. 252 КАС України (у редакції, чинній на момент ухвалення судом оспорюваного судового рішення).

З аналізу вказаних норм вбачається, що  можливість ухвалення у справі додаткового судового рішення виникає лише з метою усунення такого недоліку, як неповнота судового рішення, тобто невирішеність питань, які необхідно було вирішити у рішенні суду.

Інститут прийняття додаткового судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (рішення суду чи ухвали), внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Тобто, додаткове судове рішення суд приймає лише у випадку коли ним при ухваленні судового рішення не було вирішено одне з наведеного вище переліку питань.

У даному випадку, судове рішення ухвалено із заявлених позовних вимог, що підтверджується матеріалами справи. Так, дійсно Позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги, в т.ч. й шляхом заявлення вимог про визнання нечинними розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 30 жовтня 2006р. №1574, від 30 жовтня 2006р. №1575, від 30 жовтня 2006р. №1576, від 30 жовтня 2006р. №1577, від 15 грудня 2006р. №1784, від 15 грудня 2006р. №1785, від 15 грудня 2006р. №1786, від 15 грудня 2006р. №1787, від 12 лютого 2007р. № 141, від 12 лютого 2007р. №142, від 12 лютого 2007р. №143, від 12 лютого 2007р. №144 з дати їх прийняття (а.с. 45-46, 69-70 том І), втім остаточно Позивач просив суд, зокрема: визнати незаконними та нечинними з моменту прийняття розпорядження КМДА від 30.05.07р. №640, №641, №642 та №643.

Інші вимоги не були предметом розгляду справи. Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що вимоги щодо яких вказує заявник, а саме розпорядження КМДА, згідно вищевказаного переліку, не були предметом спору та не досліджувались судом у межах даної справи, що виключає правові підстави для прийняття додаткового судового рішення відносно таких актів суб'єкта владних повноважень.

Поміж тим, у будь-якому випадку заява ОСОБА_6 про ухвалення додаткового судового рішення не підлягає задоволенню, з огляду на те, що заяву подано поза межами встановленого для вирішення цього питання строку.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 168 КАС України (у редакції чинній на момент подання заяви), питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення.

Отже, клопотання про постановлення додаткового рішення може бути подано після проголошення рішення і до закінчення строку на його виконання. Подання заяви після закінчення строку на виконання судового рішення є самостійною підставою для відмови в ухваленні додаткового судового рішення у справі.

За змістом статті  22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.99р. №606-XIV (у редакції на момент ухвалення рішення у справі), інші виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки виконання судових рішень встановлюються з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

За змістом ч. 5 ст. 254 КАС України (у редакції чинній до 15.12.17р.) постанова або ухвала суду апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Колегією суддів установлено, що постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 30.09.14р. набрала законної сили згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду - 15.01.15р.

Отже, строк виконання постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 30.09.14р. закінчився 16.01.16р., тоді як заяву подано у квітні 2016 року, тобто після закінчення строку на її виконання.

Вищевикладеним спростовуються доводи апеляційної скарги ОСОБА_6

Частиною 1 статті 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд       

    п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 29.01.18р. про відмову в ухваленні додаткового судового рішення у справі №761/8760/14-а - залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 29.01.18р. про відмову в ухваленні додаткового судового рішення у справі №761/8760/14-а - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню відповідно до частин 1,2 ст.328 КАС України.

            Головуюча суддя                                                                    Шелест С.Б. 

            Судді :                                                                                   Кузьмишина О.М. 

                                                                                                             

                                                                                                            Пилипенко О.Є.                                                                   

Повний текст постанови складений: 21.06.18

http://reyestr.court.gov.ua/Review/74818060

Постанова Шевченківського райсуду м. Києва від 30.09.2014 р. (набрала законної сили ухвалою КААС від 15.01.2015 р.) не є такою, що підлягає виконанню, згідно ЗУ "Про виконавче провадження", і не є виконавчим документом самою по собі, бо там немає чого виконувати.  Далі -оскарження цієї нісенітниці до ВС.

[Перо]

Текст касаційної скарги:

(click to show/hide)

КАСАЦІЙНА СКАРГА.

При проголошенні оскаржуваної постанови КААС я присутнім не був. Її отримано засобами поштового зв’язку 27.06.2018 р., що підтверджую копією поштового конверту з ШКІ 0102923981303 та роздруківкою онлайн-сервісу «Укрпошти»; тому прошу поновити строк на касаційне оскарження.
Ухвала суду від 29.01.2018 р. не залишає сумнівів в її завідомої неправосудності.
«Продуктом» судової тяганини Волошина В. О. є відмова у задоволенні заяви з підстави, що перелічені мною розпорядження Київської міської державної адміністрації, що встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги, начебто не були предметом спору при розгляді справи № 761/8760/14-а за позовом Хельваса В. П. до Київської міської державної адміністрації (КМДА), а отже не досліджувалися судом в процесі розгляду справи № 761/8760/14-а.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач Хельвас В. П. предмет позовних вимог виклав у прохальній частині заяви від 24.01.2007 р. (т. 1, а. с. 3-5). Відповідачем подані заперечення на позов, де він заперечує проти своїх дій по прийняттю розпоряджень КМДА №№ 1574, 1575, 1576, 1577 від 30.10.2006 р., як неправомірних (т. 1, а. с. 17). До адміністративного позову подані додаткові заяви Хельваса В. П. від 23.03.2007 р. (т. 1, а. с. 45-46), від 30.07.2007 р. (т. 1, а. с. 69-70), в яких він посилається на неправомірність не тільки дій про прийняттю розпоряджень КМДА №№ 1574, 1575, 1576, 1577 від 30.10.2006 р., але й нових розпоряджень КМДА №№ 1784, 1785, 1786, 1787 від 15.12.2006 р., №№ 141, 142, 143, 144 від 12.02.2007 р.
З протоколу судового засідання (т. 1, а. с. 64) вбачається, що представник Відповідача пояснював свою правову позицію щодо прийняття усіх вищевказаних розпоряджень, а в наступному судовому засіданні Відповідачем долучені тексти цих нормативно-правових актів та судові рішення на підтвердження їх оскарження в інших судових процесах (т. 1, а. с. 143). Постановою суду від 30.07.2007 р. зазначено, що розпорядження КМДА №№ 1574, 1575, 1576, 1577 від 30.10.2006 р. вже скасовані, отже немає підстав для задоволення позову (т. 1, а. с. 147).
В апеляційній скарзі 20.08.2007 р. на постанову суду Позивач знову хронологічно викладає свою правову позицію щодо усіх неправомірних дій Відповідача по прийняттю розпоряджень КМДА №№ 1574, 1575, 1576, 1577 від 30.10.2006 р., №№ 1784, 1785, 1786, 1787 від 15.12.2006 р., №№ 141, 142, 143, 144 від 12.02.2007 р., №№ 640, 641, 632, 643 від 30.05.2007 р. (т. 1, а. с. 153).
На стадії апеляційного перегляду судом досліджувалася постанова суду від 05.07.2007 р. у справі № 2а-166/07 за позовом Кулі В. І., де предметом оскарження були усі вищенаведені розпорядження КМДА (т. 1, а. с. 172). Постановою КААС від 14.01.2009 р., де також досліджувалися усі вищевказані розпорядження КМДА, постанову суду першої інстанції від 30.05.2007 р. скасовано, адміністративний позов Хельваса В. П. задоволено частково, з виходом за його межі (т. 1, а. с. 181). Ухвалою ВАСУ від 29.03.2011 р. постанову КААС від 14.01.2009 р. залишено без змін; суд касаційної інстанції при цьому встановлює, що Позивач:
…Просив суд, визнати дії відповідача неправомірними щодо підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги та зобов`язати скасувати рішення КМДА №№ 1574, 1575, 1576, 1577 від 30 жовтня 2006 року, №№141, 142, 143, 144 від 12 лютого 2007 року та №№ 640, 641, 642, 643 від 30 травня 2007 року.
Також мотивувальною частиною ухвали ВАСУ від 29.03.2011 р. окреслено межі, в яких Позивач просив визнати дії Відповідача неправомірними, а саме з 01.12.2006 р.:
Виходячи з вище наведеного правильними є висновки суду апеляційної інстанції щодо неправомірності дій Київської міської державної адміністрації при зміні тарифів на комунальні послуги з 1 грудня 2006 року та про скасування розпорядження КМДА №№ 640, 642, 643 від 30 травня 2007 року.
Про правомірність виходу за межі позовних вимог судом апеляційної інстанції наголошено також й в постанові Верховного Суду України № 21-246а11 від 28.11.2011 р. (т. 1, а. с. 485).
Ухвалою ВАСУ від 04.04.2002 р. у зв’язку з відсутністю оголошення у справі (хоча позовні вимоги Хельваса В. П. були не про оскарження конкретних нормативно-правових актів, а лише про неправомірність дій Відповідача при їх прийнятті) скасовано ухвалу ВАСУ від 29.03.2011 р. і судові рішення нижчестоящих інстанцій, справу направлено на новий розгляд (т. 2, а. с. 114). З цієї ухвали також вбачається, які саме розпорядження КМДА були предметом розгляду у справі в контексті дій Відповідача по їх прийняттю з 01.12.2006 р.
Заявою від 17.10.2012 р. Позивач конкретизував свої вимоги щодо розпоряджень КМДА №№ 640, 641, 632, 643 від 30.05.2007 р.; при цьому просив залишити свої позовні вимоги в іншій частині незмінними, тобто, в частині неправомірності дій Відповідача з 01.12.2006 р. про прийняттю розпоряджень, які є аналогічними конкретизованим (т. 3, а. с. 17); також він зазначив, що вплив інших актів КМДА на рішення у справі має оцінюватися судом згідно ч. 9 ст. 171 КАС (в редакції до 15.12.2017 р.). Про незмінність позовних вимог в іншій частині, отже саме про неправомірність дій Відповідача при прийнятті з 01.01.2006 р. розпоряджень (якими крім вищезазначених, також є розпорядження № 978 від 30.07.2007 р., № 1127 від 28.08.2007 р., №№ 516, 518, 520 від 29.04.2009 р., №№ 619, 620 від 27.05.2009 р.) вказано в його заяві від 13.05.2014 р. (т. 7, а. с. 55).
Відповідно до ст. 12 КАС, ст. 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Згідно з висновком ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00, рішення від 18 липня 2006 року) кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і одержати відповідь суду. Орієнтиром у визначенні того, яке рішення суду має ознаки свавільності (зловживань), може служити практика ЄСПЛ. При цьому, Суд зазвичай намагається уникати розгляду помилок щодо питань факту або права, яких припустилися національні суди, якщо лише такі помилки не становлять «очевидну несправедливість, що несумісна з Конвенцією». У рішеннях у справах «Дюлоран проти Франції» , «Хамідов проти Росії» , «Анджельковіч проти Сербії» , «Бочан проти України 2»  Суд висловлював свою позицію щодо прикладів такої очевидної несправедливості (свавілля).
Використовуючи позиції Європейського суду з прав людини у згаданих справах, можна дійти до висновку, що рішення, в якому помилка суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, разючою та відчутною, що її не міг би припуститися розумний суд, не можна кваліфікувати інакше як грубе свавілля. Зокрема, свавільними можуть бути визнані судові рішення у разі:- очевидного викривлення фактів або вимог права; - очевидної невідповідності висновку суду встановленим фактам; - очевидної внутрішньої суперечності рішення; - очевидної відсутності легітимних підстав для прийнятого рішення; - замовчування вирішальних або вагомих аргументів сторони, з якими рішення суду йде у розріз; - установлення надзвичайного і заздалегідь недосяжного стандарту доказування; - ухвалення протилежних рішень одним і тим самим складом суду за однакових обставин за відсутності зміни судової практики чи законодавства; - вирішення справи із завідомим порушенням вимог щодо безсторонності суду.
У порушення ст. ст. 12, 252 КАС в оскаржуваній ухвалі від 29.01.2018 р. стверджується, що наведені процесуальні документи (позови, скарги, клопотання, журнали судових засідань, численні судові рішення, у т. ч. ВАСУ, висновки якого були обов’язковими при новому розгляді справи) начебто «…не досліджувалися судом в процесі розгляду справи № 761/8760/14-а».
На вищевказане мною зверталося увагу суду апеляційної інстанції. Натомість, в порушення п. 3-в ч. 1 ст. 322 КАС цей суд також вказує, що «Інші вимоги не були предметом розгляду справи», як начебто Позивачем взагалі не заявлялося вимоги, яку він не змінював: щодо неправомірності дій Відповідача з 01.12.2006 р. про прийняттю розпоряджень, які є аналогічними скасованим. Будь-які мотиви відхилення аргументів апеляційної скарги в цій частині відсутні.
Хибними є посилання суду на ч. 2 ст. 168 КАС (в редакції до 15.12.17 р.) і на те, що строк виконання постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 30.09.14р. закінчився 16.01.16р., тоді як заяву подано у квітні 2016 року, тобто після закінчення строку на її виконання. Постанова суду від 30.09.2014 р. у цій справі не є рішенням, яке підлягає виконанню в порядку Закону України «Про виконавче провадження» (судом неправильно застосовано ці норми права).
На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 6, 13, 121, 252, 328, 329, п. 12 ч. 1 ПП КАС,

ПРОШУ:

поновити строк на касаційне оскарження;
ухвалу Шевченківського райсуду м. Києва від 29 січня 2018 р. з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 р. скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про додаткове рішення.
Додатки: копії ухвали від 29.01.2018 р., постанови від 21.06.2018 р., поштового конверту і роздруківки онлайн-сервісу «Укрпошти» - для суду, скарги -для сторін.

25 липня 2018 р.                                      /Третя особа Олійник Д. В./

Ухвала ВС від 09.08.2018 р. про відмову у відкритті к/п, оскільки скаргу подано на рішення, яке не переглядається:

(click to show/hide)

Державний герб України

УХВАЛА

09 серпня 2018 року

Київ

справа №761/8760/14-а

адміністративне провадження №К/9901/57435/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

під час розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 29 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суд від 21 червня 2018 року про відмову в ухваленні додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до Київської міської державної адміністрації, треті особи: житлово-експлуатаційний кооператив «Теремки-2», житлово-будівельний кооператив «Буревісник-3», об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Науковець», об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сердолік», приватне підприємство «Компанія «ФАХ», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, публічне акціонерне товариство «Київенерго», публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», ОСОБА_15, ОСОБА_16, житлово-будівельний кооператив «Хімікат», житлово-будівельний кооператив «Хімік-17», житлово-будівельний кооператив «Хімік-18», житлово-будівельний кооператив «Кристал-22», ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 про визнання розпоряджень незаконими і нечинними та за позовом третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_2 та житлово-будівельного кооперативу «Ремонтник» до Київської міської державної адміністрації про визнання розпоряджень нечинними з моменту їх прийняття,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 761/8760/14-а. Заяву мотивував тим, що судом при прийнятті рішення у справі не було вирішено усіх позовних вимог, а саме, щодо визнання невідповідними законодавству, нечинними з моменту прийняття розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 30 жовтня 2006 року № 1574, від 30 жовтня 2006 року № 1575, від 30 жовтня 2006 року № 1576, від 30 жовтня 2006 року № 1577, від 15 грудня 2006 року № 1784, від 15 грудня 2006 року № 1785, від 15 грудня 2006 року № 1786, від 15 грудня 2006 року № 1787, від 12 лютого 2007 року №  141, від 12 лютого 2007 року № 142, від 12 лютого 2007 року №143, від 12 лютого 2007 року № 144, від 30 липня 2007 року № 978, від 28 серпня 2007 року № 1127, від 29 квітня 2009 року № 516, від 29 квітня 2009 року № 518, від 29 квітня 2009 року № 520, від 27 травня 2009 року № 619, від 27 травня 2009 року № 620, що встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги.

Шевченківський районний суд м. Києва ухвалою від 29 січня 2018 року у задоволенні заяви відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 21 червня 2018 року ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.

ОСОБА_2 не погодився з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій і 25 липня 2018 року подав касаційну скаргу про їх скасування.

Колегія суддів перевірила наведене в касаційній скарзі обґрунтування на користь задоволення заявлених у ній вимог, дослідила додані до скарги матеріали і дійшла висновку про таке.

Частиною другою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) передбачено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 5, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно наведених пунктів такими є ухвали щодо повернення заяви позивачеві (заявникові), відмови у відкритті провадження у справі, відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності, залишення позову (заяви) без розгляду, закриття провадження у справі, відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.

Зі змісту наведених положень процесуального закону убачається, що ухвала про відмову у постановленні додаткового рішення не входить до вичерпного переліку ухвал, передбаченого пунктами 3, 4, 5, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 КАС.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 цього Кодексу суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У контексті викладеного колегія суддів вважає, що касаційна скарга  ОСОБА_2 подана саме на судове рішення, яке не переглядається касаційним судом, у зв'язку з чим у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтями 328, пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м.  Києва від 29 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суд від 21 червня 2018 року про відмову в ухваленні додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до Київської міської державної адміністрації, треті особи: житлово-експлуатаційний кооператив «Теремки-2», житлово-будівельний кооператив «Буревісник-3», об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сердолік», приватне підприємство «Компанія «ФАХ», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, публічне акціонерне товариство «Київенерго», публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», ОСОБА_15, ОСОБА_16, житлово-будівельний кооператив «Хімікат», житлово-будівельний кооператив «Хімік-17», житлово-будівельний кооператив «Хімік-18», житлово-будівельний кооператив «Кристал-22», ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 про визнання розпоряджень незаконими і нечинними та за позовом третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_2 та житлово-будівельного кооперативу «Ремонтник» до Київської міської державної адміністрації про визнання розпоряджень нечинними з моменту їх прийняття.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М.І. Гриців

Судді:                                                                                Я.О. Берназюк

                                                                                Н.В. Коваленко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/75836036