АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2а, тел. (044) 284 15 77, факс 284 15 93,
www.apcourtkiev.gov.ua Справа № 22-ц/796/5335/2013 Головуючий у 1-ій інстанції - Колесник О.М.
Суддя-доповідач - Мазурик О.Ф.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 травня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді: Мазурик О.Ф.,
суддів: Прокопчук Н.О., Панченка М.М.,
при секретарі: Жигун Л.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс»
на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 травня 2012 року
у цивільній справі за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом уточненим в подальшому до ОСОБА_3, посилаючись на те, що відповідач отримуючи житлово-комунальні послуги, не сплачує за послуги з утримання будинку і прибудинкової території (експлуатаційні витрати) та комунальні послуги за період з 01.02.2009 по 01.09.2011, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість у розмірі 3 159 грн. 77 коп.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 травня 2012 року в задоволенні позову Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» (далі - КП «Житло-сервіс», Підприємство) відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене за неповного з'ясування всіх обставин справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень. Судом невірно застосовано норми матеріального права, що порушує принцип правосуддя, а висновки суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував і просив відмовити в задоволенні скарги.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача відсутній обов'язок щодо сплати коштів за житлово-комунальні послуги, оскільки між сторонами не було укладено договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території. Крім того, позивачем не надано суду доказів, що КП «Житло-сервіс» є балансоутримувачем будинку, в якому проживав відповідач, а житлово-комунальні послуги нараховувалися за тарифами, які є неправомірними та недійсними.
Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 у період, за який виникла заборгованість, тобто з 01.02.2009 по 30.11.2010, належала ОСОБА_3 на праві власності, що підтверджується договором міни від 05.04.2000, серії АВК № 042143 та договором купівлі-продажу від 25.11.2011(а.с. 9, 103-104).
З довідки форми 3 виданої КП «Житло-сервіс» 12.09.2011 вбачається, що ОСОБА_3 був зареєстрований за вищевказаною адресою з 08.06.2000 (а.с. 11). Станом на 11.11.2011 за вищевказаною адресою зареєстрованим не значиться (а.с. 52).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що КП «Житло-сервіс» не є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1, а тому не має права на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з ОСОБА_3
Проте з таким висновком суду колегія суддів не може погодитися та зазначає про наступне.
З матеріалів справи вбачається, що КП «Житло-сервіс» утримує та проводить обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1.
Відповідно до Статуту Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» дане Підприємство засновано на комунальній власності територіальної громади м. Києва і підпорядковується Головному управлінню житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації.
Згідно п. 2.1 Статуту Підприємство створене з метою отримання прибутку від господарської діяльності із утримання, обслуговування, експлуатації та ремонту будинків і споруд комунальної власності територіальної громади м. Києва та прибудинкових територій, а також здійснення контролю за виконанням громадянами Правил користування приміщеннями будинків і прибудинковими територіями.
Пунктом 2.2. Статуту передбачено, що Підприємство здійснює обов'язки балансоутримувача майна, переданого в його господарське відання.
Так, відповідно до наказу начальника Головного управління житлового забезпечення КМДА № 111 від 12.09.2000 Про деякі питання діяльності Житло-експлуатаційної служби ЖЕС ДГО «Житло-інвест» та КП «Житло-сервіс» передано у повне господарське відання КП «Житло-сервіс» всі жилі будинки, закріплені за будинками території, службові і нежилі приміщення, інше майно, що знаходяться на балансі ЖЕС ДГО «Житло-інвест» (а.с. 147).
ЗгідноАкту передачі житлових будинків, службових приміщень, майна у повне господарське відання КП «Житло-сервіс» від 16 серпня 2000 року, затвердженого начальником Головного управління житлового забезпечення М. Голиця та погодженого начальником ЖЕС «Житло-інвест» С. Коваленко, з балансу ЖЕС ДГО «Житло-інвест» на баланс КП «Житло-сервіс» передано житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 148-149).
Крім цього, слід зазначити, що відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів» ОСОБА_3 є споживачем житлово-комунальних послуг, а КП «Житло-сервіс» виконавцем - суб'єктом господарювання, який виконує роботи або надає послуги.
Ураховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що у КП «Житло-сервіс» є право вимоги до ОСОБА_3 щодо сплати заборгованості за надані послуги з утримання будинку і прибудинкової території (експлуатаційні витрати) та комунальні послуги.
Неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи призвело до невірного висновку про відсутність правових підстав у КП «Житло-сервіс» на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_3
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого КП «Житло-сервіс», ОСОБА_3 фактично не сплачував кошти за надані йому послуги з утримання будинку і прибудинкової території (експлуатаційні витрати) та комунальні послуги, у зв'язку з чим за період з 01.02.2009 по 30.11.2010 у нього утворилась заборгованість у розмірі 3 159 грн. 77 коп. (а.с. 99-102).
Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно статті 162 ЖК Української РСР плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.
Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Крім цього, пунктом 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затверджених постановою Кабінету міністрів України № 45 від 24.01.2006 передбачено, що власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил.
Відповідачем порушено вищевказані норми матеріального права, оскільки він як власник квартири в період, за який позивач просить стягнути заборгованість, тобто з 01.02.2009 по 30.11.2010, користувався наданими послугами, але не сплачував їх.
За вказаних обставин та наведених норм, судова колегія приходить до висновку про наявність обов'язку у ОСОБА_3 перед Підприємством по сплаті наданих житлово-комунальних послуг.
Проте, суд першої інстанції, всупереч встановленим обставинам та вимогам статті 162 ЖК Української РСР, статей 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", відмовив у задоволенні позову в повному обсязі, фактично звільнивши відповідача від сплати за отримані послуги, хоча законодавство не передбачає такого звільнення у випадку ненадання окремих житлово-комунальних послуг; суд також не врахував, що згідно зі статтею 614 ЦК України особа звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язання лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні такого зобов'язання.
Заперечуючи проти розміру заборгованості відповідачем всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України не надано будь-яких доказів на спростування суми заборгованості та не доведено відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання щодо сплати за надані житлово-комунальні послуги, а лише зазначено, що розрахунок заборгованості здійснено відповідно до тарифів, які є неправомірними.
Також не ґрунтується на законі й висновок суду про відсутність підстав для стягнення заборгованості з тих підстав, що при розрахунку заборгованості за користування житлово-комунальними послугами позивач застосував на той час неправомірні тарифи, оскільки в таких випадках нарахування вартості отриманих послуг відбувається за тарифами, які були чинними до тарифів, визнаних недійсними, або затверджених на виконання постанови суду, що і було вчинено позивачем.
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.03.2013 у справі № 6-6 цс 13 та відповідно до вимог ч. 1 ст. 360-7 є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
Вищезазначене дає підстави суду апеляційної інстанції для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, яким в задоволенні позову відмовлено з ухваленням нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з ОСОБА_3 на користь КП «Житло-сервіс» заборгованості за житлово-комунальні послуги у сумі 3 159 грн. 77 коп.
Судові витрати підлягають розподілу в порядку ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 313-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» - задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 травня 2012 року - скасувати та ухвалити нове наступного змісту.
Позов Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» 3 159 (три тисячі сто п'ятдесят дев'ять) грн. 77 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» судовий збір у сумі 107 (сто сім) грн. 30 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий:
Судді:
