Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Андрій]

Дякую відгукнувшимся. Питання: що мається на увазі під порушенням публічного порядку? Визначення публічного порядку в ЦК прочитав. Як його застосувати?

[Перо]

Перш за все, більшість угод між ЖЕО і КП ГІОЦ укладалися до нової редакції ст. 228 ЦК, яка була доповнена третьою частиною. Ось "стара" редакція:

Стаття 228. Правові наслідки вчинення правочину, який
                 порушує публічний порядок

     1. Правочин вважається таким,  що порушує публічний  порядок,
якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод
людини і громадянина,  знищення,  пошкодження майна  фізичної  або
юридичної    особи,    держави,    Автономної   Республіки   Крим,
територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

     2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

НПК до ст. 228 ЦК:
http://radnuk.info/komentar/chky/chky-knuga1/chky-knuga1-pozd4/110-tsk-glava16/1915--228--------.html

Якщо коротко: без твого відома ЖЕО передали на підставі нечинних РКМДА №№ 80, 478 від 1997 р. до КП ГІОЦ бази даних мешканців м. Києва, уклали між собою угоди, якими за тебе визначили -кому і скільки ти маєш сплачувати з ЖКП. Угодами порушені твої немайнові права; інформація про тебе незаконно перебуває у КП ГІОЦ; грішми за ЖКП, які є річчю (ст. 177 ЦК) на підставі цих угод намагається заволодіти КП ГІОЦ, виставляючі свої рахунки і т. п.   

[Андрій]

Апеляційна скарга на рішення суду про захист прав споживачів та вирішення переддоговірного спору.

(click to show/hide)

Оскаржується рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 серпня 2011 р. у цивільній справі № 2-4165/11 за позовом ________________________ до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Нивки» Шевченківської районної у м.Києві ради про захист прав споживачів та вирішення переддоговірного спору.
Зазначене рішення суду першої інстанції було постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому відповідно до ст. 303 ЦПК України підлягає перегляду в апеляційному порядку.
Оскаржується рішення по п. 1 та п. 3 позовних вимог, а саме:
1. визнати безпідставними нарахування позивачу КП «ЖЕК «Нивки» плати за утримання будинку і прибудинкової території в умовах відсутності державного акту на прибудинкову територію та сформованого виконавцем послуг і затвердженого органом місцевого самоврядування тарифу згідно з Порядком, затвердженим постановою КМУ від 20.05.2009 року № 529:
3. Зобов'язати відповідача укласти з позивачем, як із власником кв.__ по вул. _____________ в м.Києві «Типовий договір про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудиикових територій», що затверджений постановою КМУ від 20.05.2009 року, в редакції яка підписана позивачем 08.02.2010 року з протоколом розбіжностей, відповідно до якого він виклав п.7 у власній редакції;

Стосовно утримання земельної ділянки.
Судом невірно досліджені докази щодо наявності в будинку позивача прибудинкової території та визначення площі цієї території.
Згідно відповіді ГУ Земельних ресурсів КМДА (а.с. ) видно що роботи по встановленню зовнішніх меж землекористування для прибудинкової території будинку, в якому мешкає позивач не проводилися, тобто не існує належних доказів, які б підтверджували площу цієї ділянки. Поданий відповідачем план-схема прибудинкової території (а.с. 78) не може вважатися належним доказом без встановлення меж землекористування. Крім того, згідно цього плану до прибудинкової території включена земельна ділянка, на якій розташовані споруди, які використовуються для обслуговування сусіднього будинку (а.с. ), що викликає сумнів у правильності зазначеної план-схеми. 
Судом неправильно встановлені правовідносини між власником квартири, балансоутримувачем будинку та власником земельної ділянки на якій розташована прибудинкова територія. Ці правовідносини встановлені без застосування ст.42, 116, 125, 126 Земельного Кодексу України.
Зокрема:
У відповідності до ст. 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки, а також належні до них будівлі і споруди та прибудинкові території державної і комунальної форми власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного житлового будинку відповідна земельна ділянка може передаватись безоплатно у власність або надаватись у користування об’єднанню власників.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянки виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до одержання документа, що посвідчує право на неї забороняється.
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.
Відповідно до норм ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 11 Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ», розпорядження земельними ділянками є виключною компетенцією Київської міської ради.
Згідно відповіді ГУ Земельних ресурсів КМДА (ас. ) на земельну ділянку, на якій розташований будинок не видано ні державного акту на право власності, ні державного акту на право користування.
Таким чином балансоутримувач будинку ___ по вул. ___________ не має державного акту на право користування земельною ділянкою. Виходячи з цього позивач, як власник квартири не має ніяких прав на вказану земельну ділянку, а власником земельної ділянки на даний момент є київська територіальна громада в особі КМР. Ґрунтуючись, на відсутності правовідносин з приводу земельної ділянки між її власником і балансоутримувачем будинку позивач не може, наприклад, підняти питання про статус споруд, які не відносяться до обслуговування будинку але розташовані на прибудинковій території у межах, зазначених на план-схемі (а.с. 78). Однак, за твердженням суду, позивач має утримувати земельну ділянку під цими спорудами. Водночас за ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Наразі не існує будь-якого договору чи закону, який би у даному випадку перекладав тягар утримання майна з власника ділянки на балансоутримувача будинку чи власника квартири в цьому будинку. Рішення Шевченківської районної у м. Києві ради (а.с. 188, 189), які надані відповідачем у якості доказів правомірності виділення прибудинкової території також не можуть регулювати права власності.
Стосовно законності встановлення тарифів для будинку позивача.
Судом встановлено, що представником відповідача надані докази з яких вбачається, що відповідачем встановлюються тарифи відповідно до нормативно-правових актів, які регулюють встановлення вказаних платежів. Однак, у справі немає доказів, які б свідчили про це на протязі всього періоду, що розглядається. Так, згідно постанови КМУ від 20.05.09р. №529, послуги надаються відповідно до затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Такий документ дійсно поданий відповідачем як доказ, але він датується 09.03.2011 р (а.с. 190-199). Відповідач не надав подібного документу за попередні періоди, як і не надав доказів, що він колись подавав подібний документ на затвердження (погодження) в орган місцевого самоврядування. Без затвердженої органом місцевого самоврядування структури тарифу, періодичності та строків надання послуг для будинку №____ по вул. ___________ факт відповідності тарифів на утримання будинку постанові КМУ від 20.05.09р. №529 не може бути встановлений. Слід зазначити, що позивач неодноразово подавав клопотання про витребування цих документів із зазначенням періоду їх дії. Відповідач у свою чергу не надав документи по структурі тарифу, періодичності та строкам надання послуг з 09.2007 по 03.2011, а також не повідомив письмово про їх відсутність. Те саме стосується і вхідних даних для розрахунку тарифів, які є актуальними тільки після квітня 2010 р. Яким чином формувалися тарифи до цієї дати з матеріалів справи зрозуміти не можна. Тож факт відповідності тарифів на утримання будинку по вул. _____________  нормативно-правовим актам не може вважатися доведеним. 
Крім того тарифи за період з 09.2007 по 05.2009 не можуть взагалі вважатися такими, що відповідають нормативно правовим актам, тому, що відповідні нарахування робилися згідно Розпорядженню КМДА №641 від 30.05.2007 р. Це розпорядження не відповідає чинній на той час Постанові КМУ №560 від 12.07.2005 року. Як визначено Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва по справі №2а-166/2007 від 05 липня 2007 року, це розпорядження не встановлює (погоджує) розмір тарифів, а встановлює тільки коефіцієнт підвищення тарифів, що не відповідає діючому законодавству. Так само розпорядження КМДА №518 від 29.04.2009 зараз є предметом судового розгляду в КААС за позовом КМУ до КМДА та ГІОЦ справа № 2-а-9705/09/2670. Розпорядження КМДА №978-979 від 31.08.2009 року визнані незаконними та нечинними з моменту прийняття Постановою ОАС міста Києва від 21 червня 2011 року по справі №2а-5954/11/2670. Постановою КААС по справі №2-а-1888/10 від 09.03.2011 року розпорядження КМДА щодо тарифів що не пройшли державну реєстрацію вважаються такими, що не набрали чинності. Розпорядження КМДА №1221 від 29.12.2010 року, №1222 від 29.12.2010 року, №1241 від 30.12.2010 року, №99 від 27.01.2011 року, №101 від 27.01.2011 року є предметом судового розгляду у справі №2а-887/11, яка розглядається Шевченківським районним судом м. Києва.
Стосовно укладання договору з протоколом розбіжностей.
Судом встановлено, що «викладений п 7 Договору в протоколі розбіжностей, суперечить укладеному відповідачем з КП ГІОЦ договору від 31.05.2010 року». З предмету договору, коли виконавець  приймає на себе зобов’язання надавати послуги з «обробки, розщеплення та перерахування платежів населення за житлово-комунальні послуги, які поступили на розподільчий рахунок Виконавця» ніяк не випливає обов’язок замовника цих послуг укладати договори із споживачами виключно із способом розрахунку через КП ГІОЦ. Укладений таким чином договір створював би зобов’язання для споживача, які б суперечили ст.511 ЦК України.
У судовому рішенні також стверджується, що «позивач вважає, що він має сплачувати кошти за отримані комунальні послуги безпосередньо виробникам цих послуг», однак це не є думкою позивача і не підтверджується матеріалами справи. Позивач має укласти договір з балансоутримувачем будинку або з уповноваженою балансоутримувачем особою, якою і є відповідач. Розрахунки згідно цього договору мають вестися між споживачем і виконавцем послуг. Особливістю способу розрахунку, який запропоновано відповідачем є сплата споживачем однією сумою по трьох договорах: утриманню будинку, тепловодопостачанню і газопостачанню. Причому споживач не має можливості встановити чітке призначення платежу і вказати при розрахунках конкретну суму по кожному з договорів. Однак, згідно ст. 33.2 ЗУ «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні» саме «платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ». В запропонованому відповідачем випадку конкретне призначення платежу визначається вже після надходження сплаченої суми на рахунок КП ГІОЦ так званою процедурою розщеплення, яка за споживача визначає суму коштів який споживач платить по кожному з договорів ґрунтуючись на загальній сумі, яка сплачена споживачем. Цей підхід може працювати, коли відповідач не порушує законодавства при встановлені тарифів, які використовуються у процедурі розщеплення. Однак, останніми роками в м. Києві систематично порушується законна процедура встановлення тарифів на ЖКП. Так Постановою від 14.01.2009 року у справі №22-а-5301/08 КААС визнав дії Київської міської державної адміністрації при зміні тарифів на комунальні послуги з 01.12.06р. такими, що порушують ст. 6 п.п.1,6; ст.20 п.2; ст.30 п.п.3,4,5,7; ст. 31 п.п.2,3; ст.32 п.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Такі дії приводять до того, що відповідач закладає в процедуру розщеплення невідповідні тарифи, а споживач не може сплатити правильні суми оскільки пропонований спосіб не дає йому можливості точно вказати всі необхідні для того суми. Крім того, проводячи оплату послуг у запропонований відповідачем спосіб, у випадку, що розглядається, споживач не зможе мати платіжний документ, що підтверджує законність його позиції, оскільки платіжний документ, пропонований відповідачем не має необхідних граф. Єдиною можливістю для позивача в ситуації, що склалася було припинення оплати за послуги із сумнівними тарифами і врегулювання відносин із балансоутримувачем і виконавцем послуг через укладання з ними договорів. Саме з цієї причини позивач змінив у п.7 договору вказавши реквізити Виконавця послуг в рахунку на який потрібно надсилати оплату за послуги. На цей рахунок позивач може перераховувати кошти за допомогою стандартного банківського переказу самостійно вказуючи призначення платежу і несучі за це повну відповідальність згідно ст. 33.2 ЗУ «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні».

Виходячи із всього зазначеного, прошу

1. визнати безпідставними нарахування позивачу КП «ЖЕК «Нивки» плати за утримання будинку і прибудинкової території в умовах відсутності державного акту на прибудинкову територію та сформованого виконавцем послуг і затвердженого органом місцевого самоврядування тарифу згідно з Порядком, затвердженим постановою КМУ за період від вересня 2007 року.
2. Зобов'язати відповідача укласти з позивачем, як із власником кв.__ по вул. _______________ в м.Києві «Типовий договір про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудиикових територій», що затверджений постановою КМУ від 20.05.2009 року, в редакції яка підписана позивачем 08.02.2010 року з протоколом розбіжностей, відповідно до якого він виклав п.7 у власній редакції;
3. Звільнити позивача від всіх судових витрат і покласти їх на відповідача.

Та скасувати  рішення суду першої інстанції, яке стосується цих позовних вимог

Примітка: при розгляді справ про порушення прав споживачів сплата державного мита не вимагається згідно частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».


Додатки:
1.   копії апеляційної скарги (3 шт)
2.   квитанція щодо сплати ІТЗ

[Перо]

Андрію,

в частині щодо укладання договору слід додати, що ти просто не бажаєш сплачувати через КП ГІОЦ, а крім того сплачувати ще й посередницькі відсотки 0,5%, закладені в тарифах. Це і має бути єдиним предметом позову, а також в даному випадку тією частиною рішення, що оскаржується.

В частині щодо безпідставності нарахувань в умовах відсутності Держакту неправильно сформульовано вимоги -це вже не виправити. Слід було зобов'язувати вчинити перерахунки при таких умовах. Так що тут тільки новий позов.

В частині щодо встановлення тарифів. Також неправильний спосіб захисту.

Вимога щодо зобов'язання здійснення перерахунків тобою не заявлялася. Якби заявлялася -всі інші речі слід було встановлювати як факт у мотивувальній частині, а потім оскаржувати неправильно встановлені обставини.

Просити слід наступне:
в усіх частинах, крім п. 3 (перелічити) залишити позовні вимоги без розгляду на підставі ст. ст. 310, 207 ЦПК
по п. 3 -рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення вимог.

Таке моє бачення.

[Андрій]

В частині щодо безпідставності нарахувань в умовах відсутності Держакту неправильно сформульовано вимоги -це вже не виправити. Слід було зобов'язувати вчинити перерахунки при таких умовах. Так що тут тільки новий позов.

...

Просити слід наступне:
в усіх частинах, крім п. 3 (перелічити) залишити позовні вимоги без розгляду на підставі ст. ст. 310, 207 ЦПК
по п. 3 -рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення вимог.

А яким чином тоді новий позов, коли в цьому вже встановлено, що територія є? В наступному процесі це і досліджувати не будуть, бо вже досліджувалося у попередньому і встановлено. Чи я не правий?

[Тетяна Academia]

Міняти предмет позову. Викладати позовні вимоги в зміненому формулюванні. Вимагати "трошки іншого"

[Перо]

А яким чином тоді новий позов, коли в цьому вже встановлено, що територія є? В наступному процесі це і досліджувати не будуть, бо вже досліджувалося у попередньому і встановлено. Чи я не правий?

Після залишення позову без розгляду рішення суду скасовується. Але в даному випадку до скасування підлягають ухвалою суду вимоги, які залишаються без розгляду, а щодо інших АСК має приняти рішення по суті: залишити рішення 1-ої інстанції в цій частині без змін чи скасувати з прийняттям нового рішення. Як в цьому випадку буде виглядати мотивувальна частина -непрогнозовано. Тому, в подібних випадках слід орієнтуватися на окремі позови і, відповідно, самостійні провадження.
Раджу подати заяву про залишення позову без розгляду (після відкриття апеляц. провадження). Після скасування цього рішення подати новий позов. Але не щодо зобов'язання укласти договір (яке фактично неможливо виконати), а просити суд визнати укладеним договір в редакції позивача. Тобто в прохальній частині позову навести дослівно текст Типового договору і просити визнати його укладеним в такій редакції з моменту набрання рішенням законної сили.

[ВАВАНчик]

.....
Раджу подати заяву про залишення позову без розгляду (після відкриття апеляц. провадження). ....

Дима, скаже мне на какую статью ссылаться для оставления РАССМОТРЕНОГО иска без рассмотрения!?

ПС: и по КАСУ тоже статью назови

[Перо]

Дима, скаже мне на какую статью ссылаться для оставления РАССМОТРЕНОГО иска без рассмотрения!?

По ЦПК в апеляції - ст. ст. 310, 207 (я вже писав). Але попереджаю, що деякі судді АСК вважають це фактичною зміною позову і виносять рішення по суті. В таких випадках -скарга до ВССУ.

ПС: и по КАСУ тоже статью назови

В апеляції -ст. ст. 203, 155 КАС (тобі точно про це вже писав).

[Андрій]

Дякую відгукнувшимся. Сьогодні вранці подав апеляційну скаргу з наступним текстом

(click to show/hide)

Оскаржується рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 серпня 2011 р. у цивільній справі № 2-4165/11 за позовом ____________________ до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Нивки» Шевченківської районної у м.Києві ради про захист прав споживачів та вирішення переддоговірного спору.
Зазначене рішення суду першої інстанції було постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому відповідно до ст. 303 ЦПК України підлягає перегляду в апеляційному порядку.
Оскаржується рішення по п. 1 та п. 3 позовних вимог, а саме:
1. визнати безпідставними нарахування позивачу КП «ЖЕК «Нивки» плати за утримання будинку і прибудинкової території в умовах відсутності державного акту на прибудинкову територію та сформованого виконавцем послуг і затвердженого органом місцевого самоврядування тарифу згідно з Порядком, затвердженим постановою КМУ від 20.05.2009 року № 529:
3. Зобов'язати відповідача укласти з позивачем, як із власником кв.__ по вул. ____________ в м.Києві «Типовий договір про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудиикових територій», що затверджений постановою КМУ від 20.05.2009 року, в редакції яка підписана позивачем 08.02.2010 року з протоколом розбіжностей, відповідно до якого він виклав п.7 у власній редакції;
По п. 1 позовних вимог.
Стосовно утримання земельної ділянки.
Судом невірно досліджені докази щодо наявності в будинку позивача прибудинкової території та визначення площі цієї території.
Згідно відповіді ГУ Земельних ресурсів КМДА (а.с. 131) видно що роботи по встановленню зовнішніх меж землекористування для прибудинкової території будинку, в якому мешкає позивач не проводилися, тобто не існує належних доказів, які б підтверджували площу цієї ділянки. Поданий відповідачем план-схема прибудинкової території (а.с. 78) не може вважатися належним доказом без встановлення меж землекористування. Крім того, згідно цього плану до прибудинкової території включена земельна ділянка, на якій розташовані споруди, які використовуються для обслуговування сусіднього будинку (а.с. 136), що викликає сумнів у правильності зазначеної план-схеми. 
Судом неправильно встановлені правовідносини між власником квартири, балансоутримувачем будинку та власником земельної ділянки на якій розташована прибудинкова територія. Ці правовідносини встановлені без застосування ст.42, 116, 125, 126 Земельного Кодексу України.
Зокрема:
У відповідності до ст. 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки, а також належні до них будівлі і споруди та прибудинкові території державної і комунальної форми власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. … Розміри  та  конфігурація  земельних  ділянок, на яких розташовані  багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі,  споруди  та  прибудинкові  території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та
відповідної землевпорядної документації.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянки з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом.
Відповідно до норм ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 11 Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ», розпорядження земельними ділянками є виключною компетенцією Київської міської ради.
Згідно відповіді ГУ Земельних ресурсів КМДА (ас. 131) на земельну ділянку, на якій розташований будинок не видано ні державного акту на право власності, ні державного акту на право користування. Таким чином балансоутримувач будинку ___ по __________ не має права користування земельною ділянкою. Виходячи з цього позивач, як власник квартири не має ніяких прав на вказану земельну ділянку, а власником земельної ділянки на даний момент є київська територіальна громада в особі КМР. Однак, за твердженням суду, позивач має утримувати земельну ділянку під цими спорудами. Водночас за ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Наразі не існує будь-якого договору чи закону, який би у даному випадку перекладав тягар утримання майна з власника ділянки на балансоутримувача будинку чи власника квартири в цьому будинку. Рішення Шевченківської районної у м. Києві ради (а.с. 188, 189), які надані відповідачем у якості доказів правомірності виділення прибудинкової території також не можуть регулювати права власності.
Стосовно законності встановлення тарифів для будинку позивача.
Судом встановлено, що представником відповідача надані докази з яких вбачається, що відповідачем встановлюються тарифи відповідно до нормативно-правових актів, які регулюють встановлення вказаних платежів. Однак, у справі немає доказів, які б свідчили про це на протязі всього періоду, що розглядається. Так, згідно постанови КМУ від 20.05.09р. №529, послуги надаються відповідно до затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури,
періодичності та строків надання послуг. Такий документ дійсно поданий відповідачем як доказ, але він датується 09.03.2011 р (а.с. 190-199). Відповідач не надав подібного документу за попередні періоди, як і не надав доказів, що він колись подавав подібний документ на затвердження (погодження) в орган місцевого самоврядування. Тобто мало місце неповне встановлення судом обставин справи.
Стосовно укладання договору з протоколом розбіжностей.
Судом встановлено, що «викладений п 7 Договору в протоколі розбіжностей, суперечить укладеному відповідачем з КП ГІОЦ договору від 31.05.2010 року». З предмету договору, коли виконавець  приймає на себе зобов’язання надавати послуги з «обробки, розщеплення та перерахування платежів населення за житлово-комунальні послуги, які поступили на розподільчий рахунок Виконавця» ніяк не випливає обов’язок замовника цих послуг укладати договори із споживачами виключно із способом розрахунку через КП ГІОЦ. Укладений таким чином договір створював би зобов’язання для споживача, які б суперечили ст.511 ЦК України.
У судовому рішенні також стверджується, що «позивач вважає, що він має сплачувати кошти за отримані комунальні послуги безпосередньо виробникам цих послуг», однак це не є думкою позивача і не підтверджується матеріалами справи.
Водночас судом не досліджувався спосіб оплати, запропонований відповідачем в його варіанті договору на відповідність ЗУ «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні». В запропонованому способі оплати споживач повинен вказати тільки суму оплати за двома-трьома договорами не маючи можливості вказати точну суму переказу за договором, що розглядається. Тож споживач не може виконати в повній мірі ст. 33.2 ЗУ «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні», а саме «платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ». З огляду на це позивача не влаштовує запропонований спосіб розрахунку. Водночас відповідач безпідставно відмовляється отримувати оплату за послуги на свій розрахунковий рахунок, що є звичайним способом розрахунку за надані послуги.

Виходячи із всього зазначеного, прошу
1.   По п.1 позовних вимог «визнати безпідставними нарахування позивачу КП «ЖЕК «Нивки» плати за утримання будинку і прибудинкової території в умовах відсутності державного акту на прибудинкову територію та сформованого виконавцем послуг і затвердженого органом місцевого самоврядування тарифу згідно з Порядком, затвердженим постановою КМУ за період від вересня 2007 року.» - залишити позов без розгляду на підставі ст. ст. 310, 207 ЦПК.
2.   По п.3 позовних вимог «Зобов'язати відповідача укласти з позивачем, як із власником кв.__ по вул. ___________ в м.Києві «Типовий договір про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудиикових територій», що затверджений постановою КМУ від 20.05.2009 року, в редакції яка підписана позивачем 08.02.2010 року з протоколом розбіжностей, відповідно до якого він виклав п.7 у власній редакції;» - рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення вимог.

Примітка: при розгляді справ про порушення прав споживачів сплата державного мита не вимагається згідно частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».


Додатки:
1.   заява про поновлення строків апеляційного оскарження з додатками.
2.   квитанція щодо сплати ІТЗ
3.   копії апеляційної скарги (3 шт)

Позивач

За браком часу в деяких порадах розібратися не встиг і не включив в текст скарги з огляду на те, що не зможу правильно обгрунтувати вимоги.
Питання про залишення справи без розгляду в аппеляції теж цікаве. З огляду на викладене зрозумів (напевне неправильно), що будь-яку справу за наведеним формулюванням можна залишити без розгляду в апеляції. Тобто, не подобається рішення - подав апеляцію, і залишив без розгляду. Десь в цій системі повинен бути запобіжник, якого я не побачив.

[ВАВАНчик]

Предохранителем должна быть ч. 2 ст. 31 в ЦПК и ч. 1 ст. 51 КАСУ.

ПС: как он "срабатывает" я по правде не готов точно разяснить!в

[Андрій]

Розгляд апеляційної скарги призначений на 03.11.2011 р.
Є наступні питання.
1. Я прошу залишити без розгляду п.1 позовних вимог. Але стосовно нього вже є судове рішення. Може б було точніше просити спочатку скасувати судове рішення по цих вимогах, а далі вже залишити ці вимоги без розгляду?

2. В мене з'явилося додаткове обгрунтування позиції стосовно ГІОЦ. Якщо подивитися на квітанцію, що пропонується до оплати, вже неодноразово говорилося, що там не можна вказати суму за кожним укладеним договором окремо. Аргументи протилежної сторони полягають у тому, що споживач повинен обов'язково платити саме ці суми, а у разі якихось суперечностей вимагати перерахунку. Але, на мій погляд, це вірно тільки у разі неналежного надання послуг. Однак, на протязі останніх років відповідні суми неодноразово виставлялися на основі незаконних розпоряджень КМДА. Так спосіб прийняття розпоряджень по тарифах був визнаний невідповідним діючому законодавству (справа Хельваса), після вступу в дію рішення по справі Кулі у відповідних квитанціях тарифи не було повернуто до попередніх, у рішенні Бабенко розпорядження не зареєстровані в органах юстиції розглядаються такими, що не підлягають застосуванню. Таким чином, у разі, коли в квитанції прописані незаконні суми споживач не має можливості здійснити оплату за цією квітанцією, оскільки не має можливості зміни незаконної суми. І, якщо при сплаті на розрахунковий рахунок КП в такому разі можна застосувати банківський переказ, в якому самостійно вказати призначення платежу, при сплаті на рахунок КП ГІОЦ цього зробити не можна, оскільки воно не приймає стандартних банківських переказів. Таким чином порушуються права споживача гарантовані йому ст.19 Конституції України "ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством". 

Чи варто додавати п.1 і 2 до апеляційної скарги, і в якій формі це краще зробити?

[Перо]

Розгляд апеляційної скарги призначений на 03.11.2011 р.
Є наступні питання.

1. Судове рішення є, але воно не набрало законної сили, оскільки оскаржено. Просити слід про щось одне. А "рыбку съесть и..." не можна. Якщо просити скасувати, то його або скасують і задовольнять позовні вимоги, або не скасують і у вимогах відмовлять (тобто відмова 1-ої інстанції набере законної сили). Залишення ж вимоги без розгляду скасовує у цій частині судове рішення: ані вимоги, ані рішення за ним немає (процесуальне становище "обнуляється").

2. Порушень прав споживача там набагато більше. Що не заважає їх ігнорувати суду (останні тенденції усі бачимо).

Чи варто додавати п.1 і 2 до апеляційної скарги, і в якій формі це краще зробити?

По п. 1 -окремою заявою про залишення позову (його частини) без розгляду. Якщо ж просити скасувати, то нічого додатково крім вказаного в апеляційній скарзі писати не потрібно. По п. 2 -поясненнями (усними, письмовими), якщо щодо позиції по КП ГІОЦ позовні вимоги і вимоги апеляц. скарги незмінні. Але мабуть варто по п. 2 заявити самостійний позов з інших підстав (з іншим нормативним обгрунтуванням), якщо у цій частині відмовлять у цьому процесі.

[Андрій]

По п. 1 -окремою заявою про залишення позову (його частини) без розгляду. Якщо ж просити скасувати, то нічого додатково крім вказаного в апеляційній скарзі писати не потрібно.

В тому і справа, що я в самій скарзі попросив залишити п.1 без розгляду. Колись Тетяна мені казала, що так робити не можна і скаргу можуть не прийняти, але вже пізно було. В підсумку скаргу прийняли. І, якщо написати окрему заяву про залишення без розгляду, то це буде дублюванням того, що було в скарзі. Чи подання тепер такої заяви виправить помилку в скарзі? Чи треба підкоригувати і саму скаргу?

[Перо]

Апеляційну скаргу можна змінювати лише протягом строку на апеляційне оскарження. З викладеного вбачається, що у скарзі не заявлялося вимоги скасувати п. 1 позову: тож у АСК немає підстав для скасування. Залишається лише просити залишити частину позовних вимог без розгляду. Це потрібно продублювати окремою заявою, оскільки така заява і апеляційна скарга різні процесуальні документи.