Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Юрій Васильович]

Вопрос стоял не про меня, в приведенном примере.

Якщо питання не про Вас, а взагалі, то навіщо Ви до нього "приліпили" цитату, яка стосується тільки Вас і тільки цієї конкретної справи?

По сути, мною не нарушены сроки в 30 дней.

Порушені. Тільки у першому випадку було право на автоматичне їх поновлення, а у другому - все залежить від внутрішнього переконання суду.

Формулюйте питання точніше.
Якщо з того Вашого посту відокремити те, що стосується Вас, то залишиться

Пример-подача жалобы и ее рассмотрение судьей-докладчиком, условно, в идеальных условиях без пересылки почтой. Подана жалоба 25 июня. Судья-докладчик получил ее и на следующий день рассмотрел, принял ухвалу - вернуть с правом подачи. Это 26 число, а 27 числа кассатор получил ухвалу и жалобу через канцелярию. Через 5 дней (3 июля) опять жалоба подана ВС. Последний срок для подачи жалобы был установлен 8 июля.  Разве в этом примере просрочен срок подачи жалобы?

І тоді відповідь - ні. Скарга буде подана вчасно. І про такий випадок я вже згадував:

Тобто,якби Вам скаргу повернули до 08.07.2021р., Ви б мали можливість подати її вдруге до 08.07. 2021р. з тим самим клопотанням і за тими самими "правилами".

[Gelo]

ВС получил кассацию 23 июля.
Ждем решения ....

[Юрій Васильович]

Дочекалися...

Слід зазначити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Відтак, скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень суду першої та апеляційної  інстанцій з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України.  Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судами попередніх  інстанцій судові рішення ухвалені із неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі №540/2212/20 за позовом ОСОБА_1 до Херсонської міської ради, третя особа - Виконавчий комітет Херсонської міської ради, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/98710732

[Юрій Васильович]

Дочекалися...

Слід зазначити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/98710732

Про обгрунтування вже було

а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, така норма повинна застосовуватися.

[Gelo]

В раздумье несколько дней. Уже получил из ВС свою кассацию.
 Не понимаю, как еще нужно обосновывать? На каждую оспариваемую норму изложил в чем заключается нарушение и что подлежит применению, ВС считает это формальностью. Даже не представляю что можно и нужно менять.
 Прошу специалистов прокомментаровать постановление ВС. Просто отстой мыслей.
Вот кассационная жалоба

(click to show/hide)

УТОЧНЕНА КАСАЦІЙНА СКАРГА
на захист соціального права, гарантованого державою


       Подається на виконання ухвали Верховного Суду від 12 липня 2021 р., справа № 540/2212/20, одержаної 15 липня 2021р.
        На рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020р. м.Херсон  і  постанову  П`ятого  апеляційного  адміністративного  суду  від  11  травня  2021р.  м. Одеса, справа № 540/2212/20.

        Рішення суду першої та апеляційної інстанції прийняті без застосування судами норм матеріального права, а саме Постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993р. № 354 «Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» при відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм Постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993р. № 354 «Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» у подібних правовідносинах.
Що, відповідно до п. 3) ч. 4 ст. 328 КАСУ, є підставою для касаційного оскарження цих судових рішень.


      Свої позовні вимоги касатор (позивач) обґрунтовував тим, що він є пенсіонером за віком і має право на пільги, встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.1993р. № 354 «Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» для пенсіонерів, зокрема, і на безкоштовний проїзд у міському транспорті. Однак відповідач своєю протиправною бездіяльністю
вираженою в невключенні у перелік міської комплексної програми "Соціальний захист", яка затверджена Рішенням міської Ради м. Херсону від 25.10.2005р. № 932 (з наступними змінами), окремого виду міського транспорту загального користування - автомобільного транспорту, з наданням пільги безкоштовного проїзду пенсіонерам за віком, фактично звужує обсяг його соціальних гарантій, зокрема, права на безкоштовний проїзд.

   
     Суди першої (стор.5 рішення) та апеляційної інстанції (стор.6 постанови) з'ясували усі обставини, але погодились з обґрунтуваннями відповідача і помилково вказали на відсутність у позивача порушеного права, яке підлягає захисту, зазначаючи, що діючим законодавством не передбачено пенсіонерам за віком права безкоштовного проїзду, неправильно застосував норми діючого законодавства, про  що свідчать наступні  обставини:

                                                                                                                                                                        6/1
I.     Суд першої (стор.6 рішення) та апеляційної інстанції (стор.7 постанови), ухвалюючи рішення, помилково керувалися Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, який, на думку обох судів, скасував дію Постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993р. № 354 «Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування», який надає пенсіонерам за віком пільги на проїзд у міському транспорті загального користування.
    З цим не можна погодитись, оскільки цей закон вносить зміни (скасовує пільги) виключно у ті законодавчі акти України, які в ньому вказані. У тексті самого закону, у переліку пункту 11 Заключного положення, не вказано ні пенсіонерів за віком, як категорію пільговиків, надання пільг яким припиняється, ні Постанова КМУ № 354 від 17.05.1993р., як нормативний акт, дія якого скасовується. Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, не скасовує ПКМУ від 17.05.1993р. № 354. Постанова КМУ № 354 від 17.05.1993р. в даному Законі України навіть не згадується.                                                                                                                                             
               Суд застосував норми Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, який не підлягає застосуванню.



II.      Суд першої (стор.6 рішення) та апеляційної інстанції (стор.7 постанови) стверджує, що згідно ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000р. № 2017, виключно законами України визначаються пільги щодо оплати транспортних послуг, а Постанова Кабінету Міністрів України «Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» від 17.05.1993р. № 354 є підзаконним актом і на підставі цього відхилив усі позовні вимоги, які ґрунтувались на Постанові КМУ від 17.05.1993р. № 354.
      З цим не можливо погодитись, оскільки Постанова КМУ № 354 «Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» не підпадає під дію Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000р. № 2017.

    Постанова КМУ № 354 «Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» прийнято 17 травня 1993р. Чинність Постанови поширена на інвалідів - згідно з Постановою КМУ №555 від 16.08.1994р.
Конституція України, стаття 92 якої встановила, що виключно законами України визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина, було прийнято 28.06.1996р.
Тобто на час прийняття Конституції України пільга з  безплатного  проїзду пенсіонерів та інвалідів на транспорті загального користування вже існувала. В той же час, стаття 22 Конституції України встановила, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
 
    Згідно до статті 58 Конституції України: «Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі…», ПКМУ № 354 було прийнято 17.05.1993р., Конституція України було прийнято 28.06.1996р., Закон України  № 2017 було прийнято 5.10.2000р.
Таким чином ні Конституція України, ні Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-III, вже не могли скасувати пільгу з  безоплатного  проїзду пенсіонерів та інвалідів на транспорті загального користування.
 Тобто ПКМУ №№ 354, 555 є чинними, а пільга, встановлена ними, підлягає застосуванню і не потребує повторного встановлення рішенням ОМС.

    Це підтверджує і той факт, що і після набрання чинності Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-III ці постанови не були скасовані, хоча стаття 27 цього закону зобов’язувала КМУ привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. Навпаки через рік (27.12.2001р. Постановою  КМУ № 1758) було внесені зміни до п. 2 ПКМУ № 354 в частині фінансування пільги: «Міністерству   фінансів  під  час  уточнення  показників державного бюджету на кожний рік передбачати витрати, пов'язані з безоплатним проїздом пенсіонерів за віком»
    А в 2017р., вже навіть після змін у Бюджетному кодексі України,  Постанову КМУ № 354 від 17.05.1993р. було Постановою КМУ № 812 від 25.10.2017р. доповнено пунктом 1-1, яким встановлено, що в разі запровадження  автоматизованої  системи обліку оплати проїзду, окрім посвідчення  встановленого  зразка чи довідки, право на безплатний проїзд надається за наявності ще й електронного квитка».                                                                                                                               6/2
                   
   На офіційному вебпорталі Верховної Ради України, у розділі Законодавство України про Постанову КМУ №354 від 17.05.1993р. вказано - Документ 2747-IV, чинний, джерело:https://zakon.rada.gov.ua/
 
  Пунктом 3 Постанови КМУ «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» від 29 січня 2003р. №117 Міністерство праці та соціальної політики зобов'язали забезпечити включення до Реєстру інформації про осіб, які мають право на пільги.

В 2006р. до Реєстру інформації про осіб внесено й пенсіонерів за віком (ПКМУ №180 від 22.02.2006р.) Інших пільг у пенсіонерів за віком немає, окрім пільги на безоплатний проїзд.

 У судовій практиці Вищого Адміністративного суду України було застосовано Постанову Кабінету Міністрів України від 17.05.1993р. № 354:                                                                                               
у Постанові від 03 липня 2012 р. справа К-27540/10 https://reyestr.court.gov.ua/Review/25219859,     
у Ухвалі від 03 жовтня 2012р. справа К/9991/50041/11 https://reyestr.court.gov.ua/Review/26455257,
у Ухвалі від 07 жовтня 2014р. справа К/9991/34733/12 https://reyestr.court.gov.ua/Review/41012689,
у Ухвалі від 04 листопада 2015р. справа К/9991/63161/11 https://reyestr.court.gov.ua/Review/ 54170019»
    Перераховані факти підтверджують чинність Постанови КМУ від 17.05.1993р. № 354.
         Викладене свідчить про безпідставність заяви суду першої та апеляційної інстанції, про неможливість застосування ПКМУ від 17 травня 1993р. № 354 для надання пільги з безоплатного проїзду пенсіонерам за віком.

        Окрім того, забезпечивши надання пільги з безоплатного проїзду на приміському автомобільному пасажирському транспорті пенсіонерам за віком, особам з інвалідністю та окремим категоріям громадян, які мають  право на це відповідно до чинного законодавства (п.4.17.програми "Соціальний захист") та одночасно позбавивши через свою бездіяльність цих же осіб права на пільги з безоплатного проїзду на міському автомобільному транспорті, Херсонська міська рада припустилася порушення ст.1 «Загальна заборона дискримінації» Протоколу № 12 до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод»:
« 1.Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших  переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини,  майнового стану, народження або за іншою ознакою.
 2. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою,  наприклад за тими, які зазначено в пункті 1.».

        Суд першої та апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення, помилково керувалися Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000р. № 2017, який, на думку суду, скасовує Постанову КМУ від 17.05.1993р. № 354 і залишили без уваги та не застосував норми Конституції України та законодавство України, які підтверджують, що Постанова КМУ від 17.05.1993р. № 354 – чинна, і підлягає застосуванню.
               Таким чином, твердження позивача про його порушене право на безкоштовний пільговий проїзд є обґрунтованим і законним.



III.     Суд першої (стор.3 рішення) та апеляційної інстанції (стор. 6 Постанови) прийшли до єдиної думки, що пунктом 2 постанови КМУ від 17.05.1993р. № 354 зазначено, що Міністерство фінансів України під час уточнення показників державного бюджету на кожний рік має передбачити витрати, пов`язані з безоплатним проїздом пенсіонерів. Тобто цей обов`язок по фінансуванню витрат по пільговому проїзду покладено на центральні органи виконавчої влади. Законодавчих підстав по перекладанню такого обов`язку на орган місцевого самоврядування суд не вбачає.
   
 Дійсно, до прийняття одного з так званого «пакету законів про децентралізацію», а саме Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року  № 79-VIII , що вступив у силу 1 січня 2015р. фінансування витрат по пільговому проїзду було покладено на центральні органи виконавчої влади.
З 01.01.2016р. згідно до Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII  фінансування витрат по пільговому проїзду делеговано і здійснюється органом місцевого самоуправління.
                                                                                                                                                                        6/3
  Згідно ч.1 ст.63 Бюджетного Кодексу України від 8 липня 2010 року № 2456-VI місцевий бюджет відповідно до цього Кодексу містить надходження і витрати на виконання повноважень органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.
Частина 1 статті 91 Бюджетного кодексу України передбачає видатки з місцевого бюджету на «місцеві програми соціального захисту окремих категорій населення» та «компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян».

У відповідності до норм статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР  до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить:                                         
«22) затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування;
23) розгляд прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету;                                                                     
            Суд, виконуючи аналіз фінансування витрат по пільговому проїзду, помилково керувався п.2 Постанови КМУ від 17.05.1993р. № 354,  яке не підлягає застосуванню та не застосував норми Бюджетного Кодексу України від 8 липня 2010 року № 2456-VI і Закону України  «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР, які підтверджують правомірність фінансування витрат по пільговому проїзду органом місцевого самоуправління



                           Суд першої та апеляційної інстанції, неправильно застосував норми матеріального права, що привело до прийняття незаконного рішення. Неправильне застосування норм матеріального права полягає в наступному:
1. застосування закону, який не підлягає застосуванню, це:
- Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII
- Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000р. № 2017-III
- пункт 2 Постанови КМУ «Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» від 17.05.1993р. № 354
2. незастосування закону, який підлягав застосуванню, це:
- Конституція України від 28.06.1996р.,
- Бюджетний кодекс України від 8 липня 2010 року № 2456-VI,
- Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР,
- пункт 1 Постанови КМУ «Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» від 17.05.1993р. № 354.                                                                                                     
          Згідно з ч.1 ст.351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права.



IV   Питання надання безоплатного проїзду пенсіонерам за віком у міському  пасажирському транспорті загального користування має значний суспільний інтерес.
     Розгляд позовних вимог, щодо надання пільг пенсіонерам за віком має здійснюватися на підставі діючих норм Постанови КМУ «Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» від 17.05.1993р. № 354.

Через відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм ПКМУ від 17.05.1993р.  № 354, в подібних правовідносинах, існує різне тлумачення органами місцевого самоврядування норм Постанови КМУ від 17 травня 1993р. № 354 та Постанови КМУ від 16 серпня 1994 р. № 555, через що в окремих містах пільги надаються, наприклад:
- в КМДА м.Київ затверджено «Перелік категорій громадян, яким відповідно до нормативно-правових актів України надається право безоплатного проїзду у громадському наземному транспорті у 2020 р.» куди входять пенсіонери за віком на підставі Постанови КМУ від 17.05.1993 № 354, джерело: https://wiki.1551.gov.ua;
                                                                                                                                                                        6/4
- ОДА Донецької обл. опублікувала «Роз’яснення щодо пільгового проїзду для людей пенсійного віку» (Опубліковано 09 серпня 2019 року, 15:08, Департамент соціального захисту населення облдержадміністрації). ОДА підтвердила право на безоплатний проїзд на міському пасажирському транспорті загального користування (крім метрополітену і таксі) та приміських маршрутах, підстава – Постанова КМУ від 17.05.93 №354, джерело: https://dn.gov.ua/ua/news/rozyasnennya-shchodo-pilgovogo-proyizdu-dlya-lyudej-pensijnogo-viku;
- ОМС м.Суми у відповіді на електронну петицію (петиція від 25 березня 2019р.) також підтвердив право на безоплатний проїзд на міському пасажирському транспорті загального користування та приміських маршрутах, підстава – ПКМУ від 17.05.93 №354,
джерело: https://lb.ua/blog/stanislav_kutsenko/419499_prava_pro_yaki_potribno_znati_kozhnomu.html,

           в окремих містах пільги не надаються, наприклад:
- ОМС м.Херсону відмовив у праві на пільгу на безоплатний проїзд у міському автомобільному транспорті, підстава - ПКМУ від 17.05.93 № 354 застосуванню не підлягає,
джерело: Відзив на позовну заяву від 18.09.2020р., справа № 540/2212/20.
      Та через суперечливу судову практику, в яких Постанова КМУ від 17 травня 1993р. № 354 визнається такою, що підлягає до застосування і після 2016р., наприклад:
- Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2020р.,справа № 520/11442/19, джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/88060309,                                                                                                                                                                           
- Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 13.02.2018р., справа № 806/658/17 джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/72287697,
- Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 09. 07. 2019р., справа № 520/5161/19
джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/82930666,
- Полтавський  окружний адміністративний суд рішенням від 16.11.2020р., справа № 440/4375/20,
джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/92864158,
- Луцький міськрайонний суд Волинської області рішенням від 14. 03. 2018р. справа № 161/18677/17
джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/72941346.

          З наведених прикладів зрозуміло, що в країні спостерігається різне тлумачення і застосування Постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993р. № 354.  Через що існує потреба у оголошенні правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо питання застосування норм Постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993р. № 354 «Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування».

 



    Доводжу до відома - Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021р. отримав 07 червня 2021р., що підтверджується копією поштового конверту листа № 6504518995081 П`ятого апеляційного административного суду (додаток-1) і роздруківкою онлайн-сервісу «Укрпошти» щодо відстеження місцезнаходження та стану поштового відправлення листа №6504518995081 П`ятого апеляційного адміністративного суду (додаток-2).
   Суд розглянув апеляційну скаргу в порядку письмового провадження. 

   Ухвалу Верховного Суду від 12 липня 2021р. (додаток-3) отримав 15 липня 2021р., що підтверджується копією поштового конверту листа № 0102933956161 (додаток-4) і роздруківкою онлайн-сервісу «Укрпошти» щодо відстеження місцезнаходження та стану поштового відправлення листа № 0102933956161 (додаток-5).

   Згідно ч.1 ст.120 КАСУ перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

   


                                                                                                                                       
           На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 13, 251, 328, 329, 351 КАС України,

                                                                                                                                                                        6/5
                                                                        ПРОШУ:

1. звільнити від судового збору на підставі Клопотання про звільнення від сплати судового
    збору, від 23 червня 2021 р. (додаток-3); 
2. задовольнити Клопотання про поновлення пропущеного строку касаційного оскарження, від
    21 липня 2021 р. (додаток-4); 
3. скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020р.
    і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 р., справа   
    № 540/2212/20 в частині відмови у задоволенні позовних вимог;
4. ухвалити нове рішення, яким задовольнити означені позовні вимоги у повному обсязі, не
    передаючи справи на новий розгляд;




Додатки:

1. копії поштового конверту листа №6504518995081 П`ятого апеляційного административного суду     
     (для суду)
2. роздруківка онлайн-сервісу «Укрпошти» щодо відстеження місцезнаходження та стану поштового відправлення листа № 6504518995081 П`ятого апеляційного адміністративного суду (для суду)
3. Копія Ухвали ВС від 12 липня 2021 р. по справі № 540/2212/20 (для суду)
4. копії поштового конверту листа № 0102933956161 ВС (для суду)
5. роздруківка онлайн-сервісу «Укрпошти» щодо відстеження місцезнаходження та стану поштового відправлення листа № 0102933956161 ВС (для суду)
6. клопотання про звільнення від сплати судового збору від 23 червня 2021 р. (для суду)
7. клопотання про поновлення строку касаційного оскарження від 20 липня 2021 р. (для суду)
8. дві копії уточненої касаційної скарги для сторін








       20 липня 2021р.                                     Касатор (позивач) _______________
 

[Юрій Васильович]

„Трудно найти в тёмной комнате чёрную кошку… особенно, если её там нет!“ — © Конфуций.

Складається враження, що судді ВС оце

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, така норма повинна застосовуватися.
Однак, у тексті касаційної скарги скаржником не указано конкретних норм права, щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/98245231

Слід зазначити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/98710732

хочуть бачити у другому абзаці скарги. Окрім того, що там є:

  Рішення суду першої та апеляційної інстанції прийняті без застосування судами норм матеріального права, а саме Постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993р. № 354 «Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» при відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм Постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993р. № 354 «Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» у подібних правовідносинах.
Що, відповідно до п. 3) ч. 4 ст. 328 КАСУ, є підставою для касаційного оскарження цих судових рішень.

Я це вже зазначав:

Сумна історія...
Мабуть суддя хотів бачити

конкретних норм права, щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду.

у другому абзаці скарги.

[Gelo]

„Трудно найти в тёмной комнате чёрную кошку… особенно, если её там нет!“ — © Конфуций.

 хочуть бачити у другому абзаці скарги. Окрім того, що там є:

  Рішення суду першої та апеляційної інстанції прийняті без застосування судами норм матеріального права, а саме Постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993р. № 354 «Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» при відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм Постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993р. № 354 «Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» у подібних правовідносинах.
Що, відповідно до п. 3) ч. 4 ст. 328 КАСУ, є підставою для касаційного оскарження цих судових рішень.

То есть в этом абзаце надо "...обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися".
Почему ВС дважды указывает, что жалоба подана по ч.3ст.328 КАСУ. В кассации ведь указано п. 3) ч. 4 ст. 328 КАСУ. 
В постановлении сказано

Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Проте, які саме норми права потребують такого висновку скаржник не зазначив, що в свою чергу, не є належним  обґрунтуванням підстав звернення до суду касаційної інстанції, у розумінні пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Настаивают на ч.3 и еще не согласны, что указываю на отсутствие вывода ВС по ПКМУ 354
Часть 3 вообще о другом, там указано что можно обжаловать в кассации:

3. У касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз’яснення рішення чи відмову у роз’ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

ст.330 КАСУ Форма і зміст касаційної скарги

4) підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

и далее за этим пунктом в кодексе указаны требования

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328....
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 .....
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328..... 

Никаких требований по п. 3) ч. 4 ст. 328 КАСУ эта статья не устанавливает.

[Gelo]

Проте, які саме норми права потребують такого висновку скаржник не зазначив, що в свою чергу, не є належним  обґрунтуванням підстав звернення до суду касаційної інстанції, у розумінні пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Разве это не указано

Рішення суду першої та апеляційної інстанції прийняті без застосування судами норм матеріального права, а саме Постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993р. № 354 «Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» при відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм Постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993р. № 354 «Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» у подібних правовідносинах.

З наведених прикладів зрозуміло, що в країні спостерігається різне тлумачення і застосування Постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993р. № 354.  Через що існує потреба у оголошенні правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо питання застосування норм Постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993р. № 354 «Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування». 

Последнюю цитату тоже надо переносить во 2 абзац?

Может это путаница ВС с пунктами из-за того, что в кассации есть главы не только о неправильном применении ПКМУ 354, но и о других нарушениях судов. Они рассматривают все вместе и относят к п.3), а убирать их нельзя.  Тогда имеет смысл разделить с указанием, при пересмотре решений судов первой и второй инстанции необходимо учесть... и далее указать нарушения.
Без этого ВС может применить ПКМУ 354 и остальное оставить без изменений на основании ст.341 КАСУ

1. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

[Юрій Васильович]

Почему ВС дважды указывает, что жалоба подана по ч.3ст.328 КАСУ.

Де?

В постановлении сказано

Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Проте, які саме норми права потребують такого висновку скаржник не зазначив, що в свою чергу, не є належним  обґрунтуванням підстав звернення до суду касаційної інстанції, у розумінні пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Настаивают на ч.3 и еще не согласны, что указываю на отсутствие вывода ВС по ПКМУ 354

Де там ч. 3? І не постанова, а Ухвала...

[Gelo]

Писал ночью.... мысли приходят разные. То была ошибка во мнении.

[Gelo]

Так, пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

ст.328

4. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

Значит  в кассации надо писать только о ПКМУ 354?
Как тогда с другими неправильно примененными нормами ЗУ?
Или здесь уместно указывать в прошении  -принять правовую позицию по ПКМУ 354 и направить дело на пересмотр...

[Gelo]

Слід зазначити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. 

Просматривается такое построение кассации.
Изложить 2 абзац с указанием, что при рассмотрении льгот пенсионеров по возрасту в городском транспорте руководствоваться необходимо ПКМУ 354. Затем указать на ошибку судов, считающих ПКМУ 354 не подлежащим применению. Доказать, что ПКМУ 354 действующее. Затем указать на другие ошибки судов и просить ВС дать правовую позицию по ПКМУ 354 и просить направить дело на пересмотр. На пересмотр исходя из следующей цитаты

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Все верно? Можно работать?
 

[Gelo]

Надеюсь эти изменения удовлетворят ВС : 

     Рішення суду першої та апеляційної інстанції прийняті без застосування судами норм матеріального права, а саме Постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993р. № 354 «Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» при відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм Постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993р. № 354 «Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» у подібних правовідносинах.    При рассмотрении вопроса о праве пенсионеров по возрасту на безплатный проезд в транспорті загального користування суды двух инстанций обязаны руководствоваться Постановлением Кабінету Міністрів України від 17.05.1993р. № 354
    Що, відповідно до п. 3) ч. 4 ст. 328 КАСУ, є підставою для касаційного оскарження цих судових рішень.

     Суди першої (стор.5 рішення) та апеляційної інстанції (стор.6 постанови) з'ясували усі обставини, але погодились з обґрунтуваннями відповідача   і на основании ошибочных выводов установили, что Постановление Кабінету Міністрів України від 17.05.1993р. № 354 не подлежит применению.
Суди помилково вказали на відсутність у позивача порушеного права, яке підлягає захисту, зазначаючи, що діючим законодавством не передбачено пенсіонерам за віком права безкоштовного проїзду, неправильно застосував норми діючого законодавства, про  що свідчать наступні  обставини:
                                                                                                                                                                       
I.       Суд першої (стор.6 рішення) та апеляційної інстанції (стор.7 постанови), ухвалюючи рішення, не стали руководствоваться действующим Постановлением Кабінету Міністрів України від 17.05.1993р. № 354, а помилково керувалися Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, який, на думку обох судів, скасував дію Постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.1993р. № 354 «Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування», який надає пенсіонерам за віком пільги на проїзд у міському транспорті загального користування

II.      Суд першої (стор.6 рішення) та апеляційної інстанції (стор.7 постанови)    анализируя применение Постанови КМУ № 354 від 17.05.1993р. относительно верховенства права стверджує, що згідно ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000р. № 2017, виключно законами України визначаються пільги щодо оплати транспортних послуг,

III.       Суды двух инстанций ошибочно установили, что Постанова КМУ від 17.05.1993р. № 354 не подлежит применению и в тоже время суд першої (стор.3 рішення) та апеляційної інстанції (стор. 6 Постанови) прийшли до єдиної думки, що пунктом 2 постанови КМУ від 17.05.1993р. № 354 зазначено, що Міністерство фінансів України під час уточнення показників державного бюджету на кожний рік має передбачити витрати, пов`язані з безоплатним проїздом пенсіонерів.

[Gelo]

Слід зазначити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

В имеющейся кассации было изложено  как указано в этой цитате - суд посчитал это формальностью. Ничего не пойму.....

[Юрій Васильович]

просить ВС дать правовую позицию по ПКМУ 354 и просить направить дело на пересмотр.

Одне виключає друге... 

На пересмотр исходя из следующей цитаты

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Все верно? Можно работать?

У скарзі нема підстав для направлення на перегляд

Стаття 353. Підстави для скасування судових рішень з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд

Див. пости 782-796.