Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[stepan]

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу  Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» задовольнити частково.http://reyestr.court.gov.ua/Review/84845230

Згідно ст. 376 ЦП -

Стаття 376. Підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення

1. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

2. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15

А в чому, в якій частині рішення, суд першої інстанції неправильно протлумачив закон?
Суд першої інстанції закон не тлумачив, він послався на висновки ВС, що і мав зробити згідно п. 4 ст. 263ЦПК
Який закон суд першої інстанції застосував, який не підлягав застосуванню?
Або який закон суд першої інстанції незастосував?

[Юрій Васильович]

КАС в постанові по цій справі знехтував вимогами п.4 ст. 263ЦПК, на які посилався відповідач, а отже судове рішення незаконне і не обгрунотоване.

Ні, не знехтував.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Рішення враховує висновки ВС, викладені в постанові http://reyestr.court.gov.ua/Review/73727408 щодо застосування норм матеріального права щодо строків позовної давності. І, хоча КАС і не посилається на сам текст постанови, у мотивувальній частині рішення досить добре викладено аргументи щодо застосування норм матеріального права і щодо помилки суду першої інстанції під час їх застосування. Що є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення (ст. 376 ).
Ви вже рік "носитеся" з тією постановою ВС, яка Вам вигідна, хоч вона і суперечить нормам права та здорового глузду. Вам вже казали: "Хочете, посилайтеся і чекайте на "лотерею" - пощастить/не пощастить...". В першій інстанції пощастило, в апеляційній ні. "Мистецтво можливого"... ©

[Юрій Васильович]

1.Чому постанова КАС оскарженню не підлягає на думку суду?
2. Звідки така впевненість КАС, що ВС не визнає справу такою, що має виняткове значення для учасника справи наприклад?

1. Тому що справа малозначна. І не "на думку суду", а відповідно до ЦПКУ.
2. Ніякої впевненості. Їм, навіть, думати на цю тему НЕ ПОТРІБНО. Хочете подавати касаційну скаргу - подавайте. Доводити ВС що у Вас випадок:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

- це Ваш обов'язок. Доведете - відкриють.

[Юрій Васильович]

А в чому, в якій частині рішення, суд першої інстанції неправильно протлумачив закон?
Суд першої інстанції закон не тлумачив, він послався на висновки ВС, що і мав зробити згідно п. 4 ст. 263ЦПК
Який закон суд першої інстанції застосував, який не підлягав застосуванню?
Або який закон суд першої інстанції незастосував?

Суд помилився під час застосування ч. 2 ст. 264 ЦК. Не застосував цю норму матеріального права до боргу за період з 13.04.2013р. по 13.04.2016р., хоча вона підлягала застосуванню.

У такому випадку, перебіг позовної давності переривався 13 квітня 2016 року у зв`язку із зверненням позивача до суду із заявою про видачу судового наказу, строк позовної давності починається заново з 13 квітня 2016 року.
Разом з тим, позивач просить стягнути заборгованість за період з 01 листопада 2012 року по 31 грудня 2015 року.
Таким чином, позивачем пропущений строк позовної давності. Стороною позивача до суду не подавалось будь-яких заяв щодо поважності причин пропуску строку позовної давності.
З огляду на наведене в задоволенні позову слід відмовити.

13 квітня 2016р. було перервано і розпочато  спочатку строк для платежу за період 13 - 30 квітня 2013р. ( і всіх наступних). Тобто для цих платежів строк став тепер (як мінімум, бо законно буде рахувати, навіть, не від 13 квітня 2016р,. а від дати скасування того СН) аж ДО 13 квітня 2019р.  Не було перервано (бо вже було пропущено ) строк для платежів за період ДО 13 квітня 2013р. (з 13.04.2013р. до 13.04.2016р. минуло три роки).

[stepan]

КАС в постанові по цій справі знехтував вимогами п.4 ст. 263ЦПК, на які посилався відповідач, а отже судове рішення незаконне і не обгрунотоване.

Ні, не знехтував.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Рішення враховує висновки ВС, викладені в постанові http://reyestr.court.gov.ua/Review/73727408 щодо застосування норм матеріального права щодо строків позовної давності. І, хоча КАС і не посилається на сам текст постанови, у мотивувальній частині рішення досить добре викладено аргументи щодо застосування норм матеріального права і щодо помилки суду першої інстанції під час їх застосування. Що є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення (ст. 376 ).

В постанові ВС від 18 квітня 2018 року у справі № 463/1625/16-ц http://reyestr.court.gov.ua/Review/73727408 вказано, цитую:

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року № 6-214цс14.
http://reyestr.court.gov.ua/Review/73727408

В постанові ВС від 01 серпня 2019 року по справі № 712/8916/17-ц http://reyestr.court.gov.ua/Review/83508138 вказано, цитую:

Крім того, аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-214цс14, а саме: «судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг позовної давності». Тобто Верховним Судом України було здійснено розширювальне тлумачення положень статті 264 ЦК, яка містить підстави для переривання перебігу позовної давності.
У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України (постанови від 21 січня 2015 року у справі № 6-214цс14 та від 13 січня 2016 року у справі № 6-931цс15).
У Х В А Л И В :
Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 712/8916/17-ц
http://reyestr.court.gov.ua/Review/83508138

То чи не повинен був КАС згідно ст.252ЦПК за власною ініціативою, або за заявою учасника справи (надати мені таку можливість), зупинити провадження у справі з огляду ухвалення ВС рішення про передачу до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) для розгляду Великою Палатою Верховного Суду?
І чи не порушив цим КАС норми процесуального права?

Статті 252. Право суду зупинити провадження у справі
1. Суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках:
10) перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об’єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15

[Юрій Васильович]

В постанові ВС від 18 квітня 2018 року у справі № 463/1625/16-ц http://reyestr.court.gov.ua/Review/73727408 вказано, цитую:

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року № 6-214цс14.  http://reyestr.court.gov.ua/Review/73727408

Річ у тім, що ПВСУ від 21 січня 2015 року № 6-214цс14 визначено, що подача заяви на СН перериває перебіг строку позововної давності. І ВСЕ. А ПВС від 18 лютого 2018 року у справі № 552/1529/16-ц, посилаючись на неї, на словах підтверджує тезу, що подача заяви на СН перериває перебіг строку позововної давності

Ураховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року (справа № 6-214 цс14).

А на ділі не застосовує ч. 2 ст. 264 до частини боргу, що виник до заяви на СН, бо відкидає його.
А у постанові ВС від 01 серпня 2019 року по справі № 712/8916/17-ц пропонується не вважати СН підставою для переривання строку позовної давності, взагалі.

То чи не повинен був КАС згідно ст.252ЦПК за власною ініціативою, або за заявою учасника справи (надати мені таку можливість), зупинити провадження у справі з огляду ухвалення ВС рішення про передачу до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) для розгляду Великою Палатою Верховного Суду?
І чи не порушив цим КАС норми процесуального права?

За Вашою заявою - можливо... Самостійно - наврядчи... Можуть і не знати про таке провадження.
Порушення? Є різниця між "МОЖЕ" та "ПОВИНЕН"...

Статті 252. Право суду зупинити провадження у справі
1. Суд може ...

[stepan]

Подумав про таке: подати заяву до КАС про роз"яснення рішення суду, та запитати - яку правову позицію ВС стосовно спливу строку позовної давності, та права споживача на перерахунок нарахованого боргу за незаконними та нечинними тарифами (із тих, що наводив відповідач в своєму відзиві на апеляційну скаргу), врахував КАС під час прийняття рішення по його постанові по цій справі?
Зокрема, чи врахував КАС те, що ВС вирішив відійти від правової позиції ВСУ, та передати для розгляду іншу справу стосовно спливу позовної давності, до Великої Палати Верховного Суду, і чому КАС з цієї причини не зупинив провадження по цій справі?
Також можна запитати - чому КАС не врахував той факт, що позивач не сплатив у повному обсязі судовий збір за подання позовної заяви?

[Юрій Васильович]

Зокрема, чи врахував КАС те, що ВС вирішив відійти від правової позиції ВСУ, та передати для розгляду іншу справу стосовно спливу позовної давності, до Великої Палати Верховного Суду, і чому КАС з цієї причини не зупинив провадження по цій справі?

А звідки він про це знає?

Також можна запитати - чому КАС не врахував той факт, що позивач не сплатив у повному обсязі судовий збір за подання позовної заяви?

Що значить "не сплатив в повному обсязі"?

[stepan]

В ухвалі ВС у справі № 760/16111/15-ц http://reyestr.court.gov.ua/Review/80854512 за позовом того ж позивача до мене https://gro-za.org/forum/index.php?topic=9347.750, з тих самих підстав (з посиланням мене у запереченнях на ті самі правові позиції ВС) але за інший, менший період, та з меншою сумою боргу, ВС ухвалив 13 березня 2019 року, цитую:

Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. 
Разом з тим, у касаційній скарзі заявник посилається на те, що касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також справа має виняткове значення для заявника, оскільки стосується його житлових прав та становить значний суспільний інтерес, з огляду на стрімкий ріст тарифів на житлово-комунальні послуги.
Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Крім того, заявник просить зупинити виконання рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 10 серпня 2018 року до закінчення касаційного провадження.
Оскільки наведені у клопотанні заявника доводи дають підстави для висновку про необхідність зупинення виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення касаційного провадження, клопотання слід задовольнити. http://reyestr.court.gov.ua/Review/80854512

Питання - якщо я в касаційній скарзі, та заяві про зупинення виконання постанови КАС по цій справі, процитую та зроблю посилання на ухвалу ВС по справі № 760/16111/15-ц , то чи буде це вагомим аргументом, для ВС, що б прийняти аналогічне рішення по цій справі? Адже завдання ВС - сприяти єдності судової практики....

[Юрій Васильович]

Крім посилання і цитування, ще треба гарне обгрунтування...

[Перо]

Тепер в касації, якщо будете подавати, вказуйте на неправильне застосування колегією КАС норм матеріального права щодо відліку позовної давності, яке не відповідає позиції ВС, наведеної судом першої інстанції. Слід просити зупинити дію рішення суду, скасувати постанову КАС, залишити в силі рішення 1-ої інстанції. Якщо, звісно, пройдете фільтр для малозначної справи.

Крім того, з Вас стягнули за незаконними тарифами (по УБПТ до червня 2015 р., по інших (невідомо яких) послугах до липня 2014 р.). Залишається незрозумілим, навіщо задавати це питання:

Питання - чи можна по цій справі використовувати для захисту (для подання "Відзиву" на "Позов", та інших дій відповідача) ті ж аргументи, що є на форумі у справах про позови до КП про перерахунок сплати за ЖКП, або невірно нарахованого боргу за ЖКП?
Тобто, той факт, що рішеннями судів РКМДА, які КП в цій справі використовувало для розрахунку заборгованості, визнані рішеннями судів незаконними та нечинними з моменту їх прийняття...

але не використовувати це як аргумент у відзиві (звісно, якщо такий подавався).

[stepan]

Тепер в касації, якщо будете подавати, вказуйте на неправильне застосування колегією КАС норм матеріального права щодо відліку позовної давності, яке не відповідає позиції ВС, наведеної судом першої інстанції. Слід просити зупинити дію рішення суду, скасувати постанову КАС, залишити в силі рішення 1-ої інстанції. Якщо, звісно, пройдете фільтр для малозначної справи.

Крім того, з Вас стягнули за незаконними тарифами (по УБПТ до червня 2015 р., по інших (невідомо яких) послугах до липня 2014 р.).

Дякую!
Так, касацію подам, та застосую в ній ваші поради.

[stepan]

Касаційну скаргу по цій справі передано суддям 12.11.19р.
Головуючий Яремко Василь Васильович.

[stepan]

Ухвалою від 22 листопада 2019 року у відкритті касаційного провадження по цій справі відмовлено (малозначна справа).
http://reyestr.court.gov.ua/Review/85836287

(click to show/hide)

Ухвала       

22 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 760/3946/19

провадження № 61-20220ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року у справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» (далі - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» та відповідачем існують фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг на підставі відкритого особового рахунку. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує належним чином свій обов`язок з оплати житлово-комунальних послуг, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» просило стягнути з відповідача заборгованість, яка утворилась за період з 01 листопада 2012 року до 31 грудня 2015 року, що становить 27 837,90 грн та складається з: основного боргу у розмірі 11 574,97 грн, інфляційних нарахувань у розмірі 14 399,60 грн та трьох відсотків річних у розмірі 1 863,33 грн.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 08 липня 2019 року у задоволенні позовних вимог КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року апеляційну скаргу КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» задоволено частково, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 08 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позовні вимоги КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг за період з 13 квітня 2013 року до 31 грудня 2015 року у розмірі 25 564,56 грн, з яких: 9 421,85 грн - сума боргу, 14 346,82 грн - інфляційна складова, 1 795,89 грн - три відсотки річних. В іншій частині позову КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» відмовлено.

У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у цій справі становить 27 837,90 грн, яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн*100=192 100 грн).

Отже, відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справа є малозначною.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що оскаржувані судові рішення у цій справі підлягають касаційному оскарженню з підстав, зазначених у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Наведені заявником обставини, з посиланням на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Так у касаційній скарзі йдеться про правила перебігу та застосування позовної давності, проте ці доводи зводяться до тверджень про неправильне встановлення у справі обставин, за наявності яких є можливим застосування наслідків спливу позовної давності.

Заявник послався на наявність у провадженні судів аналогічних справ, проте не обґрунтував в чому саме виявилася суперечність у застосуванні судами норм права в оскарженому судовому рішенні та у рішеннях, які він наводить як приклад, яке питання права має значення для правозастосовчої практики.

У касаційній скарзі йдеться про різні підходи судів у вирішенні спорів про зобов`язання надавачів послуг здійснити перерахунок нарахованих до сплати платежів. Проте предмет спору у цій справі є іншим.

Доводи заявника також полягають у його незгоді з оцінкою судами зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчоїпрактики.

Наведені заявником обставини не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Не заслуговують на увагу і твердження про те, що справа становить значний суспільний інтерес.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.

Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для скасування судових рішень, що оскаржуються, у касаційній скарзі не зазначені.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись частинами шостою, дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                                             В. В. Яремко

[stepan]

Цікаво, якщо ВС, розпочавши касаційне провадження в іншій справі http://reyestr.court.gov.ua/Review/80854512 за моєю скаргою, дійде до висновку, що справа таки мала фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та задовольнить вимоги моєї скарги, та вчинить дії, спрямовані на досягнення єдності судової практики, то чи можна буде це можливе у майбутньому рішення ВС використати для перегляду рішення КАС по цій справі?
А ще цікавить питання фахівців - чи є в цій справі факти, що дають підстави вважати, що суди порушили якісь статті конвенції з прав людини, та на цій підставі подати скаргу до ЄСПЛ?
Здається, що в ухвалі ВС, де йдеться про практику ЄСПЛ - є за що "зачепитися" ...

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.
http://reyestr.court.gov.ua/Review/85836287

Ця справа, у разі відкриття касаційного провадження саме могла розвивати право або сприяти однаковому тлумаченню закону, та питання права в цій справі могли мати значення для широкого загалу.
Ця ухвала ВС на мій погляд саме зашкодила самій суті права доступу до суду.
Тим більше, що ВС в іншій справі, в подібних правовідносинах визнав, що справа мала фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.