Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/29973302

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

20 лютого 2013 рокум. Київ  Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого:  Кузнєцова В.О.,

суддів:               Кадєтової О.В.,

                          Мартинюка В.І.,

                          Мостової Г.І.,

                          Наумчука М.І.,                                       

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, зобов'язання укласти договір про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій, за касаційною скаргою представників комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» - Купрашвілі-Делі Олени Іванівни та Буравльової Олени Миколаївни на рішення апеляційного суду Одеської області від 11 липня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2009 року КП «ЖКС «Вузівський» звернулося до суду з позовом, який неодноразово уточнювався, до ОСОБА_4, ОСОБА_5,     ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій, зобов'язання укласти договір про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій, посилаючись на те, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_5 і ОСОБА_6 членами її сім'ї. Відповідачі з січня 2003 року не сплачують за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території та станом на 1 червня 2010 року у них утворилась заборгованість у розмірі 2 384 грн. 69 коп. 

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 1 березня 2012 року позов КП «ЖКС «Вузівський» задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь КП «ЖСК «Вузівське» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в квартиру АДРЕСА_1, в розмірі 1 979 грн. 54 коп. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь КП «ЖКС «Вузівський» судові витрати в розмірі 71 грн. 53 коп. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь КП «ЖКС «Вузівський» судові витрати в розмірі 71 грн. 53 коп. Стягнуто з ОСОБА_6  на користь КП «ЖКС «Вузівський» судові витрати в розмірі       71 грн. 53 коп.

Зобов'язано ОСОБА_4 укласти з КП «ЖКС «Вузівський» договір про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_1, з додержання вимог та у відповідності до Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529. Стягнуто з ОСОБА_4 у дохід держави судовий збір в сумі 107 грн. 30 коп.

В частині позовних вимог КП «ЖКС «Вузівський» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про зобов'язання укласти договір про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій відмовлено. 

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 11 липня 2012 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 1 березня 2012 року скасовано.

В задоволенні позову КП «ЖКС «Вузівський» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, зобов'язання укласти договір про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій відмовлено.

У касаційній скарзі представники КП «ЖКС «Вузівський» - Купрашвілі-Делі О.І. та Буравльова О.М. порушують питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами  попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1.

КП «ЖКС «Вузівський» надає житлово-комунальні послуги по обслуговуванню вказаного будинку та прибудинкової території.

Сума заборгованості відповідачів за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 1 січня 2003 року до 1 червня 2010 року складає 2 384 грн. 69 коп.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що виконавцем житлово-комунальних послуг у вказаному будинку відповідно до рішення Одеської міської ради від 5 квітня 2007 року № 1173-У є КП «ЖКС «Вузівський», заборгованість нарахована за встановленими та затвердженими тарифами, які відповідачі в судовому порядку не оскаржили, а також виходив з обов'язку власника квартири укласти договір про надання житлово-комунальних послуг та солідарного обов'язку власника та членів його сім'ї сплатити заборгованість за спожиті комунальні послуги.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову про зобов'язання укласти договір, суд апеляційної інстанції виходив з того, що  наданий проект договору є простою копією Типового договору, він не містить ні переліку послуг, ні тарифів на кожну з них, ні загального тарифу, в ньому не передбачені конкретні умови стосовно послуг та відсутні дані про особу з якою він повинен бути укладений. 

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 19, ст. ст. 20, 21 Закону «Про житлово-комунальні послуги» (надалі по тексту Закон № 1875 - IV) передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах та визначено обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону № 1875 - IV передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» (далі - постанова № 529).

Вирішуючи позовні вимоги про зобов'язання відповідача укласти договір про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій суд апеляційної інстанцій врахував вищевикладені правові норми, виходив з того, що укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору та дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині. 

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову про стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішенням Одеської міської ради від     5 квітня 2007 року №  1173-У не визначено  перелік конкретних підприємств, які будуть надавати послуги за конкретними адресами та вважав, що позивач не є виконавцем житлово-комунальних послуг. Крім того, суд зазначив, що розмір тарифу, який наданий позивачем не відповідає тарифам на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, затверджених рішенням Одеської міської ради від 28 жовтня 2008 року № 1212. Також, послався на недоведеність того, які саме послуги надавалися споживачу.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції повністю погодитись не можна, оскільки вони зроблені внаслідок неправильного  застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюється за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

За змістом п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як прийняття рішень щодо створення, ліквідації, реорганізації та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Рішенням Одеської міської ради від  5 квітня 2007 року № 1165-V реорганізовано комунальне підприємство (КП) «Дирекція єдиного замовника «Вузівське», розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Шишкіна, 60а, шляхом злиття з комунальним підприємством «Дирекція єдиного замовника «Чубаївське», розташоване за адресою: м. Одеса, проспект Адміральський, 9. Присвоєно реорганізованим КП назву «Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський», яке є правонаступником реорганізованих підприємств (п. 1.4) (а.с. 44). 

В порушення вимог ст. 316 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишив поза увагою вказані вище норми матеріального права, належним чином не перевірив обставин справи, не врахував наслідків правонаступництва і переходу до нової юридичної особи майна, прав та обов'язків попередньої юридичної особи, не перевірив чи були реорганізовані комунальні підприємства виконавцями послуг по утриманню будинку та прибудинкової території за вказаною адресою. 

Крім того, суд апеляційної інстанції посилаючись на те, що розмір тарифу, який використаний позивачем при розрахунку суми заборгованості не відповідає тарифам на послуги, що затверджені рішенням Одеської міської ради від 28 жовтня 2008 року № 1212 та встановивши не повноту з'ясування судом першої інстанції вказаних обставин, в порушення вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України фактично усунувся від виконання своїх процесуальних обов'язків та, з врахуванням встановлених міською радою тарифів, не був позбавлений можливості правильно встановити дані обставини.   

Разом з тим, посилаючись на недоведеність позивачем переліку послуг, що надавалися споживачу по утриманню будинку та прибудинкової території, суд апеляційної інстанції не навів жодних мотивів щодо  відхилення  наявних у матеріалах справи нарядів на виконання робіт (т. 2 а.с. 82-98) та актів виконаних робіт (т. 2 а.с. 121-137). 

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.

Отже, вирішуючи по суті спір про стягнення з власника та членів його сім'ї у солідарному порядку заборгованість за спожиті послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, не звернули увагу на ст. 541 ЦК України та не встановили чим передбачена така відповідальність відповідачів перед позивачем.

Виходячи з викладеного та враховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла  до висновку, що вказані порушення можуть бути усунені судом апеляційної інстанції та, в силу ст. 338 ЦПК України, рішення суду апеляційної інстанції  в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиті послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до того ж суду. В іншій частині рішення апеляційного суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 336, 338  ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і  кримінальних справ,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу представників комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» - Купрашвілі-Делі Олени Іванівни та Буравльової Олени Миколаївни задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 11 липня 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за спожиті послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної  інстанції. В іншій частині рішення апеляційного суду залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:                                                                              В.О. Кузнєцов

Судді:                                                                                           О.В. Кадєтова

                                                                                                      В.І. Мартинюк

                                                                         

                                                                                                      Г.І. Мостова

                                                                                                      М.І. Наумчук

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/30302230

УХВАЛА

іменем    україни

20 березня 2013 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів:  Лесько А.О.,   Червинської М.Є.,       

              Хопти С.Ф.,    Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ремонтного житлово-комунального підприємства № 2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, за касаційною скаргою ремонтного житлово-комунального підприємства № 2 на рішення апеляційного суду Волинської області від 29 серпня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2012 року ремонтне житлово-комунальне підприємство                            № 2 звернулося до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що відповідач проживає в АДРЕСА_2 та є споживачем послуг, які надає позивач. У зв'язку з неналежним виконанням                 ОСОБА_3 своїх зобов'язань по оплаті наданих послуг у неї утворилась заборгованість у розмірі 3 527 грн. 32 коп. З урахуванням викладеного позивач просив позов задовольнити та стягнути з відповідача суму заборгованості за надані послуги, а також три проценти річних та інфляційні витрати.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від              20 липня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ремонтного житлово-комунального підприємства № 2 заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 2 845 грн. 52 коп. Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 29 серпня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ремонтного житлово-комунального підприємства № 2 заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 2 694 грн. 32 коп. Вирішено питання про судові витрати. У решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ремонтне житлово-комунальне підприємство                         № 2 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах                          Вищого   спеціалізованого  суду  України  з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами установлено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_2

На підставі рішення Ковельської міської ради від 20 жовтня 1999 року та розпорядження міського голови від 12 листопада 1999 року вказаний житловий будинок переданий на баланс ремонтного житлово-комунального підприємства № 2.

Відповідач не здійснює оплату за надані комунальні послуги, у зв'язку із чим у неї утворилась заборгованість, яка станом на 1 травня 2012 року становить 3 527 грн. 32 коп.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким частково погодився апеляційний суд, виходив із того, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість за спожиті комунальні послуги, яка має бути стягнута з урахуванням 3% річних та інфляційних витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення                       3% річних та інфляційних витрат, апеляційний суд вважав,  що застосування місцевим судом відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України є необґрунтованим та така вимога задоволенню не підлягає.

Однак з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

По справі встановлено, що позивач здійснює постачання електроенергії  до квартири відповідача за адресою: АДРЕСА_2, проте останній відмовляється здійснювати оплату за використану електроенергію, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, правовідносини, в яких замовник зобов'язаний оплатити надану послугу у грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовими зобов'язаннями.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами з надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право  кредитора  вимагати сплату грошей за надані послуги (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошового зобов'язання, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Закріплена у п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, суд першої інстанції встановивши, що відповідачем було допущено порушення по оплаті наданих послуг, дійшов обґрунтованого висновку про те, що виникли правовідносини між сторонами є грошовими зобов'язаннями та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Апеляційний суд на вищевказане уваги не звернув та помилково скасував рішення суду першої інстанції в частині стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

За таких обставин рішення апеляційного суду першої інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, 339,  345  ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ремонтного житлово-комунального підприємства                      № 2 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Волинської області від 29 серпня 2012 року скасувати та залишити в силі рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 липня 2012 року.

Ухвала оскарженню не підлягає. 

Головуючий Д.Д. Луспеник Судді: А.О. Лесько  С.Ф. Хопта  М.Є. Червинська В.А. Черненко 

[Anticommunal]

Таким чином, правовідносини, в яких замовник зобов'язаний оплатити надану послугу у грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовими зобов'язаннями

и как следствие

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами з надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право  кредитора  вимагати сплату грошей за надані послуги (ч. 1 ст. 509 ЦК України)

Такой вот правовой фокус, а точнее беспредел, и побоку условия договора.

[Nimfa]

Ну це вже привід для перегляду у ВСУ. Є рішення ВССУ, яким змінено рішення попередніх інстанцій у частині стягнення інфляційних і 3% річних, а саме роз'яснено, чому в позовному провадженні інфляційні і 3% річних не стягуються. Мій ЖЕКа якраз сам на підставі цього рішення ВССУ відмовився стягувати з мене інфляційні і 3% річних, коли збільшував позовні вимоги (збільшував термін стягнення).

[Anticommunal]

Є рішення ВССУ, яким змінено рішення попередніх інстанцій у частині стягнення інфляційних і 3% річних, а саме роз'яснено, чому в позовному провадженні інфляційні і 3% річних не стягуються

Если можно, поподробней, что за решение. Готовлю кассацию, и есть опасения, что "правильный суд" "исправит" все недочеты АС и добавит Ответчику эти самые 3% годовых+инфляционные. С этих "кудесников закона" станется...

[Юрій Васильович]

Наприклад це: http://reyestr.court.gov.ua/Review/21432707

[Nimfa]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/21432707

Дуже гарна мотивація.

[Anticommunal]

Наприклад це: http://reyestr.court.gov.ua/Review/21432707

Юрий Васильевич, большое спасибо. Мотивация более чем прозрачная, но...буду надеяться, что не понадобится

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/8731597


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17 березня 2010 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Балюка М.І., Данчука В.Г.,

Барсукової В.М., Косенка В.Й., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом державного комунального підприємства “Луцьктепло” до ОСОБА_3 про зобовязання укласти договір про надання послуг із централізованого опалення та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до державного комунального підприємства “Луцьктепло” про зобовязання укласти договір про надання послуг із централізованого опалення за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 серпня 2009 року й ухвалу апеляційного суду Волинської області від 7 жовтня 2009 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2009 року державне комунальне підприємство “Луцьктепло” (далі  ДКП “Луцьктепло”) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просило зобовязати відповідача укласти з теплопостачальною організацією договір від 23 грудня 2008 року № 11182 про надання послуг із теплопостачання в редакції, запропонованій підприємством.

Зазначало, що для врегулювання відносин, які існують між ними, а саме: ДКП “Луцьктепло” надає послуги з теплопостачання квартири АДРЕСА_1, в якій мешкає відповідач,
25 грудня 2008 року підприємство направило ОСОБА_3 лист від
23 грудня 2008 року № 6484/15 з проектом договору про надання послуг із централізованого опалення та постачання гарячої води, який відповідав змісту типового договору про надання послуг із централізованого опалення й постачання холодної та гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, однак 4 лютого 2009 року на адресу ДКП “Луцьктепло” надійшов лист відповідача про відмову від підписання договору в редакції теплопостачальної організації.
У попередньому судовому засіданні ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив зобовязати ДКП “Луцьктепло” укласти з ним договір про надання послуг із теплопостачання в запропонованій ним редакції.
Зазначав, що підприємство в проекті договору передбачило наявність 100% пільги лише на одну особу  на нього, не включивши при цьому в п. 9 договору від 23 грудня 2008 року № 11182 члена його сімї  його сина, ОСОБА_4

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від
12 серпня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 7 жовтня 2009 року, позов ДКП “Луцьктепло” задоволено. Зобовязано ОСОБА_3 укласти з ДКП “Луцьктепло” договір про надання послуг із централізованого опалення та постачання гарячої води в редакції, запропонованій ДКП “Луцьктепло”. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.
ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 серпня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 7 жовтня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та ухвалити у справі нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_3 є інвалідом війни ІІ групи. На підставі свідоцтва про право власності від 29 листопада 2001 року, виданого виконавчим комітетом Луцької міської ради, йому належить квартира АДРЕСА_1, в якій зареєстрований він сам і його син  ОСОБА_4, 1959 року народження.

Під час укладення договору про надання послуг із теплопостачання між ОСОБА_3 та ДКП “Луцьктепло” виникли розбіжності щодо викладення змісту п. 9 цього договору. Зокрема, теплопостачальна організація пропонувала викласти п. 9 договору в такій редакції: “Наявність пільг з оплати послуг згідно із Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (з доповненнями та змінами) (на одну особу) 100%”, а позивач пропонував викласти п. 9 договору в такій редакції: “Наявність пільг з оплати послуг згідно із Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (з доповненнями та змінами) (на двох осіб) 100%”.

Відповідно до ст. ст. 20, 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” та ст. 24 Закону України “Про теплопостачання” на споживача покладено обовязок укласти з постачальником договір про постачання житлово-комунальних послуг, зокрема теплової енергії.

Згідно зі ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” інваліди війни мають право на 100% знижку зі сплати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та ін. послугами). Пільги щодо плати заза житло, комунальні послуги та паливо надаються інвалідам війни та членам їхніх сімей, які проживають разом із ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.

Відповідно до ст. 66 Закону України “Про Державний бюджет на
2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і
ст. 65 Закону України “Про Державний бюджет на 2009 рік” до членів сімї пільговика при наданні пільг належать: дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти (до 18 років); неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства І та ІІ групи або інвалідами І групи; особа, яка проживає разом з інвалідом війни I групи та доглядає за ним за умови, що інвалід війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки, особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, що має право на пільги, та проживає разом з ним.
Задовольняючи позов теплопостачальної організації та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із положень Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік”, Закону України “Про Державний бюджет на
2009 рік”, Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Закону України “Про житлово-комунальні послуги” та Закону України “Про теплопостачання”.
Однак із такими висновками судів погодитись не можна.
У порушення вимог ст. 214 ЦПК України суди, зобовязуючи
ОСОБА_3 укласти договір із теплопостачальною організацією, залишили поза увагою те, що в цьому разі не буде дотримано передбачених ст. 203 ЦК України загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: ч. 3 зазначеної статті, відповідно до якої волевиявлення учасника правочину повинне бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог ДКП “Луцьктепло” з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 336, 341, 346 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від
12 серпня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від
7 жовтня 2009 року скасувати в частині задоволення позовних вимог державного комунального підприємства “Луцьктепло” до ОСОБА_3 про зобовязання укласти договір про надання послуг із централізованого опалення й ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.
У іншій частині рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 серпня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 7 жовтня 2009 року залишити без змін.
Рішення оскарженню не підлягає.

  Головуючий А.В. Гнатенко

Судді: М.І. Балюк

В.М. Барсукова

В.Г. Данчук

В.Й. Косенко

[Gelo]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/27606428

Проте суд не може погодитись з таким твердженням, оскільки зі змісту п. 3 ч. 2 ст.21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" вбачається, що первісним є обов'язок виконавця (балансоутримувача) житлово-комунальних послуг підготувати договір про надання житлово-комунальних послуг, а отже пропозиція щодо укладання такого договору має виходити саме від виконавця житлово-комунальних послуг чи балансоутримувача, а споживач зобов'язаний укласти такий договір, що підготовлений на основі типового договору.

focus! Делаете хорошее дело, публикуя различные решения. Хорошо помогает в разбирательстве различных вопросов.
Известна дальнейшая судьба этого решения?http://reyestr.court.gov.ua/Review/27606428
Где можно увидеть ухвалу ВССУ по нему? Что-то не смог здесь найти.
Мне это решение очень подходит, но в комплексе с решением ВССУ. (Надеюсь оно поддерживает решение первого суда)

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/23929570


Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2012 рокум. КиївКолегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого:  судді         Луспеника Д.Д.,

                                     

суддів:                                Гулька Б.І.,                          Диби В.Г.,                                                       

Лесько А.О.,                         Черненко В.А.,                                   

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства «Житловик-1» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, спонукання укласти договір за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Автномної Республіки Крим від         14 квітня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2009 року КП «Житловик» звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_3 є власником          квартири АДРЕСА_1. Указаний будинок знаходиться на балансі КП «Житловик-1». У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 тривалий час користується комунальними послугами, але  не оплачує витрати на утримання будинку та прибудинкової території, у нього виникла  заборгованість у сумі 1 723 грн. 17 коп., позивач просив суд стягнути цю заборгованість, судові витрати у справі в сумі 30 грн., а також зобов'язати відповідача відповідно до п.1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житолово-комунальні послуги» укласти з ним договір на утримання будинку та прибудинкової території, оскільки відповідач на їх звернення не реагує.

Рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 21 січня 2010 року в задоволенні позову КП «Житловик-1» відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Автномної Республіки Крим від 14 квітня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість із утримання будинку та прибудинкової території за період з листопада 2004 року до вересня 2009 року в сумі 1 723 грн. 07 коп., судові витрати в сумі 28 грн. Зобов'язано ОСОБА_3 укласти з КП             «Житловик-1» договір на обслуговування жилого будинку та прибудинкової території.

                             

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 розділу ХІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 12 грудня 2011 року справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Позивач, заявляючи позов, просив суд поновити строк позовної давності, вказуючи, що він пропущений з поважних причин.

Відповідач, заперечуючи проти позову, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що він є незаконним та необґрунтованим, проте не заявляв клопотання про відмову позивачеві в задоволенні позову з підстав його пропуску без поважних причин, тобто не просив про застосування строку позовної давності.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Статтею 267 ЦК України передбачено, що особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона в момент виконання не знала про сплив позовної давності.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, послався на пропуск позивачем пропуску позовної давності, проте відмовив йому в задоволенні позову лише з підстав його недоведеності.

Апеляційний суд, ухвалюючи оскаржуване рішення послався на те, що згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення і тому не застосував позовної давності, оскільки відповідачем не було про це заявлено.

Крім того, установивши, що відповідач користувався комунальними послугами що подаються комунальним підприємством «Житловик-1», вимога про стягнення з позивача вартості понесених ним витрат на ремонт будинку ним не заявлялась, апеляційний суд дійшов висновку, що взаємозарахування проведено бути не може і стягнув з відповідача заборгованість за неоплачені комунальні послуги та зобов'язав його укласти з позивачем договір на обслуговування будинку та прибудинкової території.

                             

Частинами 1 та 2 ст. 61 ЖК України передбачено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно  до  договору найму жилого приміщення. Договір найму  жилого  приміщення  в  будинках  державного і громадського  житлового  фонду  укладається  в  письмовій формі на підставі ордера   на   жиле  приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною  організацією  (а в разі її відсутності відповідним підприємством,  установою,  організацією) і наймачем громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України від 24 червня 2004 року «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Як убачається з матеріалів, справи позивач звертався до відповідача з пропозицією укласти договір (а.с. 8,9) проте, ніякої відповіді на звернення ним отримано не було.

Такі висновки апеляційного суду ґрунтуються на наявних в справі матеріалах, відповідають вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 337 ЦПК України касаційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду апеляційної інстанції - залишенню в силі, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями  336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у  х  в  а  л  и  л  а :         

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

          Рішення Апеляційного суду Автномної Республіки Крим від 14 квітня 2010 року залишити без змін.

                            Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                          Д.Д. Луспеник

судді:Б.І. Гулько  В.Г. Диба  А.О. Лесько  В.А. Черненко

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/27625423
http://reyestr.court.gov.ua/Review/30808797

Державний герб України

У Х В А Л А

        15 квітня  2013 року                                                 м. КиївСуддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Журавель В.І.,

розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства» м.Свалява на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 21 листопада 2012 року в справі за позовом Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за надані комунальні послуги,-

                                                  в с т а н о в и в :

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від                          20 березня 2012 року частково задоволено позов КП «Виробниче управління комунального господарства» до ОСОБА_2 про стягнення боргу. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства» м. Свалява 1945,12 грн. заборгованості за надані комунальні послуги.

Вирішено питання про розподіл судового збору.

Рішенням    апеляційного    суду    Закарпатської    області    від                              21 листопада 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено

нове   про відмову у задоволенні позову.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з пропуском процесуального строку надійшла касаційна скарга КП «Виробниче управління комунального господарства», при поданні якої заявником також не було сплачено судовий збір відповідно до Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року  № 3674-VІ, який набрав чинності з                01 листопада 2011 року.     

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 березня 2013 року вказану скаргу залишено без руху та надано заявнику строк до 01 квітня 2013 року для подання заяви про поновлення пропущеного процесуального строку з обґрунтуванням  причин поважності пропуску строку, а також для усунення недоліків касаційної скарги.

    29 березня 2013 року на виконання вимог зазначеної вище ухвали від Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства» м. Свалява надійшла квитанція про сплату судового збору. При цьому, заява про поновлення строку на касаційне оскарження та докази поважності причин пропуску процесуального строку заявником не надано.                     

Відповідно до частини 3 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо заяву не буде подано особою у зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними.

Керуючись ч.3 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в:

Відмовити Комунальному підприємству «Виробниче управління комунального господарства» м.Свалява у відкритті касаційного провадження у справі за позовом Комунального підприємства «Виробниче управління комунального господарства» до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити заявнику.                               

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ                                                                              В.І. Журавель

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/28223990

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

"20" грудня 2012 р.                                                                                    Справа № 18/637/12 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                                                          Могил С.К. (головуючий),

                                                                          Борденюк Є.М.,

                                                                          Вовк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Житлорембудсервіс" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2012 року у справі № 18/637/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Житлорембудсервіс" до приватного підприємства "Візит" про спонукання до укладення договору,

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до відповідача про зобов'язання укласти Типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 10.02.2012 року № УБ/12/02/10-1/Ц та визнання його укладеним у зв'язку з обов'язковістю його укладення за вимогами закону.

До початку розгляду справи в суді першої інстанції позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та остаточно просив зобов'язати відповідача укласти Типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 10.02.2012 року № УБ/12/02/10-1/Ц та вважати його укладеним з дати звернення до суду -05.04.2012 року.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.06.2012 року (суддя Гетя Н.Г.) в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від   25.10.2012 року (судді Шепітько І.І., Івакіна В.О., Медуниця О.Є.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та позов задовольнити.

Відзив  на  касаційну  скаргу від відповідача до суду не надходив.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що у відповідності до договору про надання послуги з управління житловим фондом комунальної власності міста Кременчука від 24.06.2008 року № 197 та згідно з рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області "Про визначення виконавців послуг з управління житловим фондом, який знаходиться в комунальній власності міста" від 08.08.2008 року № 818 ТОВ "Житлорембудсервіс" визначено виконавцем житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій щодо визначених міською радою будинків, в т. ч. буд. № 8 по бульв. Пушкіна у м. Кременчуці Полтавської області.

За інформаційною довідкою з Єдиного реєстру прав власності на нерухоме майно від 14.05.2012 року № 61/2160 ПП "Приватна телекомпанія "Візит" є власником вбудованого нежитлового приміщення в буд. № 8 по бульв. Пушкіна у м. Кременчуці Полтавської області.

Листом від 15.02.2012 року № 01-06/277 позивачем було надіслано відповідачу два примірники проекту Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 10.02.2012 року № УБ/12/02/10-1/Ц з додатками та пропозицією підписати та повернути один примірник позивачу у визначені законом строки.

Листом від 24.02.2012 року № 11 відповідач повідомив позивача про неможливість підписання проекту договору у зв'язку з відсутністю додатку № 3 до нього (розрахунок-розшифровка розміру щомісячної оплати).

05.03.2012 року позивачем на адресу відповідача відправлено додатки           № 1, № 2, № 3 до типового договору, але зазначений проект договору відповідачем підписано не було.

Предметом даного судового розгляду є вимоги виконавця до споживача про зобов'язання укласти Типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та визнання його укладеним з дати звернення до суду у зв'язку з обов'язковістю укладення такого договору за вимогами закону.

Висновок судів попередніх інстанцій про відмову в позові про зобов'язання укласти Типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та визнання його укладеним мотивовано наявністю укладеного між сторонами договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.06.2011 року № УБ/11/06/01-2Ц аналогічного змісту, відсутністю у поданому проекті договору істотних умов, передбачених ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні-послуги" та невідповідністю позовної вимоги про зобов'язання укласти Типовий договір встановленим законодавством способам захисту.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"  визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

За вимогами ст. ст. 13 та 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) відносяться до комунальних послуг і здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

За п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"  споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Загальний порядок укладання господарських договорів передбачений ст. 181 ГК України.

Суди попередніх інстанцій, вважаючи укладеним (діючим) між сторонами договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.06.2011 року № УБ/11/06/01-2Ц в силу вимог ч. 7 ст. 181 ГК у зв'язку з відсутністю доказів вжиття позивачем заходів щодо врегулювання розбіжностей протягом встановленого ч. 5 ч. 181 ГК України  20-денного строку, не звернули увагу на те, що в  рішенні господарського суду Полтавської області від 01.12.2011 року у справі № 18/2657/2011, яким відмовлено в позові про зобов'язання укласти договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.06.2011 року № УБ/11/06/01-2Ц, встановлені обставини не підписання на день розгляду справи зазначеного договору та його неукладеності.

Проте, попередні судові інстанції на зазначені обставини уваги не звернули та не витребували і не дослідили оригіналу договору від 01.06.2011 року                 № УБ/11/06/01-2Ц, не спростувавши доводи позивача щодо невідповідності наданих відповідачем копій документів, зокрема цього договору, їх оригіналам.

Разом з тим, ч. 4 ст. 179 ГК України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Типові умови договору в силу їх імперативності є обов'язковими для майбутніх сторін господарських договірних зобов'язань і не підлягають зміні ними. Сторони можуть тільки конкретизувати такі умови без відступу від змісту типового договору.

Типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та  прибудинкових територій затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.20109 року № 529.

Між тим, суди попередніх інстанцій на зазначені норми матеріального права уваги не звернули та правової оцінки умовам поданого проекту договору від 10.02.2012 року № УБ/12/02/10-1/Ц і обставинам спору з їх урахуванням у прийнятих рішеннях не навели.

Отже, висновок судів про відсутність підстав для задоволення позову про спонукання укласти Типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у зв'язку з існуванням укладеного між сторонами попереднього договору аналогічного змісту не відповідає матеріалам справи, є передчасним та зроблений без дослідження всіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

У той же час, висновок суду першої інстанції про те, що заявлені вимоги про спонукання укласти спірний договір не відповідають встановленим законодавством способам захисту не грунтується на вимогах ст. 16 ЦК України ст. ст. 20 ГК України.

Таким чином, судами обох інстанцій в порушення ст. 43 ГПК України не повно з'ясовано умови запропонованого позивачем до укладення проекту договору та їх відповідність фактичним обставинам справи і вимогам закону та не застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини і зроблено передчасний висновок про відмову в позові про укладення договору в запропонованій позивачем редакції.

За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.       

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112                                                   Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України                                       

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Житлорембудсервіс" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від   25.10.2012 року та рішення господарського суду Полтавської області від 25.06.2012 року скасувати, і справу № 18/637/12 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

         Головуючий   суддя                                                              С.Могил

           Судді                                                                                       Є.Борденюк

                                                                                                    І.Вовк

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/31133929

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24 квітня 2013 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Головуючого              Горелкіної Н.А.,  суддів:                          Журавель В.І.,                                        Завгородньої І.М.,         Іваненко Ю.Г.,  Ситнік О.М.,       розглянувши в судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства «Жилтранс» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з експлуатаційних витрат на обслуговування та ремонт будинку за касаційною скаргою приватного підприємства «Жилтранс» на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 20 липня 2012 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді  2009 року приватне підприємство «Жилтранс»  (далі -          ПП  «Жилтранс»)  звернулось до суду даним позовом, зазначивши в його обгрунтування, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1, який знаходиться на їх балансі та обслуговуванні, однак експлуатаційні витрати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території вона не сплачує, у зв'язку з чим за період з травня 2007 року по листопад 2009 року виникла заборгованість у розмірі 2 339 гривень 98 копійок.

Остаточно уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість по експлуатаційним витратам  на обслуговування та ремонт будинку в розмірі 3 126 гривень 16 копійок за періоди з 1 травня 2007 року по 12 січня 2009 року та з 1 липня 2009 року по 1 жовтня 2010 року.

Рішенням  Суворовського районного суду м. Херсона від 10 січня          2012 року позов задоволено.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_4 на користь ПП «Жилтранс» заборгованість по утриманню будинку та прибудинкової території в розмірі 3 126 гривень 16 копійок.

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 20 липня             2012 року рішення Суворовського районного суд м. Херсона  від 10 січня       2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог  ПП «Жилтранс» відмовлено.

У касаційній скарзі ПП «Жилтранс» просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2012 року відмовлено ПП «Жилтранс» у відкритті касаційного провадження на підставі п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від    14 січня 2013 року справу допущено до провадження Верховного Суду України.

Постановою Верховного Суду України від 27 березня 2013 року заяву     ПП «Жилтранс» задоволено частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

                             Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що           відповідачка, як власник вказаної квартири, користується наданими послугами, але не сплачує їх, а тому з неї підлягає стягненню заборгованість по експлуатаційним витратам на обслуговування та ремонт будинку.  Відсутність між сторонами договірних відносин суд не прийняв до уваги, оскільки      ОСОБА_4 в судовому засіданні визнала позов в частині часткового надання позивачем комунальних послуг, за які вона готова сплатити заборгованість.

       Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що               ПП «Жилтранс» не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, ОСОБА_4 отримала якісні послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території, та що вартість послуг є економічно обґрунтованою та відповідає тарифам, що сформовані відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги»,  Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також порядку формування тарифів,  затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня          2005 року № 560, що діяв до 9 червня 2009 року та порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529, що набрав чинності з 9 червня 2009 року.

                              Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

                              Судом встановлено, що ОСОБА_4  є власником квартири         АДРЕСА_1, який знаходиться на балансі та обслуговуванні ПП «Жилтранс», експлуатаційні витрати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території вона не сплачує.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 8 жовтня          1992 року № 572, власники квартир зобов'язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтями 20 та 21 Закону визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Укладений між сторонами письмовий договір на обслуговування будинку та прибудинкової території відсутній, проте відповідачка не заперечувала надання відповідачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території, але не в повному обсязі, а тому і розмір заборгованості має бути меншим ніж заявлено позивачем.

Отже, висновок апеляційного суду про те, що сторонами не узгоджено переліку послуг з утримання будинку та прибудинкової території і їх вартості є помилковим, оскільки відсутність письмового договору не може бути підставою для звільнення від сплати та отримання послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд залишив поза увагою дану обставину та фактично звільнив відповідачку від внесення плати за отриманні послуги, хоча законодавство не передбачає такого звільнення у випадку ненадання окремих житлово-комунальних послуг.

Як встановлено ст. 614 ЦК України особа звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язання лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні такого зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Відповідно до п.п. 2 п. «а» ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить  встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідних територіальних громад; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності. 

Посилаючись на те, що постановою Суворовського районного суду      м. Херсона від 24 липня 2009 року визнано незаконним та скасовано рішення Херсонської міської ради № 141 від 18 березня 2009 року та № 486 від           16 вересня 2009 року про зміну тарифів і при розрахунку позивачем застосовано економічно необґрунтовані тарифи, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості з відповідачки.

Однак такий висновок суду не ґрунтується на вимогах закону, оскільки в даному випадку слід було виходити із тарифів, які були чинними до тарифів, визнаних недійними, або затверджених на виконання постанови суду. 

За таких обставин, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

     Керуючись ст. ст. 336, 338, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

                                                       у х в а л и л а :

  Касаційну скаргу приватного підприємства «Жилтранс» задовольнити частково.

  Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області від 20 липня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 

Ухвала оскарження не підлягає.

Головуючий                                                                                                            Н.А. Горелкіна

Судді:                                                                                                                        В.І. Журавель

                                                                                                                                             І.М. Завгородня

                                                                                                                                             Ю.Г. Іваненко

                                                                                                                                             О.М. Ситнік

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/31402109

У х в а л а

20 травня 2013 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого  Луспеника Д.Д.

суддів:       Гулька Б.І.,                       Лесько А.О.,       

                  Закропивного О.В.,          Хопти С.Ф.,

розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 січня 2013 року у справі за позовом комунального підприємства «Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за відшкодування експлуатаційних витрат по утриманню будинку та прибудинкової території, 

в с т а н о в и л а:

У травні 2012 року комунальне підприємство «Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг» (далі - КП «Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг») звернулося до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1. З 01 травня 2008 року позивач надає послуги по утриманню будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_1 у межах тарифів затверджених рішенням виконавчого комітету Артемівської міської ради. Відповідачі є споживачами житлово-комунальних послуг, однак своєчасну оплату за обслуговування будинку не здійснюють, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 4 668 грн. 02 коп. Після збільшення позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість по утриманню будинку та прибудинкової території за період з 01 травня 2008 року по 01 травня 2012 року з урахуванням індексу інфляції за час прострочки та 3% річних у загальному розмірі 7 657 грн. 65 коп.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від                     09 листопада 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 26 грудня 2012 року, позов КП «Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь КП «Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг» заборгованість з оплати витрат по утриманню будинку та прибудинкової території з урахуванням інфляції та 3% річних у розмірі 7 657 грн. 56 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 січня 2013 року ОСОБА_3 відмовлено у відкритті касаційного провадження у вказаній справі.

У травні 2013 року на адресу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 січня 2013 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема                ст. ст. 1, 19-21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст. 625 ЦК України.

Дослідивши подані заявником матеріали, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що заяву про перегляд ухвали слід задовольнити, справу допустити до провадження  Верховного Суду України, виходячи з наступного.           

Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

На підтвердження своїх доводів заявник долучив до заяви постанову Вищого господарського суду України від 10 травня 2012 року, постанову Верховного Суду України від 10 жовтня 2012 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2011 року та 25 січня             2012 року.

                             

Згідно із п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  № 11 від 30 вересня  2011 року «Про судову практику застосування статей 353-360 ЦПК України» під судовими рішеннями у  подібних  правовідносинах  слід розуміти такі,  де тотожними є  предмет  спору,  підстави  позову, зміст позовних  вимог  та  встановлені  судом  фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст   правовідносин   із  метою  з'ясування  їх подібності в  різних  судових  рішеннях  суду  (судів)  касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 січня 2012 року касаційну скаргу ДП «Луцьктепло» відхилено, залишено в силі рішення апеляційного суду, яким у задоволенні позову у частинні стягнення індексу інфляції та 3% річних відмовлено, оскільки такі виплати не підлягають стягненню відповідно до вимог ст. 625 ЦК України.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 січня 2013 року ОСОБА_3 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі, з тих підстав, що позов про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задоволено та на підставі                      ст. 625 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з урахуванням індексу інфляції та 3% річних стягнуто 7 657 грн. 56 коп. заборгованості, судові рішення судів нижчестоящих інстанції ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки зі змісту заяви та доданого до неї судового рішення вбачається, що справи стосуються спорів, які виникли з подібних правовідносин та вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, справу слід допустити до провадження Верховного Суду України.

Із доданої ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2011 року, постанови Вищого господарського суду України від 10 травня 2012 року та ухвали судді, про перегляд якої подано заяву, вбачається, що судами встановлені різні фактичні обставини, а наведені заявником доводи не містять ознак, які відповідно до вимог вищевказаної норми є підставами для перегляду судового рішення.

Крім того, посилання заявника на постанову Верховного Суду України від  10 жовтня 2012 року не може здійснюватися на підтвердження підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, оскільки зазначена постанова прийнята в порядку, передбаченому ст. ст. 360-3 - 360-5 ЦПК України, тому не відбулося застосування норм матеріального права для вирішення спору по суті.

Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:                 

Допустити справу за позовом комунального підприємства «Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за відшкодування експлуатаційних витрат по утриманню будинку та прибудинкової території до провадження  Верховного Суду України.

Ухвалу про допуск справи до провадження разом зі справою про перегляд  судового рішення та доданими до неї документами надіслати до Верховного Суду України протягом п'яти днів.

Копії ухвали про допуск справи до провадження разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                   Д.Д. Луспеник Судді:                                                                     Б.І. Гулько

                                                                                                 

                                                                                         О.В. Закропивний

                                                                                                                                                     

                                                                                         А.О. Лесько

                 

                                                                                                 С.Ф. Хопта