Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Олександр_2015]

Сьогодні, 23 травня 2016 року мені подзвонили з суду і повідомили, що я можу отримати повний текст с/р. Викладаю його.
Суд відмовив, оскільки, на думку суду, всі РКМДА від 2002 року нечинні, а тарифи, встановлені ПНКРКП № 650 від 06.06.2014 р., були чинні для періоду, що оспорюється. Геніально!
Тобто, споживачі ЖКП не мають права оспорювати ПНКРКП по тарифам на ЖКП, оскільки вони не є НПА і отже їх не стосуються, але... платити по цим тарифам їм все одно треба! 

І на що робити акцент в апеляції? 

[Перо]

І на що робити акцент в апеляції? 

А Ви не здогадуєтесь??? На ігноруванні головного доказу -судових рішень в адмін. справі, якою встановлено що постанови Нацкопсолуг не стосуються споживачів. Крім того незрозуміло щодо початку періоду для перерахунку -з липня чи жовтня 2014 р. Також "вимоги" (якщо йдеться про позовні вимоги) не можуть "втратити чинність" -це якась нісенітниця.

[Олександр_2015]

Крім того незрозуміло щодо початку періоду для перерахунку -з липня чи жовтня 2014 р.

Так я начебто весь час писав про період для перерахунку з 01.07.14 р. по 20.11.14 р., коли діяла постанова НКРКП № 650 від 06.06.14 р. (зі змінами, внесеними постановою НКРКП № 757 від 18.06.14 р.)  А де жовтень? Щось я не бачу...

[Перо]

А де жовтень? Щось я не бачу...

На 3 стор. Погано, що не бачите.

[Олександр_2015]

Так, дійсно - суддя взагалі справу не читала.
Ось що я писав 05 квітня 2016 року:

(click to show/hide)

ЗАЯВА ПРО ЗМІНУ РОЗМІРУ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
 (збільшення розміру вимог за період з 01.07.2014 р. по 20.11.2014 р. та відмова від вимог
за період з 21.11.2014 р. по 07.05.2015 р. – в порядку п. 2. ст. 31 ЦПК України)

22 березня 2016 року у судовому засіданні за проханням Відповідача до справи було долучено «Бухгалтерську довідку за послугу з гарячого водопостачання станом на 01.02.2016 р.», яку підписав директор департаменту енергозбуту Ю. С. Терещенко, головний бухгалтер та начальник відділу розрахунків ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ».
З цієї довідки вбачається наступне:

1)   нарахування за послугу «централізоване постачання гарячої води» Відповідач виставив мені, починаючи з 01 липня 2014 року і далі – за кожен місяць;

2)   за період з 01.07.2014 р. по 20.11.2014 р. в квартирі № 240 будинку № 172-А  по вул. Харківське шосе в м. Києві було спожито ~4,67 куб. м. гарячої води, яку централізовано поставив мені Відповідач;

3)   за послугу «централізоване постачання гарячої води»  за період з 01.07.2014 р. по 20.11.2014 р. Відповідач виставив мені нарахування по тарифу 23,88 грн./куб. м., який було встановлено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (НКРКП) № 650 від 06.06.2014 р. (зі змінами, внесеними постановою НКРКП № 757 від 18.06.2014 р.), яка не є нормативно-правовим актом, має персоніфікований характер і стосується лише Відповідача.

Оскільки, з одного боку, цих нарахувань до 22 березня 2016 року Відповідач мені не виставляв, а з другого боку, постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 146 від 17.10.2014 р., якою для ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» було встановлено тарифи на послуги централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що діяли протягом періоду з 21.11.2014 р. по 07.05.2015 р., оскаржена мною в Окружному адміністративному суді м. Києва (адміністративна справа № 826/6347/15-а), але її провадження наразі зупинено, я, користуючись правом Позивача відповідно до п. 2. ст. 31 ЦПК України, збільшую розмір позовних вимог за період з 01.07.2014 р. по 20.11.2014 р. та одночасно відмовляюсь від позовних вимог за період з 21.11.2014 р. по 07.05.2015 р. (все решта в моїй позовній заяві від 14 грудня 2015 року залишається без змін), а саме:

П Р О Ш У:
Зобов’язати ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" здійснити перерахунок нарахувань за послуги централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води по квартирі № ХХХ будинку № ХХХ  по вул. ХХХ в м. Києві з 01.07.2014 р. по 20.11.2014 р., відповідно до тарифів, що встановлені розпорядженням КМДА № 1245 від 20.06.2002 р. «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення», зареєстрованого в КМУЮ 27.06.2002 р. за № 46/429 (із змінами та доповненнями, внесеними розпорядженнями КМДА № 1907 від 14.10.2003 р., № 2249 від 10.12.2004 р.).
05 квітня 2016 року   

[Олександр_2015]

З приводу нарахувань виконавцем за послугу ГВ.
Справа у тому, що виконавець виставив мені нарахування за ГВ (яке було спожито в період з липня по листопад 2014 - є акти + довідка самого виконавця, тобто цей факт він не заперечує) аж... в листопаді 2015 року і - по новим тарифам за весь попередній період споживання! При цьому в квитанціях за спірний період виконавець писав тільки самі тарифи, нарахувань дійсно не було. При цьому він наполягає, що споживач ЖКП повинен сам регулярно робити собі нарахування відповідно до спожитих об'ємів води.

Я вважаю, що якщо виконавець визнав, що позивач споживав ЖКП по спірним тарифам, то навіть якщо нарахувань і не було, все одно позивач має право на перерахунок за період, коли діяли спірні тарифи і були спожиті ЖКП. Тим більше, що у своїй бухгалтерській довідці відповідач все порахував саме по спірним тарифам.

Хто тут правий?

[Перо]

Хто тут правий?

Не потрібно абстрактних запитань. Готуйте апеляцію.

[Олександр_2015]

Виявляється, суддя спотворила мої останні позовні вимоги: написала, що я прошу зобов'язати відповідача здійснити... "нарахування послуги", насправді я просив зобов'язати відповідача здійснити  "перерахунок нарахувань за послуги"  . Правда вже на 3-й стор. вона вже пише про "вимоги щодо перерахунку житлово-комунальних послуг".

Чи це не суттєво?

[Олександр_2015]

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 травня 2016 р.:

[Перо]

Зауваження.

Тобто, незважаючи на те, що, не існує нормативно-правового акту, на підставі якого Відповідач мав би право застосовувати з  01.07.2014 р. тарифи, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (НКРКП) № 650 від 06.06.2014 р. (зі змінами, внесеними постановою НКРКП № 757 від 18.06.2014 р.), до споживачів житлово-комунальних послуг м. Києва, він це зробив.

Якщо його не існує -навіщо посилатися на цю постанову Нацкомпослуг?

Ці безвідповідальні дії Відповідача підпадають під визначення нечесної підприємницької практики, яка Законом України № 1023-XII «Про захист прав споживачів» визначена діяльністю або бездіяльністю, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції і включає будь-яку  діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману (ст. 1, ч. 1 ст. 19 Закону).

Оскільки ціну послуг визначено Відповідачем неналежним чином (на підставі постанови НКРКП № 650 від 06.06.2014 р. зі змінами, внесеними постановою НКРКП № 757 від 18.06.2014 р., яка не підлягає застосуванню до споживачів ЖКП), це є порушенням прав споживачів у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 21 Закону № 1023-XII «Про захист прав споживачів».

Не потрібно переписувати тексти з позову.

...Таким чином, спосіб захисту своїх порушених прав споживача ЖКП Позивачем було обрано правильно.

Відмова у позові не обгрунтована тим, що обрано неправильний спосіб судового захисту. Тому не потрібно на цьому акцентувати увагу в скарзі, як перед цим й посилатися на постанови ВСУ.

Натомість суд першої інстанції при дослідженні та оцінці доказів проігнорував головний доказ – постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.04.2015 р. у справі № 826/20330/14 (у якій Позивач був третьою особою), що залишена без змін ухвалою КААС від 09.06.2015 р., у якій на стор. 7 сказано, що постанова НКРКП № 650 від 06.06.2014 р. не встановлює тарифи на житлово-комунальні послуги для населення, а встановлює їх лише для виробників цих послуг, а саме – для ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (Відповідача). Нижче сказано, що ця постанова НКРКП взагалі не є нормативно-правовим актом.

Оце й є головним! Потрібно при цьому послатися на порушення судом вимог п. 3 ч. 1 ст. 215 ЦПК (сам факт наявності цих судових рішень адмінсудів не встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, відповідно відсутні будь-які мотив відхилення їх як доказів). Грубо порушено ч. 4 ст. 212 ЦПК.

Про що потрібно писати в апеляційній скарзі -зазначено у ст. 295 ЦПК. Скорочуйте те, що не потрібно. Слід зосередитися на головному.

[Олександр_2015]

Дякую. Зараз відредагую і викладу другу редакцію...

А це потрібно залишати:

(click to show/hide)

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 12 червня 2013 року в справі № 6-32цс13 (у ЄДРСР № 32056429), «законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції  України  та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.».

Відповідно до ч. 2 ст. 214 ЦПК, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 цього Кодексу. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відповідно до ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте  за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування  судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

?

[Перо]

Суд не заперечував щодо правильності способу судового захисту. Тому цей текст (щодо позицій ВСУ) не потрібний -він нічого не спростовує і не підтверджує. Текст є у позові -цього достатньо. В оскаржуваному рішенні щодо цих доводів позову нічого не висвітлено, тобто мова йде про відсутність обгрунтування рішення в контексті відсутності згадування головного доказу, а не про мотиви відхилення доводів щодо способу судового захисту.

[Олександр_2015]

Добре, але у позові є лише абзац:

(click to show/hide)

Відповідно до ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте  за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування  судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

А ці 2 абзаци разом з попереднім:

(click to show/hide)

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 12 червня 2013 року в справі № 6-32цс13 (у ЄДРСР № 32056429), «законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції  України  та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.».

Відповідно до ч. 2 ст. 214 ЦПК, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 цього Кодексу. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

є в моєму уточненому поясненні від 18 травня 2016 року відносно тверджень Відповідача у його поясненні від 22 березня 2016 року.

У вкладенні - друга редакція апеляції:

[Перо]

Оскаржуваним рішенням не встановлено ключових обставин, а з мотивами рішення, .... (далі за текстом)

Щодо не включеного у скаргу тексту пояснень -коротко вкажить, що Вами обрано вірний спосіб захисту, з огляду на висновки постанови ВСУ від 12.06.2013 р. у справі №6-32цс13. Перед текстом:

Ці позовні вимоги я остаточно виклав у своїй заяві про зміну розміру позовних вимог від 05 квітня 2016 року і підтримував їх у суді.

коротко зазначте, що РКМДА 1245 саме тому є підставою для перерахунку, оскільки усі подальші РКМДА (до постанови Нацкомпослуг № 650) є незаконними і нечинними з моменту прийняття. А тому РКМДА 1245, незважаючи на те, що втратило чинність у 2008 р., є підставою для перерахунку, так як застосуванню підлягає останній чинний тариф (висновок ВСУ у постанові від 27.03.2013 р. № 6-6ц13). 

[Олександр_2015]

Остаточна редакція апеляції: