Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

Добрий день! Прошу Вашої поради:в жовтні 2022р скасували Судовий Наказ про стягнення борга за доставку газу при відсутності споживання газу (квартира-новобудова сирець) і 28 жовтня Наказ скасовано.Наказ і Рішення приходили Укрпоштою по місцю прописки,тому все я отримувала
І тут в березні  я ВИПАДКОВО  з Дії дізнаюсь,що Позивач подав позов ,зробили заочний суд і прийняли заочне рішення 15лютого 2023р.Пішла в суд  і виявилось,що повістки мені присилали не по місцю прописки,а по місцю новобудови,де ніхто не приписаний.
Порадьте, як правильно поступати далі.Можна написати Заяву про перегляд Заочного рішення,але його скасують як судовий наказ чи буде новий суд?Чи є перспектива доказати облгазу,що його начислення "боргу" при відсутності споживання газу і відсутності підписаного боргу-не законні?Дякую!
І ще-якщо наказ було скасовано і він має законну силу,чи можна було ще раз по даному питанню  з тим самим позивачем (але представник був інший в наказі
 і позові) давати позов?І ,до речі, в позові чомусь не було ні слова про наказ , його скасування і мої докази ,які я приводила в оскарженні наказу.Склалось враження,що спеціально дали неправильну адресу,щоб  провести заочний суд без мене

Чим справа закінчилася?

СН відмінили

А что слышно, по этому делу есть результататы?
Розпочато справу за фактом нарахувань під час карантинних заходів боржникам КП «Київтеплоенерго» 3% річних та інфляційних втрат
https://amcu.gov.ua/news/rozpochato-spravu-za-faktom-narahuvan-pid-chas-karantinnih-zahodiv-borzhnikam-kp-kiyivteploenergo-3-richnih-ta-inflyacijnih-vtrat

Ще надибав одне цікаве рішення Справа № 756/11554/22:
https://verdictum.ligazakon.net/document/104968485
"Відповідач та її представник у судовому засіданні ...  просили, у разі задоволення позовних вимог, застосувати строк позовної давності до нарахованих позивачем інфляційних втрат та трьох відсотків річних, а саме з березня 2018 року, тобто за три роки до пред'явлення позову."
І суд на це зголосився.

Отже, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивачем надавались послуги, проте в порушення вимог діючого законодавства та договору відповідач несвоєчасно сплатила за надані послуги, а також враховуючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності відповідно до ст. 257 ЦК України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково

Вітаю товариство!
Підкажіть будь-ласка нормативку згідно якої можна відбивати вимоги  3% річних та  інфляційні втрати у захисті від Київводоканалу.
І взагалі цікавялть успішні кейси боротьби з позовами цього монополіста.

Поки що відшукав постанову КМУ
"Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану"
і
Закон про Ковід  № 530-IX п.3 пп.4 але там тільки фоормулювання "штрафів, пені" .
Ще є на сайті АМКУ https://amcu.gov.ua/news/rozpochato-spravu-za-faktom-narahuvan-pid-chas-karantinnih-zahodiv-borzhnikam-kp-kiyivteploenergo-3-richnih-ta-inflyacijnih-vtrat 
але не ясно чи прийняте там якесь рішення...

Чим справа закінчилася?

А ще нічим, спочатку ковід, зараз війна.

Заперечення проти позову.

(click to show/hide)

Куди: До дарницького районного суду м. Києва
Суддя: Трусова Т.О.
Справа: №753/5619/16-ц

Заперечення проти позову

Позивачем на підтвердження своїх вимог надано «Договір про відшкодування витрат за надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території».
Даний договір був укладений мною з Позивачем під тиском з боку забудовника ТОВ «Девелопер». Позивач є афільованою структурою з ТОВ «Девелопер» і змусив мене укласти даний договір. В разі не укладання даного договору я міг був бути позбавлений своєї про інвестованої квартири, як це вже неодноразово траплялося з іншими інвесторами в Україні.
Позивач в своєму позові посилається на закон України «Про житлово-комунальні послуги». Але відповідно до ч.2 ст.322 ЦК України – саме на власника майна покладено тягар його утримування. Але з наданого самим же Позивачем витягу з реєстру прав на нерухоме майно чітко видно, що я став власником квартири №132 за адресою вул. Е. Чавдар  14 06.11.2013р. А договір був укладений 30.11.2012р. Тобто майже за рік до набуття мною власності.
Крім того, даний договір суперечить чинному законодавству, а тому з самого початку є нікчемним і не потребує додаткового визнання цього в судовому порядку.
Але враховуючи недосконалість судового поля в Україні у сфері ЖКХ, мною було подано заяву про розірвання даного договору 04.02.2014р. в той же день як я отримав у забудовника правовстановлюючі документи на свою квартиру №132 по вул. Е. Чавдар 14(Додаток 1). Дана дія була передбачена пунктом договору 7.1
Також додаю копію довідки ТОВ «Фірма «Девелорпер»», що я отримав правовстановлюючі документи саме 04.02.2014р.(Додаток 2)
Разом з заявою про розірвання вищезгаданого договору, мною Позивачу була надана оферта договорів підписана з моєї сторони «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» та «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення»(це підтверджує Додаток 1).
Тобто, я як сумлінний власник хотів привести наші відносини до законного поля і мати законні підстави отримувати житлово-комунальні послуги і сплачувати їх вартість. Але моя ініціатива на жаль була проігнорована Позивачем і зараз ми змушені з’ясовувати наші питання в судовому порядку.
Як доказ права своєї вимоги Позивач стверджує, що він є балансоутримувачем будинку за адресою вул. Е. Чавдар 14. На підтвердження цього він надав «Акт приймання житлового багатоповерхового будинку з балансу на баланс» від афільованої з ним структури ТОВ «Фірма «Девелопер»». Але ніхто з співвласників нашого будинку ніколи не приймав рішення про передачу нашого будинку на баланс ТОВ «Фірма «Девелопер»». Тобто даний доказ є нікчемним, тому що ТОВ «Фірма «Девелопер»» розпорядилася неналежним їй майном. Якщо це є не так, то прошу суд витребувати у ТОВ «Фірма «Девелопер»» документ, що підтверджує її право власності на будинок за адресою вул. Е. Чавдар 14.
Також нагадаю, що відповідно до чинного законодавства та рішення  Конституційного суду України всі нежитлові, технічні та інші приміщення належать співвласникам даного будинку. Співвласники нашого будинку ніколи не приймали рішення про передачу на баланс нашого будинку ТОВ «Фірма «Девелопер»» і не укладали відповідні договори.

Перейдемо до доказів щодо суми, котру як вважає позивач я йому винен.
Відповідно до чинного законодавства тариф на утримання будинку повинен бути затверджений органом державної влади. Як доказ Позивач наводить витяг з розпорядження КМДА №715 від 24.05.2013р.у розмірі 3.23 за 1 кв. метр котрий він почав застосовувати з серпня 2013р. До цього незатверджений ніким тариф в нього плаває від 1,73 до 3.05 за 1 кв. метр.
Як доказ своєї вимоги Позивач наводить Розпорядження КМДА №858 31.05.2011р. Але дане розпорядження було скасоване рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2014р. справа №2-а-118/11(Додаток 3). Дане рішення залишене без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду України від 10 липня 2014 року. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 грудня 2015 року залишено без змін постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року.
Тобто апріорі Позивач посилається на недостовірні докази і вводить суд в оману.
Всі інші рішення КМДА і НКРЕ на котрі посилається позивач також визнані незаконними або перебувають у стадії розгляду судами різних інстанцій про визнання їх незаконними.
Крім того, я просив надати Позивача докази що саме він є постачальником послуг з горячого водопостачання, холодного водопостачання, водовідведення і централізованого опалення. Оскільки це є види діяльності котрі потребують спеціальної ліцензії, я прохав його надати суду докази, що він має дані ліцензії і є постачальником даних послуг. На жаль він не зробив цього і так і не надав відповідні достовірні докази, що він має право вимоги за даними статтями.

Перейдемо до доказів щодо кількості спожитих мною житлово-комунальних послуг згідно доказів наданих Позивачем. Нескладний аналіз даних доказів показує, що вони взяті зі стелі.
Опалення.
У березні і квітні 2013р. Позивач рахує опалення за невідомим тарифом за метр квадратний. Хоча в нашому будинку встановлені індивідуальні лічильники теплової енергії і згідно діючого законодавства плата за опалення має справлятися саме згідно даних лічильників. У жовтні 2013р. Позивач малює цифру 1.0736 Гкал, а за листопад 2013р. в нього – виходить 0,2669 Гкал.
Я вважаю, що для винесення законного і обгрунтованого рішення по нашій справі, Позивач має надати докази того, скільки було спожито будинком теплової енергії помісячно в опалювальний період з розбивкою скільки спожили всі квартири і скільки пішло на опалення місць загального користування. А також надати на що він спирався при розрахунку спожитої теплової енергії моєю квартирою.
Гаряче і холодне водопостачання та водовідведення.
У цьому розділі бурна фантазія позивача вийшла за будь-які рамки. Особливо показові надані ним показники, щодо споживання мною води за листопад 2014р. – 216 кубів холодної та 203 куба гарячої води. Цікаво було б порахувати, чи можливо взагалі спожити таку кількість води з цілодобово відкритими кранами на протязі місяця.
Але ми маємо спиратися на факти, а не фантазії. Тому мною разом з Позивачем була проведена звірка показників лічильників гарячого та холодного водопостачання 17 травня 2016р.(Додаток 4). У ньому зафіксовано обома сторонами що станом на 17 травня 2016р. показники водомірів по гарячій воді становлять 47 і 233 кубометри(разом 280), а холодної – 210 і 132 кубометри(разом 342). Після цього мною були замінені лічильники гарячої води на нові.(надаю суду фото показників лічильників станом на 19 травня 2016р.)
Натомість позивач у своїх так званих доказах малює цифри у розмірі 97 і 299 кубів гарячої води(разом 396) і 319 і 394 кубів холодної води(разом 713) станом на вересень 2015р.
Тобто замість 280 кубів гарячої води намальовано 396, а замість 342 кубів холодної намальовано 713. А з того часу минув вже майже рік, тобто справжні показання водомірів на вересень 2015р. були ще нижчі.
Тому хотілось би дуже дізнатися на що спирався Позивач малюючи дані цифри і вводячи в оману суд недостовірними доказами.
Як зазначав вище, Позивач не навів доказів того, що саме він має право вимоги на оплату за спожиті послуги ГВП, ХВП, водовідведення та централізованого опалення. Але якщо суд вирішить, що саме Позивач має право даної вимоги, то прошу перерахувати суму відповідно до дійсно спожитого об’єму даних послуг за період позову.

Виходячи з усього вищевикладеного і враховуючи, що Позивачем не надано належних та достовірних доказів існування у мене перед ним боргу, а все ґрунтується на його припущеннях і хибних і недостовірних доказах,

Прошу суд відмовити Позивачу у задоволенні позивних вимог у повному обсязі.

Рішення по справі.

(click to show/hide)

"03" січня 2022 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Трусова Т. О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Компас» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Компас» (далі також - ТОВ Фірма «Компас», позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , відповідач), у якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просило стягнути заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у загальному розмірі 28 638 грн.

Позов обґрунтований такими обставинами. Позивач є експлуатуючою організацією житлового будинку АДРЕСА_1 . Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 в цьому будинку. За договором про відшкодування витрат за надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території № 62797 від 30.11.2012 позивач надає відповідачу послуги з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення та послуги по утриманню будинку, споруд і прибудинкової території. За період з березня 2013 року по жовтень 2015 року відповідач зобов`язання з оплати комунальних послуг належно не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість у заявленому розмірі.

Ухвалою від 06.04.2016 відкрито провадження за цим позовом, та справу призначено до судового розгляду (т. 1 а. с. 23).

Ухвалою від 06.06.2016 відповідачу відмовлено у задоволенні клопотання про посвідчення довіреності (т. 1 а. с. 112-115).

Після виходу до нарадчої кімнати ухвалою від 17.06.2016 поновлено судовий розгляд цивільної справи (т. 1 а. с 187).

22.08.2016 від представника позивача ( ОСОБА_2 ) надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (т. 1 а. с. 198-207).

25.08.2016 від відповідача надійшов розрахунок заборгованості (т. 1 а. с. 208-217) та клопотання про зупинення розгляду справи (т. 1 а. с. 218-230).

03.10.2016 від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (т. 1 а. с. 238-239).

Ухвалою суду від 10.11.2016 провадження у справі зупинено до вирішення адміністративної справи № 826/5964/15 за позовом ОСОБА_3 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про скасування постанови (т. 1 а. с. 247-248).

Ухвалою суду від 04.11.2021 провадження у справі поновлено та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (т. 2 а. с. 12).

Відповідач в особі представника ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав та мотивував свої заперечення відсутністю належних доказів на підтвердження належності у позивача статусу балансоутримувача багатоквартирного будинку, припиненням дії та розірванням укладеного між сторонами договору, необґрунтованістю розрахунків заборгованості, невірним зазначенням кількості спожитих послуг та скасуванням розміру деяких тарифів за судовими рішеннями (т. 1 а. с. 31).

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Наказом ТОВ «Фірма «Девелопер» від 24.10.2012 № 1052 ТОВ Фірма «Компас» затверджено експлуатуючою організацією по житловому будинку на ділянці АДРЕСА_3 ) комплексу багатоповерхових житлових будинків з об`єктами культурно-побутового призначення на території мікрорайонів 2, 3, 4 житлового масиву «Осокорки-Північні» у Дарницькому районі в м. Києві (т. 1 а.с. 90).

За Актом приймання-передачі багатоквартирного житлового будинку з балансу на баланс від 20.11.2012 багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 переданий з балансу ТОВ «Фірма «Девелопер» на баланс ТОВ «Фірма «Компас» (т. 1 а. с. 49-53).

30.11.2012 між сторонами було укладено договір № 62797 про відшкодування витрат за надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території (т. 1 а.с. 54-59).

Вказаним договором передбачено, що до дати оформлення відповідачем права власності на квартиру АДРЕСА_4 позивач забезпечує обслуговування та експлуатацію цього будинку шляхом надання відповідачу житлово-комунальних послуг та послуг з утримання будинку, споруд і прибудинкової території, а відповідач зобов`язується відшкодовувати позивачу витрати на надання цих послуг пропорційно до займаної ним площі, а саме 92,60 кв. м., не пізніше 20 числа кожного місяця, що настає за розрахунковим, за тарифами, затвердженими відповідними державними органами на житлово-комунальні послуги та розрахункового (договірного) тарифу на послуги з утримання будинку, споруд і прибудинкової території, структура якого наведена в Додатку № 1 до цього договору. При укладенні договору відповідач сплачує авансовий внесок у сумі 954,80 грн, який зараховується за надані за цим договором послуги.

Згідно з умовами пунктів 3.4.2. та 3.4.3. договору позивач, як виконавець, зобов`язується, зокрема, забезпечувати своєчасне надання послуг належної якості згідно із законодавством та необхідну інформацію про перелік послуг, структуру тарифу, загальну суму місячного платежу, норми споживання, режим надання послуг, їх споживчі властивості тощо.

Відповідач як користувач послуг відповідно до пунктів 3.2.2. та 3.2.11 зобов`язаний щомісячно оплачувати надані виконавцем послуги у встановлений договором розмірах та строк та щомісячно до 2-го числа місяця, наступного за розрахунковим, самостійно знімати на надавати виконавцю показники квартирних засобів обліку споживання холодної та гарячої води, теплової енергії тощо.

Відповідно до положень пункту 7.1. договору він набуває чинності з моменту укладення та діє до дати оформлення користувачем у порядку, передбаченому чинним законодавством України, права власності на квартиру АДРЕСА_4 за умови письмового повідомлення виконавця та надання копій правовстановлюючих документів у триденний строк від дати оформлення квартири.

Факт підписання відповідачем вказаного вище договору є доказом ознайомлення його з його предметом та усіма умовами (т. 1 а. с. 54-59).

На підставі свідоцтва про право власності від 22.11.2013 ОСОБА_1 набув у власність квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 92,6 кв. м. (т. 1 а. с. 7-8).

У вказаній квартирі зареєстроване місце проживання самого відповідача та двох його малолітніх дочок (т. 1 а. с. 10).

Отже після оформлення відповідачем права власності на квартиру та надання позивачу копії правостановлюючого документа строк дії договору про відшкодування витрат за надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території від 30.11.2012 припинився.

Незважаючи на це, позивач продовжував надавати відповідачу комплекс житлово-комунальних послуг, а саме: послуги з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення та послуги по утриманню будинку, споруд і прибудинкових територій, що відповідачем не спростовано.

Суду не надано доказів, які б свідчили про наявність у відповідача прямих договорів з виробниками житлово-комунальних послуг, так само відповідачем не доведено, що житлово-комунальні послуги надаються не позивачем, а іншою особою.

Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, є Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

На момент виникнення спірних правовідносин діяв Закон України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону від 24.06.2004 р. № 1875-IV (надалі - Закон № 1875-IV).

За нормою статті 3 Закону № 1875-IV предметом його регулювання є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Вказаний Закон містить визначення житлово-комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо-та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством, та покладає на балансоутримувача будинку обов`язок здійснювати розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечення управління майном (підпункти 1, 3, 10 пункту 1 частини 1 статті 1).

Відповідно до статті 19 Закону № 1875-IV відносини у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються на договірних засадах, а стаття 20 цього Закону зобов`язує споживача своєчасно оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги та витрати на утримання будинку і прибудинкової території пропорційно до загальної площі займаної квартири.

За приписами статей 319, 322 ЦК України власність зобов`язує, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Обов`язок споживача своєчасно оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги та витрати на утримання будинку і прибудинкової території випливає і з положень статті 162 Житлового кодексу України, пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, пункту 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630.

Відповідно до пунктів 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

За приписом статті 32 Закону № 1875-IV розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Тарифи на житлово-комунальні послуги формуються у відповідності з Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, Порядком формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, Порядком формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, Порядком розрахунку роздрібного тарифу на електричну енергію, Порядком встановлення роздрібних цін на природний газ для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги».

Аналізуючи вищенаведені положення закону та підзаконних актів, суд дійшов висновку, що зобов`язання по оплаті вартості житлово-комунальних послуг покладається на споживача законом, а отже відсутність оформленого письмового договору на надання таких послуг в даному випадку на вирішення справи не впливає і не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати.

Така правова позиція ґрунтується на правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 30.10.2013 по справі  № 6-59цс13.

Згідно з положеннями статей 526, 530, 611 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства у встановлений строк (термін), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом установлено, що ні під час дії договору від 30.11.2012, ні після оформлення права власності на квартиру, оплату спожитих житлово-комунальних послуг відповідач взагалі не здійснював.

Звертаючись до суду з позовом позивач надав розрахунок, відповідно до якого заборгованість відповідача за спожиті житлово-комунальні послуги становить 28 638,92 грн (т. 1 а. с. 239).

Натомість відповідач надав свій розрахунок заборгованості на суму 13 631,99 грн (т. 1 а. с. 209).

На виконання вимог статті 32 Закону № 1875-IV та постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) прийняла Розпорядження від 24.05.2013 року № 795, що було зареєстроване в Головному управлінні юстиції в м. Києві 10 червня 2013 року за № 33/1025, яким затверджені зміни до Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються виконавцями цих послуг по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами, в залежності від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, встановлених розпорядженням виконавчого органу  Київської   міської   ради   (Київської   міської державної адміністрації) 10.04.2012 № 579, зареєстровано в Головному управлінні юстиції у місті Києві 25 квітня 2012 року за № 26/943 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.07.2012 № 1191, зареєстровано в Головному управлінні юстиції у місті Києві 30 липня 2012 року за № 53/970 (далі - Розпорядження № 795).

Цим розпорядженням внесені зміни до позиції № 27 Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються виконавцями цих послуг по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами, в залежності від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, встановлених розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15 грудня 2011 року № 2380, зареєстрованим в Головному управлінні юстиції у місті Києві 17 лютого 2012 року за № 9/926, та встановлений тариф на послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, які надаються ТОВ «Фірма «Компас» за адресою: м. Київ, вул. Єлизавети Чавдар, 14, на рівні 3,05 грн зі сплатою до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, та 3,23 грн зі сплатою після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості з серпня 2013 ним застосований тариф, передбачений Розпорядженням № 795 (т. 1 а. с. 239).

Водночас, при розрахунку заборгованості позивачем були застосовані тарифи, передбачені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, які були скасовані за рішенням суду.

Так, постановою Шевченківського райсуду міста Києва від 21.03.2014 у справі № 2а-118/11 (2а/761/4/14), яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014, визнано незаконними і нечинними з моменту прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації: № 978 від 31 серпня 2009 року «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»; № 979 від 31 серпня 2009 р. «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»; № 980 від 31 серпня 2009 року «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення»; № 981 від 31 серпня 2009 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»; № 1141 від 30 вересня 2009 року «Про продовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року № 978, № 979, № 980 та № 981»; № 1192 від 15 жовтня 2009 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»; № 1193 від 15 жовтня 2009 року «Про продовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року № 978, № 979, № 980»; № 1292 від 17 листопада 2009 року «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»; № 1332 від 30 листопада 2009 року «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення»; № 1333 від 30 листопада 2009 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»; № 1334 від 30 листопада 2009 року «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій»; № 1335 від 30 листопада 2009 року «Про продовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року № 978, № 979»; № 191 від 30 березня 2010 року «Про подовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року № 978, № 979»; № 392 від 31 травня 2010 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»; № 1164 від 24 грудня 2010 року «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та їх структури і внесення змін до розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року № 978, № 979, від 14 серпня 2009 року № 902, від 02 березня 2010 року № 114»; № 1221 від 29 грудня 2010 року «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та їх структури»; № 1222 від 29 грудня 2010 року «Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України»; № 1241 від 30 грудня 2010 року «Про подовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 № 978 та від 31 серпня 2009 № 979»; № 75 від 25 січня 2011 року «Про внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29 грудня 2010 № 1221»; № 80 від 25 січня 2011 року «Про внесення змін та доповнень до розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 червня 2009 № 758 та від 29 грудня 2010 року № 1220»; № 99 від 27 січня 2011 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію та встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням»; № 101 від 27 січня 2011 року «Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення та тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що надаються Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України» (із змінами і доповненнями, внесеними розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 22 лютого 2011 року № 234); № 857 від 31 травня 2011 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію та встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням»; № 858 від 31 травня 2011 року «Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення та тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення»; № 859 від 31 травня 2011 року «Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усім форм власності для здійснення розрахунків з бюджетними та іншими споживачами».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 грудня 2015 року постанову Шевченківського райсуду міста Києва від 21.03.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 залишено без змін

При розгляді цієї справи суди дійшли висновку, що вказані розпорядження є нормативно-правовими актами, які в порушення вимог Указу Президента України від 3.10.1992 р. № 493/92 не пройшли державну реєстрацію в органах Міністерства юстиції України та регуляторними актами, при прийнятті яких міською державною адміністрацією не було дотримано процедуру, передбачену приписами Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Крім того, в розрахунку заборгованості позивачем були застосовані тарифи, встановлені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 756 від 18.06.2014, яка не була зареєстрована в Міністерстві юстиції України.

Статтею 1 Указу Президента України № 493/92 від 03.10.1992 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»  установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Дія цього Указу не поширюється на рішення Національної комісії регулювання електроенергетики України в частині встановлення цін і тарифів, за винятком цін і тарифів для населення, та на рішення Національної комісії регулювання електроенергетики України щодо функціонування ринків, що регулюються Національною комісією регулювання електроенергетики України, згідно з Указом Президента України від 21 квітня 1998 року N 335/98).

Вимога щодо державної реєстрації Міністерством юстиції України рішень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, скасована Законом України від 22 вересня 2016 року N 1540-VIII. Цим законом установлено, що рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України.

Згідно з пунктом 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою №731 від 28.12.1992 Кабінету Міністрів України, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

В абзаці 2 пункту 15 вказаного Положення зазначено, що нормативно-правові акти, які не пройшли державну реєстрацію, вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (далі також - НКРКП) від 18.06.2014 №756 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал»» з 1.07.2014 встановлено єдині тарифи ПАТ «АК «Київводоканал» для розрахунків з усіма категоріями споживачів: на послуги з централізованого водопостачання - 3,888 грн. за 1 куб. м. (з ПДВ); на послуги з централізованого водовідведення - 3,576 грн. за 1 куб. м. (з ПДВ).

За таких обставин суд не застосовує тарифи, які були затверджені  Розпорядженнями  від № 857 від 31.05.2011, № 858 від 31.05.2011, оскільки ці розпорядження скасовані рішенням суду, що набрало законної сили, та постанову НКРКП № 756 від 18.06.2014, оскільки вона встановлювала тарифи для усіх категорій споживачів, у тому числі для населення, однак не була зареєстрована в установленому законом порядку в Міністерстві юстиції України, а тому не набрала чинності та не відповідає законодавству України.

За загальним правилом, встановленим статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази згідно положень статей 77-80 ЦПК України мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказів наявності підстав для розрахунку вартості спожитих відповідачем комунальних послуг за іншими, діючими станом на час виникнення спірної заборгованості, тарифами позивачем до матеріалів справи надано не було.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на дію тарифів, що були встановлені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1245 від 20.06.2002, оскільки воно втратило чинність на підставі Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 578 від 18.04.2008 (зареєстроване в Головному управлінні юстиції у місті Києві 15 травня 2008 р. за № 12/778).

За наведених обставин суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині розрахунку заборгованості за тарифами, що встановлені Розпорядженням № 795 та постановами НКРКП № 146 від 17.10.2014, а також у тій частині, яка визнається позивачем, виходячи з наданого ним розрахунку.

Отже, сума боргу становить:

-за послуги по утриманню будинку, споруд і прибудинкових територій за період з липня 2013 року по жовтень 2015 року включно становить 8 358,10 грн (282,40 +299,10 х 27 місяців);

-за послуги централізованого опалення за період з листопада 2014 року по жовтень 2015 року включно становить 2 820,81 грн (303,09 + 512,45 + 640,34 + 484,25 + 192,58 + 183,67 + 504,43);

-за гаряче водопостачання за період з листопада 2014 року по жовтень 2015 року включно становить 10 483,64 грн (5087,20 + 801,92 + 751,8 + 751,8 + 676,62 + 1800,5 + 613,8), а усього 21 662,55 грн.

Відповідно до частин 1, 3 статті 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складання та підписання акту-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо, акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.

Суд відхиляє доводи позивача щодо споживання води в меншому розмірі, ніж зазначено в розрахунку, та посилання на показники лічильників при їх заміні, що зафіксовані в акті звірки показників індивідуальних засобів обліку (лічильників) № 3 від 17.05.2016 (а. с. 127) та подані ним показання водомірів (а. с. 212), оскільки відсутні акти-претензії щодо обсягів споживання води і розрахунковий період, за який нараховано борг, включає жовтень 2015 року включно, тоді як звірка мала місце аж 17.05.2016, тобто за межами спірного періоду нарахування боргу.

Отже на підставі оцінки викладених у заявах по суті справи аргументів і наданих сторонами доказів суд дійшов висновку про доведеність і обґрунтованість вимог ТОВ Фірма «Компас».про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг за період з березня 2013 року по жовтень 2015 року в сумі 21 662,55 грн.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем був сплачений судовий збір у сумі 1 378 грн (769 + 609).

Ураховуючи, що позов задоволений на 21 662,55 грн, тобто на 76/100 частин від заявлених вимог (21 662,55х100/28 638,92), на відповідача слід покласти 76/100 частин сплаченого позивачем судового збору, що становить 1 047,28 грн (1 378х76%).

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Компас» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Компас» (місцезнаходження: м. Київ, вул. П. Григоренка, буд. 22/20, код ЄДР 25197848) заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг за період з березня 2013 року по жовтень 2015 року включно в сумі 21 662,55 грн та судовий збір в сумі 1 047,28 грн, а усього 22 709 (двадцять дві тисячі сімсот дев`ять) гривень 83 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Справа була розпочата в 2016 році.
Тоді ж призупинена до винесення рішкення по іншій справі котре може впливати на рішення по даній справі.
Сьогодні стало відомо, що рік тому суддя поновила розгляд справи без повідомлення сторін.
Тобто було розпачато розгляд справи по суті, потім призупинка на пять років,а потім суддя переводить справу в спрощене провадження без повідомлення сторін і виносить заочно рішенння.

Так можно було?

(click to show/hide)

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/5619/16-ц

провадження № 2/753/3514/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2021 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Трусова Т.О., вивчивши матеріали цивільної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Компас» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,

В С Т А Н О В И В :

21.03.2016 товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Компас» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

06.04.2016 суддею Дарницького районного суду м.Києва Трусовою Т. О. було відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 10 листопада 2016 р. провадження у справі було зупинене до вирішення адміністративної справи № 826/5964/15 за позовом ОСОБА_2 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про скасування постанови..

Дослідженням інформації, наявної в Єдиному державному реєстру судових рішень, доступ до якого здійснювався в режимі повного доступу, установлено, що з огляду на зупинення провадження в адміністративній справі, до вирішення якої було зупинено провадження у даній справі, виникла необхідність у поновленні провадження у справі.

Керуючись ст. 254 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В :

Поновити провадження у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Компас» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

Призначити справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя:

 форумчане! Чи відоми випадки(практика) про відступлення права вимоги боргів( згідно ст.ст. 512-516 ЦКУ) за ЖКП від ЖБК по боргам окремой квартири в будинку до монополістів : київтеплоєнерго, або інших?  За прикладом переходу  права вимоги боргів від КИЇВЕНЕРГО до Київтеплоенерго, яка відбулась в 2018році ?