Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[stepan]

то в даному випадку це означатиме, що позовна давність свідчитиме про наявність спору про право і це виключатиме прийняття судом заяви про видачу судового наказу?

Позовною давністю зокрема погашується право на звернення з вимогою про прийняття рішення про захист. Таким чином у Вашому випадку у наказному провадженні у звязку з закінченням позовної давності право на звернення з вимогою про прийняття рішення про захист є погашеним(припиненим), внаслідок чого матеріальне право стає незахищеним. А отже і наявний спір про право.

Як я розумію, "право на звернення, з вимогою про прийняття рішення" (заява про видання судового наказу) буде припинено у разі, якщо Велика Палата Верховного Суду вирішить, що необхідно відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України, а саме у постанові ВСУ від 21 січня 2015 року у справі 6-214цс14 (подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності https://oda.court.gov.ua/sud1590/pravovipoziciivsu/6-214cs14)
Тобто наскільки я розумію, Велика Палата Верховного Суду може прийняти постанову, в якій розширено розтлумачить положення статті 264ЦК по іншому, не так, як це зробив ВСУ в постанові по справі 6-214цс14, а саме, буде вказано щось на зразок того, що - заява кредитора про видачу судового наказу не має прийматись судом, у разі виявлення судом факту спливу строку позовної давності у вимогах, що містяться в заяві про видання судового наказу.

[stepan]

Оскільки закінчилася позовна давність, то погашається право на захист, внаслідок матеріальне право стає незахищеним. Зі спливом позовної давності суб'єктивне право припиняє своє існування.

Не згоден.
Матеріальне право кредитора припиняється, а матеріальне право боржника продовжує бути захищеним ЦКУ.
Для того то і створено поняття спливу строку позовної давності, щоб захищати право наприклад боржника поза межами строку позовної давності.

[focus]

є погашеним(припиненим), внаслідок чого матеріальне право стає незахищеним.

Не зовсім так. Після застосування судом позовної давності у рішенні за першим позовом можуть наслідувати другий, третій... позови, де предметом є той самий період про стягнення боргу (чи частина цього періоду).

По-перше, Ви обгрунтовуєте свою позицію діями, подіями, які можуть і не наступити, тобто це припущення, а не юридичний факт.
По-друге, наявність права на вимогу після спливу позовної давності, це переслідування боржника (позиція Европейського суду)
По-трете якщо взяти Вашу думку, суд у рішенні №1, уже вирішив питання  чи підлягає захисту існуюче порушене право захисту у звязку з закінченням позовної давності, тому вирішувати це питання у подальншому немає сенсу.

[Перо]

По-перше, Ви обгрунтовуєте свою позицію діями, подіями, які можуть і не наступити, тобто це припущення, а не

Звісно припущення, якщо я пишу слово "можуть":

можуть наслідувати другий, третій... позови

[focus]

є погашеним(припиненим), внаслідок чого матеріальне право стає незахищеним.

Не зовсім так. Після застосування судом позовної давності у рішенні за першим позовом можуть наслідувати другий, третій... позови, де предметом є той самий період про стягнення боргу (чи частина цього періоду).

Із закінченням позовної давності погашається право на захист, внаслідок матеріальне право стає незахищеним. Зі спливом позовної давності суб'єктивне право припиняє своє існування
Оскільки суб'єктивне право припинило своє існування у звязку з прийняттям рішення суду про відмову позову  у звязку з спливом давності, то і немає в майбутньому, що захищати. Отже, право позивача отримати судовий захист є погашеним (припиненим).

[Юрій Васильович]

І хоча втрата права на захист після закінчення позовної давності загалом не викликає сумнівів у юридичній літературі, питання про долю самого суб”єктивного матеріального права,  що його супроводжує право на захист, залишається спірним. Суть спору зводиться до того, чи припиняється зі спливом позовної давності суб”єктивне матеріальне право, чи воно продовжує існувати незалежно від погашення права на захист.
     Причиною такої невизначеності,на мій погляд,є відсутність у законі положення,яке б безпосередньо стосувалося долі суб”єктивного матеріального права після спливу позовної давності. Існуючі правові норми дають підстави вченим робити протилежні висновки щодо одного і того ж питання.Такий стан   цивільного законодавства України прямо відображається і на судовій практиці.

Джерело: "Правові наслідки спливу позовної давності."   В.Цікало  Асистент кафедри цивільного права і процесу, Львівський національний університет імені Івана Франка,Юридичний факультет.
https://www.google.com/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=1&ved=2ahUKEwinxcqKnpfkAhXGJpoKHbxHDCEQFjAAegQIAhAC&url=http%3A%2F%2Flawcollege.lnu.edu.ua%2Fwp-content%2Fuploads%2F2015%2F06%2F%25D0%259F%25D1%2580%25D0%25B0%25D0%25B2%25D0%25BE%25D0%25B2%25D1%2596-%25D0%25BD%25D0%25B0%25D1%2581%25D0%25BB%25D1%2596%25D0%25B4%25D0%25BA%25D0%25B8-%25D1%2581%25D0%25BF%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25B2%25D1%2583-2.doc&usg=AOvVaw1AiZGH6EdAgNhUAdP_t7n8

[focus]

  Причиною такої невизначеності,на мій погляд,є відсутність у законі положення,яке б безпосередньо стосувалося долі суб”єктивного матеріального права після спливу позовної давності.

Річ у тім, що закінчення позовної давності це юридичний правоприпиняючий факт.
Давність – це, передусім, юридичний факт, який спрямований на встановлення або припинення цивільних правовідносин, а не самі правові наслідки, що їх причиною і є давність.
"Позовна давність це час, після закінчення якого погашається право на позов [2, с.4]. "Якщо закінчення певного проміжку часу (строку) призводить до втрати можливості позовного захисту порушеного права, вплив часу на цивільні правовідносини опосередковується інститутом позовної давності" [3, с.5].
http://ru.osvita.ua/vnz/reports/law/9216/
А далі читаємо ч.2 ст 20 ЦК України.
І ще.....
Наявність права на вимогу після спливу позовної давності, це переслідування боржника (позиція Европейського суду)

[Юрій Васильович]

  Причиною такої невизначеності,на мій погляд,є відсутність у законі положення,яке б безпосередньо стосувалося долі суб”єктивного матеріального права після спливу позовної давності.

Річ у тім, що закінчення позовної давності це юридичний правоприпиняючий факт.
Давність – це, передусім, юридичний факт, який спрямований на встановлення або припинення цивільних правовідносин, а не самі правові наслідки, що їх причиною і є давність.
"Позовна давність це час, після закінчення якого погашається право на позов [2, с.4]. "Якщо закінчення певного проміжку часу (строку) призводить до втрати можливості позовного захисту порушеного права, вплив часу на цивільні правовідносини опосередковується інститутом позовної давності" [3, с.5].
http://ru.osvita.ua/vnz/reports/law/9216/
А далі читаємо ч.2 ст 20 ЦК України.
І ще.....
Наявність права на вимогу після спливу позовної давності, це переслідування боржника (позиція Европейського суду)

Синім цитування того ж  таки В.Цікало без означення меж цитування  і без посилання на джерело. Тобто плагіат.
Що для Ваших постів, загалом,  є звичним.
Ви не зрозуміли суті поста Перо, де ключове слово "може".
Ви нав'язуєте дискусію з теорії права, що не є завданням цього ресурсу. Див. "Реєстраціййну угоду". Тим паче з питань,  в яких 

Існуючі правові норми дають підстави вченим робити протилежні висновки щодо одного і того ж питання.

Джерело: "Правові наслідки спливу позовної давності."   В.Цікало

[Перо]

focus, якщо Вам цікаве питання позовної давності, раджу придбати монографію: П. Д. Гуйван "Позовна давність", Харків, видавництво "Право", 2012 рік (300 примірників). Там 448 сторінок, які я прочитав свого часу.

[stepan]

Надійшла до суду апеляційна скарга позивача по цій справі.

З"явилась у реєстрі ухвала від 6 вересня про відкриття апеляційного провадження http://reyestr.court.gov.ua/Review/84120098
Доповідач: Шебуєва В.А.

Встановити учасникам справи п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ст. 369 ЦПК України апеляційну скаргу розглядати без повідомлення учасників справи.
http://reyestr.court.gov.ua/Review/84120098

[stepan]

Отримав апеляційну скаргу -

[stepan]

Апелянт викладає обставини справи наступним чином -

Вважаємо, що комунальним підприємством не пропущено строку позовної давності, оскільки перебіг строку позовної давності був перерваний 13.04.2016 р., так як до Солом’янського районного суду було подано заяву на видачу судового наказу за період з 01.11.2012 по 31.12.2015 в сумі 27837,90 грн. (11574,97 грн. - заборгованість, індекс інфляції в сумі 14399, 60 грн. та 3% річних в сумі 1863,33 грн.)
Враховуючи, що заява комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом’янського району м. Києва» про видачу судового наказу була задоволена, 13.05.2016 судом було видано судовий наказ про стягнення заборгованості за оплата житлово-комунальних послуг з ##########, позивач вважав свої права захищеними і підстав для звернення з позовом до суду на той час не було.
Це право виникло після скасування судового наказу ухвалою Солом’янського районного суду м. Києва від 13.03.2017 № 760/6957/16-ц. Відповідно до ч. З ст. 264 ЦК України після переривання, перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
До такого висновку дійшов Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 6-18668 СВ 15 про стягнення заборгованості.
Таким чином, слід вважати, що є всі підстави відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України, для стягнення боргу в повному обсязі за період з 01.11.2012 по 31.12.2015 р.

Ухвала по праві ВССУ № 6-18668 СВ 15  від 23 вересня 2015 року  доступна за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua/Review/50973182#
В ухвалі ВССУ вказує -

Так, позивач просив стягнути заборгованість з теплопостачання за період з 1 січня 2009 року по 1 жовтня 2014 року, пред'явивши позов у грудні 2014 року. При цьому заява КП теплових мереж про видачу судового наказу до суду датована 30 січня 2012 року (а.с. 5), а суду, крім того, слід встановити, коли вона була пред'явлена до суду у встановленому законом порядку. Разом з тим, позивач просив про стягнення заборгованості за період, починаючи з 1 січня 2009 року, що у будь-якому випадку знаходиться поза межами трирічного строку подання до суду заяви про видачу судового наказу.   

Відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. 

За таких обставин, коли фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, судом не встановлені, судове рішення апеляційного суду не може вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
http://reyestr.court.gov.ua/Review/50973182#

Тобто в справі № 6-18668 СВ 15 заяву на видання с.н. було подано 30 січня 2012 року, а стягнути борг позивач просив за період з 1 січня 2009 року, тобто строк позовної давності за спірний період сплив 30 січня 2009 р., і ВССУ скасував рішення суду першої інстанції, та направив справу до суду апеляційної інстанції.
А в моїй справі позивач подав заяву на видання с.н. 13.04.2016 р., і просив стягнути борг за період з 01.11.2012р., тобто строк позовної давності сплив за спірний період з 01.11.2012р. по 13.04.2013 р., тобто посилаючись на це, позивач мав би просити суд скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти інше рішення по справі, натомість апелянт просить ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Але апелянт ніяким чином не спростовує доводи мотивувальної частини рішення суду першої інстанції, стосовно його правової позиції, про те, що перебіг позовної давності в цій справі почався з 13.04.16р. -

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року (справа № 552/1529/16-ц).

У лютому 2018 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» звернулося до суду з позовом та просило стягнути з відповідача заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 листопада 2012 року по 31 грудня 2015 року становить 27837 гривень 90 копійок. При цьому 13 квітня 2016 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу.

У такому випадку, перебіг позовної давності переривався 13 квітня 2016 року у зв`язку із зверненням позивача до суду із заявою про видачу судового наказу, строк позовної давності починається заново з 13 квітня 2016 року.

Разом з тим, позивач просить стягнути заборгованість за період з 01 листопада 2012 року по 31 грудня 2015 року.

Таким чином, позивачем пропущений строк позовної давності. Стороною позивача до суду не подавалось будь-яких заяв щодо поважності причин пропуску строку позовної давності.
http://reyestr.court.gov.ua/Review/82965464

Тобто суд першої інстанції вважає, що перебіг строку позовної давності почався заново 13 квітня 2016 року, а апелянт посилається на ухвалу ВССУ, в надії на те, що КАС ухвалить нове рішення, і стягне заборгованість за період з 13.04.2013 р., чи за весь спірний період? Не зрозуміло, що хотів довести апелянт, посиланням на ухвалу ВССУ...
Одне зрозуміло беззаперечно - що у апелянта нема взагалі аргументів, щоб спростувати правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року (справа № 552/1529/16-ц)

[Перо]

Вам не потрібно з'ясовувати в КАС, як саме має відлічуватися позовна давність. Посилання на правовий висновок ВС передбачено ч. 4 ст. 263 ЦПК, а на висновок ВССУ -ні. Тож, використовуйте цю процесуальну норму -наполягайте що ВС правий, а позивач разом із КАС нехай це спростовують. "Поновлення строків" новими рахунками, про яке йдеться у скарзі, -це власна суб'єктивна думка апелянта, а не норма права. В "розрахунку" 12981,26 грн. "вхідного сальдо" (до 11.2012 р.) взагалі не потрапляють у спірний період і нічим не обґрунтовані; також ця сума та подальші нарахування з 11.2012 р. по 04.2013 р. підпадають під позовну давність, навіть якщо її відлічувати по-іншому, із зарахуванням строку, що минув до подачі заяви про видачу СН у 04.2016 р. 

Крім того, скасувавши рішення суду КАС може відмовити у позові з іншої підстави -його повної бездоказовості, зокрема застосування невідомо яких тарифів (які до того ж є незаконними, якщо КАС почне це з'ясовувати) і невідомо за які ЖКП. Сподіваюсь, що Ви подавали відзив до першої інстанції з усього вказаного, бо не бачу його у гілці.

[focus]

focus, якщо Вам цікаве питання позовної давності, раджу придбати монографію: П. Д. Гуйван "Позовна давність", Харків, видавництво "Право", 2012 рік (300 примірників). Там 448 сторінок, які я прочитав свого часу.

Дякую, мені достатньо було прочитати § 8 навчального підручника Зорислава Ромовська, Українське цивільне право: Загальна частина. Академічний курс. Підручник,- К.: Атіка, 2005.- 560 с
На час звернення до суду з заявою про видачу наказу у звязку з закінченням позовної давності  право на судовий захист кредитор втратив, матеріальне право не захищене.

[Перо]

Річ у тім, що закінчення позовної давності це юридичний правоприпиняючий факт.

ПВС від 11.09.2019 р. у справі № 201/13602/16-ц:
https://gro-za.org/forum/index.php?topic=10408.0