Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Юрій Васильович]

розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 січня 2013 року у справі за позовом комунального підприємства «Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за відшкодування експлуатаційних витрат по утриманню будинку та прибудинкової території,

Справа мені відома. ОСОБА_3, ОСОБА_4 ще копію ухвали не отримали. Скинув їм посилання на ЄДРСР.
focusУ подяка за оперативність! 

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/31459368

Ухвала

іменем  україни

22 травня 2013  рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого    Дьоміної О.О.

суддів:               Касьяна О.П.,                                  Кафідової О.В.,

                                              Коротуна В.М.,                                                                                             Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Державного підприємства «Сєвєродонецька ТЕЦ» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Луганської області  від 17 грудня 2012 року,                                         

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2011 року позивач Державне підприємство «Сєвєродонецька ТЕЦ» (далі - ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію та гаряче водопостачання в квартирі АДРЕСА_1 за період з 01 лютого 2007 року по 01 лютого 2010 року в загальній сумі 3 915,14 грн.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 червня 2012 року позовні вимоги ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованість у розмірі       3 915,14 грн.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 17 грудня 2012 року рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 червня                      2012 року змінено, скасовано в частині задоволення позову про стягнення з ОСОБА_4 солідарно заборгованості та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до висновку, що  касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі, будучи споживачами наданих їм послуг з теплопостачання, на порушення вимог ст. 526 ЦК України та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21 липня                2005 року, за послуги не сплачували.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний               суд виходив з того, що учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо приміщень, які належить особі на праві приватної власності є саме ця особа.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами  власником квартири АДРЕСА_1 згідно з  договором дарування від 16 травня 2003 року є ОСОБА_3, а відповідач ОСОБА_4 проживає у вказаній квартирі. За період з 01 лютого   2007 року по 01 лютого 2010 року відповідачі не сплачують плату за спожиту енергію та гаряче водопостачання, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 3 915,14 грн.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі, коли жиле приміщення належить особі на праві приватної власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме ця особа.

Участь інших осіб, які проживають у жилому приміщенні, у таких випадках визначається його власником і обов'язки по оплаті вказаних послуг виникають у них лише перед останнім (ст. 156 ЖК України).

Отже, висновки суду апеляційної інстанції слід визнати обґрунтованими.

За таких обставин доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовані матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення апеляційного суду Луганської області                      від 17 грудня 2012 року, оскільки судові рішення законні та обґрунтовані, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

     

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити. 

Рішення апеляційного суду Луганської області від 17 грудня 2012 року залишити без змін. 

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:                                                     О. О. Дьоміна

Головуючий                                                                                               О.О. Дьоміна

Судді:                                                                                                                        О.П. Касьян

                                                                                                                                             О.В. Кафідова

                                                                                                                       

                                                                                                                                             В.М. Коротун

                                                                                                                                             С.П. Штелик

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/31160978

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

  27 березня 2013 року                                                                                       м. Київ  Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого         Ткачука О.С.   

Суддів:      Висоцької В.С., Гримич М.К., Савченко В.О., Умнової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом комунального житлово-експлуатаційного підприємства №19 до ОСОБА_5 стягнення боргу по оплаті за житлово-комунальні послуги, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 грудня 2011 року, -

в с т а н о в и л а:

 

У квітні 2010 року позивач комунальне житлово-експлуатаційне підприємство №19  звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по оплаті послуг за утримання будинку та прибудинкової території за період з 1 лютого 2004 року по 3 січня 2010 року, яка станом на 1 березня 2010 року складає 3130,46 грн.

   Позов мотивований тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1, площею 58,85 кв.м, в якій зареєстрована та проживає. Позивач здійснює утримання будинку, прибудинкової території та надає інші послуги відповідачу згідно тарифами, які визначені законодавством України. Стаття 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та стаття 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачають, що відповідач, як співвласник квартири в багатоквартирному будинку, зобов'язаний брати участь у витратах, які пов'язані з утриманням будинку та прибудинкової території відповідно до своєї частки в будинку та сплачувати житлово-комунальні платежі в строки, які встановлені договором або законом. Відповідач свій обов'язок по щомісячній оплаті таких послуг за період              з 1 лютого 2004 року по 3 січня 2010 року не здійснювала, у зв'язку із чим, виникла заборгованість, яка станом на 1 березня 2010 року складає           3130,46 грн. Вказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

   Рішенням Амур - Нижньодніпровського районного суду                              м. Дніпропетровська від 10 вересня 2010 року у задоволенні позову відмовлено. 

   Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 грудня  2011 року апеляційна скарга позивача задоволена частково. Рішення місцевого суду скасовано з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2395 грн. боргу по оплаті за житлово-комунальні послуги. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

  Відповідач, не погоджуючись з даним рішенням суду апеляційної інстанції подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати із залишенням в силі рішення місцевого суду.

   Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

   Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що згідно наданої позивачем довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (АА №226634) останній не здійснює виду діяльності по наданню послуг по утриманню будинків, прибудинкової території, також позивачем не надано доказів щодо фактичного здійснення ним дій по прибиранню сміття, боротьби із забрудненням та подібних видів діяльності, у зв'язку із чим, не має права на отримання плати з утримання будинку і прибудинкової території. Обов'язок споживача по оплаті житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, виникає за умови виконання виконавцем обов'язку по наданню послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, та лише за умови виконання зобов'язання з надання послуг з утримання будинку і прибудинкової  території - споживач не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

   Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, апеляційний суд вважав, що між сторонами фактично склались відносини, які регулюються нормами закону України «Про житлово-комунальні послуги», тобто позивач фактично надавав відповідачу послуги з утримання будинку та прибудинкової території, а відповідач зобов'язаний такі послуги оплатити. При цьому, судом стягнута з відповідача заборгованість по комунальним платежам в межах строку позовної давності.

   Вказані висновки апеляційного суду відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

   Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);           4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

   Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

   Заперечуючи проти позову відповідач посилалася на те, що КЖЕП №19 не укладало з нею договору про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання та переліком послуг і їх вартістю, при цьому товариство  деяких видів передбачених послуг не надає взагалі (прибирання прибудинкової території, обслуговування сміттєпроводів, освітлення місць загального користування та інші), а ті, які надаються  неякісні й надаються невчасно; необґрунтовані й розрахунки вартості послуг.

   Нормами Житлового кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не передбачено, що виконавець повинен надавати акти виконаних робіт щомісячно щодо фактично наданих послуг споживачу.

   Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 18 Закону у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складання та підписання акту-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо, акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. Частиною 4              ст. 18 Закону передбачений обов'язок виконавця вирішити питання про перерахунок платежів.

   У матеріалах справи відсутні акти-претензії, складені та підписані у встановленому законом порядку, тому з висновком апеляційного суду про надання позивачем послуг по утриманню будинку та прибудинкової території, а відтак щодо стягнення з відповідача оплати наданих послуг колегія суддів погоджується.

   Апеляційний суд, частково задовольняючи позов про стягнення заборгованості по житлово-комунальним платежам, належним чином перевірив доводи сторін, зокрема щодо надання відповідачу послуг з утримання будинку та прибудинкової території позивачем та наявність у ОСОБА_5 обов'язку по їх оплаті. 

   При цьому, дав належну оцінку тому факту, що між сторонами відсутній укладений договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, та доводам відповідача щодо ненадання позивачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

   Апеляційний суд належним чином оцінив пояснення позивача щодо фактичного надання відповідачу послуг з утримання будинку та прибудинкової території та фактичного споживання ним цих послуг, що свідчить про існування між сторонами договірних відносин і відповідно до цього належним чином вирішив питання про наявність правових підстав для стягнення з відповідача боргу по оплаті отриманих послуг.   

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалене рішення суду першої інстанції, виконав вимоги ст. 303 ЦПК України, та належним чином перевірив доводи апеляційної скарги.

   Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. При вирішенні позовних вимог судом апеляційної інстанції правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано оцінку доводам сторін.

   За таких обставин, відповідно до ст.337 ЦПК України касаційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін.

   Керуючись ст. ст. 336, 337, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

у х в а л и л а:

 

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

   Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 грудня          2011 року залишити без змін.

   Ухвала оскарженню не підлягає.

                          Головуючий Ткачук О.С.                           судді Висоцька В.С.   Гримич М.К.   Савченко В.О.   Умнова О.В.

[Перо]

Справа мені відома. ОСОБА_3, ОСОБА_4 ще копію ухвали не отримали.

Юрію Васильовичу! Прохання в поясненнях до ВСУ послатися, що застосування інфляційних і 3% річних можливо лише в межах строку спеціальної, а не загальної позовної давності. Я у своїх заявах це викладав, які не були допущені до ВСУ.

[Nimfa]

Апеляційний суд належним чином оцінив пояснення позивача щодо фактичного надання відповідачу послуг з утримання будинку та прибудинкової території та фактичного споживання ним цих послуг, що свідчить про існування між сторонами договірних відносин

Мене у цих копіпастах, які вони переписують один в одного, цікавить лише одне, яким чином суд приходить до висновку, що відповідач фактично споживав ці послуги. Я так розумію, що такий висновок суд робить з того, що цей споживач отримав квитанцію, яка зновуж таки з незрозумілих підстав є доказом спожиття послуг. У такому випадку чешуться руки надіслати, наприклад, цьому судді Ткачуку квитанцію від сового імені, почекати поки він її не оплатить, і подати позов про стягнення боргу, посилаючись на квитанцію, раз я надіслала квитанцію, значить я надала послугу, а Ткачук її спожив.
Цікавий ланцюжок логічних висновків: взято за основу недоведений або неіснуючий факт, і на його підставі зроблено висновок про існування договірних відносин.
Треба закидати таких суддів квитанціями, а потім позовами до суду, до позовних заяв накопіпастити цитати з їх же рішень і вимаги оплати боргу. На підтвердження вимог розмахувати їхніми ж рішеннями.

[focus]

    Апеляційний суд належним чином оцінив пояснення позивача щодо фактичного надання відповідачу послуг з утримання будинку та прибудинкової території та фактичного споживання ним цих послуг, що свідчить про існування між сторонами договірних відносин

"Пояснення позивача" в розумінні цпк не є доказами. суди просто такими чином намагаються створить  "правовівідносини"

[Nimfa]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/31160978
     Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 18 Закону у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складання та підписання акту-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо, акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. Частиною 4              ст. 18 Закону передбачений обов'язок виконавця вирішити питання про перерахунок платежів.

   У матеріалах справи відсутні акти-претензії, складені та підписані у встановленому законом порядку, тому з висновком апеляційного суду про надання позивачем послуг по утриманню будинку та прибудинкової території, а відтак щодо стягнення з відповідача оплати наданих послуг колегія суддів погоджується.

1) як у матеріалах справи могли бути акти-претензії, які складаються лише у разі порушення умов договору, а в даній справі ніякого договору не було, тому і актів-претензій бути не могло.  Немає договору - немає актів.
2) А якби були, то суд би мабуть написав, що не бере їх до уваги, оскільки вони складаються лише за умови існування договору, якого на момент складання акту не існувало.

[focus]

а де докази наявності ланки-споживач-виконавець?

[Nimfa]

а де докази наявності ланки-споживач-виконавець?

Що значить де? В українському судочинстві у сфері ЖКГ належним доказом наявності такої ланки є наявність позивача. З точки зору суду бути у цій справі позивачем означає бути виконавцем;D

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/32362436

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року Справа № 37/5005/421/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І.за участю представників сторін:позивачаВодяна О.М. дов.  Від 13.05.2013 рокувідповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином прокуратуриГудитенко Ю.В. посв. № 014715 від 21.01.2013 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 20"на постановувід 17.12.2012 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 37/5005/421/2012 господарського суду Дніпропетровської області за позовомПрокурора Центрально-міського району міста Кривого Рогу в інтересах держави в особі Управління благоустрою та житлової політики виконавчого комітету   Криворізької міської ради та Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 20" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6простягнення 2659,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Центрально-міського району міста Кривого Рогу в інтересах держави в особі Управління благоустрою та житлової політики виконавчого комітету   Криворізької міської ради та Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 20" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про стягнення 2659,50 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2012 року (суддя Мельниченко І.Ф.) залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 року (головуючий суддя Верхогляд Т.А., судді Тищик І.В., Джихур О.В.) в задоволені позову відмовлено.

Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація № 20" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 року та  прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 20" по справі задовольнити.

Скаржник вважає, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Заявник зазначає, що судом не було досліджено повний перелік документів, який подавався позивачем на підтвердження факту наданих послуг за договором.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутніх у судовому засіданні представника позивача та прокуратури, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договір №1/452 від 01.02.2009 року на відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1. Саме в зазначеному житловому будинку відповідач на праві власності має вбудоване в перший поверх житлового будинку приміщення загальною площею 88,4 кв.м. (том 1 а.с.9-10).

Згідно п.1.1 договору№1/452 постачальник (позивач) забезпечує виконання комплексу робіт, пов'язаних із утриманням будинку і споруд та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1, площею 88,4 м2 .

Відповідно до п. 4.1 договору постачальник щомісячно, до 10-го числа місяця слідуючого за звітним, надає власнику (відповідачу) для здійснення оплати спожитих послуг платіжні документи (рахунок на експлуатаційні витрати. податкову накладну).

Згідно пункту 4.2 договору оплата здійснюється власником в безготівковій формі щомісячно, до 20 числа місяця, слідуючого за звітним, згідно наданих платіжних документів, які отримує в КЖП № 20 самостійно.

Предметом даного судового розгляду є вимоги постачальника про стягнення з власника заборгованості, 3 % річних, інфляційних сум та пені у зв'язку з неналежним виконанням обов'язку з оплати наданих послуг за договором на відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будинку та прибудинкової території.

Висновок про відмову у задоволені позову суди обгрунтували Законом України "Про захист прав споживачів" та Законом України "Про житлово-комунальні послуги", які встановлюють особливості регулювання відносин з надання та споживання послуг саме у сфері житлово-комунального господарства.

Проте, застосування Закону України "Про захист прав споживачів" до спірних правовідносин є помилковим, оскільки у преамбулі вказаного Закону зазначено, що він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Відповідно ж до п.   22 частини першої ст. 1 цього Закону споживач -фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Таким чином, суб'єкт підприємницької діяльності не є споживачем у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів", і тому дія цього Закону на нього не розповсюджується.

Щодо застосування Закону України "Про житлово-комунальні послуги", то судами не враховано приписи статті 19, згідно з якою відносини у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, а одним з обов'язків споживачів є оплата житло-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом (п.5 ч. 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Крім того, відмовляючи у позові суди виходили з того, що акти здачі-прийняття робіт (за спірний період), які позивачем залучено до матеріалів справи, не можуть бути прийняті судами  в якості належних доказів, оскільки вони були складені в односторонньому порядку та не надавались для підписання відповідачеві і у наданих актах зазначена адреса : АДРЕСА_2, а не адреса відповідача - АДРЕСА_3.

Також судами зазначено, що залучені до матеріалів справи акти не містять даних про здійснення будь-якої господарської операції, тому не можуть підтверджувати факт надання послуг, чи виконання будь-яких робіт, пов'язаних з утриманням будинку і споруд та прибудинкової території.

Але при цьому судами не врахований принцип належності та допустимості доказів, передбачений статтею 34 Господарського процесуального кодексу України.

Так, судами встановлено, що спір стосується розрахунків в зв'язку з порушенням зобов'язань за договором.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (зокрема, з договорів та інших правочинів), змінюються та припиняються з підстав, передбачених Цивільним кодексом України, іншими актами цивільного законодавства та підлягають виконанню належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту чи інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; з наведеного вбачається, що підставою для отримання оплати виконавцем є саме надана замовнику послуга.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

П. 4.2 договору передбачено, що споживач повинен був одержувати розрахункові документи та здійснювати оплату у 20-денний строк узгоджених п. 1.2 договору були узгоджені експлуатаційні витрати в розмірі 1,1479 грн. з ПДВ на 1 м2., а обов'язок Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 20" направляти відповідачу розрахункові документи умовами договору не передбачений.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення обставин, що є суттєвими для вирішення спору по суті, а касаційна інстанція позбавлена права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити  докази,  що  мають  юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2012 року у справі № 37/5005/421/2012 господарського суду Дніпропетровської області скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 20" задовольнити частково.

Головуючий суддя                                                            Т. Дроботова

С у д д і                                                                      Н. Волковицька

                                                                        Л. Рогач

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/1864406

      У Х В А Л А
ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

                  6 лютого 2008 року
   

   

                                   м. Київ

 

             Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

             Головуючого - Яреми А.Г.,

             Суддів:             Данчука В.Г., Левченка Є.Ф.,

                                       Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,

                                       

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом дочірнього підприємства (далі - ДП) “Моноліт-Сервіс” до ОСОБА_1 про укладення договору на надання житлово-комунальних послуг та стягнення суми заборгованості по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території,

в с т а н о в и л а :

             У червні 2006 року ДП “Моноліт-Сервіс” звернулося до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що за умовами інвестиційного договору, укладеного між ТОВ                     БФ “Моноліт” та ОСОБА_1, відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 у м. Іллічівську, договором передбачений його обов'язок після прийняття квартири у власність укласти договори з відповідними організаціями на експлуатацію будинку та отримання комунальних послуг, такий обов'язок для власника квартири передбачений і законом, однак ОСОБА_1. відмовляється укласти відповідний договір та оплачувати послуги з утримання будинку й прибудинкової території, хоча саме ДП “Моноліт-Сервіс” здійснює обслуговування будинку АДРЕСА_1 та надає відповідні послуги.

             Позивач просив зобов'язати ОСОБА_1. укласти з ДП “Моноліт-Сервіс” договір про участь у витратах на утримання будинку АДРЕСА_1 у м. Іллічівську та прибудинкової його території з часу прийняття квартири - 5 жовтня 2004 року, стягнути з відповідача заборгованість по оплаті послуг з утримання будинку й прибудинкової території за період з жовтня 2004 року по червень 2006 року в сумі 1135 грн. 48 коп.

             Рішенням Іллічівського міського суду від 6 лютого 2007 року позов задоволено.

             Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 21 червня 2007 року рішення суду першої інстанції скасоване та постановлене нове рішення про відмову в задоволенні позову.

             У касаційній скарзі ДП “Моноліт-Сервіс” просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

             Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

             Судом першої інстанції встановлено, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 у м. Іллічівську на підставі договору, укладеного ним з ТОВ                     БФ “Моноліт”, цим договором передбачено його обов'язок після прийняття квартири у власність укласти договори з відповідними організаціями на експлуатацію будинку та отримання комунальних послуг. 17 червня 2004 року ТОВ БФ “Моноліт” з метою утримання та експлуатації будинку АДРЕСА_1 створило ДП “Моноліт-Сервіс”, була розроблена калькуляція витрат на утримання будинку, власники 56 квартир (із 59 квартир у будинку № 48) уклали з ДП “Моноліт-Сервіс” відповідні договори, натомість ОСОБА_1. договору не уклав, витрати по утриманню будинку й прибудинкової території за період з жовтня 2004 року по червень 2006 року не оплачував.

             При встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права і правильно застосовані норми матеріального права.

             Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що ДП “Моноліт-Сервіс” не є стороною по договору інвестування будівництва житла від 29 квітня 2003 року, в якому до того ж безпосередньо не зазначено про обов'язок відповідача укласти договори на експлуатацію будинку та отримання комунальних послуг саме з ДП “Моноліт-Сервіс”, а тому згідно ст. 627 ЦК України ОСОБА_1. має право укласти такі договори з будь-якою організацією за власним вибором; крім того, не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення суми заборгованості по оплаті послуг ДП “Моноліт-Сервіс”, оскільки між сторонами відсутні договірні-відносини, відсутні документи на підтвердження надання послуг та обґрунтування суми боргу з відповідною калькуляцією усіх витрат.

             Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

             Статтями 20, 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

             Обов'язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України               № 572 від 8 жовтня 1992 року.

             Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін.

             На підтвердження своїх вимог позивачем надано розшифровку суми заборгованості відповідача з урахуванням витрат на експлуатацію будинку (а.с.24), а також розрахунки витрат підприємства на утримання будинку та прибудинкової території (а.с.27-38).

             Апеляційний суд у порушення вимог ст.ст. 303, 316 ЦПК України на зазначені доводи позивача та положення Закону України “Про житлово-комунальні послуги” уваги не звернув і помилково скасував правильне рішення суду першої інстанції.           

               За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

             Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

             Касаційну скаргу ДП “Моноліт-Сервіс” задовольнити.

             Рішення Апеляційного суду Одеської області від 21 червня 2007 року скасувати, залишити в силі рішення Іллічівського міського суду від 6 лютого 2007 року .       

             Ухвала оскарженню не підлягає.

                       
                       Головуючий -                                                                 А.Г.Ярема
         
                       Судді:                                                                               В.Г.Данчук

                                               

                                                                                                                 Є.Ф.Левченко

                                                                                                                 Я.М.Романюк

                                                                                                                 Ю.Л.Сенін

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/28842987
рішення райсуду - http://reyestr.court.gov.ua/Review/26015544

У х в а л а                             

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

23 січня 2013 рокум. Київ  Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

   Леванчука А.О.,             Макарчука М.А.,             Фаловської І.М.,розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька», третя особа - комунальне комерційне підприємство «Донецькміськтепломережа», про визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання укласти договір, стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька» на рішення апеляційного суду Донецької області від 23 жовтня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2012 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1. Відповідач відмовляється укласти з позивачем договір з надання послуг з централізованого опалення, однак відповідно до вимог ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідач повинен підготувати та укласти із споживачем договір про надання житлово-комунальних послуг згідно із типовим договором. Позивач просить зобов'язати відповідача укласти з ОСОБА_4 вищезазначений договір. Відмова відповідача від укладення такого договору завдає позивачу моральної шкоди, яку він просить також стягнути з відповідача у розмірі 8755 грн.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 12 вересня 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 23 жовтня 2012 року, рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення по справі. Зобов'язано комунальне підприємство «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька» укласти письмовий договір з ОСОБА_4 з надання послуг з центрального опалення квартири АДРЕСА_1 за формою, встановленою постановою Кабінетом Міністрів України № 603 від 21 липня 2005 року. В решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Апеляційний суд під час розгляду справи, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку, а також врахувавши обставини справи, дійшов правильного висновку та обґрунтовано виходив з доведеності позову відповідно до вимог статей 10, 60 ЦПК України.

Наведені в касаційній скарзі доводи, висновків апеляційного суду не спростовують, оскільки судом вірно встановлено, що відповідно до вимог ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідач повинен підготувати та укласти із споживачем договір про надання житлово-комунальних послуг згідно із типовим договором. Укладення такого договору відповідно до положень ст. 19 вказаного Закону є обов'язковим. Не зазначення в резолютивній частині рішення апеляційного суду номера будинку, є підставою для звернення сторін спору до суду з заявою в порядку ст. 219 ЦПК України та не впливає на суть спору.

Отже рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави  для  скасування судового рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

                             

Касаційну скаргу комунального підприємства «Служба єдиного замовника Ворошиловського району м. Донецька» відхилити.

                              Рішення апеляційного суду Донецької області від 23 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів:

Леванчук А.О.                        Макарчук М.А                       Фаловська І.М.

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/33651259

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 вересня 2013  рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах                                        Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Макарчука М.А.,                                                               


суддів:  Мазур Л.М.,               Матвєєвої О.А.,Леванчука А.О., Нагорняка В.А.,розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за позовом юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробит» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території,


          за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від                   14 січня 2013 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від           26 березня 2013 року, 


в с т а н о в и л а:

ТОВ «Добробит» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення, що на підставі рішення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 08 серпня 2008 року № 818 Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробит» (далі - ТзОВ «Добробит») погоджено виконавцем послуг з управління житловим фондом та укладено договір про надання послуги з управління житловим фондом комунальної власності               м. Кременчука № 196 від 24 червня 2008 року. Оплата за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій здійснюється за тарифами, затвердженими рішенням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 383 від 18 квітня 2008 року, з 01 липня 2008 року безпосередньо на розрахунковий рахунок ТзОВ «Добробит», бухгалтерія якого проводить розрахунки за виконані роботи з третіми особами на підставі відповідних угод шляхом оплати робіт та послуг, відшкодування вартості матеріалів, тощо. Квартира АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5  Зареєстровані в квартирі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Власники квартири з 01 липня 2008 року не виконують у повній мірі свої зобов'язання зі сплати комунальних послуг за утримання будинку та прибудинкової території та до цього часу не скористалися правом на укладення договору про реструктуризацію боргу за період з 01 липня 2008 року по 30 квітня              2011 року мають заборгованість в сумі 2487 грн 72 коп. Просять стягнути з                 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в солідарному порядку заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 липня 2008 року по 30 квітня 2011 року в сумі 2487 грн 72 коп.


Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 січня 2013 року позовні вимоги юридичної особи ТзОВ «Добробит» до фізичних осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ТзОВ «Добробит» заборгованість зі сплати поcлyг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 липня 2008 року по 30 квітня 2011 року в сумі 1714 грн 86 коп.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 26 березня               2013 року, рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 січня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ТзОВ «Добробит» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ТзОВ «Добробит» у солідарному порядку заборгованість по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 липня 2008 року по 30 квітня 2011 року у сумі 2 487 грн,72 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТзОВ «Добробит» судовий збір у сумі 71 грн, 54 коп.         

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ТзОВ «Добробит» по 71 грн, 53 коп. з кожного.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 січня 2013 року та рішення апеляційного суду Полтавської області від 26 березня 2013 року скасувати, і передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.                           

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

                              Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно,  що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

         Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» утримання приватизованих квартир  (будинків) здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами  користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них.

        Власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою  і  зобов'язані  брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням  будинку і прибудинкової території, відповідно до своєї частки у майні  будинку.

        Апеляційним судом встановлено і не заперечується в касаційній скарзі, що відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1 по 1\3 частини.

         Апеляційним судом також встановлено і підтверджено належними та допустимими доказами, що з 01 липня 2008 року по 30 квітня 2011 року відповідачі не в повному обсязі оплачували позивачу витрати на утримання будинку та прибудинкової території і мають заборгованість - 2487 грн                     72 коп.

         Правильно встановивши обставини справи, апеляційний суд  хоч і послався на ст. 322 ЦК України, але не врахував її вимоги. Так, визначаючи спосіб захисту порушених прав позивача, апеляційний суд не зважив на те, що учасники спільної часткової власності несуть витрати на утримання спільного майна в межах своєї частки, і з цих підстав прийшов до неправильного висновку про солідарні зобов'язання сторін перед ТзОВ «Добробит» і необґрунтовано стягнув з них борг у солідарному порядку.             

         Доводи касаційної скарги не спростовують висновку апеляційного суду про обов'язок власників квартири АДРЕСА_1 брати участь в утриманні будинку та прибудинкової території та розміру заборгованості, а зводяться до оцінки якості роботи позивача, які належними і допустимими доказами не підтверджені.

        З цих підстав рішення апеляційного суду в частині стягнення боргу підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення боргу з кожного з відповідачів у межах їх частки, а саме по 829 грн, 24 коп.

         В іншій частині рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.


Керуючись ст. ст. 336, 341, 346 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

   

в и р і ш и л а :

Касаційну ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 26 березня                2013 року в частині стягнення і з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 боргу в солідарному порядку скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ТзОВ «Добробит» про стягнення боргу задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробит» заборгованість зі сплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 липня 2008 року по 30 квітня 2011 року по 828 грн, 24 коп. з кожного.

В іншій частині рішення апеляційного суду Полтавської області від            26 березня 2013 року залишити без змін.

       

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                      Макарчук М.А.


Судді:                                                                                 Мазур Л.М.

                                                               

                                                                                           Матвєєва О.А.

                                                                                                           

                                                                                           Леванчук А.О.                                                                                                                                                                                             

Нагорняк В.А.   

[Юрій Васильович]

1) як у матеріалах справи могли бути акти-претензії, які складаються лише у разі порушення умов договору, а в даній справі ніякого договору не було, тому і актів-претензій бути не могло.  Немає договору - немає актів.
2) А якби були, то суд би мабуть написав, що не бере їх до уваги, оскільки вони складаються лише за умови існування договору, якого на момент складання акту не існувало.

Це улюблена "відмазка" комунальників, що акт-претензію можна подавати за умов наявності договору.
Ще на попередньому форумі Віктор Іванович пояснював як складати акти-претензії за умов відсутності договору.
Річ у тім, що обов'язок надавати послугу визначено не тільки договором, а й рішенням ОМС про затвердження тарифу, переліку та періодичності послуг. Тому а акті-претензії можна ( і потрібно) посилатися на невиконання рішення ОМС.
Під час останньої зміни тарифу в нашому місті у додатку "Порядое перерахунку..." комунальники хотіли "протягти" норму " Акт-претензія подається за умов наявності договору".  Мені влалось на стадії подання зауважень до проекту аргументовано переконати ОМС про незаконність такої норми. І її вилучили ще в процесі доопрацювання документу.
На жаль тоді на форумі викласти окремою темою не було часу. Може знайдуті папери, то викладу.

[Nimfa]

Переберу на себе права fokusa і викладу низку свіженьких рішень, оскільки у відповідних розділах немає ф-ції "Нова тема" або в мене обмежені права.
ОСББ стягнуло борг, АСК залишив рішення в силі, ВССУ скасував рішення та повернув справу до 1-ї інстанції, 1-ша знову розглянула, знов задовольнила, АСК залишив в силі.
1-а інстанція http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/24537957
АСК http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/28596775
ВССУ http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30810528
знову 1-ша інстанція http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31859021 (зверніть увагу, рішення ухвалене 13.06, а провадження відкрито лише 03.06 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31858995)
тобто протягом 10 днів переглянули  >:
Щодо повторної касації мені нічого невідомо.
Ось перл з повторного рішення:

Як встановлено судом договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення і газопостачання між сторонами не укладався.
Проте позивачем було вчинено дії на користь відповідачів - надано послуги, тому договір про надання послуг вважається укладеним з моменту отримання відповідачами таких послуг.

І ще:

Цим же законом не передбачено, що відповідач по зустрічному позову має право на власний розсуд самостійно нараховувати плату за житлово-комунальні послуги. Він має лише право у випадку ненадання в повному обсязі послуг здійснити їх перерахунок.
Крім того, на даний час рішення компетентного органу, яким встановлено незаконність розпоряджень Виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації), на підставі яких відповідач здійснює нарахування, не прийнято, тому вони є чинними.

Мова йде про РКМДА від 17.02.2011 ,яке як і інші за 2002-2011рр не зареєстровані в ГУЮ. Мабуть ВСУ є для Оболонського суду "некомпетентним" органом.

І ще одна справа. 1-ша інстанція відмовила (рішення в реєстрі немає)
Аск рішення скасував http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29545144