Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[thunderclap]

А з ОСББ ситуація взагалі невизначена. З одного боку ці юридичні особи-покручі є неприбутковими організаціями, які згідно ГК не ведуть підприємницької діяльності і в розумінні ЗУЖКП не можуть виконувати послуги для населення і реалізовувати їх за гроші. Але ОСББ є балансоутримувачами будинків і здійснюють утримання будинків і прибудинкової території. Фактично у визначенні ЗУЖКП виконують для мешканців послугу утримання будинків і прибудинкової території, а де-які ще й маючи котельні виробляють гарячу воду та забезпечують опалення (а це вже виробництво послуги теплопостачання/опалення, постачання гарячої води). Натомість, ця діяльність ОСББ різним чином трактується як самим ОСББ, так і органами влади та судами. Навіть в наведених судових рішеннях є посилання на таку неоднозначність

Згідно ст. 17 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання має право для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків вимагати своєчасної та у повному обсязі сплати встановлених статутом об'єднання платежів, зборів і внесків, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів. Проте боржники з серпня 2008 року по травень 2010 року взагалі не сплачували комунальні послуги
Відповідно до Статуту ОСББ «Чайка» житлово-комунальні послуги сплачуються усіма власниками приміщень, незалежно від того, є вони членами об'єднання чи не вступили до нього, відповідачі договір про обслуговування та оплату комунальних послуг з управителем не уклали, від оплати рахунків відмовляються, чим порушують вимоги ст. 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку». Оскільки відповідачі проживають у АДРЕСА_1, і фактично користуються житлово-комунальними послугами на підставі ст. 17 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання має право вимагати своєчасної та у повному обсязі сплати встановлених статутом об'єднання платежів, зборів і внесків, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів.

Відбувається підміна понять: платежі,збори, внески - встановлює об'єднання для своїх членів, спори щодо їх розміру вирішуються в судовому порядку;  оплата комунальних послуг - здійснюється відповідно до наданих послуг за тарифом, який затверджує ОМС або спец.держ. орган.

Згідно ст. 13 ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»у разі  відмови  власника  приміщення  укладати  договір  або сплачувати обов'язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об'єднання має  право звернення  до  суду  для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку.

Знову ж таки, мова іде про платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об'єднання. Але ці платежі не є тотожніми оплаті послуг утримання будинку та прибудинкової території. Вони мають різне походження і порядок затвердження.
Але позитивним моментом є те, що суд все ж таки звертає увагу на необхідність дотримання положень ЗУЖКП з боку ОСББ щодо нарахування платежу за  погодженим з ОМС тарифом

Із фактичних стосунків, що склалися між сторонами, у відповідності до ч.2 ст.639 ЦК України суд, обґрунтовано, дійшов висновку про наявність між сторонами договірних правовідносин, які відповідають особливостям Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в силу яких Виконавець надає Споживачу комунальні послуги, а Споживач зобов'язаний їх оплатити, згідно із тарифами та у строки, обумовлені сторонами, або визначені законом.
Згідно ст. 32 закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за  комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Судом першої інстанції також встановлено, що нарахування відповідачам плати з утримання будинків, споруд і прибудинкової території здійснюється відповідно до Розпорядження Київської міської державної адміністрації «Про погодження тарифів  на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій » від 31.08.2009 № 979, від 25.02.2011 та протоколом загальних зборів ОСББ «Чайка»(а.с.7,18,19).

згідно зі ст.. 14 вказаного Закону, ціни/тарифи  на комунальні послуги та послуги з утримання будинків   і   споруд  та  прибудинкових  територій  формуються  і затверджуються    центральними    органами    виконавчої    влади, національними  комісіями,  що  здійснюють  державне  регулювання у відповідних   сферах,   та   органами   місцевого   самоврядування відповідно    до    їхніх    повноважень,    визначених   законом.

Крім того, всі зміни  по розрахунку тарифів на комунальні послуги та послуги з утримання будинків, затверджені  в установленому законом порядку органами виконавчої влади, були узгоджені і також затверджені протоколами громадських зборів ОСББ «Чайка» (а.с. 33-36, 47,50). 

Згідно з вказаними договорами об»єднання  сплачує  підприємствам і організаціям вартість наданих послуг за рахунок коштів, які надходять від власників приміщень. Розрахунок вартості послуг, які надаються мешканцям будинку, затверджується загальними зборами ОСББ «Чайка» на підставі встановлених виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій ( а.с. 33-36, 37-41, 46,47,48-49,50, 51).

Разом з цим, перевіривши надані позивачем розрахунки, колегія суддів вважає за необхідне виключити з них оплату за утримання конс»єржа, оскільки даний вид послуг не передбачений статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та є добровільним платежем.

В даному випадку суд хоть щось перевірив в наданих розрахунках та співвставив з тарифами затвердженими ОМС.
В багатьох випадках ОСББ самі на власний розсуд встановлюють внески та платежі без буд-якого економічного обгрунтування та фактичного виконання того, за що вимагають гроші. ОСББ - це узаконене рейдерство одними співвласниками всього спільного майна і диктат та нав"язування своєї волі, а ще гарна годівниця для керівництва ОСББ і місце працевлаштування СЕБЕ ЛЮБИХ та родичів!

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/35309457

13 листопада 2013  рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого:  Ткачука О.С., 

суддів: Колодійчука В.М., Савченко В.О., Висоцької В.С.,                Фаловської І.М.,


розглянувши в судовому засіданні справу за позовом житлово-будівельного кооперативу «Верстат-2» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2012 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2012 року житлово-будівельний кооператив «Верстат-2» (далі - ЖБК «Верстат-2») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, посилаючись на те, що відповідачам, які мешкають у квартирі АДРЕСА_1 надаються житлово-комунальні послуги та послуги з утримання будинку та прибудинкової території, проте останні відмовляються оплачувати такі послуги в повному обсязі, унаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку, з урахуванням інфляційних витрат та 3% річних.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 25 жовтня       2012 року, позов задоволено частково. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ЖБК «Верстат-2» заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 січня 2010 року до 01 квітня 2012 року в розмірі 728 грн. 40 коп., суму інфляційних збитків в розмірі 125 грн. 24 коп. та 3% річних в сумі 55 грн. 54 коп., 300 грн. витрат на правову допомогу; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2013 року, зазначене рішення районного суду змінено, а саме зменшено розмір заборгованості за житлово-комунальні послуги до 519 грн. 71 коп. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалені у справі рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідають.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідачі в повному обсязі не сплачують вартість житлово-комунальних послуг, що призвело до утворення заборгованості, яка підлягає стягненню з урахуванням строку позовної давності та відповідно до вимог ст. 625 ЦК України з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Апеляційний суд фактично погодився з такими висновками районного суду при цьому зменшив розмір наявної заборгованості, яка стягнута з відповідачів, пославшись на невідповідність такого розміру наданим розрахункам.

Проте, повністю погодитися з такими висновками судів не можна, виходячи з наступного.

Судом установлено, що обслуговування та утримання будинку АДРЕСА_1 здійснюється ЖБК «Верстат-2».

Відповідачка ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1, в якій також проживає та зареєстрована її донька ОСОБА_2

Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі, коли жиле приміщення належить особі на праві приватної власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме ця особа.

Участь інших осіб, які проживають у жилому приміщенні, у таких випадках визначається його власником і обов'язки по оплаті вказаних послуг виникають у них лише перед останнім (ст. 156 ЖК України).

На порушення вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України суди на зазначені положення закону уваги не звернули; заперечень відповідачів належним чином не перевірили; стягуючи з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь позивача заборгованість за отриманні послуги, не врахували, що учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг є саме власник квартири АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 й дійшли передчасного висновку про солідарну відповідальність відповідачів.                           

Також судами при визначені розміру заборгованості не було перевірено чинності тарифів, за якими вона була нарахована, з урахуванням доводів та заперечень сторін з цього приводу.

За таких обставин суди не виконали своїх обов'язків, визначених законом, повно, всебічно й об'єктивно не з'ясували усіх обставин справи та не надали їм належної оцінки та ухвалили рішення, які не можна визнати законними та обґрунтованими , у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 жовтня          2012 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2013 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :                                                    О.С. Ткачук               

Судді:                                                                                                                                                     В.М. Колодійчук

                                                                                                                                             В.О.Савченко                                                                                                                                                                     

В.С.Висоцька

                                                                                                                                                                     І.М. Фаловська                                           

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/35474627

У х в а л а

    іменем   україни

       8 листопада 2013 року                                          м. КиївСуддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Карпенко С.О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 4 квітня 2013 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2013 року у справі за позовом комунального підприємства «Тернівське житлово-комунальне підприємство» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території, за комунальні послуги,                                           


в с т а н о в и в :

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 4 квітня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 солідарно на користь КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство» заборгованість за період з 2 березня 2009 року по 31 грудня 2012 року за оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території в сумі 4 635,68 грн, за теплопостачання в сумі 5 914,13 грн, суму індексу інфляції у сумі 721,91 грн та три проценти річних у сумі 725 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь КП «Тернівське житлово-комунальне підприємство» заборгованість за водопостачання за період з 2 березня 2009 року по 31 грудня 2012 року в сумі 3 910,55 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2013 року рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 4 квітня 2013 року в частині стягнення з відповідачів суми індексу інфляції та трьох процентів річних скасовано та у цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні відмовлено.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі заявники порушують питання про скасування рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 4 квітня 2013 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2013 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. 

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Доводи касаційної скарги і зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами першої й апеляційної інстанцій допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, та зазначені доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. 

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.           

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України, суддя

у х в а л и в:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 4 квітня 2013 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2013 року у справі за позовом комунального підприємства «Тернівське житлово-комунальне підприємство» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території, за комунальні послуги відмовити.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.


Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ                                                                           С.О. Карпенко

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/37016253

Доказів того, що органом місцевого самоврядування  затверджено тарифи, наведені ПрАТ «Севастопольський» у розрахунку, матеріали цивільної справи не містять.

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/39481650

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/38359067

У х в а л а

і м е н е м  у к р а ї н и

9 квітня 2014  рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Коротуна В.М.,              Касьяна О.П.,                                       Кафідової О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства «Нововолинськтеплокомуненерго» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за тепловіддачу від транзитних трубопроводів, за касаційною скаргою комунального підприємства «Нововолинськтеплокомуненерго» житлово-комунального об'єднання Нововолинської міської ради на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 23 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 30 січня 2014 року,

                                                                                                в с т а н о в и л а:

У листопаді 2013 року КП "Нововолинськтеплокомуненерго" звернулось до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають у належній їм на праві спільної (сумісної) власності квартирі, а саме по 1/2 частині, розташованій по АДРЕСА_1.

У зв'язку із встановленням індивідуального опалення, відповідачам проводилось нарахування тільки за тепловіддачу від транзитних трубопроводів, які проходять через їхню квартиру. Відповідачі повинні були проводити оплату за тепловіддачу від транзитних трубопроводів щомісячно протягом опалювального періоду, згідно затверджених тарифів. Крім цього у серпні та вересні 2010 року було нараховано плату за послуги за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання. За період з 01 серпня 2010 року по 31 липня 2013 року відповідачами оплата не проведена і заборгованість становить 299,16 грн., а загальна заборгованість станом на 01 серпня 2013 року становить 565,25 грн.

Враховуючи вказане, позивач просив стягнути з відповідачів борг за тепловіддачу від транзитних трубопроводів, які проходять через їхню квартиру за період з 01 серпня 2010 року по 31 липня 2013 року в загальній сумі 299,16 грн., розподіливши борг наступним чином: стягнути з ОСОБА_4 149,58 грн. та з ОСОБА_5 - 149,58 грн. та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від                 23 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 30 січня 2014 року, у задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі комунальне підприємство «Нововолинськтеплокомуненерго» житлово-комунального об'єднання Нововолинської міської ради просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з частиною 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, докази та обставини, на які посилається заявник, були предметом дослідження судами і при їх дослідженні та встановленні судами дотримані норми процесуального та матеріального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ч.2 ст. 332, ст. 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу комунального підприємства «Нововолинськтеплокомуненерго» житлово-комунального об'єднання Нововолинської міської ради відхилити.

Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від                   23 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від               30 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів:

В.М. Коротун О.П. Касьян О.В. Кафідова

[Юрій Васильович]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/38359067

Для власників "автономок" може бути цікавим рішення першої  та апеляційної інстанцій. Матимете змогу, пошукайте, будь ласка.

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/38359067

Для власників "автономок" може бути цікавим рішення першої  та апеляційної інстанцій. Матимете змогу, пошукайте, будь ласка.

http://p-p.com.ua/articles/51361/

http://reyestr.court.gov.ua/Review/36932871
http://reyestr.court.gov.ua/Review/36426248

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/39655349

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 року Справа № 908/3643/13

         Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Губенко Н.М.,

за участю представника позивача - Руденко Є.В. дов. б/н від 18 листопада 2013 року, 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім №3" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15 квітня 2014 року у справі Господарського суду Запорізької області за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім №3" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про зобов'язання укласти додаткову угоду,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім №3" (далі - позивач) звернулось до Приватного підприємця-фізичної особи ОСОБА_5 (далі - відповідач) з позовом про зобов'язання укласти додаткову угоду до основного договору від 1 лютого 2010 року у запропонованій редакції.

Позовні вимоги обгрунтовані відмовою відповідача укласти додаткову угоду, за якою збільшено вартість послуг на обслуговування будинку та прибудинкових територій.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 укласти з ОСББ "Наш дім №3" додаткову угоду до Основного договору від 1 лютого 2010 року у наступній редакції:

"ДОДАТКОВА УГОДА № 2

до ДОГОВОРУ від 01.02.2010 р.

м. Запоріжжя                                                                           "___"________2013 р.

ОСББ "Наш Дім № 3", в особі Голови правління Татевосін О.Я., що діє на підставі Статуту, в подальшому - Виконавець з однієї сторони, та ФОП ОСОБА_5, власник, магазину, в подальшому - Споживач, з іншої сторони, керуючись чинним законодавством уклали цю додаткову угоду про наступне.

У зв'язку із значним збільшенням витрат на утримання будинку та прибудинкової території, збільшенням вартості послуг, та інфляційних витрат, а також на підставі рішення Загальних зборів членів ОСББ "Наш дім № 3" оформлений протоколом № 10 від 25.01.2013 р., Сторони погодились пункт 1.3. Основного договору укласти у наступній редакції:

"Розмір щомісячної сплати Споживача за відшкодування витрат Виконавця за надані послуги становить 2,44 грн. за 1 м2 загальної площі."

Вказана угода є невід'ємною частиною основної угоди та вступає в силу з моменту підписання договору.

Об'єднання співвласників                          Приватний підприємець - фізична багатоквартирного будинку                       особа ОСОБА_5                                             

"Наш дім № З"                                              69006, м. Запоріжжя, пр. Леніна,       

юридична та фактична адреса:                      АДРЕСА_2                     

код за ЄДРПОУ 36320886

р/р 26006002021810 в АТ "Дельта

Банк", МФО 380236

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15 квітня 2014 року апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення Господарського суду Запорізької області від 18 грудня 2013 року задоволено.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 18 грудня 2013 року скасовано.

У задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім №3" просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15 квітня 2014 року та залишити в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 18 грудня 2013 року.

Посилається на невірне застосування судом апеляційної інстанції норм   ст. ст. 10, 13 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Зазначає, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім № 3" не є виробником або виконавцем житлово-комунальних послуг, а тому вважає, що апеляційний господарський суд дійшов помилкових висновків про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги відповідач повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім №3" є юридичною особою, створеною власниками квартир багатоквартирного будинку АДРЕСА_1.

29 грудня 2008 року, у відповідності до вимог Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", зареєстровано статут позивача, за ст. 2 якого метою створення об'єднання є забезпечення захисту прав його членів та дотримання ними обов'язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_5 є власником нежитлового приміщення (магазина), який знаходиться за адресою:                    АДРЕСА_1.

1 жовтня 2010 року між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім № 3"(виконавець) та ПП ОСОБА_5 (споживач) укладено договір про спільне утримання житлового будинку та прибудинкової території, предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг з обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання, теплопостачання, дезинфекція, обслуговування домовентиляційних каналів, прибирання прибудинкової території у будинку АДРЕСА_1, а споживач зобов'язався своєчасно відшкодувати витрати по цим послугам за встановленим тарифом у строки та на умовах, передбачених договором (п. 1.1 договору).

Згідно п. 1.2 договору виконавець надає послуги відповідно до рішення органу місцевого самоврядування про затвердження структури тарифів, періодичність та строки виконання робіт.

За п. 1.3 договору згідно рішення Запорізької міської ради від 26 січня 2006 року розмір витрат на утримання будинку становить 0,492 грн. за 1 кв.м загальної площі приміщення магазину, яка складає 1735,30 кв.м. Розмір щомісячної плати споживача на відшкодування витрат виконавця за надані послуги становить 853 гривні 77 коп.; до вводу магазина в експлуатацію за домовленістю сторін становить 430 гривень по грудень 2010 року включно.

У п. 6.1 договору сторони визначили, що цей договір укладається 8 лютого 2010 року і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

20 липня 2011 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, якою доповнили пункт 1.3 договору другим абзацом у наступній редакції: «На момент підписання діючої угоди вартість обслуговування 1 кв.м загальної площі магазину, після здійсненої прибудівлі складає 0,97 гривень. У вартість обслуговування включений вивіз сміття».

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. ч. 2, 8 ст. 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" вищим органом управління об'єднання є загальні збори.

До виключної компетенції загальних зборів об'єднання відноситься, зокрема, затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту.

Згідно п. 5.2 статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім № 3" вищим органом управління об'єднання є загальні збори. До виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення розмірів та платежів членів об'єднання (п. п. 4, 5 п. 5.5 статуту).

На виконання статутних завдань, за результатами роботи ревізійної комісії, 25 січня 2013 року позивачем прийнято кошторис на 2013 рік у розмірі 2 гривні 44 коп. за 1 кв.м. загальної площі як для членів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім № 3" та володільців житлових приміщень, так і для ПАТ "Київміськбуд" та власника нежитлового приміщення ФОП ОСОБА_5, що підтверджується відповідним протоколом загальних зборів.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Листом № 460 від 2 жовтня 2013 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім № 3" звернулось до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду № 2 до договору про спільне утримання будинку та прибудинкової території та повідомило про прийняття кошторису на 2013 рік у розмірі 2 гривні 44 коп. за 1 кв.м. До листа додано проект додаткової угоди № 2 та витяг з протоколу зборів позивача від 25 січня 2013 року.

Листом від 10 липня 2013 року ОСОБА_5 відмовилася від укладення додаткової угоди № 2 з тих мотивів, що рішення Запорізької міської ради від 26 січня 2006 року про затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги з утримання будинків не було змінено, вартість послуг не була збільшена, та запропонувала у п. 1.3 додаткової угоди включити: "Згідно рішення Запорізької міської ради від 26 січня 2006 року розмір витрат на утримання будинку становить 0, 492 гривень за 1 кв.м. загальної площі приміщення магазину".

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Згідно статті 13 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" відносини власників приміщень і управителя регулюються договором між ними, який укладається на основі Типового договору, форму якого затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_5 не є членом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім № 3".

Суди попередніх інстанцій прийшли до юридично правильного висновку, що спірні правовідносини регулюються як Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", так і Законом України "Про житлово-комунальні послуги". 

За ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є юридичною особою, створеною власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Предметом укладеного сторонами у справі договору про спільне утримання житлового будинку та прибудинкової території від 1 лютого 2010 року є забезпечення Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім № 3" надання послуг з обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання, теплопостачання, дезинфекція, обслуговування домовентиляційних каналів, прибирання прибудинкової території відповідно до затвердженого органом місцевого самоврядування рішення про структуру тарифів, періодичність та строки виконання робіт.

Послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) є житлово-комунальними послугами у відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Таким чином, як встановлено судом апеляційної інстанції, за договором про спільне утримання житлового будинку та прибудинкової території від 1 лютого 2010 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім № 3" є виконавцем послуг як особа, яка зобов'язалась забезпечити надання житлово-комунальних послуг за тарифом, затвердженим рішенням органу місцевого самоврядування, а ПП ОСОБА_5 - їх споживачем.

Також апеляційним господарським судом встановлено, що укладений сторонами договір за формою та змістом відповідає Типовому договору про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20 травня 2009 року.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від порядку затвердження цін/тарифів житлово-комунальні послуги розподіляються на три групи:

1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики;

2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування;

3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених законом.

За приписами ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження як, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Таким чином, тарифи на послуги, надання яких є предметом спірного договору, відносяться до другої групи тарифів, які є регульованими, та  встановлені рішенням органу місцевого самоврядування - Запорізької міської ради від 26 січня 2006 року, відповідно до його повноважень.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вказане рішення є дійсним, не змінено, не скасовано та не визнано нечинним у встановленому порядку.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що затвердження загальними зборами об'єднання співвласників багатоквартирного будинку кошторису та розміру внесків (платежів), які виплачують мешканці та власники нежитлових приміщень, відповідає вимогам ст. 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Дійсно, затвердження розміру внесків (зборів, платежів) на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відноситься до компетенції загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Однак, предметом укладеного сторонами договору є надання саме сукупності житлово-комунальних послуг, тариф на які регулюється органом місцевого самоврядування, а тому ціну таких послуг не може бути збільшено за одностороннім рішенням зборів позивача.

Поряд з цим, загальними зборами об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, у відповідності до вимог закону, можуть затверджуватись тарифи (платежі, збори) на житлово-комунальні послуги, що становлять третю групу тарифів, які встановлюються договором (за домовленістю сторін) та включають послуги, не передбачені рішенням органу місцевого самоврядування.

Отже, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Наш дім № 3" не є особою, яка у відповідності до вимог закону уповноважена на встановлення та коригування регульованих тарифів на житлово-комунальні послуги, які є предметом спірного договору про спільне утримання будинку та прибудинкової території.

За таких обставин збільшення розміру відшкодування витрат на обслуговування житлового будинку та прибудинкової території, в межах вказаного договору, може відбуватися в двосторонньому порядку, з урахуванням рішення місцевого органу самоврядування щодо регулювання вказаного тарифу, виданого в межах його повноваження, а тому суд касаційної інстанції вважає обгрунтовними висновки суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для зміни умов договору про спільне утримання будинку та прибудинкової території від 1 лютого 2010 року, шляхом зобов'язання ОСОБА_5 укласти додаткову угоду № 2 до вказаного договору згідно кошторису, затвердженого зборами позивача на 2013 рік.

З огляду на викладене, постанова апеляційного господарського суду прийнята за наслідками повного встановлення суттєвих для справи обставин та вірного застосування норм Законів України "Про житлово-комунальні послуги", "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", ст. ст. 11, 651 Цивільного кодексу України, ст. ст. 180, 188 Господарського кодексу України, що регулюють спірні правовідносини.

Доводи заявника касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції ст. ст. 10, 13 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи щодо визначення сторонами позивача як виконавця послуг з надання відповідачу певної сукупності житлово - комунальних послуг, тарифи на які затверджуються органами місцевого самоврядування відповідно до правил, встановлених Законом України «Про житлово - комунальні послуги».

Враховуючи наведене, постанова апеляційного господарського суду законна та обгрунтована, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7- 111-9,111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15 квітня 2014 року  - без зміни.

Головуючий                                                                               Т. Козир

Судді                                                                                          Л. Гольцова

                                                                                                             Н. Губенко

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/39746985

Рішення                                 

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ


02 липня 2014 року                                                         м. Київ

                     

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Штелик С.П., суддів:  Дем'яносова М.В., Коротуна В.М.,Касьяна О.П., Попович О.В.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Харківської медичної академії післядипломної освіти до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за тимчасове проживання в гуртожитку; за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Харківської медичної академії післядипломної освіти, третя особа - Харківська міська рада, про зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою представника Харківської медичної академії післядипломної освіти - Яковенка Якова Кузьмича на рішення Фрунзенського районного суду  м. Харкова від                  29 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 15 січня 2014 року, 

в с т а н о в и л а:

У вересні 2012 року Харківська медична академія післядипломної освіти звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_6 та              ОСОБА_7 10 647 грн 93 коп.  заборгованості  за проживання у гуртожитку та фактичних витрат на утримання приміщень, які вони займають.

 В обгрунтування своїх вимог посилалась на ті обставини, що відповідачі проживають у житловому блоці АДРЕСА_1 загальною площею 69 кв. м., балансоутримувачем якого є  позивач, однак не у повному обсязі сплачують за утримання приміщень гуртожитку, внаслідок чого у період з грудня  2010 року по квітень 2013 року утворилась заборгованість, яку вони не сплачують, просила задовольнити позов.

Відповідачі звернулись до суду із зустрічним позовом, у якому просили зобов'язати Харківську медичну академію післядипломної освіти узгодити тарифи житлово-комунальних послуг в органах місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і на підставі затверджених тарифів  виконати перерахунок платежів з 2005 року та укласти договори про надання послуг з утримання будинку.

В обґрунтування своїх вимог посилались на ті обставини, що вони не є працівниками академії та проживають у квартирі готельного типу, яка  була їм надана  у 1994 році, а позивач не довів того, що цей будинок є гуртожитком, тому положення про студентський гуртожиток на них не поширюється, крім того, відповідач визначає суми платежів на власний розсуд без узгодження з органами місцевого самоврядування, просили задовольнити позов.

Рішенням Фрунзенського районного суду  м. Харкова від 29 жовтня              2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 15 січня 2014 року, у задоволенні позову Харківської медичної академії післядипломної освіти відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволено частково.

Зобов'язано Харківську медичну академію післядипломної освіти провести погодження житлово-комунальних тарифів на утримання гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та придомової території  з органом місцевого самоврядування в особі Харківської міської ради, та провести відповідні перерахування житлово-комунальних платежів, нарахованих на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі погоджених тарифів за період з червня 2009 року.

Зобов'язано Харківську медичну академію післядипломної освіти укласти з позивачами договір про надання послуг по утриманню гуртожитку на підставі погоджених тарифів та Типового договору.

Вирішено питання про розподіл  судових витрат.

У касаційній скарзі Харківська медична академія післядипломної освіти просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає  частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні основного позову та часткове задоволення зустрічного позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що  позивачі за зустрічним позовом проживають у приміщеннях гуртожитку, що перебувають у їх відособленому користуванні, а нарахування плати за проживання у гуртожитку починаючи з листопада 2010 року проведено без врахування площі приміщень, у якому вони відособлено проживають, та площі приміщень, які перебувають у загальному користуванні сім'ї, без врахування визначеного механізму з оплати послуг з опалення,  постачання холодної та гарячої води і водовідведення, та встановлених тарифів на відповідну житлово-комунальну послугу з урахуванням її функціонального призначення.

Позивачем не надано доказів виникнення саме такого розміру заборгованості відповідачів, оскільки заборгованість нарахована по тарифам, які не погоджені з органами місцевого самоврядування, а тарифи вказані у квитанціях на оплату не збігаються з тарифами по наказу ректора академії, що є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості та задоволення позовних вимог про зобов'язання академії провести відповідні погодження та перерахування житлово-комунальних платежів,  а також на підставі погоджених тарифів та Типового договору укласти з позивачами за зустрічним позовом договір про надання послуг з утримання гуртожитку.             

Проте погодитися з такими судовими рішеннями суду першої та  апеляційної інстанції в частині задоволення позову про зобов'язання сторін укласти договір  про надання послуг  по утриманню гуртожитку не можна на таких підставах.

                              Судами встановлено, що згідно реєстраційного посвідчення                              КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 15 червня 2001 року будівля літ. «А-16» (гуртожиток) розташована по АДРЕСА_1 зареєстрована за державою в особі Верховної Ради України та перебуває на балансі Харківської Медичної академії післядипломної освіти (далі - ХМАПО).

В ХМАПО розроблено та діє Положення про гуртожиток, затверджене ректором Харківської МАПО 3 лютого 2010 року та погоджене головою первинної профспілкової організації, яке регламентує функціонування гуртожитку, визначає порядок надання житлової площі у гуртожитку, умови проживання, правила внутрішнього розпорядку, порядок розрахунків за комунальні послуги, за яким гуртожиток призначається для мешкання студентів, лікарів-інтернів, аспірантів, клінічних ординаторів, слухачів на період навчання. Поселення студентів до гуртожитку здійснюється на підставі ордерів та контрактів відповідно до ЖК України.

Згідно з довідкою з місця проживання про склад сім'ї та прописку від                 23 грудня 2011 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 постійно проживають та зареєстровані  за цією адресою у квартирі АДРЕСА_1, яка складається з трьох кімнат житловою площею 45,9 кв.м.

Рішеннями апеляційного суду Харківської області 26 серпня 2011 року  та 29 лютого 2012 року, якими вирішувались спори між тими самими сторонами встановлено, що ОСОБА_6 вселився у гуртожиток  за згодою адміністрації Харківського інституту удосконалення лікарів, правонаступником якого є ХМАПО, як співробітник пологового будинку № 4 на підставі договору від                      6 липня 1998 року, укладеного між Харківським інститутом удосконалення лікарів та міським пологовим будинком на проживання ОСОБА_6 в гуртожитку.

Відповідачі мешкають у гуртожитку з 1994 року, з 4 березня 2008 року у приміщенні зареєстрований ОСОБА_6, а з 28  жовтня 2010 у приміщенні також зареєстрована ОСОБА_7

8 червня 2007 року між ОСОБА_6 та ХМАПО укладений договір найму житлового приміщення у формі контракту строком на 1 рік з 1 травня 2007 року по 1 травня 2008 року.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції з рішенням якого погодився апеляційний суд, дав належну оцінку обставинам справи про те, що  відповідачі вселились та проживають у відокремленій квартирі цього гуртожитку не як студенти (тимчасові мешканці), а як співробітники іншої установи, тому на них не поширюється дія Примірного положення про студентський гуртожиток вищого навчального закладу, затвердженого Наказом Кабінету Міністрів України від             20 січня 1997 року, а вони вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного і громадського житлового фонду, які формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

А відповідач, не погодивши з Харківською міською радою житлово-комунальні тарифи за проживання відповідачів у гуртожитку та здійснивши їх нарахування  без врахування визначеного механізму оплати цих послуг, порушив вимоги чинного законодавства, що є підставою для їх відповідного погодження та перерахунку та задоволення цих позовних вимог.

При цьому судами правильно застосовані ч. 2 ст. 38 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208, ст.ст. 1, 7, 19, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», судові рішення в цій частині ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, суд першої інстанції, вирішуючи спір в  частині зобов'язання укласти договір, не дав належної оцінки обставинам справи та не звернув уваги на те, що ЦК України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Неправильно застосував ці норми матеріального права та не врахував, що чинним законодавством не передбачено можливості зобов'язання до укладення договору і вимоги позивачів за зустрічним позовом в цій частині суперечать принципу свободи договору та не ґрунтуються на вимогах закону,  ухвалив помилкове рішення про задоволення цих позовних вимог.

Апеляційний суд цих недоліків не усунув та залишив рішення суду першої інстанції в цій частині без змін.

За таких обставин касаційну скаргу потрібно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині задоволення позову про зобов'язання відповідача укласти договір про надання послуг по утриманню гуртожитку потрібно скасувати, як передбачено ст. 324 ЦПК України, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. У решті судові рішення потрібно залишити без змін.         

Керуючись ст. ст. 335, 336,  337, 341, 345 ЦПК України, колегія суддів     

в и р і ш и л а :

Касаційну скаргу представника Харківської медичної академії післядипломної освіти - Яковенка Якова Кузьмича задовольнити частково.

Рішення Фрунзенського районного суду  м. Харкова 9 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 15 січня 2014 року в частині задоволення позову ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про зобов'язання Харківської медичної академії післядипломної освіти укласти договір про надання послуг по утриманню гуртожитку скасувати та відмовити у задоволенні цих позовних вимог.

У решті рішення Фрунзенського районного суду  м. Харкова 9 жовтня            2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 15 січня 2014 року залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.


Головуючий С.П. ШтеликСудді: М.В. Дем'яносов  О.П. Касьян   В.М. Коротун  О.В. Попович                                                                                                             

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/39698688

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ


У Х В А Л А


І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И


"03" липня 2014 р.                               м. Київ                              К/800/22097/14


Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                              Конюшка К.В.

суддів:                                                                      Гончар Л.Я., Чалого С.Я.


розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Новороздільської міської ради Львівської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року

у справі                  № 477/3223/13-а (876/50/14)

за позовом          Миколаївського міжрайонного прокурора Львівської області

до           Новороздільської міської ради Львівської області

третя особа            Товариство з обмеженою відповідальністю «ДВ-Екосвіт-Н.Розділ»

про                                визнання незаконним рішення

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2013 року Миколаївський міжрайонний прокурор Львівської області звернувся до Миколаївського районного суду Львівської області з адміністративним позовом до Новороздільської міської ради Львівської області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДВ-Екосвіт-Н.Розділ» про визнання незаконним рішення виконавчого комітету   Новороздільської міської ради від 24.04.2013 №157  «Про призначення виконавців житлово-комунальних послуг».

Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 22.11.2013 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2014  рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове - про задоволення позову.

Визнано нечинним та скасовано рішення виконавчого комітету Новороздільської міської ради від 24.04.2013 №157 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг».

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, Новороздільська міська рада Львівської області оскаржила його у касаційному порядку.       

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована, зокрема, тим, що Новороздільська міська рада Львівської області є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки виконавчий комітет, рішення якого оспорюються, є самостійною юридичною особою. Також у своїй скарзі Новороздільська міська рада Львівської області зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно скасував рішення від 24.04.2013 №157 повністю, не дослідивши на предмет законності всі пункти цього рішення.

Згідно з частиною другою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, виконавчим комітетом Новороздільської міської ради прийнято рішення від 24.04.2013 №157 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг». Відповідно до змісту цього рішення послугу з вивезення побутових відходів виключено зі складу послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, визначивши її як окрему комунальну послугу; визначено виконавцем послуг з вивезення побутових відходів в м. Новий Розділ ТзОВ «ДВ-Екосвіт-Н.Розділ»; визначено виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в м. Новий Розділ КП «Розділжитлосервіс».

Миколаївською міжрайонною прокуратурою Львівської області внесено подання про усунення порушень вимог Закону України «Про місцеве самоврядування». Відповідно до вказаного подання за результатами перевірки установлено, що виконавчим комітетом Новороздільської міської ради при прийнятті рішення від 24.04.2013 №157 порушено норми законодавства та винесене рішення підлягає скасуванню, оскільки таке прийняте виконавчим комітетом, а не на сесії міської ради, та передумовою прийняття рішення про визначення виконавця з вивезення побутових відходів, передує обов'язкове проведення конкурсу на надання таких послуг, про який організатор конкурсу публікує в офіційних друкованих засобах масової інформації.

Однак на порядку денному сесії, яка відбулась 09.10.2013, винесений проект рішення «Про розгляд подання Миколаївського міжрайонного прокурора про усунення порушень вимог Закону України «Про місцеве самоврядування» депутатами не підтримано та рішення з цього питання не прийнято.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення від 24.04.2013 №157 виконавчим комітетом Новороздільської міської ради прийнято правомірно.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення виконавчого комітету Новороздільської міської ради №157 від 24.04.2013 прийняте з порушенням норм чинного законодавства, є незаконним та підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає рішення судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.



Як установлено судами попередніх інстанцій, у позові Миколаївський міжрайонний прокурор Львівської області просив суд визнати незаконним рішення від 24.04.2013 №157. Проте, задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції визнав нечинним та скасував оспорюване рішення.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у разі визнання незаконним, протиправним, скасування індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлено законом або не визначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням. Ця правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08.12.2009 № 21-1573 во 09.

Таким чином, оскільки оспорюване рішення від 24.04.2013 №157 є індивідуальним актом, суд апеляційної інстанції безпідставно визнав його нечинним.

Відповідно до частини першої статті 52 КАС України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Згідно з частиною першою статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення судів попередніх інстанцій названим вимогам процесуального закону відповідають не в повній мірі у зв'язку з наступним.

Пунктом 9 частини першої статті 3 КАС України визначено, що відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

У цьому випадку оспорюване рішення від 24.04.2013 №157 прийнято виконавчим комітетом Новороздільської міської ради, який є самостійною юридичною особою та самостійною процесуальною правосуб'єктністю, чого не було враховано судами попередніх інстанцій.

Отже, розглянувши цю справу по суті спору та визначивши Новороздільську міську раду відповідачем, суди попередніх інстанцій діяли всупереч положенням КАС України.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги частково заслуговують на увагу, у зв'язку з чим наявні підстави для її часткового задоволення та скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Частиною першою статті 220 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з частиною другою статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій під час прийняття рішень по суті спору у цій справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

          Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Новороздільської міської ради Львівської області задовольнити частково.

Постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 22 листопада 2013 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року в цій справі скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

          Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 КАС України.

[focus]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року                                                                                 Справа № 30520/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів  - Курильця А.Р., Мікули О.І.,

за участі секретаря - Андрушків І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Луцької міської ради та її виконавчого комітету на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2010 року в справі за позовом прокурора м.Луцька в інтересах Державної житлово-комунальної інспекції у Волинській області та Головного управління Держкомзему у Волинській області до Луцької міської ради та її виконавчого комітету, третя особа ОСОБА_1, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

                                                    В С Т А Н О В И В :

В червні 2010 року прокурор м.Луцька в інтересах Державної житлово-комунальної інспекції у Волинській області (далі - Інспекція) та Головного управління Держкомзему у Волинській області звернувся до суду з позовом до Луцької міської ради (далі - Міська рада) та її виконавчого комітету (далі - Виконавчий комітет) про: визнання протиправною бездіяльність Міської ради щодо неприйняття рішення про розроблення та затвердження проекту розподілу територій м.Луцька (далі - Проект) та зобов'язання винести на розгляд сесії Міської ради питання щодо затвердження Проекту; визнання протиправною бездіяльність Виконавчого комітету щодо не розроблення Проекту та зобов'язання його розробити такий Проект.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2010 року в справі №2а-1853/10/0370 позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Міської ради щодо неприйняття рішення про розроблення і затвердження Проекту та зобов'язано Міську раду винести на розгляд сесії Міської ради питання щодо затвердження Проекту. Визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету щодо нерозроблення Проекту та зобов'язано Виконавчий комітет розробити Проект.

Постанову оскаржила Міська рада та її Виконавчий комітет, які в апеляційній скарзі просять її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував об'єктивної відсутності коштів у місцевому бюджеті на проведення робіт з розробки Проекту, відсутні причинно-наслідковий зв'язок між встановленням меж розподілу прибудинкових територій і самовільним будівництвом в таких територіях. Виконавчий комітет може здійснити замовлення Проекту лише після прийняття рішення про розроблення такого Міською радою.

Прокурор м.Луцька в письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу відповідачів залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково з таких міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправної бездіяльності Міської ради щодо неприйняття рішення про розроблення та затвердження Проекту та Виконавчого комітету щодо не розроблення останнього.

Повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи і зроблені з порушенням норм матеріального права.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п.9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Відповідно до ч.2 ст.19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено, що прокуратурою м.Луцька із залученням спеціалістів контролюючих органів було проведено перевірку з приводу порушень вимог чинного законодавства при закріпленні меж прибудинкової території по АДРЕСА_1, влаштування малих архітектурних споруд, по договорам укладених балансоутримувачами багатоквартирних житлових будинків зі споживачами житлово-комунальних послуг. В ході перевірки було виявлено, що Виконавчим комітетом закріплення меж прибудинкових територій будинків та меж в натурі проводиться неналежним чином, що в свою чергу призводить до порушень вимог ст.ст.30-32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон №1875-IV), та самовільного зайняття земельних ділянок, тобто фактичного використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У зв'язку з наведеним, 20.04.2010 прокуратурою м.Луцька було направлено Луцькому міському голові подання про усунення порушень в діяльності Міської ради, її Виконавчого комітету та повноважених органів і підприємств, та запропоновано вжити невідкладних заходів до усунення порушень законів, інших нормативно-правових актів, причин та умов, що їм сприяють та недопущення таких порушень у подальшому (а.с.13-15).

Листами від 21.05.2010 та 03.06.2010 відповідачі проінформували прокуратуру м.Луцька, що визначення меж прибудинкових територій проводиться відповідно до проектів розподілу прибудинкових територій, які вправі виконувати тільки ліцензовані організації, попередньо провівши аналіз меж землекористування усіх власників вбудованих прибудинкових приміщень. За попередніми розрахункам вартість зазначених робіт на один багатоповерховий будинок становить 3000-4000грн, проте економічна ситуація в державі не дозволяє акумулювати та використати зазначені кошти місцевого бюджету на визначення меж прибудинкових територій. Дане питання знаходиться на контролі, та вразі поліпшення фінансового становища, обумовлені заходи будуть проведені першочергово.

Додатково встановлено, що у зв'язку з необхідністю затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для кожного будинку окремо, 21.08.2008 Виконавчий комітет прийняв рішення №561-1 «Про закріплення прибудинкових територій за житловими будинками», яким закріпив прибудинкові території за житловими будинками, що обслуговуються житлово-комунальними підприємствами №№1, 2, 3, 5, 6, 7, 11, Луцькою ЖЕК №8 ЖБК, товариством «М.Ж.К.» (а.с.7-9).

При цьому таке рішення прийнято без виготовлення містобудівної документації та винесення меж земельних ділянок в натурі.

26.11.2009 Виконавчим комітетом прийнято рішення №835-1 «Про коефіцієнти зміни витрат, пов'язаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій для орендованих, викуплених вбудованих і прибудованих нежитлових приміщень» (а.с.10).

Також, рішенням Виконавчого комітету від 01.04.2010 №209-1 «Про тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаються житлово-експлуатаційними підприємствами» встановлено тарифи на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій по кожному будинку.

Листом від 08.06.2010 №213 Інспекція інформувала прокуратуру м.Луцька, що встановлення меж земельних ділянок в натурі Міською радою не розроблено, що в свою чергу унеможливлює здійснення контролю споживачами послуг з прибирання прибудинкових території кількісних показників даної послуги, а також суперечить чинному законодавству, порушуючи права і інтереси мешканців м.Луцька (а.с.12).

Частиною 1 ст.10 Закону України «Про планування і забудову територій» (чинного на момент виникнення спірних відносин; далі - Закон) встановлено, що планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації.

Статтею 16 Закону визначено, що проект розподілу території - це містобудівна документація, яка розробляється для мікрорайону (кварталу) чи його частини з метою розмежування земельних ділянок. Проектом розподілу території визначаються площі та межі: прибудинкових територій існуючих і запроектованих жилих будинків; земельних ділянок, на яких розміщують громадські споруди та інші об'єкти містобудування; надлишків земельних ділянок, призначених для подальшого спорудження жилих і громадських будинків і споруд та іншого використання (при розподілі території існуючої забудови); територій загального користування; територій обмеженого користування земельною ділянкою, встановленого згідно з договором, рішенням суду або в іншому визначеному законом порядку. Рішення про розроблення та затвердження проектів розподілу території приймаються відповідними радами. Проект розподілу території є основою для визначення меж земельних ділянок на територіях існуючої забудови для розташування будинків і споруд, розроблення відповідної землевпорядної документації та оформлення в установленому законодавством порядку правовстановлюючих документів власникам, співвласникам, орендарям, а також встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Абзацом 2 ст.1 Закону №1875-IV передбачено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Статтями 30-32 цього ж Закону встановлено, що державне регулювання цін/тарифів базується на принципах: нормативного регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в установленому законом порядку; відкритості, доступності та прозорості структури цін/тарифів для споживачів та суспільства; відповідності оплати житлово-комунальних послуг їх наявності, кількості та якості; гарантії соціального захисту населення при оплаті за житлово-комунальні послуги та випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

При наведеному, слід погодитися з висновком суду першої інстанції, що відсутність Проекту позбавляє споживачів житлово-комунальних послуг можливості реалізації своїх прав на перевірку кількості та якості наданих послуг, призводить до самовільного зайняття земельних ділянок, самовільного будівництва, порушуючи права і інтереси мешканців м.Луцька.

В підпункті 10.3 п.10 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» роз'яснено, що у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право.

Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Таким чином, аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що розроблення та затвердження Проекту можливе лише після прийняття радою відповідного рішення про розроблення Проекту.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про розроблення Проекту Міська рада не приймала, а тому у Виконавчого комітету не було і немає правових підстав для його розроблення.

За таких обставин з огляду на відсутність відповідного рішення Міської ради про розроблення Проекту, суд першої інстанції вправі був розглядати по суті лише вимогу щодо бездіяльності Міської ради та зобов'язати таку розглянути відповідне питання та прийняти відповідне рішення.

Натомість суд першої інстанції, ухваливши оскаржуване рішення, перебрав на себе повноваження органу місцевого самоврядування та вийшов за межі своїх повноважень.

Згідно п.п.3,4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Луцької міської ради та її виконавчого комітету задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2010 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Луцької міської ради щодо не розгляду питання про розроблення проекту розподілу території м.Луцька.

Зобов'язати Луцьку міську раду розглянути питання про розроблення проекту розподілу території м.Луцька та прийняти відповідне рішення.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий  суддя                                                                         В.Я. Качмар

Суддя                                                                                               А.Р. Курилець

Суддя                                                                                              О.І. Мікула

Повний текст виготовлений 17 грудня 2013 року.

[focus]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40311389

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2014 рокум. КиївСуддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Мартинюк В.І., розглянувши касаційну скаргу Ковельського управління водопровідно-каналізаційного господарства «Ковельводоканал» на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 30 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Ковельського управління водопровідно-каналізаційного господарства «Ковельводоканал» про зобов'язання здійснити технічну повірку лічильників обліку спожитої холодної та гарячої води,   

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Ковельського управління водопровідно-каналізаційного господарства «Ковельводоканал» (далі - Ковельське УВКГ «Ковельводоканал») про зобов'язання здійснити технічну повірку лічильників обліку спожитої холодної та гарячої води.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від

15 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 30 липня 2014 року, позов ОСОБА_2 задоволено. Зобов'язано Ковельське УВКГ «Ковельводоканал» провести за його рахунок повірку, у тому числі демонтаж, транспортування, монтаж, пломбування, а у разі потреби - обслуговування та ремонт квартирних приладів обліку (лічильників) холодної води № 375598 та гарячої води № 426318, встановлених у квартирі АДРЕСА_1. Вирішено питання про судові витрати. 

У касаційній скарзі Ковельське УВКГ «Ковельводоканал» просить рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 30 липня 2014 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2                       

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.       

Із матеріалів касаційної скарги та змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Керуючись ст. 328 ЦПК України, 

у х в а л и в:

Відмовити Ковельському управлінню водопровідно-каналізаційного господарства «Ковельводоканал» у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Ковельського управління водопровідно-каналізаційного господарства «Ковельводоканал» про зобов'язання здійснити технічну повірку лічильників обліку спожитої холодної та гарячої води.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ                                        В.І. Мартинюк

                             

[focus]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/40395901

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

  3 вересня 2014 року                                                                                       м. Київ  Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого      Юровської Г.В.,

суддів:          Висоцької В.С., Гримич М.К., Писаної Т.О., Умнової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до міського комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №12» про визнання послуги не обов`язковою, визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою міського комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №12» на рішення апеляційного суду Вінницької області від 22 травня 2014 року, -

в с т а н о в и л а:

 

У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив: визнати, що пломбування і розпломбування лічильника не є послугою, яка обов'язково потрібна споживачу для отримання послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, а є обов'язком відповідача; визнати дію відповідача по опломбуванню і розпломбуванню лічильників холодної води на платній основі та на умові передплати - протиправною; зобов'язати відповідача брати плату за використану воду згідно показників лічильника з жовтня 2013 року до часу, коли він складе акт про розпломбування лічильника, або не надасть письмової згоди на зняття пломби з лічильника, тим самим надасть йому змогу самому демонтувати лічильник і віднести його на повірку, а після повірки лічильника або заміни його на інший лічильник, запломбувати його на безоплатній основі без звернення до суду. Також просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

   Позов мотивовано тим, що в квартирі позивача був встановлений і опломбований прилад обліку холодної води (лічильник), а з жовтня              2013 року лічильник знято з обліку без складання акту про розпломбування і КП «ЖЕК № 12» почало нараховувати борг за холодну воду. В касі КП «ЖЕК № 12» відмовляються брати кошти по оплаті за холодну воду по показникам лічильника і безпідставно вимагають плату за пломбування і розпломбування лічильника, хоча споживач не зобов'язаний оплачувати ці послуги. Встановлення пломби необхідно підприємству, з метою контролю за дотримання споживачем вимог Правил користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення та достовірного обліку кількості отриманої води.        ОСОБА_1 не може здати лічильник на повірку і вносити плату відповідно до показників лічильника.

   Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 березня 2014 року у задоволені позову відмовлено.

   Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 22 травня                 2014 року рішення районного суду скасовано з ухваленням нового рішення, яким позов задоволено частково. Зобов'язано міське комунальне підприємство «ЖЕК №12» м. Вінниці здійснити демонтаж та повірку лічильника холодної води в квартирі АДРЕСА_1  без вимоги до ОСОБА_1 щодо окремої плати за вказані дії, а також провести нарахування спожитої послуги водопостачання у відповідності до показників лічильника за період з 1 жовтня 2013 року по день фактичного демонтажу та складення акту робіт. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

   Відповідач, не погоджуючись з даним рішенням суду апеляційної інстанції подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

   Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

   Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що КП «ЖЕК №12» законно вимагає плати за роботи з повірки лічильника, оскільки виконавчим комітетом Вінницької міської ради прийнято рішення про затвердження Тимчасового положення про порядок установки, повірки індивідуальних засобів обліку та реєстрації водомірних вузлів холодної води в квартирах, відповідно до якого встановлено розмір плати за ці послуги.

   Скасовуючи рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову апеляційний суд виходив з того, що саме за рахунок КП «Вінницяоблводоканал» повинна проводитись повірка приладів обліку води. Місцевий суд не врахував, що до переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який міститься у «Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року №869 включено також і періодична повірка, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки. Витрати, понесені КП «Вінницяоблводоканал» з приводу повірки     лічильників, включаються у тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та сплачуються споживачем щомісячно. А розмір плати за проведення періодичної повірки, які встановлені виконавчим комітетом Вінницької міської ради, повинні розподілятись за місяцями міжповірочного інтервалу. Дана плата не може бути разовою платою та не може бути відокремленою від плати за загальним тарифом за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Самі послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід'ємною частиною договору про надання послуг.

   Вказані висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

   Порядок повірки засобів вимірювальної техніки регламентується ст. 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

   В пункті 3 зазначеної статті вказано, що порядок подання фізичними особами, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, - власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов'язані з повіркою, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

   Постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року №869 затверджено «Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

   Відповідно до Порядку послуги з періодичної повірки квартирних засобів обліку води віднесено до послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

   Виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у м. Вінниці є житлово - експлуатаційні підприємства.

   Статтею 46 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що фізичні особи оплачують метрологічні роботи, пов'язані із здійсненням на госпрозрахункових засадах повірки засобів вимірювальної техніки, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

   Суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що до переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який міститься у «Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року №869 включено також і періодична повірка, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки. Витрати, понесені КП «Вінницяоблводоканал» з приводу повірки                            лічильників, включаються у тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та сплачуються споживачем щомісячно. А розмір плати за проведення періодичної повірки, які встановлені виконавчим комітетом Вінницької міської ради, повинні розподілятись за місяцями міжповірочного інтервалу. Дана плата не може бути разовою платою та не може бути відокремленою від плати за загальним тарифом за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.   

   За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не зобов'язаний сплачувати за повірку засобів обліку води окремо від плати за загальним тарифом за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а тому вимога                              КП «ЖЕК №12» щодо сплати за опломбування та розпломбування є протиправною. Повірка лічильника в квартирі позивача не була проведена з вини відповідача, тому підстав у  КП «ЖЕК 12» знімати з обліку лічильник не було, а отже і не було підстав проводити нарахування іншим методом, ніж за показниками лічильника.

   Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи апеляційним судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

   За таких обставин, відповідно до ст. 337 ЦПК України касаційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін.

   Керуючись ст. ст. 336, 337, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

у х в а л и л а:

 

Касаційну скаргу міського комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора №12» відхилити.

   Рішення апеляційного суду Вінницької області від 22 травня 2014 року залишити без змін.   

   Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.В. Юровська    судді В.С. Висоцька М.К. Гримич      Т.О. Писана              О.В. Умнова

[Георгий]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/40542400

                   

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МІСТА  КИЄВА

               

Справа № 22-ц/796/9268/2014                             Головуючий у 1-й інстанції - Луценко О.М.

                                                               Доповідач  Рубан  С.М.


Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И


11 вересня 2014  року  Колегія суддів судової палати з  цивільних  справ  Апеляційного суду м.  Києва      в складі  :


                                              головуючого судді       Рубан  С.М.

                                              суддів                             Кабанченко О.А., Іванченко М.М.

                                              при секретарі                Мурга М.В.


розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Києві   апеляційну скаргу  представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 травня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ побуту» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ побуту» про визнання дій неправомірними та скасування заборгованості,-


                            В С Т А Н О В И Л А :


Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за житлово-комунальні послуги. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачу згідно із свідоцтвом про право власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до договору на утримання та експлуатацію житлового комплексу АДРЕСА_1 від 15.07.2004року ВАТ «Трест Південзахідтрансбуд» передало позивачу функції з утримання та експлуатації, а також функції з надання житлово-комунальних послуг та проведення розрахунків з квартиронаймачами і власниками житлових приміщень. Позивачі є виконавцями житлово - комунальних послуг. Відповідач неодноразово попереджувався про необхідність погашення заборгованості, однак ним заборгованість не погашено. Просять стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.06.2009 року по 31.10.2013 року в розмірі 26 198,36 грн., а також стягнути судові витрати в сумі 229,40 грн.

Під час розгляду справи представником позивача було збільшено позовні вимоги відповідно до яких, просять суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги з відповідача у розмірі 27 909,69грн., 3% річних у розмірі 771,56 грн., індекс інфляції в розмірі 413,20 грн. та судові витрати в розмірі 229,40 гривень.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом посилаючись на те, що у позивача за первісним позовом відсутні права на надання ним комунальних послуг, сума боргу, визначена позивачем є безпідставною та фіктивною, оскільки створена як борг за ненадані послуги та взагалі не існуючих по будинку послуг. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем не повний та не розгорнутий, що свідчить про фальсифікацію розрахунку. Окрім того, жодних договірних відносин між позивачем та відповідачем не існує. Відсутність такої угоди підтверджує відсутність наявності цивільних прав і обов'язків між сторонами. На підставі вищевикладеного, просить суд постановити рішення, яким визнати дії відповідача щодо розрахунку та визначення ціни за комунальні послуги неправомірними та такими, що порушують права позивача по зустрічному позову, як споживача цих послуг, скасувати дану заборгованість за комунальні послуги. В позові ТОВ «Світ побуту» просить відмовити.

Рішенням  Оболонського районного суду м. Києва від 22 травня 2014 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ побуту» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги  - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1, на користь ТОВ « Світ побуту» заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 27 909( двадцять сім тисяч дев'ятсот дев'ять) гривень 69 коп. за період з 01.06.2009 року по 31.12.2013 року, три відсотки річних у розмірі 771 (сімсот сімдесят одна) гривня 56 коп., індекс інфляції в розмірі 413 (чотириста тринадцять) гривень 20 коп., судовий збір в розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) гривень 40коп.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Світ побуту» про визнання дій неправомірними та скасування заборгованості - відмовлено.

Не погоджуючись з  рішенням  суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Оболонського районного суду   м. Києва  від  22 травня 2014 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Світ побуту» та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «Світ побуту» в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм  матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали апеляційну скаргу.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду  та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідачу згідно із свідоцтвом про право власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1. (а. с. 13).

Відповідно до Договору від 15.07.2004 року на утримання та експлуатацію житлового комплексу АДРЕСА_1, укладеного між ВАТ «Південзахідтрансбуд» (Сторона 1) та ТОВ «Світ побуту» (Сторона 2), Сторона 1 передала, а Сторона 2 прийняла на себе функції з утримання та експлуатації та на баланс 1-7 секції вказаного житлового комплексу, а також функції з надання житлово-комунальних послуг та проведення розрахунків з квартиронаймачами та власниками житлових приміщень. (а.с.8-9,т.1).

Борг по квартирній платі за період з 01.06.2009 року по 31.12.2013 рік нараховано в сумі 27 909,69 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач з червня 2009 року квартирну плату та плату за комунальні послуги не сплачує, що спричинило утворення заборгованості в сумі 27909,69 грн. Ці обставини в судовому засіданні суду першої інстанції фактично не оспорювались представником відповідача, згідно пояснень якої вбачалось, що нарахування, які здійснені позивачем, є невірними.

Задовольняючи позов ТОВ «Світ побуту», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач з червня 2009 року квартирну плату та плату за комунальні послуги не сплачує, а тому заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як споживач не склав акт-претензію та не надав її представнику виконавця.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

З договору від 15.07.2004 року на утримання та експлуатацію житлового комплексу АДРЕСА_1 та Статуту ТОВ «Світ побуту» вбачається, що товариство є балансоутримувачем та виконавцем житлово-комунальних послуг у багатоквартирному житловому комплексі за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_1, як власник квартири АДРЕСА_1 у вказаному будинку, є споживачем житлово-комунальних послуг.

Згідно п.п. 5 п. 3 ст. 20 вказаного Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Частинами 1, 2 ст. 32 цього ж Закону визначено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до п. 2 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою КМУ № 529 від 20.05.2009 року, у редакції, чинній з 12.09.2009 року, тобто на час виникнення заборгованості, тарифи (нормативні витрати, пов'язані з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій) розраховуються окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з додатком (далі - типовий перелік).

Виконавець доводить розрахунок тарифів до відома власників квартир, власників нежитлових приміщень у житлових будинках та інших споживачів послуг шляхом проведення щодо кожного будинку громадських слухань.

За результатами громадських слухань перелік послуг за кожним будинком може бути зменшено виконавцем порівняно з типовим переліком за умови одержання у строк до 30 днів з дати проведення громадських слухань оформленого письмово в установленому законодавством порядку рішення власників квартир, власників нежитлових приміщень у житлових будинках про забезпечення надання послуг, запропонований виконавцем перелік яких зменшено.

У разі, коли перелік послуг зменшується, виконавець перераховує тарифи і подає новий розрахунок тарифів відповідному органові місцевого самоврядування, що приймає рішення про його затвердження (погодження).

З власниками квартир та власниками нежитлових приміщень у житловому будинку укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що передбачає надання послуг, перелік яких визначений за результатами громадських слухань згідно з типовим переліком.

Послуги надаються відповідно до затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід'ємною частиною договору про надання послуг.

Як вбачається з відповіді ТОВ «Світ побуту» № 260/10-Т від 05.07.2010 року на ім'я ОСОБА_3, яка мешкає у тому ж будинку, що і ОСОБА_1, громадські слухання по будинку АДРЕСА_1 не проводились. (а.с.60, т.1).

Громадські слухання ТОВ «Світ побуту» по вказаному будинку проведено лише  25.02.2011 року.

З наявних у справі квитанцій на сплату житлово-комунальних послуг та розрахунків вбачається, що з червня 2009 року Товариством встановлено та затверджено в КМДА тариф в розмірі 2,44 грн. за кв.м площі, який було погоджено (переузгоджено, перезатверджено) розпорядженням КМДА від 31.08.2009 року. Вказаний тариф було встановлено без дотримання Порядку, зокрема без проведення громадських слухань по будинку.

З наведеного вбачається, що встановлення тарифу в розмірі 2,44 грн. за кв.м з 01.06.2009 року з наступним його перезатвердженням у серпні 2009 року відбулося з порушенням чинного на той час Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою КМУ № 529 від 20.05.2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, за заявою мешканців будинку АДРЕСА_1, Держаною житлово-комунальною інспекцією м. Києва у період з 17 по 30 травня 2011 року проводилась позапланова перевірка ТОВ «Світ побуту» стосовно дотримання вимог законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо утримання, обслуговування житлового фонду, формування цін/тарифів на послуги з утримання будинку та прибудинкової території, за результатами якої складено Акт № 35 від 30.05.2011 року про результати перевірки. (а.с.67-69, т.1).

Інспекція встановила, що ТОВ «Світ побуту» допущено порушення щодо утримання, обслуговування житлового фонду, формування цін/тарифів на послуги з утримання будинку та прибудинкової території, зокрема відсутній технічний паспорт на багатоповерховий будинок АДРЕСА_1, що є порушенням Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, пунктами 1.2, 1,3 яких встановлено, що технічний паспорт на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок включається до складу технічної документації постійного зберігання, а виконавці послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій повинні мати технічні паспорти на квартирні (багатоповерхові) жилі будинки та забезпечувати своєчасне внесення змін до них.

Оскільки саме технічний паспорт містить дані, що характеризують будинок та прибудинкову територію (кількість квартир, площа покрівель, площа нежитлових приміщень, вентиляційні канали, інженерне обладнання, межі прибудинкової території) і, відповідно, до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою КМУ № 529 від 20.05.2009 року, чинного на 2010 рік та Розрахунку нормативних витрат, затвердженого постановою КМУ № 869 від 01.06.2011 року, саме з даних технічного паспорту будинку розраховуються витрати на комунальні послуги та послуги з утримання будинків, однак ТОВ «Світ побуту», в порушення норм чинного законодавства розраховувало вказані витрати без даних технічного паспорту.

З відповіді Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 21.12.2012 року № 47520 (И-2012) вбачається, що на будинок по АДРЕСА_1 було виготовлено технічні паспорти на окремі секції будинку 1-5. Технічний паспорт на 2 секцію виготовлений станом на 07.07.2011 року та отримано замовником - ТОВ «Світ побуту» 09.09.2011 року. (а.с.101, т.1).

З листа Держаної житлово-комунальної інспекції № 899-23/26 від 06.06.2011 року вбачається, що при обрахуванні витрат з прибирання прибудинкової території враховано площу земельної ділянки згідно витягу з бази даних земельного кадастру в розмірі 29200 кв.м, частина якої облаштована під стоянку автомобілів та без вилучення площі, яку займає будинок АДРЕСА_1. Вказане відображено також в Акті № 35, згідно якого при обрахунку витрат з прибирання прибудинкової території враховано натуральну площу (без врахування відповідних коефіцієнтів приведення) та без вилучення площі забудови самого будинку АДРЕСА_1, що є порушенням вимог п. 2 розділу 1, параграфу 33 Типових норм часу та норм обслуговування для робітників і виробничого персоналу, зайнятих утриманням житлового фонду, затверджених Наказом державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 04.08.1997 року. (а.с.107, т.1).

Крім цього, згідно Акта № 35, при обрахунку тарифу враховано заробітну плату працівників, посади яких не передбачені штатним розкладом: в розрахунок тарифу включено витрати з дезінфекції без відповідної калькуляції санітарно-епідеміологічної служби та договору на виконання цих робіт; до загальновиробничих витрат включено витрати на оплату праці з відрахуванням на соціальні заходи робітників, зарплата яких врахована при розрахунках відповідних витрат по складовим тарифу, що є порушенням пунктів 6, 15, 35 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою КМУ № 560 від 12.07.2005 року, чинного на час розрахунку тарифу.

Відповідно до пунктів 11, 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року, у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку. За наявності витоків із загальнобудинкової мережі споживачі, які не мають квартирних засобів обліку, оплачують послуги з холодного, гарячого водопостачання та водовідведення за встановленими нормативами (нормами) за місяць, у якому ці витоки виявлено.

У разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 обладнано трьома засобами обліку води для холодного водопостачання, одним засобом обліку холодної води на підігрів для гарячого водопостачання та двома засобами обліку теплової енергії. Проте, відповідно до виписок по особовому рахунку ОСОБА_1, відповіді ТОВ «Світ побуту» та розрахунку плати за комунальні послуги відповідача, квартира якогоне обладнана засобами обліку, плата за постачання холодної води розраховувалась без врахування показань будинкових лічильників холодної води. (а.с.90,91,98, т.1).

З листопада 2012 року на підставі Наказу № 138 від 27.11.2012 року, ТОВ «Світ побуту» почало проводити нарахування за водопостачання та водовідведення, а також централізоване опалення, згідно показань будинкових лічильників.

Крім того, згідно акта обстеження нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1 від 13.02.2013 року (а.с.99, т.1), перевіркою мешканців квартир вказаного будинку в присутності представника ТОВ «Світ побуту», встановлено, що в побутових приміщеннях консьєржів у під'їздах 1-7, побутовому приміщенні слюсаря-сантехніка та побутовому приміщенні двірників відсутні прилади обліку холодної та гарячої води. Відбір води у вказаних приміщеннях на потреби товариства по утриманню будинку проводиться без обліку використаної води, відповідно вказані обсяги не вираховуються при визначенні витрат води на одну особу, стосовно мешканців будинку, квартири яких не обладнано лічильниками.

Також, з Акта № 35 вбачається, що нарахування плати за послуги централізованого опалення по листопад 2012 року проводилось без врахування показань будинкового засобу обліку теплової енергії та відповідно до Акта №35 Товариством в опалювальний сезон 2009-2010 року здійснено безпідставне донарахування плати за централізоване опалення мешканцям будинку. (а.с.67-69, т.1).

З листів Державної фінансової інспекції України № 06-16/1029 від 16.07.2012 року та Державної фінансової інспекції у м. Києві № 26-06-16-16/9673 від 30.07.2012 року вбачається, що контрольними заходами (зустрічна звірка у ТОВ «Світ побуту») встановлено, що за опалювальні періоди 2010-2011 та 2011-2012 роки згідно даних бухгалтерського обліку, відповідно до тарифів, мешканцям будинку нараховано коштів за теплову енергію на загальну суму 116347 тис. грн. та 155807 тис. грн. відповідно; фактично, згідно табуляграм АЕК «Київенерго», мешканцями будинку за ці періоди спожито теплової енергії на суму 71672 тис. грн. та 98079 тис. грн. (а.с.75-78, т.1).

З підстав наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді позовних вимог ТОВ «Світ побуту» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, оскільки апеляційним судом встановлено необґрунтованість та недоведеність заявленого позивачем розміру заборгованості відповідача за надані житлово-комунальні послуги, а доказами наданими до суду встановлено, що нарахування за надані у спірний період житлово-комунальні послуги здійснювалось позивачем ТОВ «Світ побуту» з порушенням вимог нормативно-правових актів, з встановленням тарифів з порушенням порядку їх встановлення, що унеможливлює в силу вимог закону, задоволення позовних вимог ТОВ «Світ побуту».

Також колегія суддів звертає увагу, що оскільки відповідач ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 та отримує житлово-комунальні послуги, які надаються Товариством і це не оспорюється відповідачем, та не здійснює їх оплату, підстави для скасування заборгованості за період з 01 червня 2009 року по 31 березня 2013 року відсутні.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що позивач, усунувши порушення допущені при нарахуванні плати за житлово-комунальні послуги і здійснивши належне їх нарахування з дотриманням всіх вимог законодавства, не позбавлений права на звернення до суду з відповідним позовом про стягнення такої заборгованості, у випадку її не погашення відповідачем в добровільному порядку.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Світ побуту» про визнання дій неправомірними та скасування заборгованості за комунальні послуги, не підлягають задоволенню, оскільки вказаний спосіб захисту не передбачено статтею 16 ЦПК України, а доводи апеляційної скарги в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог висновків суду не спростовують.

Зазначені факти порушення ТОВ «Світ побуту» прав споживачів мешканців будинку АДРЕСА_1 встановлено рішенням Оболонського районного суду від 26 лютого 2014 року та ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ побуту» до мешканки житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ побуту» про визнання дій неправомірними і скасування заборгованості за комунальні послуги.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26 лютого 2014 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ побуту» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ побуту» про визнання дій неправомірними і скасування заборгованості за комунальні послуги відмовлено.

Рішення набрало чинності.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2014 року відмовлено ТОВ «Світ побуту» у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ТОВ «Світ побуту» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, вище встановлені обставини не підлягають доказуванню.

З підстав наведеного, рішення суду підлягає скасуванню в частині задоволення позову ТОВ «Світ побуту» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «Світ побуту» належить відмовити.

В частині зустрічного позову рішення суду належить залишити без змін.


Керуючись ст.ст.303,304,307,308,309,313-316  ЦПК України, колегія  суддів, -


                            В И Р І Ш И Л А:


Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 травня 2014 року - скасувати в частині задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ побуту» до ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ побуту» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту  проголошення,  може  бути оскаржено  в  касаційному  порядку  до  Вищого  спеціалізованого  суду  України  з  розгляду  цивільних  і  кримінальних справ  протягом  20  днів.



Головуючий :                                       



Судді: