Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[bav]

Андрію, коли подасте касацію пропоную подати на Ваш ЖЕО заяву про скоєння злочину (бажано колективну) до прокуратури та піти іншим шляхом (таким, як я). В цивільному судочинстві перспектив, при такій владі і такому судочинстві, НЕМАЄ Я ще в 2009 році пройшов все те, що і Ви (навіть НЕПРАВОСУДНІ рішення першої та апеляційної інстанцій аналогічні). Хоч суди і різні, але рішення ті самі, бо судді зовсім страх втратили, розуму і кваліфікації в них не вистачає (місця собі покупляли) і кругова порука царює! Яка апеляція і касація може бути! Але треба боротися! Нажаль борців малувато.

[Андрій]

Ой, не знаю. Стосовно мого випадку - хіба ЖЕО не бере земельну ділянку в користування? Ці процеси заблоковані Київрадою. Хіба ЖЕО винувате в наявності КП ГІОЦ? Вони від мене неофіційно і оплату на свій р.р. примуть. Але ж мені потрібно, щоб це у договорі було. А сам ГІОЦ. Ну, була колись напіврадянська фірма автоматизаторів. Я багато таких фірм знав. Ну, зробили вони продукт, як змогли. Дечого просто не знали як зробити. І раптом недоліки їх системи стали перевагами в очах у місцевих бонз, і фірма пішла угору. Тож, справа не зовсім в ГІОЦі. Справа в реальному замовнику його послуг.
Хоча в мене досвід судового розгляду наразі відємний, поки що вважаю це єдиним правильним шляхом. А ЖЕО ... це, фактично, найбезправніші організації після, власне, споживачів. Принаймні, комунальні підприємства в Києві. Якщо я навіть посаджу когось з них, це мені власного правового поля не створить.
Хоча, можливо, я й помиляюсь. Час покаже.

[Тетяна Academia]

Подивіться п.5 ч.2 ст.326 та ч.1,2 ст. 335 ЦПК. Доцільно розставити акценти у скарзі згідно вимог цих статей.

Додатково - використати справу Бреничів і наголосити про неоднакові рішення у справах при однакових обставинах.
Рішення Бреничів дає Вам підстави для заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Ще рекомендації повідомлю.

[genna1950]

Я погоджуюся тільки з одним - у нас не вистачає свідомих та потріотичних людей, які могли протистояти ЦИМ ПАЦАНАМ в різних мантіях! Тільки МУЖНІСТЬ зможе хоч щось зрушити з місця. Ніхто, крім нас самих, не зробить цього. Боротьба за свої права буде вестися дуже жорстока. Нахабні судді втратили страх і тільки дивляться, щоб їх "почули" вассали...

[Юрій Васильович]

Нахабні судді втратили страх і тільки дивляться, щоб їх "почули" вассали...

В даному випадку саме судді є вассалами. Які виконують волю своїх сюзеренів.

[Перо]

Андрію, скаргу слід значно скоротити, бо вона складена за правилами апеляційних скарг.
Головне -на залишено без розгляду частину вимог, що є безумовним правом позивача (надати копію заяви і вказати на порушення ст. ст. 310, 207 ЦПК). Щодо інших "обставин" і "доказів" все зайве слід прибрати, бо у ВССУ немає повноважень оцінювати їх наявність або відсутність. Акцентувати, що містяться посилання на неіснуючі докази (перелічити, яких доказів не існує), на розпорядження, які не перелічені, але які є нечинними (надати постанову ВСУ від 28.11.2011 р. з посиланням на ст. 360-7 ЦПК), що є грубим порушенням ст. ст. 213, 214 ЦПК.

Просити передати справу на новий розгляд (ч. 2 ст. 338 ЦПК).

Щодо порушень норм матеріал. права. Вказати, що спеціальні норми ЗУ "Про ЖКП" мають перевагу над загальними, встановленими ЦК, а тому підлягають переважному застосуванню. Норми ЦК застосовуються тільки якщо не суперечать ЗУ "Про ЖКП".
Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997р. №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Тому норми ЖК також не підлягають застосуванню, оскільки автоматично скасовані відповідними положеннями ЗУ "Про ЖКП".

[Андрій]

(click to show/hide)

Оскаржується рішення Шевченківського Районного Суду м. Києва залишене без змін ухвалою Апеляційного суду  м. Києва в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Нивки», треті особи: Комунальне підприємство «Керуюча дирекція Шевченківської районної у м.Києві ради, Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Київської міської державної адміністрації, про визнання безпідставними сум нарахування за житлово-комунальні послуги, зобов'язання сформувати тариф на утримання будинку і прибудинкової території на підставі діючих нормативних актів, відшкодування моральної шкоди, визначити розмір тарифу на утримання будинку і прибудинкової території та відсутність вимог законодавства, які б підтверджували правомірність дій відповідача, визнати відсутність договірних відносин між відповідачем та третіми особами.
При розгляді справи були порушена Ст.214 ЦПК «1. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;»
1.   Не встановлені обставини щодо обґрунтування тарифів по яких виставляв рахунки відповідач.
      a.   Обґрунтування тарифів згідно постанови КМУ від 20.05.2009 р. №529 присутнє тільки за 2011 р.
      b.   Обґрунтування тарифів згідно постанови КМУ від 12.07.2005 р. №560 відсутнє.
      c.   Відсутній список нормативно-правових актів відповідно яким встановлюються тарифи відповідачем.
2.   Не досліджені докази які, на думку суду, підтверджують наявність прибудинкової території.
3.   Не встановлений факт відсутності акту на право користування земельною ділянкою підтверджений доказом який надав позивач.
4.   Не встановлені обставини в договорі між відповідачем і КП ГІОЦ, які заважають укладанню договору між позивачем та відповідачем на умовах позивача.
Порушена ст. 215 ЦПК.
1.   В описовій частині невірно викладена узагальнена позиція позивача. Зокрема, стверджується що «позивач вважає, що він має сплачувати кошти за отримані комунальні послуги безпосередньо виробникам цих послуг». Це твердження ніколи не було позицією позивача і спростовується самими позовними вимогами.
2.   В мотивувальній частині рішення не вказано які саме обставини в договорі між відповідачем і КП ГІОЦ суперечать позовним вимогам.
3.   Твердження суду що відповідачем «надано докази на підтвердження закріплення прибудинкової території за будинком в якому знаходиться квартира позивача, а також визначено площу вказаної території, надані договори з виробниками комунальних послуг.» зроблено без посилань на обставини справи, які встановлені судом.
4.   Твердження суду що «представником відповідача надані докази з яких вбачається, що відповідачем встановлюються тарифи відповідно до нормативно-правових актів, які регулюють встановлення вказаних платежів» зроблено без посилань на обставини справи, які встановлені судом.
Таким чином порушений п.3 ст.213 ЦПК «Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на  які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні»
Ухвала суду апеляційної інстанції не виконує ст. 315 ЦПК, містить невідповідний дійсності короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу.
•   В ухвалі не сказано, що позивач оскаржував рішення суду тільки по п.1 та п.3 позовних вимог.
•   В ухвалі не відображена позиція позивача з приводу відсутності у балансоутримувача будинку в якому мешкає позивач державного акту на право користування земельною ділянкою на якій розташований будинок.
Зігнорувавши позицію позивача в даному питанні суд в судовому рішенні і ухвалі суду апеляційної інстанції не пояснив яким законним чином витрати на утримання земельної ділянки взагалі, та на прибирання прибудинкової території зокрема, можуть бути покладені на мешканця будинку за умови відсутності виделення прибудинкової території та відсутності у балансоутримувача права користування земельною ділянкою.
В ухвалі проігноровані докази невідповідності деяких розпоряджень КМДА вимогам чинного законодавства, надані позивачем в додатках до апеляційної скарги.

Крім того при апеляційному розгляді справи позивачем була подана заява про залишення п.1 позовних вимог без розгляду. Ця заява взагалі не розглядалася судом і не згадувалася в ухвалі апеляційного суду, що є порушенням ст.ст. 310, 207 ЦПК.
 
При прийнятті рішення були порушені наступні норми матеріального права:

При винесені рішення про правомірність визначення площі прибудинкової території не застосовано ст.42 Земельного кодексу України «розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також  належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу,  мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.» Застосування проектів поділу території кварталу і відповідної землевпорядної документації вимагає і Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7. 

При розгляді наявності прибудинкової території для будинку позивача було застосовано
ст.179 ЖК України. Однак, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997р. №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше». Тому норми ЖК також не підлягають застосуванню, оскільки автоматично скасовані відповідними положеннями ЗУ "Про житлово-комунальні послуги".
Водночас судом не застосовано чинних «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» які затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 р. № 76. Зокрема ці правила містять визначення прибудинкової території як «території навколо багатоквартирного будинку, визначеної актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначеної для обслуговування багатоквартирного будинку.»
Суд не застосував наявних доказів, ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 11 Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» для визначення власника земельної ділянки на якій розташований будинок позивача.
Суд не застосував ст.ст. 19, 38 Земельного Кодексу України для визначення цільового призначення земельної ділянки.
Суд не застосував п. 1 ст.91 Земельного Кодексу України та ст. 322 ЦК України для визначення особи на яку покладено тягар утримання земельної ділянки на якій розташований будинок позивача.
Суд не застосував ст. 511 ЦК України «зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи» при розгляді впливу укладеного між відповідачем і КП ГІОЦ договором на договір, який позивач намагається укласти з відповідачем.
Не проаналізована відповідність пропонованого відповідачем способу розрахунку п.7 типового договору затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 р. № 529.
Безпідставно застосовані ст.ст. 626, 628, 630 ЦК України, та не застосовані  ст.ст. 19,20,21,24,26,29 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», що, як спеціальні норми ЗУ "Про ЖКП", мають перевагу над загальними, встановленими ЦК, а тому підлягають переважному застосуванню. Норми ЦК повинні застосовуватися тільки якщо вони не суперечать ЗУ "Про ЖКП".

Враховуючи, що численні порушення норм процесуального права, зокрема ст.ст. 207, 213, 214, 215, 310, 315 ЦПК, унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи,
прошу скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та передати  направити справу на новий судовий розгляд згідно п. 2 ст. 338 ЦПК.

Поки що не зрозумів, куди в вставити зацитоване.

на розпорядження, які не перелічені, але які є нечинними (надати постанову ВСУ від 28.11.2011 р. з посиланням на ст. 360-7 ЦПК)

[Андрій]

Додатково - використати справу Бреничів і наголосити про неоднакові рішення у справах при однакових обставинах.
Рішення Бреничів дає Вам підстави для заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Наскільки я дивлюся ЦПК неоднаковим застосуванням займається тільки ВСУ. Чи доцільно писати таке в касації? Не буде від цього негативних наслідків? Чи воно тільки налякає їх, що може бути прецендент?

[Перо]

Поки що не зрозумів, куди в вставити зацитоване.

У рішенні Савицього є такий пасаж:

Позивачем в судовому засіданні не було доведено, що відповідачем з порушенням закону встановлюються тарифи на сплату за утримання будинку та прибудинкової території, а також плату за комунальні послуги, які він споживає будучи власником квартири. В той же час представником відповідача надані докази з яких вбачається, що відповідачем встановлюються тарифи відповідно до нормативно-правових актів, які регулюють встановлення вказаних платежів, а також надано докази на підтвердження закріплення прибудинкової території за будинком в якому знаходиться квартира позивача а також визначено площу вказаної території, надані договори з виробниками комунальних послуг та договір з КП ГІОЦ, яке здійснює розчеплення коштів платників, та розподіл їх між виробниками комунальних послуг.

На що слід вказати, що такі висновки суду суперечать нормам матеріального права: пункту 2 Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року № 493/92 “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” (далі – Указ) та   пунктів 1, 2 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 (далі – Положення).
Правозастосування Указу і Положення має бути приведеним у відповідність із постановою Верховного Суду України від 28.11.2011 р. по справі № 21-246а11.
В порушення п. 3 ч. 1 ст. 315 ЦПК судом апеляційної інстанції ці висновки ВСУ не були враховані, що призвело до грубого порушення положень ст. 360-7 ЦПК.
Крім того, в порушення п. 2 ППВСУ № 9 від 01.11.1996 р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" і ст. ст. 213, 214, 315 ЦПК судами обох інстанцій не було з'ясовано, чи грунтуються укладені між відповідачем і КП ГІОЦ договори на чинних нормативно-правових актах, виходячи з приписів ст. 57 Конституції, згідно яких закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
(Не знаю, чи є такі договори в якості доказів у м/с, але в їх преамбулі має міститься посилання на укладення відповідно до РКМДА № 478 від 15.04.1997 р.).
В порушення ст. 511 ЦК суди виходили з того, що вказані угоди нібито породжують для мене, як третьої особи, що не є їх стороною якісь зобов'язання, що призвело в подальшому до неправильного застосування ст. 628 ЦК і до відмови у позові в частині зобов'язання укладення договору між мною і відповідачем.

[Перо]

Наскільки я дивлюся ЦПК неоднаковим застосуванням займається тільки ВСУ. Чи доцільно писати таке в касації? Не буде від цього негативних наслідків? Чи воно тільки налякає їх, що може бути прецендент?

Потрібно взяти з іншої справи відповідне обгрунтування, але прямо не посилатися на неї.

[Андрій]

У рішенні Савицього є такий пасаж:

Позивачем в судовому засіданні не було доведено, що відповідачем з порушенням закону встановлюються тарифи на сплату за утримання будинку та прибудинкової території, а також плату за комунальні послуги, які він споживає будучи власником квартири. В той же час представником відповідача надані докази з яких вбачається, що відповідачем встановлюються тарифи відповідно до нормативно-правових актів, які регулюють встановлення вказаних платежів, а також надано докази на підтвердження закріплення прибудинкової території за будинком в якому знаходиться квартира позивача а також визначено площу вказаної території, надані договори з виробниками комунальних послуг та договір з КП ГІОЦ, яке здійснює розчеплення коштів платників, та розподіл їх між виробниками комунальних послуг.

На що слід вказати, що такі висновки суду суперечать нормам матеріального права: пункту 2 Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року № 493/92 “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” (далі – Указ) та   пунктів 1, 2 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 (далі – Положення).
Правозастосування Указу і Положення має бути приведеним у відповідність із постановою Верховного Суду України від 28.11.2011 р. по справі № 21-246а11.
В порушення п. 3 ч. 1 ст. 315 ЦПК судом апеляційної інстанції ці висновки ВСУ не були враховані, що призвело до грубого порушення положень ст. 360-7 ЦПК.
Крім того, в порушення п. 2 ППВСУ № 9 від 01.11.1996 р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" і ст. ст. 213, 214, 315 ЦПК судами обох інстанцій не було з'ясовано, чи грунтуються укладені між відповідачем і КП ГІОЦ договори на чинних нормативно-правових актах, виходячи з приписів ст. 57 Конституції, згідно яких закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
(Не знаю, чи є такі договори в якості доказів у м/с, але в їх преамбулі має міститься посилання на укладення відповідно до РКМДА № 478 від 15.04.1997 р.).
В порушення ст. 511 ЦК суди виходили з того, що вказані угоди нібито породжують для мене, як третьої особи, що не є їх стороною якісь зобов'язання, що призвело в подальшому до неправильного застосування ст. 628 ЦК і до відмови у позові в частині зобов'язання укладення договору між мною і відповідачем.

Я правильно зрозумів, що все сказане стосується чинності договору між КП ГІОЦ і відповідачем?

(Не знаю, чи є такі договори в якості доказів у м/с, але в їх преамбулі має міститься посилання на укладення відповідно до РКМДА № 478 від 15.04.1997 р.).

В м/с дійсно є такий договір із посиланням на РКМДА № 478

[Тетяна Academia]

Поки що не зрозумів, куди в вставити зацитоване.

на розпорядження, які не перелічені, але які є нечинними (надати постанову ВСУ від 28.11.2011 р. з посиланням на ст. 360-7 ЦПК)

По постанові Верховного суду України. Надаю фрагмент однієї з моїх заяв. Можна переформулювати для своїх потреб і під свої обставини.

Рішення суду 1 інстанції, що набрало законної сили згідно ухвали АСК і є частиною судової практики, суперечить Рішенню Верховного суду України від 28.11.2011 року, тому повинно бути переглянутим і приведеним у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Постановою КААС від 14.01.2009 року, з думкою якого погодився суд касаційної інстанції і правильність якого підтвердив Верховний суд України, встановлено:
“дії КМДА при зміні тарифів на комунальні послуги з 1 грудня 2006 року такими, що порушують вимоги підпунктів 1, 6 частини першої статті 6, пункту 2 частини першої статті 20, підпунктів 3 – 5, 7 частини першої статті 30, частин 2, 3 статті 31, частини п’ятої статті 32 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV “Про житлово-комунальні послуги”; скасував розпорядження КМДА від 30 травня 2007 року № 640, 642, 643.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанцій, з думкою якого погодився суд касаційної інстанції, виходив із того, що спірні розпорядження КМДА не пройшли державної реєстрації та прийняті з порушенням вимог статті 58 Конституції України.”
Виходячи з зазначеного, спірні розпорядження КМДА по встановленню тарифів на ЖКП з жовтня 2006 по травень 2007 року є такими, що не набрали чинності і не підлягають застосуванню у правовідносинах в сфері надання та споживання ЖКП згідно вимог Конституції України.
Однак судд 1 інстанції в справі ХХХХХХХХХХХ вирішила, що розпорядження КМДА, які  не пройшли державної реєстрації та прийняті з порушенням вимог статті 58 Конституції України були чинними і прийняла рішення стягнути борг за ЖКП на підставі тарифів, затверджених цими розпорядженнями.
..........................
Отже, всупереч рішенню Верховного суду України від 28.12.2011 року, яким підтверджено правильність висновків постанови КААС від 14.01.2009 року, з думкою якого погодився суд касаційної інстанції, в справі ХХХХХХХХХХ були застосовані тарифи, затверджені розпорядженнями КМДА, що не набрали чинності, суперечать Конституції України, іншим законам і не повинні були застосовуватись. Стаття 360-7 ЦПК України вимагає скасування рішення в справі ХХХХХХХХХХ та його перегляд з метою приведення у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

[Андрій]

Наскільки я дивлюся ЦПК неоднаковим застосуванням займається тільки ВСУ. Чи доцільно писати таке в касації? Не буде від цього негативних наслідків? Чи воно тільки налякає їх, що може бути прецендент?

Потрібно взяти з іншої справи відповідне обгрунтування, але прямо не посилатися на неї.

Взяти з позову? Додати до касаційної скарги? Вище ж було сказано, що касація не розглядає фактів.
Однак, можу зазначити, що сам позов свого часу робився на основі позову цієї іншої справи. Наскільки схоже вийшло - не знаю 

[Тетяна Academia]

Редакційне.
По всьому тексту доцільно вивірити і чіткіше прописати "рішення суду першої інстанції", "ухвала Апеляційного суду Києва", або "рішення та ухвала".

3.   Не встановлений факт відсутності акту на право користування земельною ділянкою підтверджений доказом який надав позивач.

Не дуже зрозуміло. Бажано розбити на прості речення.
" Не встановлений факт відсутності акту на право користування земельною ділянкою. Докази відсутності державного акту були надані позивачем."
 

Зігнорувавши позицію позивача в даному питанні суд в судовому рішенні і ухвалі суду апеляційної інстанції не пояснив

Мабуть, "суди 1 та апеляційної інстанції"

В ухвалі проігноровані докази невідповідності деяких розпоряджень КМДА вимогам чинного законодавства, надані позивачем в додатках до апеляційної скарги.

Не дуже зрозуміло.

ри розгляді наявності прибудинкової території для будинку позивача було застосовано
ст.179 ЖК України.

Додати: "безпідставно"

Суд не застосував наявних доказів, ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 11 Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» для визначення власника земельної ділянки на якій розташований будинок позивача.

Докази досліджуються. Застосовуються норми права.

Суд не застосував п. 1 ст.91 Земельного Кодексу України та ст. 322 ЦК України для визначення особи, на яку покладено тягар утримання земельної ділянки, на якій розташований будинок позивача.

Складно. Або коми розставити, або переробити у два речення.

та передати  направити справу на новий судовий розгляд згідно п. 2 ст. 338

Щось одне зайве. Або "передати", або "направити".

[Андрій]

Остаточний варіант скарги. Останні суттєві редагування виділені шрифтом.

(click to show/hide)

Оскаржується рішення Шевченківського Районного Суду м. Києва залишене без змін ухвалою Апеляційного суду  м. Києва в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Нивки», треті особи: Комунальне підприємство «Керуюча дирекція Шевченківської районної у м.Києві ради, Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Київської міської державної адміністрації, про визнання безпідставними сум нарахування за житлово-комунальні послуги, зобов'язання сформувати тариф на утримання будинку і прибудинкової території на підставі діючих нормативних актів, відшкодування моральної шкоди, визначити розмір тарифу на утримання будинку і прибудинкової території та відсутність вимог законодавства, які б підтверджували правомірність дій відповідача, визнати відсутність договірних відносин між відповідачем та третіми особами.
При розгляді справи були порушена Ст.214 ЦПК «1. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;»
1.   Не встановлені обставини щодо обґрунтування тарифів по яких виставляв рахунки відповідач.
a.   Обґрунтування тарифів згідно постанови КМУ від 20.05.2009 р. №529 присутнє тільки за 2011 р.
b.   Обґрунтування тарифів згідно постанови КМУ від 12.07.2005 р. №560 відсутнє.
c.   Відсутній список нормативно-правових актів відповідно яким встановлюються тарифи відповідачем.
2.   Не досліджені докази які, на думку суду, підтверджують наявність прибудинкової території.
3.   Доказ відсутності державного акту на право користування земельною ділянкою, на якій розташований будинок позивача не досліджено. Відповідна обставина справи не зафіксована у судовому рішенні.
4.   Не встановлені обставини в договорі між відповідачем і КП ГІОЦ, які заважають укладанню договору між позивачем та відповідачем на умовах позивача.
Порушена ст. 215 ЦПК.
1.   В описовій частині невірно викладена узагальнена позиція позивача. Зокрема, стверджується що «позивач вважає, що він має сплачувати кошти за отримані комунальні послуги безпосередньо виробникам цих послуг». Це твердження ніколи не було позицією позивача і спростовується самими позовними вимогами.
2.   В мотивувальній частині рішення не вказано які саме обставини в договорі між відповідачем і КП ГІОЦ суперечать позовним вимогам.
3.   Твердження суду що відповідачем «надано докази на підтвердження закріплення прибудинкової території за будинком в якому знаходиться квартира позивача, а також визначено площу вказаної території, надані договори з виробниками комунальних послуг.» зроблено без посилань на обставини справи, які встановлені судом.
4.   Твердження суду що «представником відповідача надані докази з яких вбачається, що відповідачем встановлюються тарифи відповідно до нормативно-правових актів, які регулюють встановлення вказаних платежів» зроблено без посилань на обставини справи, які встановлені судом.
Таким чином порушений п.3 ст.213 ЦПК «Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на  які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні»
Ухвала суду апеляційної інстанції не виконує ст. 315 ЦПК, містить невідповідний дійсності короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу.
•   В ухвалі не сказано, що позивач оскаржував рішення суду тільки по п.1 та п.3 позовних вимог.
•   В ухвалі не відображена позиція позивача з приводу відсутності у балансоутримувача будинку в якому мешкає позивач державного акту на право користування земельною ділянкою на якій розташований будинок.
Зігнорувавши позицію позивача в даному питанні суди першої і апеляційної інстанції не пояснили яким законним чином витрати на утримання земельної ділянки взагалі, та на прибирання прибудинкової території зокрема, можуть бути покладені на мешканця будинку за умови відсутності виделення прибудинкової території та відсутності у балансоутримувача права користування земельною ділянкою.


Крім того при апеляційному розгляді справи позивачем була подана заява про залишення п.1 позовних вимог без розгляду (Додаток 1). Ця заява взагалі не розглядалася судом і не згадувалася в ухвалі апеляційного суду, що є порушенням ст.ст. 310, 207 ЦПК.
 
При прийнятті рішення були порушені наступні норми матеріального права:

При винесені рішення про правомірність визначення площі прибудинкової території не застосовано ст.42 Земельного кодексу України «розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також  належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу,  мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.» Застосування проектів поділу території кварталу і відповідної землевпорядної документації вимагає і Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7. 

При розгляді наявності прибудинкової території для будинку позивача було безпідставно застосовано ст.179 ЖК України. Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997р. №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше». Тому норми ЖК також не підлягають застосуванню, оскільки автоматично скасовані відповідними положеннями ЗУ "Про житлово-комунальні послуги".
Водночас судом не застосовано чинних «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» які затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 р. № 76. Зокрема ці правила містять визначення прибудинкової території як «території навколо багатоквартирного будинку, визначеної актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначеної для обслуговування багатоквартирного будинку.»
Суд не застосував ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 11 Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» для визначення власника земельної ділянки на якій розташований будинок позивача (далі земельна ділянка).
Суд не застосував ст.ст. 19, 38 Земельного Кодексу України для визначення цільового призначення земельної ділянки.
Суд не застосував п. 1 ст.91 Земельного Кодексу України та ст. 322 ЦК України для визначення особи на яку покладено тягар утримання земельної ділянки.
Не проаналізована відповідність пропонованого відповідачем способу розрахунку п.7 типового договору затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 р. № 529.
Безпідставно застосовані ст.ст. 626, 628, 630 ЦК України, та не застосовані  ст.ст. 19,20,21,24,26,29 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», що, як спеціальні норми ЗУ "Про ЖКП", мають перевагу над загальними, встановленими ЦК, а тому підлягають переважному застосуванню. Норми ЦК повинні застосовуватися тільки якщо вони не суперечать ЗУ "Про ЖКП".

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли до висновку, що «відповідачем встановлюються тарифи відповідно до нормативно-правових актів, які регулюють встановлення вказаних платежів, а також надано докази на підтвердження закріплення прибудинкової території за будинком в якому знаходиться квартира позивача а також визначено площу вказаної території, надані договори з виробниками комунальних послуг та договір з КП ГІОЦ, яке здійснює розчеплення коштів платників, та розподіл їх між виробниками комунальних послуг.» Такі висновки суду суперечать нормам матеріального права: пункту 2 Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року № 493/92 “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” (далі – Указ) та   пунктів 1, 2 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 (далі – Положення).
Правозастосування Указу і Положення має бути приведеним у відповідність із постановою Верховного Суду України від 28.11.2011 р. по справі № 21-246а11. (Додаток 2). 
В порушення п. 3 ч. 1 ст. 315 ЦПК судом апеляційної інстанції ці висновки ВСУ не були враховані, що призвело до грубого порушення положень ст. 360-7 ЦПК.
Крім того, в порушення п. 2 ППВСУ № 9 від 01.11.1996 р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" і ст. ст. 213, 214, 315 ЦПК судами обох інстанцій не було з'ясовано, чи ґрунтуються укладені між відповідачем і КП ГІОЦ договори на чинних нормативно-правових актах, виходячи з приписів ст. 57 Конституції, згідно яких закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
В порушення ст. 511 ЦК суди виходили з того, що вказані угоди нібито породжують для мене, як третьої особи, що не є їх стороною якісь зобов'язання, що призвело в подальшому до неправильного застосування ст. 628 ЦК і до відмови у позові в частині зобов'язання укладення договору між мною і відповідачем.

Враховуючи, що численні порушення норм процесуального права, зокрема ст.ст. 207, 213, 214, 215, 310, 315 ЦПК, унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи,
прошу скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та направити справу на новий судовий розгляд згідно п. 2 ст. 338 ЦПК.
 

Додатки.
1.   Клопотання по залишення позовних вимог без розгляду.
2.   Постанова Верховного Суду України від 28.11.2011 р. по справі № 21-246а11.

Прошу ще підказати норму закону за якою скарга звільнена від державного мита. Від судового збору вона звільнена за ч.3 ст 22 Закону України «Про захист прав споживачів».