|
Перегляд Повідомлень
This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.
Messages - stepan
Сторінок: [1] 2 3 ... 147
1
« : 27 Квітня 2025, 20:45:39 »
сайт запрацював?
Зайшов сьогодні на сайт з ноутбука, з телефону і планшету не вдавалось зайти.
2
« : 12 Жовтня 2021, 21:58:49 »
15 вересня 2021 р. суд по цій справі прийняв рішення https://reyestr.court.gov.ua/Review/100202983# - позов залишити без здоволення. Заяву на отримання повного рішення суду я подав до канцелярії 15 вересня. Мій візит до секретаря судді через 8 днів після проголошення резолютивної частини рішення, та декілька дзвінків на протязі часу з 23.09.21 р. по 08.10.21р. до секретаря, з проханням надати мені повне рішення суду - не дали ніякого результату. Відповідь секретаря була - "суддя мені повного рішення для внесення в реєстр ще не надав". В реєстрі повне рішення з"явилось тільки сьогодні, в якому зазначено, що повне рішення складено 20 вересня 2021р. Як боротись з такими затримками отримання повного рішення суду - не зрозуміло. Подібна ситуація у мене з затримкою отримання повного рішення була також в КАС. В канцелярії відповіли, що повного рішення суду нема, тому, що один із суддів пішов у відпустку. https://reyestr.court.gov.ua/Review/100202983 Справа № 761/17512/19 Провадження № 2/761/619/2021 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді: Волошина В. О. при секретарі: Колзаковій К.А. за участі: представника позивача: Назарова С.А., представника відповідача: Орлова О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про зобов`язання вчинити дії. в с т а н о в и в : В квітні 2019р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаним позовом до відповідача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», в якому просила суд: - здійснити по квартирі АДРЕСА_1 помісячний перерахунок за період з 15 лютого 2007р. по 30 квітня 2015р. за послуги утримання будинку і прибудинкової території, відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації №748 від 19 травня 2000р. «Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м. Києві»; - здійснити по цій квартирі перерахунок за період з 15 лютого 2007р. по 30 червня 2014р. за послуги централізованого опалення, централізованого постачання холодної води, централізованого постачання гарячої води і водовідведення відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації №1907 від 14 жовтня 2003р., яким внесені зміни і доповнення до розпорядження Київської міської державної адміністрації №1245 від 20 червня 2002р. «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення»; - надати примірник помісячного перерахунку за комунальні послуги утримання будинку і прибудинкової території, централізованого опалення, централізованого постачання холодної води і водовідведення з довідкою про відсутність заборгованості за ці послуги станом на 01 липня 2014р., з урахуванням проведених перерахунків. Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що їй, як власнику вищезазначеної квартири, неправильно нараховувалася оплата комунальних платежів відповідачем, оскільки, починаючи з 01 грудня 2006р., нараховувались завищені суми оплати за житлово-комунальні послуги, які не відповідають чинним нормативно-правовим актам, що встановлені уповноваженим на це органом влади. А тому має бути здійснено перерахунок оплати за житлово-комунальні послуги на підставі останніх чинних тарифів, які були встановлені до 01 грудня 2006р. та затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації (далі по тексту - КМДА) №748 від 19 травня 2000р. «Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій в м. Києві» і № 197 від 14 жовтня 2003р., яким внесені зміни і доповнення від 20 червня 2002р. №1245 «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення». Як зазначено у позові, позивачка зверталася до Шевченківської РДА в м. Києві з інформаційним запитом з метою з`ясування питання, а саме: за яким розпорядженням КМДА відповідачем нараховувались суми оплати за житлово-комунальні послуги в платіжних документах, які їй надсилалися за спірний період і які вона сплачувала у повному обсязі. Аналізуючи відповідь на інформаційний запит, позивачка вважає, що вона знайшла підтвердження тих фактів, що за спірний період відповідачем порушувались її права шляхом неправильного завищення нарахованих комунальних платежів. Позивачка також зазначила, що всі розпорядження КМДА, починаючи з жовтня 2006р., по встановленню, погодженню та затвердженню тарифів на житлово-комунальні послуги для мешканців м. Києва були прийнятті з порушеннями вимог чинного законодавства та оскаржені до суду, приєднавши до позовної заяви копії судових рішень щодо оскарження дій КМДА, що стосуються тарифів по житлово-комунальним послугам. Однак відповідач протягом спірного періоду до нарахувань по платіжним рахункам застосовував незаконні і не чинні розпорядження КМДА. Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2019р. відкрито провадження у даній справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. 13 серпня 2019р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, зокрема, що здійснення перерахунків відповідачем за наданні та спожиті позивачкою житлово-комунальні послуги з 15 лютого 2007р. по 30 червня 20014р. унеможливлене, враховуючи час утворення КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» - 09 жовтня 2014р.; проведення перерахунку відповідачем за надані та спожиті позивачкою житлово-комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання холодної води, централізованого постачання гарячої води і водовідведення є позастатутною діяльністю відповідача; надання відповідачем примірника помісячного перерахунку за комунальні послуги з утримання будинку і прибудинкової території, централізованого опалення, централізованого постачання холодної води, централізованого постачання гарячої води і водовідведення з довідкою про відсутність заборгованості за ці послуги станом на 01 липня 2014р. неможливо у зв`язку з тим, що такі послуги у витребуваний період підприємством не надавались, не обліковувались, а відтак підприємство не є розпорядником зазначеної інформації. 12 вересня 2019р. на адресу суду від позивачки надійшли заперечення на відзив відповідача. У запереченнях позивачка стверджує, що твердження представника відповідача про створення юридичної особи (відповідача) не відповідають дійсності, оскільки фактично було здійснено перейменування відповідача, оскільки на момент утворення в 2007р. підприємство мало назву - КП «Керуюча дирекція Шевченківської районної у м. Києві ради». З того часу назва підприємства змінювалась двічі. З цих підстав позивачка вважає, що, оскільки будинок АДРЕСА_1 за спірний період був на балансі відповідача, а отже і кошти, сплачені в рахунок житлово-комунальних послуг, сплачувались на його рахунок. В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив при ухваленні рішення застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог. Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що позивачка ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу від 15 лютого 2007р. Відповідно до Статуту, затвердженого Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 06 січня 2015р., КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» перейменоване відповідно до рішення Київської міської ради від 09 жовтня 2014р. №270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» та віднесено до сфери управління Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації. Підприємство утворене рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради від 19 лютого 2007р. №187. Власником КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» є територіальна громада міста Києва, від імені якої виступає Київська міська рада. З пункту 26 з вищезазначеного рішення Київської міської ради від 09 жовтня 2014р. №270/270 вбачається, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» від Житлово-експлуатаційних контор Шевченківського району передано житловий фонд, який був переданий до сфери управління Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації та знаходився у них на балансі. Відповідач КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» є балансоутримувачем багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 з 09 жовтня 2014р. Так, з наданих відповідачем письмових доказів, а саме: рішення Шевченківської районної у м. Києві ради від 09 лютого 2007р. №187, Статуту КП «Керуюча дирекція» Шевченківської районної у м. Києві ради, затвердженої рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради від 19 лютого 2007р. №187; договорів №7 від 30 березня 2007р., №119 від 01 вересня 2007р., №126/8 від 01 вересня 2008р., №114/1 від 01 вересня 2009р. на утримання житлових будинків, споруд, об`єктів благоустрою і прибудинкових територій прибудинкових територій, укладених між КП «Керуюча дирекція» Шевченківської районної у м. Києві ради (балансоутримувач) та КП «Житлово-експлуатаційна контора «Шулявка» Шевченківської районної у м. Києві ради (виконавець) (згідно Додатку №1 до цих договорів будинок АДРЕСА_1 переданий виконавцю на обслуговування); договору №13/8 про закупівлю послуг з традиційного прибирання (санітарно-технічного обслуговування будинків і прибудинкових територій) за комунальні послуги, укладеного 01 лютого 2012р. між КП «Керуюча дирекція» Шевченківської районної у м. Києві ради (замовник) та КП «Житлово-експлуатаційна контора «Шулявка» (учасник) (згідно Додатку №1 до цього договору будинок АДРЕСА_1 переданий учаснику на обслуговування); договору №368 на утримання житлових будинків, споруд, об`єктів благоустрою і прибудинкових територій, укладеного 25 грудня 2012р. між КП «Керуюча дирекція Шевченківського району» (балансоутримувач) та ТОВ «Київжитлосвіт» (виконавець) (згідно Додатку №1 до цього договору будинок АДРЕСА_1 переданий виконавцю на обслуговування); договору №494 про прибирання і поточне утримання сходових клітин у житлових будинках комунальної власності неадміністративного мікрорайону «Шулявка» Шевченківського району м. Києва, укладеного 02 березня 2015р. між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва (Балансоутримувач) та ТОВ «Комфортна вежа» (підрядна компанія) вбачається, що відповідач не здійснював надання послуг з утримання житлових будинків та прибудинкових територій, не приймав участі у нарахуванні, зборів, обліку платежів, отриманих від споживачів цих послуг, тобто, не перебував з позивачкою у договірних відносинах. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004р. (далі по тексту - Закон України № 1875-IV), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Житлово-комунальні послуги поділяються за: 1) функціональним призначенням; 2) порядком затвердження цін/тарифів (ст. 12 Закону України № 1875-IV). Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства (ст. 13 Закону України № 1875-IV). Відповідно до ст. 14 Закону України № 1875-IV залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін). Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом. За змістом ст. 16 Закону України № 1875-IV порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Виконавець/виробник зобов`язаний проводити перерахунок розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі перерви в їх наданні, ненаданні або наданні не в повному обсязі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010р. № 151 затверджено Порядок проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості. Пунктами 2, 3 цього Порядку передбачено, що у разі ненадання послуг або надання їх не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних, виконавець проводить перерахунок розміру плати за фактично надані послуги шляхом зменшення розміру плати за надання послуг з урахуванням вимог, наведених у додатку. Виконавець зобов`язаний провести протягом місяця, що настає за розрахунковим, перерахунок розміру плати за надані споживачеві послуги у разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості незалежно від наявності заборгованості за надані послуги. Механізм проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2013р. № 970 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі» (далі по тексту - Порядок №970). У Порядку №970 (п.2) терміни вживаються у такому значенні: - перерахунок - операція, пов`язана із зміною розміру нарахованої плати за послуги у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі та/або без урахування встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг, у разі надання послуг без дотримання вимог щодо їх якості шляхом зменшення розміру такої плати виходячи з фактично наданих у період перерахунку послуг; - період нарахування - період, за який виконавець нараховує споживачам плату за послуги; - період перерахунку - період, за який виконавець проводить перерахунок; - сума перерахунку - кошти, що в результаті проведеного перерахунку підлягають поверненню споживачеві. Таким чином, здійснення перерахунків тарифів, у випадку їх скасування, належить до віддання центральних органів виконавчої влади, національних комісій, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах та органів місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, які їх формують і затверджують. Виходячи із вимог чинного законодавства, що діяли на час спірних правовідносин та, враховуючи письмові докази, що знаходяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що житлово-комунальні послуги у спірний період відповідачем не надавались, відповідач не наділений повноваженнями здійснювати перерахунок тарифів на житлово-комунальні послуги у випадку їх скасування. А тому, вимоги позивачки щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок житлово-комунальних послуг не узгоджуються з вимогами закону, який визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, та спростовуються письмовими доказами, які надав відповідач. Твердження позивачки, що з урахуванням судових рішень Верховного Суду України та Шевченківського районного суду м. Києва, які приєднані до позовної заяви, відповідач зобов`язаний здійснити перерахунок житлово-комунальних послуг за спірний період, суд вважає безпідставними, оскільки в цих рішеннях відсутні приписи КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» здійснити перерахунок тарифів на житлово-комунальні послуги, які сформовані та затверджені розпорядженнями Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Щодо інших доводів позивачки, якими вона обґрунтовувала позовні вимоги, суд звертає увагу сторін, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04 від 10 лютого 2010р.) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Під час розгляду справи представник відповідача 18 березня 2021р. подав до суду заяву, в якій, зокрема, зазначив, що враховуючи період за який позивачка просить здійснити перерахунок комунальних послуг (з 15 лютого 2007р. по 30 квітня 2015р.) та дату звернення до суду з позовом (24 квітня 2019р.), необхідно застосувати строки позовної давності та відмовити з цих підстав. За правилами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. В постанові від 22 травня 2018р. у справі № 369/6892/15 Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. Отже, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави. Суд приходить до висновку, що позивачкою не доведено існування підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок житлово-комунальних послуг за зазначений нею період. А відтак, позивачкою не доведено, що відповідачем порушено її права шляхом неправильного завищення нарахованих комунальних платежів. Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову в зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог. Тому підстав для відмови у позові у зв`язку пропуском строку давності не вбачається. Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 15, 16, 256, 261, 267 ЦК України; ст.ст. 1, 12, 13, 14, 16, 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суд, - в и р і ш и в: Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (код ЄДРПОУ 34966254, місцезнаходження: м. Київ, вул. Білоруська, буд. 1) про зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення. Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст рішення суду складено 20 вересня 2021р. Суддя:
3
« : 29 Серпня 2021, 16:09:27 »
Персональні дані.
До уваги постачальників житлово-комунальних послуг і балансоутримувачів будинків та прилеглих територій!
27/08/2021
До Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини надходять численні скарги від громадян щодо поширення постачальниками житлово-комунальних послуг в мережі Інтернет, під’їздах будинків, переліків боржників, а саме: номерів особових рахунків, адрес (назв районів, вулиць, номерів будинків та квартир), сум заборгованості тощо.
Зауважуємо, що відповідно до статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012, інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) – це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Така інформація про фізичну особу та членів її сім’ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» обробка персональних даних, в тому числі їх поширення (розповсюдження, передача), як один із елементів такої обробки, має здійснюватись для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Отже, сукупність даних про номери особових рахунків, адреси, суми заборгованості боржників в розумінні Закону України «Про захист персональних даних» є персональними даними, відтак на них поширюються загальні вимоги щодо обробки персональних даних.
Ураховуючи зазначене, розміщення у вільному доступі такої інформації є порушенням законодавства у сфері захисту персональних даних та тягне за собою адміністративну відповідальність.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини вкотре наголошує на необхідності сумлінного ставлення до обробки персональних даних.
https://ombudsman.gov.ua/ua/all-news/pr/personaln%D1%96-dan%D1%96.-do-uvagi-postachalnik%D1%96v-zhitlovo-komunalnix-poslug/
4
« : 10 Липня 2021, 03:38:15 »
5
« : 11 Червня 2021, 12:57:02 »
Сьогодні відбулось судове засідання по цій справі в КАС.
КАС відмовив мені у вимогах по зустрічному позову. Нагадайте, які Ваші вимоги?
В апеляційній скарзі я просив суд: 1) Рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю. 2) Задовольнити вимоги зустріного позову 3) Вирішити питання розподілу судових витрат. А в зустрічному позові я просив суд зобов"язати позивача здіснити перерахунок нарахованого боргу за РКМДА що вводило тарифи які були чинними до тих тарифів, за РКМДА, які були рішеннями судів визнані недійсними. Хоча в зустрічному позові у мене було багато плутинини, був перший зустрічний позов, потім здається два "уточнених", так що я вже і сам не міг раніше розібратися яку саме редакцію зустрічного позову суд прийняв до розгляду. С ході засідання представник КП ГІОЦ наполягав на тому, що здійснити перерахунок за тарифами, які діяли до тих, які були судами визнані недійсними неможливо, тому, що тарифи 2000, 2002, 2003 років були скасовані окремим РКМДА. Цікаво, що головуючий, вже після завершення оголошення короткого рішення, нечебто коментуючи своє рішення, сказав - не можна нараховувати борг за тарифами, які скасовані. І взагалі, мені дуже сподобалось, як головуючий вів слухання справи.
6
« : 10 Червня 2021, 21:56:35 »
Сьогодні відбулось судове засідання по цій справі в КАС.
КАС повністю відмовив позивачу за первісним позовом в стягненні заборгованості за ЖКП (що мене дещо здивувало), та відмовив мені у вимогах по зустрічному позову. Також суд задовольнив вимоги моєї заяви про поворот виконання постанови суду. Позивач повинен тепер повернути кошти, які я сплатив, коли рішення суду першої інстанції вступило в законну силу.
7
« : 06 Квітня 2021, 12:20:51 »
Судове засідання по цій справі КАС
переніс на 29.04.31 на 10:00
8
« : 25 Березня 2021, 21:13:38 »
На сайті КАС є запис на судове засідання у вигляді відеоконференції.
Чи це працює, чи ні?
Також є так званий "відеоприйом", на якому начебто можливо обмінюватись файлами онлайн.
9
« : 25 Березня 2021, 21:07:29 »
Про СМС - зрозумів.
Дякую!
10
« : 25 Березня 2021, 14:43:36 »
Суд вирішив сторони виклкати В судове засідання викликати учасників судового процессу та їх представників. https://reyestr.court.gov.ua/Review/95427633
Стаття 372. Наслідки неявки в судове засідання учасників справи
1. Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Повістки на с.з. поки що не було. Суд надіслав СМС на мій телефон, з повідомленням про дату та виклик на с.з. Тобто начебто суд повинен відкласти розгляд справи, якщо повістка не надійде. Але в мене була думка відправити в суд поштою мою заяву про поворот рішення суду (хоча як я зрозумів, цю заяву можна подати на протязі року після скасування постанови КАС), та клопотання про відкладення розгляду справи в зв"язку з хворобою. То суд може на підставі моєї заяви про перенесення с.з., де потрібно буде вказати дату с.з., вирішити, що я був повідомленний належним чином?Чи може надіслати тільки заяву про поворот рішення суду, не вказуючи, що мені відомо про дату с.з., а клопотання про відкладення с.з. не надсилати взагалі? Або надіслати, але вказати у клопотанні, що прошу на час моєї хвороби поки що не призначати с.з. по цій справі на протязі березня/першої половини квітня цього року?
11
« : 24 Березня 2021, 16:20:09 »
Вам слід подати заяву про поворот виконання рішення ( ст. 444 ЦПКУ).
Дякую! Так і зроблю. Одне погано - через хворобу (підвищена зараз температура тіла вище норми), мабуть не зможу прийняти участі у засіданні суду КАС, що призначено на 01.04.21р. І довідки нема від лікаря про хворобу, бо не звертався. То як бути в такій ситуації? Подати заяву з проханням, щоб перенесли судове засідання на іншу дату?
12
« : 24 Березня 2021, 16:11:06 »
Не зовсім зрозуміло...Мене суд, рішенням, яке вступило в законну силу, змусив виконати "зобов"язання", яке я оскаржив в касаційному порядку. Питання як проведено ту сплату. Самостійно? Чи через ВДВС? Якщо самостійно, то чи вказано, що то на виконання рішення суду?
Подивився свої платіжки про сплату боргу за рішеням суду - так, я сплачував самостійно, і в квитанції вказував таке: Призначення платежу: Сплата заборгованості по платі за ЖКП за період з 01.04.2010р. по 31.10.2012р. за рішен.
Солом"янського райсуду м.Києва від 10.08.2018р. по спр. №760/16111/15-ц
Сума операції: 5,000 UAH Таких три платіжки на суму 12440 грн. Та дві платіжки про сплату судового збору, та інфляційних: Призначення платежу Сплата інфляційних та 3% річних за рішен. Солом"янського райсуду м.Києва від 10.08.2018р. по спр. №760/16111/15-ц
Сума операції: 661.99 UAH
13
« : 09 Березня 2021, 01:03:13 »
По Вашій сплаті "боргу" Стаття 267. Наслідки спливу позовної давності
1. Особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Не зовсім зрозуміло...Мене суд, рішенням, яке вступило в законну силу, змусив виконати "зобов"язання", яке я оскаржив в касаційному порядку. Причому я виконував "зобов"язання" в ситуації, в якій суди першої, та апеляційної інстанції не вважали, що позивач за первинним позовом пропустив строк позовної давності. А тому, мені не зрозуміло, як в даному випадку можна посилатись на ст.267, в якій йдеться про виконання зобов"язання після спливу позовної давності? До речі, якщо я звернусь до позивача з вимогою повернути надмірно сплачені кошти (або з вимогою здіснити перерахунок, бо я і зараз маю борг перед позивачем, ще більший, ніж у 2012 р.) до початку другого розгляду справи в Київському апеляційному суді (КАС), то строк позовної давності судом, позивачем за первинним позовом, буде вважатись пропущенним відповідачем за первинним позовом, тобто мною (а також зустрічним позивачем за первинним позовом, та можливо новим позивачем, з вимогою про повернення надмірно сплаченого зобов"язання, яке помилково схвалили суди першої та апеляційної інстанції), чи ні, у разі нового спору в суді про повернення надмірно (з вини позивача та судів) сплаченого зобов"язання? ВС постановив, що позивач таки пропустив строк позовної давності, і зобов"язав КАС здіснити перерахунок заборгованості за тарифами, які були чинними на 2012 р., тобто заборгованість в результаті такого перерахунку повинна значно зменшитись. То це означає, що заборгованість, яка була сплачена - є не законна, і КАС повинен виправити порушене право відповідача за первинним позовом? То КАС хоча б може здіснити перерахунок таким чином, щоб врахувати сплату мною надмірного зобов"язання, яке КАС залишив без змін у рішенні суду першої інстанції, не врахувавши пропуск позивачем строку позовної давності, та нечинність тарифів, які позивач поклав у розрахунок заборгованості?
Редагування. Виправлено назву суду.
14
« : 09 Березня 2021, 00:44:08 »
По позовній давності апеляційний суд повинен рішення переглянути. Але тоді вже позивач може подати касаційну скаргу з клопотанням про відступ від висновку ВС...
Відкриття касаційного провадження, та відступ від висновку ВС по малозначній справі? Хіба таке можливо?
15
« : 08 Березня 2021, 22:16:55 »
Верховний Суд 17.02.21р. прийняв постанову https://reyestr.court.gov.ua/Review/95067194 по цій справі. Постанова
Іменем України
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 760/16111/15-ц
провадження № 61-1393св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва»,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідачі за зустрічним позовом: комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва», комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр», публічне акціонерне товариство «Київенерго», приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва, у складі судді Коробенка С. В., від 10 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Олійника В. І., Ігнатченко Н. В., Кулішенка Ю. М., від 05 грудня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» (далі - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги.
Позовна заява мотивована тим, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_1 і не сплатив своєчасно та в повному обсязі квартирну плату та плату за комунальні послуги, внаслідок чого у період з 01 квітня 2010 року до 31 жовтня 2012 року утворилася заборгованість на загальну суму 11 906,96 грн, яка складається з наступного: 11 244,97 грн - сума основного боргу, 308,28 грн - сума індексу інфляції, 353,71 грн - 3% річних, та яку позивач просив суд стягнути на свою користь із відповідача.
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва», комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» (далі - КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр»), публічного акціонерного товариства «Київенерго» (далі - ПАТ «Київенерго»), приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - ПрАТ «АК «Київводоканал») про зобов`язання здійснити перерахунок.
В обґрунтування позову вказав, що позивач не надав належних доказів того, що саме він є виконавцем послуг, заборгованість за якими він просить стягнути з відповідача, оскільки наявність договірних відносин між сторонами жодним чином не підтверджується.
Крім того, розпорядження Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА), якими були встановлені тарифи на комунальні послуги, покладені позивачем в основу розрахунку заборгованості відповідача, у судовому порядку визнані недійсними, у зв`язку з чим позивач не має права вимагати від нього сплати за комунальні послуги за недійсними тарифами. Натомість, застосуванню в даному випадку підлягають тарифи, які діяли до прийняття розпоряджень КМДА, визнаних у подальшому недійсними.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати відповідача здійснити помісячний перерахунок за період з 01 квітня 2010 року по 31 жовтня 2012 року за послуги з утримання будинку і прибудинкової території відповідно до розпорядження КМДА від 19 травня 2000 року № 748 «Про встановлення розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинковий територій»;
- зобов`язатиКП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» , ПАТ «Київенерго» здійснити по його квартирі помісячний перерахунок за період з 01 квітня 2010 року по 31 жовтня 2012 року за послуги централізованого опалення відповідно до розпорядження КМДА від 14 жовтня 2003 року № 1907, яким внесені зміни до розпорядження КМДА від 20 червня 2002 року № 1245 «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення»;
- Зобов`язати КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва», ПАТ «Київенерго», ПАТ «АК «Київводоканал» здійснити помісячний перерахунок за період з 01 квітня 2010 року по 31 жовтня 2012 року за послуги централізованого водопостачання гарячої води і водовідведення, централізованого водопостачання холодної води і водовідведення відповідно до розпорядження КМДА від 14 жовтня 2003 року № 1907, яким внесені зміни до розпорядження КМДА від 20 червня 2002 року № 1245 «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення»;
- Зобов`язати КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» надати довідку про стан розрахунків на 01 листопада 2012 року за послуги з утримання будинку і прибудинкової території, централізованого опалення, централізованого водопостачання гарячої води і водовідведення, централізованого водопостачання холодної води і водовідведення з урахуванням проведених перерахунків.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 10 серпня 2018 року позов КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» заборгованість по платі за утримання житла та платі за користування комунальними послугами, яка утворилась за період з 01 квітня 2010 року по 31 жовтня 2012 року, в розмірі 11 244,97 грн, а також штрафні санкції у вигляді інфляційних втрат у розмірі 308,28 грн та 3% річних у сумі 353,71 грн, а всього - 11 906,96 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не сплатив своєчасно та в повному обсязі квартирну плату та плату за комунальні послуги, внаслідок чого у період з 01 квітня 2010 року до 31 жовтня 2012 року утворилася заборгованість, яку слід стягнути з останнього на користь позивача.
Між сторонами склалися фактичні договірні правовідносини, і відповідач як споживач отримав послуги по утриманню прибудинкової території, центрального опалення та водопостачання і водовідведення. Розмір плати за комунальні послуги базується на покритті фактичних витрат надавачів послуг та обраховуються надавачами цих послуг відповідно до погоджених цін, що існували на момент їх надання. Отже, відповідач має обов`язок зі сплати вказаних послуг саме за цими тарифами, оскільки відсутні підстави для перерахунку вартості вказаних послуг. Крім того, безпідставними є вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача надати йому довідку про стан розрахунків за відсутності доказів звернення позивача із відповідною заявою.
Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення. При цьому суд виходив із того, що подання цього позову у серпні 2015 року відбулось у межах позовної давності, оскільки звернення КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» до суду із заявою про видачу судового наказу є фактом з яким закон пов`язує переривання позовної давності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 10 серпня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 як споживач комунальних послуг має обов`язок їх сплатити. Тарифи, за якими розрахована плата за надання комунальних послуг базуються на покритті фактичних витрат надавачів цих послуг та обраховуються відповідно до погоджених цін, що існували на момент їх надання, має обов`язок з оплати спожитих послуг саме за цими тарифами, тобто без врахування наслідків недійсності цих тарифів, що встановлені у судовому порядку.
Звернення позивача до суду у квітні 2013 року із заявою про видачу судового наказу про стягнення із відповідача заборгованості за комунальні послуги перериває строк позовної давності, а тому останній звернувся до суду із цим позовом у серпні 2015 року в межах позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при вирішенні цієї справи не врахували, що у разі визнання неправомірним встановлення нових тарифів, нарахування заборгованості здійснюється за тарифами, які були чинними до введення тарифів, визнаних незаконними, або затверджених на виконання судового рішення. Оскільки відповідачу нараховувалась плата за комунальні послуги по тарифам, які постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2014 року, що набрала законної сили, були визнані нечинними з моменту їх прийняття, тому останній має право на здійснення перерахунку нарахованих платежів.
Касаційна скарга не містить доводів щодо вирішення судами справи позовних вимог про зобов`язання КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» надати довідку про стан розрахунків на 01 листопада 2012 року за послуги з утримання будинку і прибудинкової території, централізованого опалення, централізованого водопостачання гарячої води і водовідведення, централізованого водопостачання холодної води і водовідведення з урахуванням проведених перерахунків, а тому законність та обгрунтованість оскаржуваних судових рішень у цій частині не перевіряється судом касаційної інстанції відповідно до вимог статті 400 ЦПК України.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та зупинено виконання рішення суду першої інстанції до закінчення касаційного провадження, а ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 призначено справу до розгляду.
У квітні 2019 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва», КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» та ПрАТ «АК «Київводоканал» подали відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 , мотивовані незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території, централізованого опалення та послуг централізованого водопостачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Нарахування за житлово-комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_1 за період з 01 квітня 2010 року до 31 жовтня 2012 року здійснювалися відповідно до тарифів на житлово-комунальні послуги, які були дійсними на момент відповідних нарахувань, прийнятих розпорядженнями Київської міської державної адміністрації.
Так, відповідно до розрахунку заборгованості по належній відповідачу ОСОБА_1 квартирі тарифи на комунальні послуги були розраховані відповідно до розпоряджень Київської міської державної адміністрації: № 978 від 31 серпня 2009 року, № 979 від 31 серпня 2009 року, № 1141 від 30 вересня 2009 року, № 1193 від 15 жовтня 2009 року, № 1335 від 30 листопада 2009 року, № 191 від 30 березня 2010 року, № 1221 від 29 грудня 2010 року, № 1241 від 30 грудня 2010 року (а.с. 61-62, т 1).
Згідно із розрахунком заборгованості по квартплаті та комунальних послугах власника квартири АДРЕСА_1 , вказана заборгованість за період з 01 квітня 2010 року до 31 жовтня 2012 року склала у сумі 11 906,96 грн, у тому числі штрафні санкції у вигляді інфляційних втрат у розмірі 308,28 грн та 3% річних у сумі 353,71 грн.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 11 червня 2013 року за заявою ОСОБА_1 скасовано судовий наказ, виданий Солом'янським районним судом міста Києва 22 квітня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по оплаті за утримання житла та платі за користування комунальними послугами у розмірі 11 906,96 грн на користь КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду».
Постановою Шевченківського райсуду міста Києва від 10 грудня 2010 року у справі № 2а-1888/10, яка залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2014 року після скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2011 року, визнано неправомірними дії Київського міського голови щодо прийняття розпоряджень № 1332 від 30 листопада 2009 року (далі - розпорядження № 1332) про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення, № 1333 від 30 листопада 2009 року (далі - розпорядження № 1333) щодо затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення, № 1335 від 30 листопада 2009 року (далі - розпорядження № 1335) про подовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (далі - виконавчий орган КМР) № 978 та № 979 від 31 серпня 2009 року про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, № 191 від 30 березня 2010 року (далі - розпорядження № 191) щодо подовження дії розпоряджень КМР № 978 та № 979 від 31 серпня 2009 року, № 392 від 31 травня 2010 року (далі - розпорядження № 392) про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення; визнано зазначені розпорядження незаконними та нечинними з моменту прийняття.
Постановою Шевченківського райсуду міста Києва від 05 липня 2007 року у справі № 2а-166/07, яке залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2016 року, скасовано розпорядження КМДА № 641 від 30 травня 2007 року, а постановою Шевченківського райсуду міста Києва від 06 березня 2007 року у справі № 2а-412/07 скасоване розпорядження КМДА № 1574 від 30 жовтня 2006 року.
Дію розпоряджень голови КМДА від 29 квітня 2009 року № 516 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення», № 518 «Про встановлення та погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», № 520 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та затвердження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення» зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України № 842-р від 17 липня 2009 року, а ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2009 року у справі № 2а-9705/09/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року, заборонено здійснювати розрахунки з урахуванням та посиланням на тарифи, що запроваджені цим розпорядженням.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 21 березня 2014 року у справі № 2-а-118/11, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року, визнано незаконними і нечинними з моменту прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації: № 978 від 31 серпня 2009 року «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»; №979 від 31 серпня 2009 року «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»; № 1141 від 30 вересня 2009 року «Про продовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року № 978, № 979, № 980 та № 981»; № 1193 від 15 жовтня 2009 року «Про продовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року № 978, № 979, № 980»; № 1333 від 30 листопада 2009 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»; № 1335 від 30 листопада 2009 року «Про продовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року № 978, № 979»; № 392 від 31 травня 2010 року «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»; № 1221 від 29 грудня 2010 року «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та їх структури»; № 1222 від 29 грудня 2010 року «Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України»; № 1241 від 30 грудня 2010 року «Про подовження дії розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009 року № 978 та від 31 серпня 2009 року № 979».
Постановою Шевченківського райсуду міста Києва від 30 вересня 2014 року у справі № 761/8760/14-а (2-а/761/220/2014), що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2015 року, визнано незаконними і нечинними з моменту прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації: № 640 від 30 травня 2007 року «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води»; від 30 травня 2007 року № 641 «Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19 травня 2000 № 748»; від 30 травня 2007 року № 642 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води»; від 30 травня 2007 року № 643 «Про затвердження тарифів на теплову енергію».
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам судове рішення апеляційної інстанції не відповідає з таких підстав.
Щодо нарахування комунальних послуг за тарифами, незаконність яких встановлена судовими рішеннями
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частиною третьою статті 20 Закону № 1875-IV споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Частинами першою та другою статті 32 цього Закону передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Частиною першою статті 7 Закону № 1875-IV визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, в тому числі, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Згідно статті 13 Закону № 1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з у тримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відході тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади; 2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/ тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/ тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін). Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються та затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Відповідно до підпункту 2 пункту «а» частини першої статті 28 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» зі змінами, внесеними Законом № 1198-VII від 10 квітня 2014 року, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.
Згідно із частиною п`ятою статті 19 Закону № 1875-IV виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.
Нарахування за житлово-комунальні послуги по квартирі по квартирі АДРЕСА_1 у спірний період (з 01 квітня 2010 року до 31 жовтня 2012 року) здійснювалися відповідно до тарифів на житлово-комунальні послуги, прийнятих розпорядженнями КМДА, які в подальшому були скасовані у судовому порядку.
Суд апеляційної інстанції помилково вважав, що оскільки в момент нарахування плати за житлово-комунальні послуги тарифи були чинними, незважаючи на те, що в подальшому їх було скасовано, позивач не має права на здійснення перерахунку нарахованих йому платежів.
При цьому висновок суду про те, що споживач комунальних послуг має оплатити ці послуги відповідно до погоджених цін, які базуються на покритті фактичних витрат надавачів цих послуг та які існували на момент їх надання є безпідставним, оскільки саме по собі визнання нечинними нормативних актів КМДА з моменту їх прийняття свідчить про те, що вони не породили жодних правових наслідків і не можуть бути підставою для нарахування плати на підставі цих нормативних актів.
Зазначене узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц (провадження № 14-285цс18), Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 752/14341/15-ц (провадження № 61-24428св18) та у постанові від 04 червня 2018 року у справі № 760/12445/15-ц (провадження № 61-5900св18).
Зазначене вище перешкоджає суду касаційної інстанції без встановлення вказаних фактичних обставин ухвалити правильне рішення по суті спору.
Щодо позовної давності
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 11 листопада 2015 року подав до суду першої інстанції заяву, в якій просив застосувати позовну давність та відмовити у позові.
Відхиляючи ці вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції , з яким погодився і апеляційний суд, виходив із того, що подання цього позову у серпні 2015 року відбулось у межах позовної давності, оскільки звернення КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» до суду із заявою про видачу судового наказу є фактом з яким закон пов`язує переривання позовної давності.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками судів з огляду на таке.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.
Відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, та частини першої статті 160 ЦПК України у редакції, чинній з цієї дати, судовий наказ є особливою формою судового рішення за певними вимогами, зокрема, і про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості (пункт 3 частини першої статті 96 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, пункт 3 частини першої статті 161 ЦПК України у редакції, чинній з тієї дати).
При вирішенні цього спору суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 38 постанови від 07 липня 2020 року (справа № 712/8916/17, провадження № 14-448цс19).
За таких обставин, висновок апеляційного суду про те, що звернення позивача до суду у квітні 2013 року із заявою про видачу судового наказу про стягнення із відповідача заборгованості за комунальні послуги перериває строк позовної давності, не відповідає вимогам закону.
За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).
Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу.
З огляду на зазначене, при вирішення цього спору суд апеляційної інстанції не врахував, що стягненню з відповідача підлягає заборгованість в межах позовної давності, а тому звернувшись до суду у серпні 2015 року, позивач пропустив позовну давність до певних платежів, зокрема за період з серпня 2010 року по серпень 2012 року.
У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.
Оскільки вищезазначені порушення унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню на підставі частини третьої статті 411 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
При новому розгляді справи суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович Наскільки я зрозумів з постанови ВС, позивач за первинним позовом пропустив строк позовної давності з серпня 2010 р. по серпень 2012 р. (позов був за період з квітня 2010 р. по жовтень 2012 р.), і він має право на стягнення заборгованості тільки за період з вересня 2012 р. по жовтень 2012 р. і суд апеляційної інстанції має зобов"язати позивача здіснити перерахунок заборгованості, за останніми чинними тарифами по ЖКП на той час. Але я нажаль сплатив всю суму заборгованості, за рішенням суду першої інстанції, після того, як я програв у суді апеляційної інстанції. Але, оскільки постанова АСК скасована, і рішення суду першої інстанції тепер має вважатись таким, що не вступило в законну силу, то чи маю я право зараз, не чекаючи повторного розгляду справи в АСК - вимагати від позивача повернення коштів, сплачених мною на підставі рішення суду першої інстанції? А також питання - чи маю я право вимагати від позивача сплату ним мені інфляційних за період з 2018 р. по 2021р.?
Сторінок: [1] 2 3 ... 147
|
